Роже Ейм — Вікіпедія

Роже Ейм
фр. Roger Heim
Файл:Portrait de Roger Heim (dessin).jpg
Ім'я при народженні	фр. Roger Jean Heim[1]
Народився	12 лютого 1900(1900-02-12) Париж, Французька Республіка
Помер	17 вересня 1979(1979-09-17) (79 років) Париж, Французька Республіка
Країна	Франція
Діяльність	міколог, ліхенолог, фітопатолог, викладач університету, учасник французького Руху Опору, ботанік
Alma mater	Паризький університет
Галузь	біологія, хімія, мікологія, Фітопатологія
Заклад	Національний музей природознавства (Париж) Міжнародний союз охорони природи
Посада	director of the Muséum National d'Histoire Naturelled, президент і президент[2]
Науковий ступінь	доктор[d][3] (1931)
Членство	Société botanique de Franced Леопольдина Французька академія наук Friends of the Natural History Museum Parisd Американське філософське товариство Académie des sciences d'outre-merd
Відомий завдяки:	Дослідження вищих грибів та хімічний аналіз галюциногенних грибів
У шлюбі з	Panca Heimd[4]
Діти	Jean-Louis Heimd
Нагороди	медаль Дарвіна — Воллеса (1958) почесний член Мікологічної асоціації Америки (1973)
Роже Ейм у Вікісховищі

Роже Ейм (Roger Heim; 12 лютого 1900 — 17 вересня 1979) — французький науковець, ботанік-міколог. Відомий своїми роботами у сфері анатомії та походження вищих грибів (родів Lactarius, Russula, Russulales та Secotium), розвідками тропічних грибів (Termitomyces), та дослідженнями галюциногенних властивосетей Psilocybe та Stropharia. Опублікував близько 560 статей, наукових розвідок та книг у сфері ботаніки, хімії, освіти, лісового господарства, садівництва, мистецтв, медицини та зоології.

Навчався у Паризькому університеті та Уппсальському університеті (Швеція). З 1951 по 1965 очолював Національний музей природознавства в Парижі. Один з перших підняв питання відповідальності науковців щодо збереження багатоманіття видів на планеті. Був президентом Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) з 1954 по 1958 рік. Разом з етномікологом Робертом Гордоном Вассоном (R. Gordon Wasson) в Мексиці досліджують гриби з родини Strophariaceae та роду Psilocybe. Вони вирощували їх у лабораторії, а згодом піддавали хімічному аналізу. Ці дослідження передували відкриттю Альбертом Гофманном псилоцибіну і псилоцину.^[5]

Отримав медаль Дарвіна — Воллеса у 1958 році, почесний член Мікологічної асоціації Америки з 1973 року.