French
DeutschБ'янка (супутник) — Вікіпедія
| Відкриття | |||
|---|---|---|---|
| Відкрив | Бредфорд Сміт/«Вояджер 2» | ||
| Дата відкриття | 23 січня 1986 | ||
| Орбітальні характеристики | |||
| Середній радіус | 59 165 км | ||
| Ексцентриситет | 0,00088 | ||
| Орбітальний період | 0,43458 дні | ||
| Нахил | 0,162° (до екватору Урана) | ||
| Супутник | Урана | ||
| Фізичні характеристики | |||
| Середній діаметр | (64×46 км) | ||
| Площа поверхні | ~8300 км² (оціночно) | ||
| Об'єм | ~71 000 км³ (оціночно) | ||
| Маса | ~9,2× 1016 кг (оціночно) | ||
| Середня густина | 1,3 г/см³ (оціночно) | ||
| Тяжіння на поверхні | 0, 0086 м/с2 (оціночно) | ||
| Друга космічна швидкість | 0,022 км/с (оціночно) | ||
| Період обертання | синхронний (припущення) | ||
| Нахил осі | 0 (припущення) | ||
| Альбедо | 0,07 (припущення) | ||
| Температура на поверхні |
| ||
| Атмосферний тиск | 0 кПа | ||
Б'янка — внутрішній супутник Урана. Названо на честь сестри Катріни з п'єси Вільяма Шекспіра «Приборкання норовливої». Також відомий під назвою Уран VIII.
Б'янку було відкрито 23 січня 1986 р. на знімку, зробленому «Вояджером-2», та присвоєно тимчасову назву S/1986 U 9. На знімках «Вояджера-2» Б'янка виглядає як витягнутий об'єкт, головна вісь якого спрямована в бік Урана. Співвідношення осей протяжного сфероїда Б'янки становить 0,7 ± 0,2[1]. Її поверхня має сірий колір[1].
Б'янка належить до супутників групи Порції, до якої також входять Белінда, Крессида, Дездемона, Порція, Джульєтта, Купідон, Розалінда і Пердіта. Ці супутники мають схожі орбіти та фотометричні властивості[2]. Крім її орбіти, радіуса 27 км і геометричного альбедо 0,08, про неї практично нічого невідомо[3].
- ↑ а б Karkoschka, Erich (1 травня 2001). Voyager's Eleventh Discovery of a Satellite of Uranus and Photometry and the First Size Measurements of Nine Satellites. Icarus. Т. 151, № 1. с. 69—77. doi:10.1006/icar.2001.6597. ISSN 0019-1035. Процитовано 17 січня 2024.
- ↑ Karkoschka, Erich (1 травня 2001). Comprehensive Photometry of the Rings and 16 Satellites of Uranus with the Hubble Space Telescope. Icarus. Т. 151, № 1. с. 51—68. doi:10.1006/icar.2001.6596. ISSN 0019-1035. Процитовано 17 січня 2024.
- ↑ Jacobson, R. A. (1998-03). The Orbits of the Inner Uranian Satellites from [ITAL]Hubble[/ITAL] [ITAL]Space[/ITAL] [ITAL]T[/ITAL][ITAL]elescope[/ITAL] and [ITAL]V[/ITAL][ITAL]oyager[/ITAL] [ITAL]2[/ITAL] Observations. The Astronomical Journal. Т. 115, № 3. с. 1195—1199. doi:10.1086/300263. ISSN 0004-6256. Процитовано 17 січня 2024.
Список за збільшенням відстані від Урана. | ||
| Внутрішні: (13) | .svg){kind=small} | |
| Великі (сфероїди): (5) | ||
| Зовнішні: (9) | ||