Берислав — Вікіпедія

Берислав
Герб Берислава Прапор Берислава
Свято-Введенська церква
Основні дані
Країна	Україна
Область	Херсонська область
Район	Бериславський район
Громада	Бериславська міська громада
Міськрада	Бериславська міська рада
Код КАТОТТГ:	UA65020010010095508
Засноване	1784
Статус міста	з 1938 року
Населення	▼ 1200 (01.02.2024)[1]
Площа	9 км²
Поштові індекси	74300
Телефонний код	+380-5546
Координати	46°50′29″ пн. ш. 33°25′46″ сх. д. / 46.84139° пн. ш. 33.42944° сх. д. / 46.84139; 33.42944Координати: 46°50′29″ пн. ш. 33°25′46″ сх. д. / 46.84139° пн. ш. 33.42944° сх. д. / 46.84139; 33.42944
Водойма	Каховське водосховище
Назва мешканців	берисла́вець берисла́вка берисла́вці
Міста-побратими	Вінтерсвейк
День міста	22 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Козацька
До станції	12 км
До обл./респ. центру
- залізницею	107 км
- автошляхами	77,7 км
До Києва
- автошляхами	573 км
Міська влада
Рада	Бериславська міська рада
Адреса	74300, Херсонська обл., Бериславський р-н, м. Берислав, вул. Героїв України, 246
Вебсторінка	https://berislav-mr.gov.ua/
Міський голова	Алчієв Олександр Олексійович
Берислав у Вікісховищі Карта Берислав Берислав

Берисла́в (до середини XV ст. — Вітовтова митниця; середина XV сторіччя — 1784 рік — Кизикермен, Qızı Kermen, також Таванська переправа) — місто в Херсонській області України, на правому березі Каховського водосховища, адміністративний центр Бериславської міської громади та Бериславського району Херсонської області. Розташований на відстані 75 км від обласного центру та 12 км від залізничної станції Козацьке. Назва міста, яке було засновано на місці фортеці Кизи–Кермен, пов'язана з історичними подіями, включаючи здобуття фортеці козаками у 1695 році.^{[2][3][4][5][6][7][8][9][10][11][12]}

Місто відоме з ІІІ–ІV століття як столиця Остготського королівства Данпарштадт, а в XIV столітті — резиденція золотоординського хана Тохтамиша.^{[2][4][5][6][7][9][10]} У XV столітті тут була литовська митниця, а також місце важливої переправи на шляху до Криму. Місто пережило захоплення кримськими татарами в 1484 році, а потім турками, які побудували тут фортецю Газі Кермен.^[13] Після розгрому фортеці козаками Мазепи в 1695 році, на її руїнах і на місці остготського поселення Данпарштадт та литовської фортеці Вітовта, у 1784 році було засновано Берислав.^{[2][4][5][6][7][8][9][10][11][12][14][15][16][17][18]}

Берислав був центром повіту в Новоросійській губернії, а потім Херсонської губернії. Завдяки своєму розташуванню біля переправи, місто стало важливим торговим центром.^{[2][14][15][16][17][18]} У другій половині XVIII століття місто отримало назву Кизи Кермен, яка збереглася після приєднання до Російської імперії в 1774 році.^[13]

У XIX столітті Берислав став транзитним чумацьким центром з активною торгівлею через понтонну переправу через Дніпро. Під час Кримської війни тут був розташований військовий шпиталь, який приймав поранених. На західній околиці міста знаходиться військовий меморіал — каплиця–пам'ятник та старі хрести.^{[9][19][14][15][16][17][18]} Також тут розпочалася промисловість, зокрема, було відкрито завод з ремонту сільськогосподарських машин.^{[2][14][15][16][17][18]}

Місто Берислав має досить промовисту назву: «Бери славу!». На думку вчених–етимологів, ця назва пов'язана з історичними подіями.^{[5][8][10][11]}

Бериславський район засновано у 1923 році.^{[2][5][8][10][11][12]}

У радянські часи місто було райцентром в різних областях, а в 1941–1944 роках було окуповане німцями.^{[2][12][14][15][16][17][18]}

На території району є понад 300 пам'яток історії та культури, включаючи Свято–Григорівський монастир, Свято–Введенську церкву та історико–культурний заповідник «Кам'янська Січ».^{[2][3][5][8][10][11][12][14][15][16][17][18]}

На околицях у 1952 році знайдено залишки скіфо–сарматського поселення та предмети черняхівської культури.^[2][4][7][9]

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878^[20] Берислав внесено до Списку історичних населених місць України як найдавніше поселення Херсонської області.

Берислав на 2019 рік має населення 12,4 тис. осіб.^{[2][14][15][16][17][18]}

Площа: 9,11 км кв.

