Rotterdam Open — Вікіпедія

ABN AMRO Open
Інформація
Назва подіїRotterdam Open
ТурATP
Засновано1972
РозташуванняРоттердам
Нідерланди
АренаRotterdam Ahoy
ПокриттяКорт з твердим покриттям
Турнірна сітка32S/ 16Q / 16D
Призові2,134,985 (2024)
Сайтabnamro-open.nl
CMNS: Rotterdam Open у Вікісховищі

ABN AMRO Open, до 2022 року ABN AMRO World Tennis Tournament, також Rotterdam Open — міжнародний щорічний чоловічий професійний тенісний турнір, який проводиться в Rotterdam Ahoy у Роттердамі, Нідерланди з 1972 року. Турнір є частиною Туру ATP в категорії ATP 500.

Фінали

[ред. | ред. код]

Одиночний розряд

[ред. | ред. код]
Артур Еш виграв турніри 1972, 1975 і 1976 року.
Роджер Федерер виграв турніри 2005, 2012 і 2018 року.
Рік Чемпіон Фіналіст Рахунок
↓  WCT circuit  ↓
1972 США Артур Еш Нідерланди Том Оккер 3–6, 6–2, 6–1
1973 Не проводився
1974 Нідерланди Том Оккер США Том Гормен 3–6, 7–6(7–2), 6–1
1975 США Артур Еш (2) Нідерланди Том Оккер 3–6, 6–2, 6–4
1976 США Артур Еш (3) США Боб Лутц 6–3, 6–3
1977 США Дік Стоктон Румунія Іліє Настасе 2–6, 6–3, 6–3
↓  Grand Prix circuit  ↓
1978 США Джиммі Коннорс Мексика Рауль Рамірес 7–5, 7–5
1979 Швеція Б'єрн Борг США Джон Макінрой 6–4, 6–2
1980 Швейцарія Гайнц Ґюнтгардт США Джін Меєр 6–2, 6–4
1981 США Джиммі Коннорс (2) США Джін Меєр 6–1, 2–6, 6–2
1982 Аргентина Гільєрмо Вілас США Джиммі Коннорс 0–6, 6–2, 6–4
1983 США Джін Меєр Аргентина Гільєрмо Вілас 6–1, 7–6
1984 Не визначений Чехословаччина Іван Лендл і
США Джиммі Коннорс
6–0, 1–0
Фінал перервано[1]
1985 Чехословаччина Мілослав Мечирж Швейцарія Якоб Гласек 6–1, 6–2
1986 Швеція Йоакім Нюстром Швеція Андерс Яррід 6–0, 6–3
1987 Швеція Стефан Едберг США Джон Макінрой 3–6, 6–3, 6–1
1988 Швеція Стефан Едберг (2) Чехословаччина Мілослав Мечирж 7–6, 6–2
1989 Швейцарія Якоб Гласек Швеція Андерс Яррід 6–1, 7–5
↓  Тур ATP 250  ↓
1990 США Бред Гілберт Швеція Юнас Свенссон 6–1, 6–3
1991 Італія Омар Кампорезе Чехословаччина Іван Лендл 3–6, 7–6(7–4), 7–6(7–4)
1992 Німеччина Борис Бекер СНД Олександр Волков 7–6(11–9), 4–6, 6–2
1993 Швеція Андерс Яррід Чехія Карел Новачек 6–3, 7–5
