USS Long Beach (CGN-9) — Вікіпедія

Крейсер «Лонг-Біч»
Атомний ракетний крейсер «Лонг-Біч»
Служба
Тип/клас Атомний ракетний крейсер
Держава прапора
Спущено на воду 14 липня 1959 року
Введено в експлуатацію 9 вересня 1961 року
Виведений зі складу флоту 1 травня 1995 року
Статус зданий на злам
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 15 540 тонн (стандартна)
Довжина 219,84 м
Ширина 21,79 м
Осадка 9,32 м
Технічні дані
Рухова установка 2 ядерних реактори C1W
2 парові турбіни «General Electric»
Потужність 80 000 к.с.
Швидкість 30 вузлів
Екіпаж 1 160 чоловік
Озброєння
Артилерія 2 x 127-мм гармати Mark 12 5"/38
Торпедно-мінне озброєння 2 x 3 342-мм торпедні апарати
Ракетне озброєння 2 x 2 ЗРК RIM-2 Terrier
2 ЗРК RIM-8 Talos
8-касетна система RUR-5 ASROC
Зенітне озброєння 2 ЗРК Phalanx CIWS

«Лонг-Біч» (CLGN-160 / CGN-160 / CGN-9) був атомним ракетним крейсером у військово-морському флоті Сполучених Штатів і першим у світі атомним надводним кораблем. Це третій корабель флоту США, названий на честь міста Лонг-Біч, Каліфорнія.

Він був єдиним представником типу "Long Beach", а також останнім крейсером, побудованим для флоту Сполучених Штатів за конструкцією крейсера; всі конструкції наступних типів крейсерів передбачали збільшені корпуси есмінців (і спочатку ці крейсери класифікувалися як лідери есмінців) або, у випадку типу Олбані, були результатом модифікації вже наявних крейсерів. [джерело?]

Історія створення

[ред. | ред. код]

«Лонг-Біч» був закладений 2 грудня 1957 року, спущений на воду 14 липня 1959 року і введений в експлуатацію 9 вересня 1961 року під командуванням Евгена Паркса Вілкінсона (Eugene Parks Wilkinson), який раніше обіймав посаду першого командира першого у світі атомного підводного човна «Наутілус». Він ходив у походи до В'єтнаму під час війни там і кілька разів служив у західній частині Тихого океану, Індійському океані та Перській затоці. В 1990-ті ядерна енергетична установка була визнана занадто дорогою для використання на надводних кораблях, менших, ніж авіаносець, а після закінчення Холодної війни відбулися значні скорочення бюджету на оборону. Тому «Лонг-Біч» був списаний 1 травня 1995 року замість здійснення третьої заправки його реактора ядерним паливом. Те, що залишилося від корпусу після демонтажу надбудови та ядерного реактора, було продано на обрухт у 2012 році.

Конструкція

[ред. | ред. код]

Спочатку «Лонг-Біч» планувалося побудувати у розмірах фрегата (за американською класифікацією, фактично це були лідери есмінців). Проте через потребу у просторі для розміщення систем озброєння, зокрема крилатих ракет «Регулус» та 127 міліметрових корабельних гармат, корабель було перепроектовано у корпусі крейсера, що вивільнило простір за надбудовую для розміщення крилатих ракет "Регулус"/"Поларіс".[1] «Лонг-Біч» був останнім крейсером побудований за стандартною конструкцією корпусу крейсера часів Другої світової війни.[2]

Історія служби

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Polaris will be carried on "A" ship. Sarasota Herald-Tribune. Associated Press. 1 серпня 1959. с. 10. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 14 лютого 2019.
  2. Historic Navy Cruiser, USS Long Beach, To Be Auctioned As Scrap Metal By Government Liquidation Starting Tuesday, July 10. PR Newswire. 12 червня 2012. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 26 січня 2016.