Місто розташовано в степовій зоні. По території району протікають 2 річки: Дніпро та Інгулець, річка Дніпро є однією з найбільших річок України.

Територія міста розташована на правому березі Каховського водосховища та Дніпра. Межує з Велико–Олександрівським, Нововоронцовським, Каховським, Білозерським районами, містом Нова Каховка та Миколаївською областю.^{[5][6][8][11]}

Цікаво, що назву «Берислав» носили також бойовий фрегат ескадри Ушакова, колісний буксирний пароплав та радянський океанічний танкер.^{[4][5][6][8][10][11][12]}

Площа: 9,11 км кв., 6,6 % від території області.

Відстані: від м. Берислава до м. Херсона залізницею 92 км; автошляхом 68 км.^{[5][6][8][10][11]}

Місто розташовано в степовій зоні.^{[5][6][8][10][11]} Навколо міста зустрічаються балки та глибокі яри. Найпоширенішими типами ґрунтів є чорноземи південні мало гумусні та темно–каштанові залишково слабо– і середньо–солонцюваті.^[21]

По території району протікають 2 річки: Дніпро та Інгулець, річка Дніпро є однією з найбільших річок України.^{[5][8][10][11]}

На території Бериславського району розташовано 10 кар'єрів по видобутку щебеню, каменю, глини загальною площею 43,3 га, діючі кар'єри — 8,9 га, недіючі — 34,4 га. Заповідники: на території району розташовано історико–культурний заповідник «Кам'янська Січ» у с. Республіканець загальною площею 10,58 га.^[21]

Загальною кліматичною особливістю є велика кількість тепла і світла і недостача вологи. В цілому за рік сумарне випаровування перевищує річну кількість атмосферних опадів в 1,5–2,5 рази. Річна кількість атмосферних опадів в сприятливі роки не перевищує 360—420 мм. Протягом року вони розподіляються дуже нерівномірно за періодами. Тривалість посухи, або вегетаційних періодів без опадів, досягає 90–100 днів і спостерігається досить часто за статистичними даними не рідше одного разу на три роки.^[21]

Кордони: розташований на правому березі Каховського водосховища та Дніпра, за 20 км на північний захід від залізничної станції Каховка. Межує з Велико–Олександрівським, Нововоронцовським, Каховським, Білозерським районами, містом Нова Каховка та Миколаївською областю.^{[5][6][8][10][11]}

Автомобільний зв'язок із Херсоном і Новою Каховкою (Автошлях E58).

1. Міст районного значення — 1;
2. Селищ міського типу — 1;
3. Сільських населених пунктів — 41;
4. Кількість місцевих рад — 24.^{[5][6][8][10][11]}

17 липня 2020 року Верховна Рада України ухвалила постанову про реорганізацію районів^[22], в результаті чого у Херсонській області було створено п'ять нових районів. Новостворені райони включають Бериславський, Генічеський, Каховський, Скадовський та Херсонський, кожен з яких складається з об'єднаних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. Попередньо область планувалось поділити на три райони, а до реформи було 18 районів.^[23]

Берислав, місто із прямокутно-сітчастою системою розпланування^[24] та багатим історичним минулим, має вулиці, назви яких були встановлені в 1920–х роках після приходу більшовицької влади. На той час місто налічувало 7371 особу, які проживали в 1760 будинках і квартирах, розташованих на 30 вулицях.^[13][25][26]

Вулиці, що з'явилися з 22–го кварталу, включали Воронцовську, Миколаївську, Канатну, Потьомкінську, Суворовську. Центральною була Катеринославська, яка пізніше була перейменована на вулицю Троцького, а потім на 1 Травня.^[13][25][26]

Перейменування вулиць тривало не лише у 20–30–і роки, а й у повоєнний період. Більшість вулиць носять імена людей, які не мали відношення до Берислава або України взагалі, таких як Ленін, Маркс, Енгельс, Чапаєв, Цеткін, Лібкнехт, Ворошилов, Будьонний, Дзержинський, Луначарський, Кіров, Куйбишев, Свердлов, Люксембург, Урицький, Котовський, Щорс, Артем, Крупська, Калінін, Пархоменко, Горький, Фрунзе, Островський та інші.^[13][25][26]

У 1995 році було проведено опитування мешканців вул. Рози Люксембург щодо перейменування її на вул. Богдана Хмельницького. З 33 опитаних позитивно відповіли 16 осіб, негативно — 7, решта не висловила певної думки або були байдужими.^[13][25][26]

