Уніфікований ідентифікатор ресурсів — Вікіпедія

Уніфіко́ваний ідентифіка́тор ресу́рсів (англ. Uniform Resource Identifier, URI) — компактний рядок літер, який однозначно ідентифікує окремий абстрактний чи фізичний ресурс. Основне призначення таких ідентифікаторів — зробити можливою взаємодію з поданнями ресурсів через мережу, переважно Всесвітнє павутиння, використовуючи спеціальні протоколи. URI визначається схемами, які визначають синтаксис та відповідні протоколи. Найпоширенішою формою URI є уніфікований локатор ресурсів (URL), який неофіційно називають вебадресою. Рідше використовується уніфіковане ім'я ресурсів (URN), яке було розроблене, щоб доповнити URL забезпеченням механізму для ідентифікації ресурсів в просторі імен.

Символи в URI, що не входять до ASCII, зашифровуються за допомогою Відсоткового кодування.

Раніше URI називався Universal Resource Identifier — універсальний ідентифікатор ресурсів (див. RFC 1630 та http://www.w3.org/Addressing/URL/uri-spec.html.)

Стаття 1 Закону України «Про телекомунікації» визначає термін «Адреса мережі Інтернет» як визначений чинними в Інтернеті міжнародними стандартами цифровий та/або символьний ідентифікатор доменних імен в ієрархічній системі доменних назв.^[1]

В 1990 році в Женеві, Швейцарія, в стінах Європейської ради з ядерних досліджень (фр. Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire, CERN) британським вченим Тімом Бернерсом-Лі було винайдено позначення місцезнаходження ресурсу URL. З огляду на те що URL є найвикористовуванішою підмножиною URI, то 1990 рік прийнято вважати роком народження URI. Але, концепція URI була документально оформлена лише у червні 1994 року в документі RFC 1630.

Нова версія URI була визначена в 1998 році у RFC 2396, тоді ж слово Universal в назві було змінено на Uniform. В грудні 1999 року RFC 2732 ввів в специфікацію URI невеликі зміни, забезпечивши сумісність IPv6. В серпні 2002 року RFC 3305 анонсував застарілість терміну URL і пріоритет URI. Поточна структура та синтаксис URI регулюється стандартом RFC 3986, що вийшов в січні 2005 року. Багато новітніх технологій семантичного павутиння (наприклад, Resource Description Framework, RDF) базуються на стандарті URI. Зараз провідна роль в розвитку URI належить Консорціуму Всесвітнього павутиння.

• URL
• URN
• Інтернет

• Інформаційний простір України : слов.-довід. законодав. термінів і понять / М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Ін-т укр. філології ; [авт.-уклад. Я. О. Чепуренко]. — К. : Освіта України, 2008. — 542 с. : табл. — Бібліогр.: с. 485—490;

Стандарти

• RFC 3986 / STD 66 (2005) — поточна специфікація синтаксису URI
• RFC 2396 (1998) та RFC 2732 (1999) — застаріла, але популярна версія стандарту загального синтаксису URI
• RFC 1808 (1995) — застарілий додаток до RFC 1738 в якому описується обробка відносних URL
• RFC 1738 (1994) — в основному застаріла специфікація URL схем та синтаксису URI
• RFC 1630 (1994) — перша загальна специфікація синтаксису URI; перша згадка про URL в Інтернет-стандарті

Статті

• IANA перелік схем URI
• URI Working Group — координаційний центр розробки стандартів URI
• Architecture of the World Wide Web, Volume One, § 2: Identification — від W3C
• Example of discussion about names and addresses
• Identifying, locating, and naming things on the Web

Це незавершена стаття про інформаційні технології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.