1994 Німеччина Міхаель Штіх ПАР Вейн Феррейра 4–6, 6–3, 6–0
1995 Нідерланди Ріхард Крайчек Нідерланди Паул Гаргейс 7–6(7–5), 6–4
1996 Хорватія Горан Іванишевич Росія Євген Кафельников 6–4, 3–6, 6–3
1997 Нідерланди Ріхард Крайчек (2) Чехія Даніель Вацек 7–6(7–4), 7–6(7–5)
1998 Нідерланди Ян Сімерінк Швеція Томас Юганссон 7–6(7–2), 6–2
Тур ATP 500
1999 Росія Євген Кафельников Велика Британія Тім Генман 6–2, 7–6(7–3)
2000 Франція Седрік Пйолін Велика Британія Тім Генман 6–7(3–7), 6–4, 7–6(7–4)
2001 Франція Ніколя Ескюде Швейцарія Роджер Федерер 7–5, 3–6, 7–6(7–5)
2002 Франція Ніколя Ескюде (2) Велика Британія Тім Генман 3–6, 7–6(9–7), 6–4
2003 Білорусь Максим Мирний Нідерланди Рамон Слюйтер 7–6(7–3), 6–4
2004 Австралія Ллейтон Г'юїтт Іспанія Хуан Карлос Ферреро 6–7(1–7), 7–5, 6–4
2005 Швейцарія Роджер Федерер Хорватія Іван Любичич 5–7, 7–5, 7–6(7–5)
2006 Чехія Радек Штепанек Бельгія Крістоф Рохус 6–0, 6–3
2007 Росія Михайло Южний Хорватія Іван Любичич 6–2, 6–4
2008 Франція Мікаель Льодра Швеція Робін Содерлінг 6–7(3–7), 6–3, 7–6(7–4)
2009 Велика Британія Енді Маррей Іспанія Рафаель Надаль 6–3, 4–6, 6–0
2010 Швеція Робін Содерлінг Росія Михайло Южний 6–4, 2–0, retired
2011 Швеція Робін Содерлінг (2) Франція Жо-Вілфрід Тсонга 6–3, 3–6, 6–3
2012 Швейцарія Роджер Федерер (2) Аргентина Хуан Мартін дель Потро 6–1, 6–4
2013 Аргентина Хуан Мартін дель Потро Франція Жульєн Беннето 7–6(7–2), 6–3
2014 Чехія Томаш Бердих Хорватія Марин Чилич 6–4, 6–2
2015 Швейцарія Стен Вавринка Чехія Томаш Бердих 4–6, 6–3, 6–4
2016 Словаччина Мартін Кліжан[en] Франція Гаель Монфіс 6–7(1–7), 6–3, 6–1
2017 Франція Жо-Вілфрід Тсонга Бельгія Давід Ґоффен 4–6, 6–4, 6–1
2018 Швейцарія Роджер Федерер (3) Болгарія Григор Димитров 6–2, 6–2
2019 Франція Гаель Монфіс Швейцарія Стен Вавринка 6–3, 1–6, 6–2
2020 Франція Гаель Монфіс (2) Канада Фелікс Оже-Аліассім 6–2, 6–4
2021 Росія Андрій Рубльов Угорщина Мартон Фучович 7–6(7–4), 6–4
2022 Канада Фелікс Оже-Аліассім Греція Стефанос Ціціпас 6–4, 6–2
2023   Данило Медведєв Італія Яннік Сіннер 5–7, 6–2, 6–2
2024 Італія Яннік Сіннер Австралія Алекс де Мінор 7–5, 6–4