На кінець 1990–х питання полягає в тому, наскільки назви вулиць відповідають потребам становлення Української держави та національно–культурного відродження нашого народу. Наприклад, вулиця 25 Жовтня, названа за старим стилем жовтневого перевороту у Петрограді 1917 року, стала називатися як 25 років Жовтня, що відповідає року нацистської окупації 1942 року.^[13][25][26]

Стара назва — Нова назва^[20][27]

1. вулиця 1 Травня — вулиця Героїв України;
2. вулиця 25 років Жовтня — вулиця Введенська;
3. вулиця Артема — вулиця Шкільна;
4. вулиця Бєлгородська — вулиця Соборна;
5. вулиця Будьонного — вулиця Затишна;
6. вулиця Ворошилова — вулиця Володимирська;
7. вулиця Гагаріна — вулиця Івана Сірка;
8. вулиця Дзержинського — вулиця Сковороди;
9. вулиця Енгельса — вулиця Кримська;
10. вулиця К. Цеткін — вулиця Різдвяна;
11. вулиця Калініна — вулиця Леоніда Бикова;
12. вулиця Карла Маркса — вулиця Паркова;
13. вулиця Кірова — вулиця Кобзаря;
14. вулиця Колгоспна — вулиця Котляревського;
15. вулиця Комарова — вулиця Василя Стуса;
16. вулиця Комінтерна — вулиця Ярослава Мудрого;
17. вулиця Комсомольська — вулиця Славна;
18. вулиця Котовського — вулиця Чумацька;
19. вулиця Крупської — вулиця Солов'їна;
20. вулиця Куйбишева — вулиця Захисників Вітчизни;
21. вулиця Латиських стрільців — вулиця Січових стрільців;
22. вулиця Леніна — вулиця Центральна;
23. вулиця Ленінградська — вулиця Михайла Горіккера;
24. вулиця Луначарського — вулиця Успенська;
25. вулиця Максима Горького — вулиця Павла Скоропадського;
26. вулиця Мануйленко — вулиця Грушевського;
27. вулиця Матросова — вулиця Таванська;
28. вулиця Некрасова — вулиця Миколи Братана;
29. вулиця Овражна — вулиця М. Коцюбинського;
30. вулиця Островського — вулиця Студентська;
31. вулиця Пархоменко — вулиця Пархоменко;
32. вулиця Піонерська — вулиця Вишнева;
33. вулиця Пушкіна — вулиця Г. Гардимана;
34. вулиця Р. Люксембург — вулиця Воскресенська;
35. вулиця Радгоспна — вулиця Скіфська;
36. вулиця Свердлова — вулиця Дружби;
37. вулиця Урицького — вулиця Козацька;
38. вулиця Фрунзе — вулиця Олеся Гончара;
39. вулиця Чапаєва — вулиця Гетьманська;
40. вулиця Червоноармійська — вулиця Кості Гордієнка;
41. вулиця Чкалова — вулиця Івана Мазепи;
42. вулиця Щорса — вулиця Шалімова;
43. провулок Восход — провулок Зарічний;
44. провулок Колгоспний — провулок Покровський;
45. провулок Крупської — провулок Слов'янський;
46. провулок Овражний — провулок Січовий.

Таванська переправа, відома як Казикерменський перевіз або Бериславський чумацький тракт, існувала з доісторичних часів. Вона здійснювалася через Дніпро на острів Тавань, а потім через рукав Дніпра Конку на протилежний берег. До XV ст. генуезькі купці використовували цю переправу для торгівлі з центральною і північною Україною.^[13][28]

Михалон Литвин, дипломат Великого князя Литовського, у своїх записках 1615 р.^[29] вказує на значення Таванської переправи як основного шляху для торгівлі з Азією, Персією, Індією, Аравією і Сирією. Він також згадує про митницю, що існувала на переправі, де збирали мито з купців.^[13][28]

З переходом цих земель під владу Кримського ханства перевіз отримав назву Діван–Гечіт або Діван–Гечіді. На мапах XV–XVI ст. Тавань показана як головний пункт києво–кримського торговельного шляху. Французький військовий інженер Гійом–Левассер де Боплан у 1650 р. називає Таванську переправу «найкращою» з–поміж п'яти на Дніпрі.^[13][28][30]

Таванська переправа була важливим місцем для військових і торговельних суб'єктів Північного Причорномор'я, включаючи українців, поляків, кримських татар, московитів, турків. Існують документальні свідчення про її використання, наприклад, у 1523 році козацькі загони Семена Полозовича і Криштофа Кмитича блокували татарське військо на Тавані протягом тижня.^[13][28]

У 1588 році князь Вишневецький перейшов до Таванської переправи. У 1644 році, під час походу коронного гетьмана Станіслава Конецпольського проти ханату, татари зайняли переправу через Дніпро біля Тавані. У 1695 році татарський загін переправився біля Кизикерменя через Дніпро.^[13][28]

