U-314 — Вікіпедія

U-314
Зображення підводного човна підтипу VIIC
Під прапором Третій Рейх Третій Рейх
Спуск на воду 17 квітня 1943 року
Сучасний статус 30 січня 1944 року затоплений південно-західніше острова Ведмежий у Баренцевому морі глибинними бомбами з есмінців «Вайтхолл» та «Метеор».
Проєкт
Тип ПЧ Торпедний ДПЧ
Головний конструктор Flender Werke
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 17,7 вузлів
Швидкість (підводна) 7,6 вузлів
Робоча глибина занурення 100 м
Гранична глибина занурення 230 м
Автономність плавання 8500 морських миль (15 700 км) на швидкості 10 вузлів (19 км/год) (у надводному положенні)
80 миль (150 км) на швидкості 4 вузли (в підводному положенні)
Екіпаж 44-60 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 67,1 м
Ширина корпусу найб. 5,5 м
Висота 9,6 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,74 м
Водотоннажність надводна 769 т
Озброєння
Артилерія 1 × 88-мм палубна гармата SK C/35
Торпедно-
мінне озброєння
4 носових і один кормовий 533-мм ТА. 14 торпед або 26 мін TMA
ППО 1 × 20-мм зенітна гармата C/30

U-314 — німецький підводний човен типу VII C Крігсмаріне за часів Другої світової війни. Закладений 9 червня 1942 року на верфі Flender Werke у Любеку. Спущений на воду 17 квітня 1943 року, 10 червня 1943 року корабель увійшов до складу ВМС нацистської Німеччини.[1]. Єдиним командиром човна був капітан-лейтенант Георг-Вільгельм Бассе.

В червні 1943 року увійшов до складу 8-ї флотилії. 1 січня 1944 року переведений до складу 11-ї флотилії.

Підводний човен здійснив 2 бойових походи, у яких не потопив та не пошкодив жодного корабля або судна. 30 січня 1944 року затоплений південно-західніше острова Ведмежий у Баренцевому морі глибинними бомбами британських есмінців «Вайтхолл» і «Метеор». Всі 49 членів екіпажу загинули.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • U-314 [Архівовано 24 листопада 2018 у Wayback Machine.]
  • U-314. на uboat.net. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 12 грудня 2018. (англ.)

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
Джерела
  1. U-314. uboat.net. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 12 грудня 2018.(англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
  • М. Э. Морозов, В. А. Нагирняк, Стальные акулы Гитлера. Серия «VII». — М.: «Коллекция», «Яуза», «Эксмо», 2008. — 144 с. — ISBN 978-5-699-29092-5.

Посилання

[ред. | ред. код]