Акраман — Вікіпедія

Акраман
Зображення
Країна  Австралія
Адміністративна одиниця Південна Австралія
Місце розташування Голер (гори)
Першовідкривач або винахідник George E. Williamsd
Статус спадщини listed on the South Australian Heritage Registerd
Мапа
CMNS: Акраман у Вікісховищі

32°01′00″ пд. ш. 135°27′00″ сх. д. / 32.016666666667° пд. ш. 135.45° сх. д. / -32.016666666667; 135.45

Кратер Акраман — метеоритний кратер в горах Ґолер (Gawler Ranges) у Південній Австралії. Його розташування відмічене озером Акраман — круглим ефемерним висохлим озером близько 20 км у діаметрі. Один із добре видимих ​​в Google Earth кратерів.

Відкриття кратера і незалежне відкриття його жолоба викиду, який оточує кратер були вперше опубліковані в журналі Science в 1986 році.[1][2] Докази удару включають наявність розколотих конусів і ударного кварцу в розбитій корінній породі на островах в озері Акраман.

Кратер сильно зруйнований ерозією і його початковий розмір повинен бути виведений непрямими способами. Деякі автори оцінюють первісний діаметр до 85-90 км,[3] в той час як інші пропонують менший розмір, можливо, лише 35-40 км, ближче до того, в якому зосереджене озеро Акраман.[4] При більшому розмірі оцінка означатиме виділення енергії 5,2 × 106 мегатонн у тротиловому еквіваленті.[3]

Ударна подія, за оцінками, відбулася близько 580 мільйонів років тому під час Едіакарійського періоду неопротерозойської ери[5]; цей вік не є отриманий від самого кратера, а з положення викиду в довколишніх осадових басейнах.[3]

Утворився в результаті падіння астероїда-хондрита діаметром 4 км і щільністю 3 г/см ³ зі швидкістю 25 км/с. Удар створив кратер близько 90 км у діаметрі. Вибух призвів до поширення уламків в одновікових відкладеннях на відстань до 450 км[6][7]. Наступні геологічні процеси деформували кратер.

Landsat-зображення озера Акраман, NASA World Wind
Супутниковий знімок
Озеро Акраман (коло, трохи нижче праворуч від центру), оточене озером Герднер та іншими озерами.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Williams, G.E. (1986). The Acraman Impact Structure: Source of Ejecta in Late Precambrian Shales, South Australia. Science. 233 (4760): 200—3. Bibcode:1986Sci...233..200W. doi:10.1126/science.233.4760.200. PMID 17737291.
  2. Gostin, V.A.; Haines, P.W.; Jenkins, R.J.F.; Compston, W.; Williams, I.S. (1986). Impact Ejecta Horizon Within Late Precambrian Shales, Adelaide Geosyncline, South Australia. Science. 233 (4760): 198—200. Bibcode:1986Sci...233..198G. doi:10.1126/science.233.4760.198. PMID 17737290.
  3. а б в Williams, G.E.; Gostin, V.A. (2005). Acraman-Bunyeroo impact event (Ediacaran), South Australia, and environmental consequences: twenty-five years on. Australian Journal of Earth Sciences. 52 (4-5): 607—620. Bibcode:2005AuJES..52..607W. doi:10.1080/08120090500181036.
  4. Shoemaker, E.M.; Shoemaker, C.S. (1996). The Proterozoic impact record of Australia. AGSO Journal of Australian Geology and Geophysics. 16: 379—398. Bibcode:1990LPICo.746...47S.
  5. Международная стратиграфическая шкала (версия за август 2012) [Архівовано 24 грудня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Міжнародної комісії з стратиграфії
  6. Михеева А. В. Импактная структура Акраман. Полный каталог импактных структур Земли. ИВМиМГ СО РАН. Архів оригіналу за 22 листопада 2012. Процитовано 7 листопада 2012.
  7. Gostin V. A., Keays R. R., Wallace M. W. (1989). Iridium anomaly from the Acraman impact ejecta horizon: impacts can produce sedimentary iridium peaks. Nature. 340 (6234): 542—544. doi:10.1038/340542a0. Процитовано 11 листопада 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]