Богдан Хмельницький, готуючись до Визвольної війни, переправлявся через цю переправу, щоб знайти підтримку хана. Після Полтавського погрому 1709 року московські купці домоглися дозволу не заїжджати у Січ, щоб не платити козакам мито. Запорожці знову відібрали право на прибутки від перевозу, і всіх, хто їхав до нього, відсилали насильно у Січ.^[13][28]

Таванська переправа, активно використовувана протягом XVIII ст., була важливим місцем для запорожців після Константинопольського миру 1700 р. Вони влаштували тут свій перевіз, а з 1724 р. тут ходили 4 пороми. Після початку колонізації Південної України Російською імперією, Бериславська переправа була узята на утримання державою.^[13][28]

У 1785 р. було вирішено спорудити кам'яну дорогу з мостами і наплавний міст через Дніпро. Протягом 1810–1811 рр. було розрито гору для полегшення переправи. Згодом, Кримське Соляне правління взяло на себе завідування переправою. У 1822 р. було вирішено назначити площу на горі для зручності перевезення солі з Криму. Згодом виникла ідея збудувати у Бериславі магазини оптового продажу солі і соляні склади.^[13][28]

Бериславська переправа була важливим місцем для транспортування солі з Таврійської губернії. За даними з 1847–1858 років, щорічно переправлялося в середньому 37086 хур із сіллю, 15822 з іншим вантажем, 32563 порожніх хур і 82281 голов худоби.^[13][28][31]

У 1853 році рух навантажених хур значно ослаб через Кримську війну. У Бериславі займаються перевезенням вантажів 70 приватних поромів, якими, за приватними даними, щорічно перевозилося до 25000 хур з сіллю, 6000 хур з іншим вантажем, 36000 порожніх хур і до 50000 голів різної худоби. Переправа через Дніпро у Бериславі з'єднує Таврійську губернію з правим боком Дніпра і північчю від Кременчука. У другій половині липня наводиться міст, який у половині листопада зазвичай розводиться. Міст складається з плотів (плениць), зроблених з соснових колод, скріплених повздовжніми деревинами і залізними болтами і йоржами. Після розведення мосту, переправа здійснюється на поромах, що піднімають від 30 до 50 хур із сіллю і на дубах, якими перевозяться пошти і подорожні.^[13][28][31]

Таблиця Час наведення мосту протягом 10 років з 1848 року^[13][28]

Бериславська переправа була важливим транспортним вузлом, де міщани мали до 70 поромів для перевезення вантажів і худоби. У 1856 році з Берислава до Одеси було відправлено вантажі на суму 2 649 крб. на 4 дубах і 14 070 крб. на 6 човнах. Наступного року вантажі на суму 22 851 крб. були відправлені до Херсона на 2 берлинах і 40 дубах. Бериславська пристань була важливою для відправки хліба, насіння і шерсті до Херсона та Одеси. Берлини і дуби, які використовувалися для перевезення вантажів, були побудовані з дубу і сосни. У середині XIX століття існували шляхи з Санкт–Петербурга через ряд міст до Берислава і Сімферополя, а також з Берислава до Катеринослава. Через Берислав часто перевозили арештантські етапи.^[13][28][31]

Описано значення переправи під час щорічного приходу чумаків. Торгівля Берислава була оригінальною, зосередженою на товарах першої потреби. Це підтримувалося щорічним проходженням понад 200 000 возів чумаків. У минулі часи, через обмеженість казенної переправи, виникали проблеми. Чумаки мали самі вантажити, гребти, йти на жердинах або тягнути гужем. В 1857 році Каховський поміщик М. М. Куликовський замовив в Англії пароплав і запропонував чумакам свої послуги: 30 коп. за навантаженого воза і 25 за порожнього. Це викликало здивування серед місцевих, але чумаки були задоволені швидкістю та ефективністю нового методу переправи.^[13][28]

Поромники пропонували чумакам знижені ціни за переправу, але чумаки віддали перевагу пароплаву. Бериславський міст веде до Каховки, де є важко доланний пісок, особливо для чумаків з сіллю. Поромники скаржилися на Куликовського, власника пароплаву, але отримали відповідь, що можуть будувати власні пароплави. Зараз вони перетворюють свої барки на різні будівлі. Переправа від соляного правління, яка коштує державі багато, знищується. Чумаки тепер знають, що на Дніпрі немає зупинки, і швидко переправляються, роблячи покупки в Каховці. Переправа діяла до побудови Каховської греблі у 1950–х роках.^[13][28]