Парний розряд

[ред. | ред. код]
Рік Чемпіони Фіналісти Рахунок
↓  WCT circuit  ↓
1972 Австралія Рой Емерсон
Австралія Джон Ньюкомб
США Артур Еш
США Боб Лутц
6–2, 6–3
1973 Не проводився
1974 ПАР Боб Г'юїтт
ПАР Фрю Макміллан
Франція П'єрр Бартес
Румунія Іліє Настасе
3–6, 6–4, 6–3
1975 ПАР Боб Г'юїтт (2)
ПАР Фрю Макміллан (2)
Іспанія Хосе Їгерас
Угорщина Балаж Тароці
6–2, 6–2
1976 Австралія Род Лейвер
ПАР Фрю Макміллан (3)
США Артур Еш
Нідерланди Том Оккер
6–1, 6–7(4–7), 7–6(7–5)
1977 Польща Войцех Фібак
Нідерланди Том Оккер
Індія Віджай Амрітрадж
США Дік Стоктон
6–4, 6–4
↓  Grand Prix circuit  ↓
1978 США Фред Макнеер
Мексика Рауль Рамірес
США Боб Лутц
США Стен Сміт
6–2, 6–3
1979 США Пітер Флемінг
США Джон Макінрой
Швейцарія Гайнц Ґюнтгардт
ПАР Бернард Міттон
6–4, 6–4
1980 Індія Віджай Амрітрадж
США Стен Сміт
США Білл Скенлон
США Браян Тічер
6–4, 6–3
1981 США Фріц Бунінг
США Ферді Тейган
США Джін Меєр
США Сенді Меєр
7–6, 1–6, 6–4
1982 Австралія Марк Едмондсон
США Шервуд Стюарт
США Фріц Бунінг
США Кевін Каррен
7–5, 6–2
1983 США Фріц Бунінг (2)
США Том Галліксон
США Пітер Флемінг
Чехословаччина Павел Сложил
7–6, 4–6, 7–6
1984 США Кевін Каррен
Польща Войцех Фібак (2)
США Фріц Бунінг
США Ферді Тейган
6–4, 6–4
1985 Чехословаччина Томаш Шмід
Чехословаччина Павел Сложил
США Вітас Ґерулайтіс
Австралія Пол Макнамі
6–4, 6–4
1986 Швеція Стефан Едберг
Югославія Слободан Живоїнович
Польща Войцех Фібак
США Метт Мітчелл
2–6, 6–3, 6–2
1987 Швеція Стефан Едберг (2)
Швеція Андерс Яррід
США Чіп Гупер
США Майк Ліч
3–6, 6–3, 6–4
1988 Німеччина Патрік Кюнен
Німеччина Торе Мейнеке
Швеція Магнус Густафссон
Італія Дієго Наргісо
7–6, 7–6
1989 Чехословаччина Мілослав Мечирж
Чехословаччина Мілан Шрейбер
Швеція Ян Гуннарссон
Швеція Магнус Густафссон
7–6, 6–0
↓  Тур ATP 250  ↓
1990 Мексика Леонардо Лаваль
Мексика Хорхе Лосано
Італія Дієго Наргісо
Венесуела Ніколас Перейра
6–3, 7–6
1991 США Патрік Гелбрайт
Швеція Андерс Яррід (2)
США Стів Девріє
Австралія Девід Макферсон
7–6, 6–2
1992 Німеччина Марк-Кевін Гелльнер
Німеччина Давід Пріносіл
Нідерланди Паул Гаргейс
Нідерланди Марк Куверманс
6–2, 6–7, 7–6
1993 Швеція Генрік Гольм
Швеція Андерс Яррід (3)
ПАР Девід Адамс
Росія Андрій Ольховський
6–4, 7–6
1994 Велика Британія Джеремі Бейтс
Швеція Йонас Бйоркман
Нідерланди Якко Елтінг
Нідерланди Паул Гаргейс
6–4, 6–1
1995 Чехія Мартін Дамм
Швеція Андерс Яррід (4)
Іспанія Томас Карбонелл
Іспанія Франсіско Ройг
6–3, 6–2
1996 ПАР Девід Адамс
ПАР Маріус Барнард
Нідерланди Гендрік Ян Давідс
Чехія Цирил Сук
6–3, 5–7, 7–6
1997 Нідерланди Якко Елтінг
Нідерланди Паул Гаргейс
Бельгія Лібор Пімек
ПАР Байрон Талбот
7–6(7–5), 6–4
1998 Нідерланди Якко Елтінг (2)
Нідерланди Паул Гаргейс (2)
Велика Британія Ніл Брод
ПАР Піт Норвал
7–6, 6–3
Тур ATP 500
1999 ПАР Девід Адамс (2)
ПАР Джон-Лаффньє де Ягер
Велика Британія Ніл Брод
Австралія Петер Трамаккі
6–7(5–7), 6–3, 6–4
2000 ПАР Девід Адамс (3)
ПАР Джон-Лаффньє де Ягер (2)
Велика Британія Тім Генман
Росія Євген Кафельников
5–7, 6–2, 6–3
2001 Швеція Йонас Бйоркман (2)
