Єхиднові — Вікіпедія

Єхиднові
Період існування: міоцен — сучасність, 23.03–0.0117
Єхидна австралійська
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Однопрохідні (Monotremata)
Підряд: Tachyglossa
Gill, 1872
Родина: Єхиднові (Tachyglossidae)
Gill, 1872
Роди
Ареал єхидни

     Єхидна коротконоса      Проєхидна волохата      Проєхидна східна      Проєхидна сера Девіда

Вікісховище: Tachyglossidae

Єхиднові[1][2] (Tachyglossidae) — родина ссавців ряду однопрохідних. Також відомі під їхнім австралійським ім’ям «колючий мурахоїд». Разом з качкодзьобом є нині єдиними представниками ряду Однопрохідних. Нині існує чотири види єхидн, що належать до двох родів родини єхиднових.

Назва

[ред. | ред. код]

Цих ссавців названо на честь грецької богині Єхидни, яка була наполовину жінкою і наполовину змією (гадюкою), аналогічно тому, як тварина єхидна має якості як ссавців, так і рептилій. Альтернативно пояснюється спотвореною назвою морских їжаків, лат. Echinoidea, дав.-гр. ἐχῖνος[3].

Загальні дані

[ред. | ред. код]
Проєхидна Брейна (Zaglossus bruijni)

Єхиднові покриті грубою шерстю та голками. Максимальна довжина їхнього тіла становить приблизно 30 сантиметрів. Їхні щелепи витягнуті у вузький «дзьоб». Кінцівки єхидни короткі та вельми сильні, з великими кігтями, завдяки чому ці тварини є потужними копачами. Єхиднові не мають зубів, в них дуже маленький рот, тому харчуються вони злизуючи своїм довгим клейким язиком термітів, мурах, та інших невеликих безхребетних, котрих розчавлюють, притискаючи в роті язиком до піднебіння.

Поведінка та спосіб життя

[ред. | ред. код]

Єхиднові більшу частину року (поза шлюбним сезоном, що настає в середині зими, звичайно в липні та серпні) проживають одинаками. Вони є територіальними тваринами, але сусідні території можуть дещо накладатись. Єхидна весь час повільно простує своєю територією у пошуках здобичі, не маючи постійного лігва. Попри своє товсте та незграбне тіло, вона плаває на подив добре і в змозі долати чималі водойми.

Ці тварини мають досить гострий зір і швидко помічають найменші рухи навколо себе. У випадку занепокоєння або якоїсь загрози єхидна швидко ховається у щільному чагарнику або в земляних чи скельних ущелинах. При відсутності таких природних притулків єхидна напрочуд швидко закопується у землю, доки зовні не залишаться лише кілька голок найвищої ділянки спини. Або, якщо місцевість рівна та відкрита, а ґрунт твердий, просто скручуються в кулю.

Коротконоса єхидна (Tachyglossus aculeatus) з о. Тасманія

Небагато хижаків може впоратись з таким захистом: досвідчені собаки динго, лисиці, іноді кішки та свині можуть вбити дорослу єхидну, заставши її на ділянці твердого рівного ґрунту й атакуючи в черево (куля, у яку звертається єхидна, не є суцільною). Також, за деякими відомостями, на молодих єхидн полюють австралійські варани.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Самиця єхидни відкладає одне шкірясте яйце з м'якою шкаралупою через 22 доби після парування і зберігає його безпосередньо у своїй сумці. Яйце важить від 1,5 до 2 грамів[4] і має довжину близько 1,4 сантиметра. У процесі вилуплення дитинча єхидни розрізає шкіряну шкаралупу за допомогою яйцевого зуба, як у плазунів[5]. «Насиджування» займає десять діб. Молода єхидна, що народжується личинкоподібною і схожою на ембріон, харчується молоком, яке виділяється порами шкіри на двох молочних полях (однопрохідні ссавці не мають сосків), і лишається в сумці матері від 45 до 55 днів[6], поки в неї не почнуть рости голки. Після цього мати риє нору-колиску, де лишає дитинча, повертаючись кожні п'ять днів, щоб вигодовувати його, і так молода єхидна годується до семимісячного віку. Молоді ехідни залишаються в норі матері до року, перш ніж покинути її[7].

Самці єхидн мають чотирьохголовий пеніс[8]. При спарюванні головки з одного боку «відмикаються» і не збільшуються в розмірах, а дві інші використовуються для виділення сперми у двогілковий статевий тракт самиці. При кожному новому паруванні самець чергує голівки попарно[9][10]. Коли пеніс не використовується, він втягується всередину надшкірного мішка у клоаці. Пеніс самця єхидни має довжину 7 сантиметрів у збудженому стані, а його стовбур вкритий пеніальними шипами[11]. Вони можуть застосовуватися для стимуляції овуляції у самиць[12].

Вивчення єхидн в їхньому природному середовищі є складним завданням, в той час як в неволі вони не проявляють інтересу до спарювання. До 2007 року ніхто не бачив, як єхидна еякулює. Попередні спроби змусити єхидну еякулювати за допомогою електростимуляції, з метою отримання зразків сперми, призводили лише до набрякання пеніса[10].

Сезон розмноження починається наприкінці червня і триває до вересня. Під час шлюбного періоду самку може супроводжувати зграя або «потяг» до 10 самців, де наймолодший недомінантний самець йде останнім, а деякі самці переходять з одного «потяга» до іншого[7].