Головні переправи на Нижньому Дніпрі були розташовані на чумацьких шляхах, включаючи Херсон, Кам'яно–Нікополь та Берислав. З часом, чумацький шлях до Берислава став головним торговельним маршрутом, починаючи з Кременчука і проходячи через Жовті Води, Кривий Ріг, Давидів Брід, Берислав і Каховку, де він з'єднувався з Кримським трактом.^[13][32][33]

Переправа була облаштована наприкінці XVIII ст., включаючи побудову перевозу, пристані та кам'яних сходів. З 1820 року, після будівництва пристані в Каховці, Бериславсько–Каховська переправа надійно з'єднувала херсонський та таврійський береги Дніпра.^[13][32]

Переправа через Дніпро здійснювалась за допомогою «дубів» — прямокутних плотів, а з 1842 року — через наплавний міст. Під час Кримської війни переправа відіграла важливу роль, перевозячи війська, зброю, провіант, поранених та евакуйованих. У 1856 році для мосту було придбано 17 роз'єднувальних наплавних платформ та 34 берлини для підтримки їх на плаву.^[13][32][33]

За архівними даними, в середньому щорічно через Бериславську переправу переправлялося 37 тис. возів з сіллю, 16 тис. возів з іншим вантажем, 43,5 тис. порожніх возів, до 82 тис. голів рогатої худоби.^[13][32][33]

У перші роки земських установ, Херсонське земство виділяло кошти на утримання поштового ялика на Бериславській переправі. Переправа утримувалась за рахунок Російського Товариства Пароплавства та Торгівлі. У 1878 році уряд пропонував передати переправу у відання Херсонського земства, але земство відхилило пропозицію через великі витрати на утримання та переобладнання переправи. У 1880 році була підписана угода про прийняття переправи земством за умови отримання допомоги від Казни.^[13][32][33]

Херсонське земство придбало складові частини старого наплавного мосту у Катеринославі для Бериславської переправи. Зайвий матеріал, що залишився на переправі, був використаний для інших переправ.^[13][32][33]

Новий міст на переправі часто ремонтувався через пошкодження наплавних платформ. Міст був єдиним на Нижньому Дніпрі місцем постійної переправи. Через Берислав і Каховку направлялися усі вантажі, відправлені гужем, а також велика кількість забійної худоби для кримських міст. Херсонське земство організувало ветеринарні кордони на переправі та у ярмарковій Каховці.^[13][32][33]

Через Берислав у Каховку на Нікольський та Покровський ярмарки приїжджали тисячі возів та фургонів з товаром. Каховські ярмарки були найбільшими у Таврійській губернії та другими за величиною на Півдні України після Петропавловського ярмарку у Катеринославі. Наприкінці XIX ст. до Каховки під час ярмарки привозилась велика кількість товарів. Близько 30 тисяч заробітчан з 24 губерній Російської імперії прибували на Нікольський ярмарок у Каховку.^[13][32][33]

Бериславсько–Каховська переправа діяла безперервно впродовж року. Засоби переправи змінювалися в залежності від сезону. Значення переправи було настільки важливим, що земство не шкодувало коштів на її утримання. У 1893 та 1894 рр. Херсонським земством було витрачено значні кошти на ремонт наплавних платформ і пристані, придбання якорних ланцюгів для мосту, встановлення гасових ліхтарів та замощення дамби.^[13][32][33]

Херсонське земство з 1884 року стягувало плату за користування переправою, незважаючи на допомогу від уряду. Доходи з переправи зростали щорічно, складаючись з плати за проїзд через міст, переправу на поромі під час повені та розводку мосту для судноплавства.^[13][32][33]

У 1897 році через міст пройшло значна кількість транспорту, особливо під час ярмарків. Під час повені земство утримувало пороми для перевезення вантажів та пасажирів. Переправа також допомагала місцевим мешканцям, які використовували плавні для випасу худоби та вирощування рослин. Напередодні Першої світової війни було прийнято постанову про реконструкцію мосту, але вона не була здійснена. Переправа мала важливе значення не лише як транспортне сполучення, але й як місце торгових з'їздів.^[13][32][33]

Біля Берислава знаходяться кургани бронзової доби 3-2 тис. до н.е (Бериславські поселення та могильник)^[34]. За поширеною версією в цій же місцевості існувала давньогрецької колонія Мілетополіс (або ж Ольвіополіс), згадувана Плінієм Молодшим^[35].

У XIV сторіччі місцевість набула стратегічного значення завдяки Соколиній переправі через Дніпро. За часів Тохтамиша біля неї була зведена ханська резиденція Догангечіт. Поселення було зруйноване під час війни Тохтамиша з Тамерланом. На початку XV століття князь Вітовт заснував на її місці власну фортецю і митницю, яку на його честь називали «Вітовтовою митницею» (можливо зіграла співзвучність тюркського слова «доган» — «сокіл» і італійського «догана» — «митниця»)^[36].

