Єлисаветградський повіт — Вікіпедія

Єлисаветградський повіт
Губернія Херсонська губернія
Центр Єлисаветград
Створений 1776
Площа 15,9 тис. км²
Населення 613,3 тис. (1897) осіб 
Найбільші міста Єлисаветград, Бобринець, Вознесенськ, Новомиргород, Ольвіополь

Єлисаветградський повіт — повіт Російської імперії, з центром у Єлисаветграді. Утворений в 1776 році у Єлисаветградській провінції з частини Єлисаветградського пікінерного, Чорного і Жовтого гусарських полків.

Запровадження військових поселень 3-ї уланської Української дивізії у 1821 році й передача частини земель Єлисаветградського повіту у військове відомство привело до його скасування й утворення з решти цивільних земель новоствореного Бобринецького повіту, що сталося 6 грудня 1828 року.

За указом 4 червня 1857 року військові поселення почали скасовуватися, згодом відновився Єлисаветградський повіт, правління якого було переведене з Бобринця до Єлисаветграда у 1865 році.

У 1924—1925 рр. у Єлисаветградському повіті діяв Відділ Онипка — український антибільшовицький повстанський відділ, який знищив 16 партійців, які працювали у сільських організаціях та розгромив більше половини партійних установ, які функціонували у повіті.

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]

У 1896 році в повіті було 49 волостей.[1] У 1913 році в повіті була 51 волость: Акимовська, Аннинська (центр — с. Стогівка-Аннинське), Антонівська, Березівська, Благодатнівська, Братська, Великовисківська, Витязівська, Вікторштадтська, Вільшанська, Володимирівська, Вознесенська, Возсіятівська (центр — с. Новосіятське), Ганнівська, Глодоська, Грузчанська, Громоклійська, Добровеличківська, Ерделівська, Єланецька, Злинська, Казанська, Кетрисанівська, Компаніївська, Костянтинівська, Липнязька, Лозоватська, Лисогірська, Любомирська, Маловисківська, Мартоноська, Надлакська, Нечаївська, Новоархангельська, Новомиргородська, Обознівська, Олександрівська, Олексіївська, Ольгопільська, Павлівська, Панчівська, Піщанобрідська, Плетено-Ташлицька, Ровенська, Семенастівська, Татарівська, Тишківська, Трикратська, Устинівська, Хмелівська, Щербанівська[2].

Населення

[ред. | ред. код]
Населення Херсонської губернії згідно з переписом 1897 р.

За даними перепису населення 1897 року в повіті проживало 613,3 тис. чол. В тому числі українці — 66,1 %; росіяни — 15,2 %; євреї — 9,4 %; румуни — 6,0 %. В повітовому містечку Єлисаветграді проживало 61 488 чол., у містах Бобринець — 14 281, Вознесенськ — 15 748, Новомиргород — 9364, Ольвіополь — 6884.[3]

Міста повіту та поселення, напряму підпорядковані повітовим чи заштатним містам

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Список населенных мест Херсонской губернии. Губернский статистический комитет. Херсон. 1896. Архів оригіналу за 5 липня 2011. Процитовано 6 жовтня 2012.
  2. Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913.
  3. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. www.demoscope.ru. Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]