Ємець Іван Артемович — Вікіпедія

Ємець Іван Артемович
Начальник Прибалтійської залізниці
1981 — 1988
Попередник	Іван Макаренко
Наступник	Олег Мошенко
Начальник Одеської залізниці
жовтень 1972 — липень 1977
Попередник	Яків Кривенко
Наступник	Олександр Кожушко
Народився	20 травня 1926(1926-05-20)  Манвелівка, Васильківський район, Павлоградська округа, Українська СРР, СРСР
Помер	29 січня 2001(2001-01-29)
Похований	Другий християнський цвинтар
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Освіта	Дніпропетровський коледж транспортної інфраструктури Львівський коледж транспортної інфраструктури
Alma mater	Дніпровський національний університет залізничного транспорту
Професія	залізничник
Релігія	атеїст
Нагороди

Іва́н Арте́мович Є́мець (нар. 20 травня 1926, с. Манвелівка, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР — † 29 січня 2001) — радянський залізничник українського походження, начальник Одеської (1972–1977) та Прибалтійської залізниці (1981–1988), заступник міністра шляхів сполучення СРСР (1977-1981). Кавалер двох Орденів Трудового Червоного Прапора та Ордена Жовтневої Революції.

Народився у с. Манвелівка, Дніпропетровська область, у родині партійного працівника.

У 1933 році батько отримав розподілення на політичну роботу на залізничному транспорті, що й визначило майбутнє сина, який вже у 1942 році розпочав свою трудову діяльність в паровозному депо станції Чимкент на посаді учня слюсаря з ремонту паровозів.

З 1943 року працював черговим по станції у 20-му воєнно-експлуатаційному відділенні, що забезпечувало перевезеннями спочатку Третій Український, а згодом Другий Український фронти.

У вересні 1945 року Івана Ємця було зараховано на навчання до Дніпропетровського технікуму залізничного транспорту, з якого він у 1947 році перевівся на заочне відділення до Львівського технікуму, отримавши посаду поїзного диспетчера Львівського відділення.

У 1948 році був переведений в управління залізниці на посаду старшого помічника начальника розпорядчого відділу служби руху.

У 1952 році став випускником Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту та отримав направлення на Одеську залізницю, де у липні 1952 року його було призначено на посаду заступника начальника, а з липня 1953 року — начальника станції Одеса-Порт.

У жовтні 1953 року був відряджений на Сталінську залізницю, де обійняв посаду начальника станції Синельникове. У січні 1956 року отримав підвищення до заступника начальника відділу руху Запорізького відділення Сталінської залізниці, а у серпні 1958 став начальником відділу.

У серпні 1968 року Іван Ємець був призначений начальником Кіровоградського відділення Придніпровської залізниці, а наступного року — першим заступником начальника Одесько-Кишинівської залізниці, яку очолив за чотири роки потому. Під час керівництва Івана Ємця було введено в експлуатацію станцію Іллічівськ-Поромна, завершено будівництво лінії Помічна — Долинська, розпочато будівництво будівельно-промислової бази і нового морського порту «Південний». Пропрацював на посаді начальника залізниці до липня 1977 року, після чого був переведений до Москви на посаду заступника міністра шляхів сполучення СРСР.

У 1981-1988 працював начальником Прибалтійської залізниці^[1]. Обирався депутатом Верховної Ради Латвії^[2].

У травні 2010 року пам'ять Івана Ємця було вшановано наданням одній із зупинних платформ Одеської залізниці його імені^[2].

• Орден Трудового Червоного Прапора
• Орден Трудового Червоного Прапора
• Орден Жовтневої Революції
• Знак «Почесному залізничнику»

• Керівники залізниці. Сайт Одеської залізниці. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 19 жовтня 2014.
• Випускники факультету Управління процесами перевезень. Сайт ДІІТу. Архів оригіналу за 25 жовтня 2014. Процитовано 19 жовтня 2014.