У середині XV століття поселення опинилося під владою Кримського ханства, а в кінці XVI століття — османів, які збудували тут кілька фортець, однією з яких була Кизикермен^[37] (Казикермен) для оборони Кримського ханства і Османської імперії від походів запорозьких козаків. У 1695 р. фортецю здобули козацькі полки гетьмана Івана Мазепи. Давня запорозька назва Берислава — Таванська переправа (Таванський Перевоз), що отримала назву від острова Тавань.

Після російсько-турецької війни приєднане до Росії (1774) місто значно зруйноване.

У 1775—1783 роках Казикермен був центром Казикерменського повіту. У 1784 році місто отримало нинішню назву.

У 1858 році для міста було створено проєкт герба з екзотичною символікою: в золотому щиті, на чорній горі, — червона кругла вежа, на якій стоїть дівчина в блакитному убранні; у вільному куті щита — герб Херсонської губернії. Герб мав символізувати колишню назву фортеці (османське «Кизикермен» — «Дівоча фортеця»).

28 травня 1917 року у місті відбувся мітинг українців.^[38]

У міжвоєнний період Берислав мав статус селища міського типу, був адміністративним центром Бериславської селищної ради Бериславського району Одеської області.

У селищі відбувались арешти українців органами ДПУ за розповсюдження чуток про голод.^[39] За даними різних джерел у місті під час Голодомору, проведеного радянським урядом у 1932—1933 роках, загинуло близько 10 осіб. Встановлено імена шести. Мартиролог, укладений на підставі свідчень очевидців Голодомору, опублікований у Національній книзі пам'яті України.^[40]

Берислав був окупований 26 серпня 1941 р. У балках поряд з скотобойнею на півночі міста відбувалися масові розстріли у 1941—1943 рр. (більше 1200 військовополонених та 400 цивільних).^[41][42][43] Знищення євреїв тривало у вересні-жовтні 1941 р.^[13][44], потім настала черга віськовополонених. Також відбувалися окремі групові розстріли у ближніх селах. Поряд з Бериславом було створено концтабір для військовополонених^[13][45], який містив близько 4000 ув'язнених. Бургомістром міста був призначений етнічний німець Йосип Йосипович Фальман, колишній бригадир, про якого у населення залишилися переважно добрі спогади.^[13][46] Під час відступу у листопаді 1943 р. німці примусово евакуювали більшість населення, яка повернулася після визволення.

24 лютого 2022 року місто було окуповане російськими військами, які зайшли зі сторони тимчасово окупованого Криму.

21 березня російські окупаційні війська викрали міського голову міста О. М. Шаповалова та місцевого активіста.^[47][48][49]

22 березня Херсонська обласна прокуратура почала кримінальне провадження щодо викрадення мера Берислава та місцевого активіста, за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК України).^[50][51]

25 березня віцепрем'єр-міністр — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук, заявила, що О. М. Шаповалова включено до списку полонених і, що Україна наполягає на негайному звільненні.^[52][53]

3 квітня, стало відомо, що мера Берислава О. М. Шаповалова звільнено з полону.^[54][55] Російська влада поставила свого «гауляйтера» Костюка А. М. директора бериславського пед коледжу.

З травня по серпень 2022 року через Берислав в сторону Давидового Броду проліг неофіційний маршрут виїзду українських громадян на підконтрольну Україні територію. Співробітники Школи № 1 Берислава ризикуючи життями допомагали тисячам подорожніх дістатися до підконтрольної Україні території, так як дорога через окупаційні блокпости була довга, небезпечна і складна багато подорожніх переселенців не хотіли на ніч повертатися до дому, але залишатися в автомобілях на ніч окупанти не дозволяли. Тому подорожні ночували на підлозі приміщень школи, а також харчувалися на території школи. Деякі переселенці в невдалих спробах виїхати залишалися на території школи до тижня. Дякуючи цій допомозі тисячам мешканцям Херсона, Білозерки, Чорнобаївки, Комишан, Антонівки, Олешок, Скадовська, Чаплинки, Генічеська та інших населенних пунктів вдалося безпечно дістатися вільної території.

