Іспанське Марокко — Вікіпедія

Protectorado español de Marruecos Іспанське Марокко
Протекторат Іспанії
1912 – 1956
Прапор Герб
Столиця	Тетуан
Мови	Іспанська, Арабська
Державний устрій	Протекторат
Історія
- Засновано	27 лютого 1912
- Ліквідовано	7 квітня 1956
Площа	20 948 км2
Валюта	Песета
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іспанське Марокко

Іспанське Марокко (ісп. Protectorado Español de Marruecos, араб. حماية إسبانيا في المغرب‎) — територія на півночі Марокко, складова Іспанської імперії, яка в 1913–1956 роках перебувала в колоніальній залежності від Іспанії, згідно з Феським договором. Площа — 20.948 км², з котрих лише 14 % були придатні для ведення сільського господарства, іншу частину території займають гори та напівпустелі.

Територія іспанського протекторату Марокко включала північну частину Марокко (за винятком Сеути і Мелільї, які були у складі Іспанії з 16 і 15 століття, відповідно), сектор Тарфая, й Іфні. Столицею було місто Тетуан.

Іншою частиною країни керувала Франція, під назвою Французьке Марокко, також у 1912–1956 рр..

Місто Танжер було оголошено міжнародною зоною, хоча цей статус було припинено під час Другої світової війни, у час тимчасової окупації іспанськими військами. Від 14 червня 1940 року, під приводом, для захисту від італійського вторгнення^[1].

Рифська республіка на чолі з лідером партизан Абд ель-Крим була сепаратистська держава, яка існувала в регіоні Ер-Риф 1921–1926 рр., коли вона була скасована спільною експедицією іспанської армії в Африці і французьких військ під час Рифської війни.

Систему протекторату було створено під час Другої Іспанської Республіки. Офіційно підтримувалась ісламська правова система каді.

Марокканські євреї — сефарди, у великій кількості мешкали в цій частині Магрибу після вигнання з Іспанії і Португалії у 1492 р. і 1497 р., відповідно, після закінчення Реконкісти, мали розвинуту торгівлю та мали прибуток від вільного від податків Танжеру і торгової активності в цьому районі.

Громадянська війна в Іспанії почалася в 1936 р. з повстання іспанських військ в Марокко під командуванням Франциско Франко проти республіканського уряду. Ці війська стали основою національної армії, також увібрали значну кількість марокканських військ.

1956 року Французьке Марокко отримало незалежність, а Іспанія віддала більшість своїх територій, зберігши влади над суверенними територіями Іспанії (зокрема Сеута і Мелілья) та іншими колоніями за межами Марокко, як-от Іспанська Сахара.

Не бажаючи, це прийняти, Марокканська армія визволення 1958 року розпочала операцію, відому як війна Іфні, за місто Сіді-Іфні. За договором 1969 року це місто перейшло до Марокко, а Іспанія отримала певні торгові привілеї в місцевих портах.

• Європейські анклави в Північній Африці до 1830

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (серпень 2022) Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (серпень 2022) Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (серпень 2022)