Систематика

[ред. | ред. код]
Докладніше: Систематика єхиднових
Коротконоса єхидна на монеті вартістю 5 австралійських центів

Сучасні єхидни об'єднані в родину Єхиднові та розділяються на два роди:

  • рід Zaglossus (проєхидна) включає два сучасні види, а також два види, відомі за викопними рештками.
  • рід Tachyglossus (єхидна) включає єдиний сучасний вид; вимерлих видів цього роду наразі не знайдено.

Рід Zaglossus — Проєхидна

Обидва види цього роду є ендеміками Нової Гвінеї. Обидва вони рідкісні, не в останню чергу тому, що аборигени цього острова полюють на них заради їжі. Ці єхидни харчуються у листовій підстилці в лісах, полюючи на хробаків та комах.

  • Вид Zaglossus bruijni поширений у високогірних лісах Нової Гвінеї.
  • Вид Zaglossus attenboroughi відкритий нещодавно, його представники мешкають у високогірних лісах та на гірських рівнинах.

Види Zaglossus robustus та Zaglossus hacketti є вимерлими, відомими за викопними рештками.

Рід Tachyglossus — Єхидна

Єхидна мешкає на південному сході Нової Гвінеї та майже на всій території Австралії: від Австралійських Альп, де взимку випадає сніг, до пустель середини континенту, всюди, де можна знайти її основну їжу — мурах та термітів. Тварини цього роду дещо менші, ніж представники роду Zaglossus, а довжина шерсті більша: у підвиду, що мешкає в регіоні з найхолоднішими зимами (на о. Тасманія) шерсть часом навіть довша за голки.

Єхидна живе довго та легко адаптується до найрізноманітніших умов. В горах узимку вона впадає у сплячку, а в пустелі у спекотний денний час ховається в ущелинах скель і виходить на полювання тільки вночі (в інших частинах ареалу це денний вид). Але коли в пустелі прохолодно, то єхидна може бути активною і вдень.

Рід Megalibgwilia

Містить два викопні види: Megalibgwilia ramsayi та Megalibgwilia robusta.

Різне

[ред. | ред. код]

Завезені в Австралію хижі ссавці та втрата звичних місць життя призвела до скорочення чисельності та території розповсюдження коротконосої єхидни. Коротконоса єхидна зображена на багатьох австралійських поштових марках, а також на монеті в 5 австралійських центів.

Статевий орган має чотири голівки та дві окремі структури, що надає перевагу при спаровуванні як шанс розмножуватися більше[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Львівський національний університет імені Івана Франка > Зоологічний музей > Зал ссавців. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 29 жовтня 2016.
  2. ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 172.
  3. ↑ echidna. Online Etymology Dictionary. Процитовано 23 листопада 2014.
  4. ↑ Wildcare Australia – Echidnas. wildcare.org.au. Процитовано 1 серпня 2024.
  5. ↑ Classification of Living Things: Echidna Reproduction. web.archive.org. 30 квітня 2015. Архів оригіналу за 30 квітня 2015. Процитовано 1 серпня 2024.
  6. ↑ Short-beaked echidna - Tachyglossus aculeatus - Information - ARKive - biology. web.archive.org. 13 серпня 2009. Архів оригіналу за 13 серпня 2009. Процитовано 1 серпня 2024.
  7. ↑ а б Carritt, Rachelle (1999). Echidnas (PDF) (англ.). № Conservation Management Note 3. NSW National Parks and Wildlife Service. с. 4.
  8. ↑ Grützner, F.; Nixon, B.; Jones, R.C. (2008). Reproductive Biology in Egg-Laying Mammals. Sexual Development (англ.). Т. 2, № 3. с. 115—127. doi:10.1159/000143429. ISSN 1661-5425. Процитовано 1 серпня 2024.
  9. ↑ Johnston, S. D.; Smith, B.; Pyne, M.; Stenzel, D.; Holt, W. V. (2007-12). One‐Sided Ejaculation of Echidna Sperm Bundles. The American Naturalist (англ.). Т. 170, № 6. с. E162—E164. doi:10.1086/522847. ISSN 0003-0147. Процитовано 1 серпня 2024.
  10. ↑ а б Schultz, Nora (26 жовтня 2007). Exhibitionist spiny anteater reveals bizarre penis. New Scientist (англ.). Процитовано 1 серпня 2024.
  11. ↑ Vogelnest, Larry; Woods, Rupert (18 серпня 2008). Medicine of Australian Mammals (англ.). Csiro Publishing. ISBN 978-0-643-09928-9.
  12. ↑ Hayssen, Virginia Douglass; Tienhoven, Ari Van; Tienhoven, Ans Van (1993). Asdell's Patterns of Mammalian Reproduction: A Compendium of Species-specific Data (англ.). Cornell University Press. ISBN 978-0-8014-1753-5.
  13. ↑ 10 of the most mind-blowingly bizarre things that happened in science in 2021. SYFY Official Site (амер.). 31 грудня 2021. Процитовано 13 листопада 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski. Mammalogy. — Jones & Bartlett Learning, 2011. — С. 77–79. — ISBN 0763762997. (англ.)
  • Sorin, A. and P. Myers 2001. "Tachyglossidae" (On-line), Animal Diversity Web [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви / С. Харчук, І. Загороднюк // Geo & Bio. — 2019. — Т. 17. — С. 90. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnnpm_2019_17_10
  • Єхиднові (Tachyglossus) // Біологічний словник : 2 вид. / за редакцією академіка АН УРСР К. М. Ситника, члена-кореспондента АН УРСР В. О. Топачевського. — К. : Головна редакція УРЕ, 1986. — С. 217.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єхиднові&oldid=43487421