18 липня ЗСУ повідомили про знищення російського складу з боєприпасами в районі тимчасово окупованого Берислава.^[56]

29 серпня Сергій Братчук, спікер Одеської ОВА та Володимир Літвінов, голова Бериславської райадміністрації повідомили про влучення у Бериславський машинобудівний завод, на території якого окупаційні війська розмістили свою живу силу разом з технікою та боєприпасами, того ж дня у Бериславі відбувся ще один удар по складу БК окупантів, внаслідок удару уражена місцева Школа № 3.^[57]

Станом на 1 листопада 2022 р. населений пункт залишався під окупацією, при цьому знаходячись близько до лінії фронту.

11 листопада 2022 року, під час контрнаступу ЗСУ, після 260 днів окупації, місто було звільнено від російських загарбників.^[58]

Після звільнення місто перебуває під постійним вогнем російських військ зі сторони Каховки.

Вранці, 25 вересня 2023 року, російські окупанти з винищувача Су-34 скинули чотири керовані авіабомби на місто, одна з них влучила по будівлі житлово — експлуатаційної контори, в результаті чого дві цивільні особи загинуло та 2 травмовано, також одна з авіабомб знищила житловий будинок^[59].

Чисельність наявного населення станом на 1 квітня 2011 року складало 49521 осіб, у тому числі: сільське — 32309 осіб, або 65,2 %, міське — 17212 осіб, або 34,8 %.^{[5][8][10][11]}

Берислав на 2019 рік мав населення 12,4 тис. осіб.^{[2][14][15][16][17][18]}

Національний склад населення (за результатами перепису 2001 року): українці — 89,4 %, росіяни — 8,7 %, роми — 0,5 %.

За даними перепису 1897 року^[60]:

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[61]:

Бериславська міська рада, вул. Героїв України, 244;

Бериславська міська державна адміністрація, вул. Героїв України, 244.^[62]

Бериславська районна рада, пл. Перемоги, 2;

Бериславська районна державна адміністрація, пл. Перемоги, 2.^[62]

1. Бериславська окружна прокуратура Бериславського району, вул. Героїв України, 223;
2. Бериславське міжрайонне відділення управління служби безпеки України в Херсонській області;
3. Бериславський районний відділ поліції ГУ Національної поліції, вул. Гоголя, 6.^[62]

Бериславський районний суд, вул. Центральна, 249.^[62]

Бериславська державна податкова інспекція Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, вул. Героїв України, 234;

Бериславське районне управління юстиції, вул. Центральна, 224.^[6][63][64]

Берислав має розвинуту промисловість: машинобудівний, механічний, масло-сироробний заводи, промкомбінат (виробництво цегли, черепиці та інших будівельних матеріалів), харчокомбінат.

У районі — посіви зернових (головним чином пшениці), виноградарство, розведення м'ясо-молочної худоби, рибальство.

У січні 2018 року, запрацювала перша у місті сонячна електростанція потужністю 8,2 МВт. Більше 30 тис. сонячних модулів генеруватимуть близько 10 МВт*год «чистої» електроенергії у рік.^[65]

Бериславське відділення північного регіонального управління розподільних мереж, вул. Кримська, 50;

Бериславська дільниця Новокаховського міжрайонного управління ПАТ «Херсонгаз», пров. Промисловий, 1.^[66]

1. ВАТ «Бериславська ПМК–290»;
2. ВАТ «ДАК „Автомобільні дороги України“, вул. Ярослава Мудрого, буд. 80;
3. ЗАТ „Бериславське АТП–16537“, вул. Провулок Садовий, буд. 2;
4. Паливний склад ЗАТ „Херсоноблпаливо“;
5. ПАТ „Арселор Міттал Берислав“;
6. ПАТ „Бериславський елеватор“, вул. Героїв України, буд. 300;
7. ПАТ „Бериславський машинобудівний завод“, вул. Введенська, буд. 73;
8. ТОВ „Бериславбудсервіс“, вул. Губайдуліна, буд. 11А, офіс 2;
9. ТОВ „Берислав–хлібозавод“, вул. Центральна, 474;
10. Трудовий архів Бериславської міської ради, вул. Введенська, буд. 73;
11. Філія „Бериславський райавтодор“ ДП „Херсонський облавтодор“.^[66]

Берислав має розвинену систему освітніх закладів — дошкільних, шкільних, позашкільних і навіть декілька вишів І–ІІ рівнів акредитації.

У місті діє 3 дитсадки^[67]:

1. Бериславський заклад дошкільної освіти (ясла–садок) комбінованого типу № 3 Бериславської міської ради, вул. Героїв України, 238;
2. Бериславський заклад дошкільної освіти (ясла–садок) № 4, вул. Введенська, 95а;
3. Бериславський заклад дошкільної освіти (ясла–садок) № 5 Бериславської міської ради, ал. пров. Севастопольський, 1.

