Шеверняєв Іван Сидорович — Вікіпедія

Шеверняєв Іван Сидорович
Народився	4 липня 1937(1937-07-04) село Тхарін, Рогачовський район, Гомельська область Білоруська РСР
Помер	2002(2002) місто Одеса
Країна	СРСР
Національність	білорус
Діяльність	державний діяч
Alma mater	Дніпровський національний університет залізничного транспорту
Заклад	Одеська залізниця
Партія	КПРС
Нагороди

Іван Сидорович Шеверняєв (4 липня 1937(19370704), село Тхарін, Рогачовський район, Гомельська область Білоруська РСР, СРСР — 2002, місто Одеса, Україна) — український радянський діяч білоруського походження, начальник Одеської залізниці. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.

Народився в родині колгоспника.

У 1954 році вступив до Гомельського технікуму залізничного транспорту, який закінчив у 1957 році й був направлений на Казанську залізницю, де у квітні 1957 року розпочав трудову діяльність черговим по коліях станції Канаш.

У серпні 1957 року призначений черговим по станції Канаш. З січня по липень 1958 року виконував обов'язки начальника технічної контори цієї ж станції. З липня 1958 року по квітень 1960 року працював поїзним диспетчером Канашського відділення Казанської залізниці.

У квітні 1960 року почав працювати старшим вагарем на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці.

У липні 1960 року був призначений комерційним ревізором Дніпропетровського відділення. У травні 1961 року призначений старшим помічником начальника станції Сухачівка Придніпровської залізниці. З жовтня 1964 року по вересень 1965 року працював поїзним диспетчером Дніпропетровського відділення. З вересня 1965 року — начальник станції Сухачівка Придніпровської залізниці.

У травні 1967 року переходить в управління Придніпровської залізниці, де його призначають старшим черговим помічником начальника оперативно-розпорядчого відділу служби руху.

У 1968 році закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту імені Калініна.

Член КПРС з 1968 року.

У серпні 1969 року став змінним заступником начальника служби руху. У лютому 1970 року призначений заступником начальника служби руху Придніпровської залізниці.

У лютому 1976 року — начальник Знам'янського відділення Одесько-Кишинівської залізниці.

У лютому 1977 року призначений начальником служби руху — заступником начальника Одесько-Кишинівської залізниці.

Після розділення у жовтні 1979 року Одесько-Кишинівської залізниці на Одеську й Молдавську зайняв пост 1-го заступника начальника Одеської залізниці.

У березні 1981 — грудні 1986 року — начальник Одеської залізниці.

З грудня 1986 року — директор Одеської філії інституту «Дніпрозалізничпроект».

У 1992 році призначений представником Укрзалізниці в Республіці Болгарія.

Потім — на пенсії в місті Одесі.

• орден Трудового Червоного Прапора
• медалі
• значок «Почесний залізничник»

• Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.

• [1] [Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.]