Швейцарія Роджер Федерер
Чехія Петр Пала
Чехія Павел Візнер
6–3, 6–0
2002 Швейцарія Роджер Федерер (2)
Білорусь Максим Мирний
Багамські Острови Марк Ноулз (тенісист)
Канада Деніел Нестор
4–6, 6–3, [10–4]
2003 Австралія Вейн Артурс
Австралія Пол Генлі
Швейцарія Роджер Федерер
Білорусь Максим Мирний
7–6(7–4), 6–2
2004 Австралія Пол Генлі (2)
Чехія Радек Штепанек
Ізраїль Джонатан Ерліх
Ізраїль Енді Рам
5–7, 7–6(7–5), 7–5
2005 Ізраїль Джонатан Ерліх
Ізраїль Енді Рам
Чехія Цирил Сук
Чехія Павел Візнер
6–4, 4–6, 6–3
2006 Австралія Пол Генлі (3)
Зімбабве Кевін Ульєтт
Ізраїль Джонатан Ерліх
Ізраїль Енді Рам
7–6(7–4), 7–6(7–2)
2007 Чехія Мартін Дамм (2)
Індія Леандер Паес
Румунія Андрей Павел
Німеччина Александер Васке
6–3, 6–7(5–7), [10–7]
2008 Чехія Томаш Бердих
Росія Дмитро Турсунов
Німеччина Філіпп Кольшрайбер
Росія Михайло Южний
7–5, 3–6, [10–7]
2009 Канада Деніел Нестор
Сербія Ненад Зімоньїч
Чехія Лукаш Длоуги
Індія Леандер Паес
6–2, 7–5
2010 Канада Деніел Нестор (2)
Сербія Ненад Зімоньїч (2)
Швеція Сімон Аспелін
Австралія Пол Генлі
6–4, 4–6, [10–7]
2011 Австрія Юрген Мельцер
Німеччина Філіпп Пецшнер
Франція Мікаель Льодра
Сербія Ненад Зімоньїч
6–4, 3–6, [10–5]
2012 Франція Мікаель Льодра
Сербія Ненад Зімоньїч (3)
Швеція Роберт Ліндстедт
Румунія Горія Текеу
4–6, 7–5, [16–14]
2013 Швеція Роберт Ліндстедт
Сербія Ненад Зімоньїч (4)
Нідерланди Тіємо де Баккер[en]
Нідерланди Єссе Гута Ґалунґ
5–7, 6–3, [10–8]
2014 Франція Мікаель Льодра (2)
Франція Ніколя Маю
Нідерланди Жан-Жульєн Роєр
Румунія Горія Текеу
6–2, 7–6(7–4)
2015 Нідерланди Жан-Жульєн Роєр
Румунія Горія Текеу
Велика Британія Джеймі Маррей
Австралія Джон Пірс (тенісист)
3–6, 6–3, [10–8]
2016 Франція Ніколя Маю (2)
Канада Вашек Поспішил
Німеччина Філіпп Пецшнер
Австрія Александер Пея
7–6(7–2), 6–4
2017 Хорватія Іван Додіг
Іспанія Марсель Гранольєрс
Нідерланди Веслі Колгоф
Нідерланди Matwe Middelkoop
7–6(7–5), 6–3
2018 Франція П'єр-Юг Ербер
Франція Ніколя Маю (3)
Австрія Олівер Марах
Хорватія Мате Павич
2–6, 6–2, [10–7]
2019 Франція Жеремі Шарді
Фінляндія Генрі Контінен
Нідерланди Жан-Жульєн Роєр
Румунія Горія Текеу
7–6(7–5), 7–6(7–4)
2020 Франція П'єр-Юг Ербер (2)
Франція Ніколя Маю (4)
Фінляндія Генрі Контінен
Німеччина Ян-Леннард Штруфф[en]
7–6(7–5), 4–6, [10–7]
2021 Хорватія Нікола Мектич
Хорватія Мате Павич
Німеччина Кевін Кравіц
Румунія Горія Текеу
7–6(9–7), 6–2
2022 Нідерланди Робін Гаасе[en]
Нідерланди Матве Мідделкоп[en]
ПАР Ллойд Гарріс[en]
Німеччина Тім Пюц
4–6, 7–6(7–5), [10–5]
2023 Хорватія Іван Додіг (2)
США Остін Крайчек
Індія Роган Бопанна
Австралія Меттью Ебден
7–6(7–5), 2–6, [12–10]
2024 Нідерланди Веслі Колгоф
Хорватія Нікола Мектич (2)
Нідерланди Робін Гаасе[en]
Нідерланди Ботік ван де Зандсгулп[en]
6–3, 7–5

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bomb Scare Ends Rotterdam Final. The New York Times. 19 березня 1984. Процитовано 27 березня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]

51°52′59″ пн. ш. 4°29′24″ сх. д. / 51.883° пн. ш. 4.49° сх. д. / 51.883; 4.49