В місті є два ліцеї і одна філія^[68][69]:

1. Бериславський ліцей № 3 Бериславської міської ради, вулиця Героїв України, 236;
2. Бериславський опорний заклад „Академічний ліцей“ Бериславської міської ради, вулиця Героїв України, 266;
3. Філія Бериславського опорного закладу „Академічний ліцей“ Бериславської міської ради, вул. Херсонська, 163.

Також у місті діє міжшкільний навчально–виробничий комбінат, вул. Героїв України, 227.

1. Районна комплексна дитячо–юнацька спортивна школа імені В. К. Сергєєва, вул. Шевченка, 20;
2. Станція юних техніків, вул. Шевченка, 8;
3. Бериславська дитяча школа мистецтв Бериславської міської ради, вул. Гоголя, 1;
4. Комунальна установа „Інклюзивно–ресурсний центр“ Бериславської районної ради, вул. Шкільна, 49;
5. Комунальна установа „Центр професійного розвитку педагогічних працівників“, вул. Героїв України, 213;
6. Центр юнацької та дитячої творчості вул. Героїв України, 205.^[70]

Вищу освіту в місті можна здобути в^[71]:

1. Комунальний заклад „Бериславський медичний коледж“, вул. Героїв України, 173;
2. „Бериславський фаховий педагогічний коледж ім. В. Ф. Беньковського ХДУ“, вул. Слобідська, 45;
3. Бериславський професійний аграрний ліцей, с. Червоний Маяк, вул. Центральна, 22.

Головним закладом культури міста і району є Бериславський центр культури та дозвілля імені Тараса Шевченка БМР, вул. Гоголя 3а.^[70]

У місті діє декілька бібліотек. Одна з яких Бериславська публічна бібліотека Бериславської міської ради (вул. Героїв України, 264).^[70]

Зберігачем народної пам'яті Бериславщини є Бериславський історичний музей Бериславської міської ради, вул. Воскресенська, 2.^[70]

Комунальне Некомерційне Підприємство „Бериславська центральна районна лікарня“ Бериславської міської ради, вул. Героїв України, 124;

Комунальне Некомерційне Підприємство „Бериславський центр первинної медико–санітарної допомоги“ Бериславської міської ради, вул. Героїв України, 124.^[72][73]

В місті знаходиться автовокзал, вул. Героїв України, 192.^[74]

Місто також має розвинену мережу таксі.^[75][76]

1. Міське відділення поштового зв'язку м. Берислав Херсонської дирекції Акціонерного товариства „Укрпошта“, вул. Героїв України, 197;
2. Нова Пошта № 1, вул. Шевченка, 23–А;
3. Нова пошта № 2, Молодіжний, вул. Героїв України, 126в;
4. Станційно–лінійна дільниця № 3 м. Берислав РТЦ № 631 м. Каховка Херсонської філії ПАТ „Укртелеком“, вул. Героїв України, 197.^[66][77]

Редакція районної газети „Маяк“, вул. Кримська, 50.^[66]

ПП „Бериславське Кабельне Телебачення“;^[78]

1.  Суспільне Херсон — АТ „НСТУ“;^[79]
2. ТРК „KRATU“;^[80]
3. ТРК „ВТВ–плюс“;^[81]
4. ТРК „Херсон. Плюс“;^[82]
5. ТРК „ЯТБ“.^[83]

1. Суспільне Херсон — АТ „НСТУ“;
2. Радіо „Культура“, частота 91.4 FM;
3. Українське Радіо, частота 95.4 FM;
4. Радіо „Промінь“, частота 98.5 FM;^[79][84]

1. „ХЕРСОН Онлайн“ — суспільно–політичне інтернет–видання;^[85]
2. Інтернет–видання МОСТ;^[86]
3. Інформаційне видання „Український Південь“;^[87]
4. Кавун. Сity;^[88]
5. Суспільне Херсон — АТ „НСТУ“;^[79]
6. ТОВ Інформаційне агентство „Район ін юа“ — „Район. Берислав“.^[89]

Берислав — місто з 500–річною історією, яке переживає різні етапи розвитку. Від фортеці Кизи–Кермен залишились лише сліди, а будівлі XVIII століття можна перерахувати на пальцях. Після дощів земля видає монети, які є свідками минулих часів.^{[13][90][91][92]}

Монети можна розділити на дві групи: до початку XVIII ст. і після 30–х років XVIII ст. Основну частину першої групи складають монети Османської імперії та Кримських ханів. Другий період розвитку фортеці Кизи–Кермен, судячи з монет, розпочався після 1731 р.^{[13][90][91][92]}

З 1700 по 1731 рік політичні події не сприяли заселенню пониззя Дніпра. Після приєднання Криму до Російської імперії Катерина II підписала укази про ліквідацію Січі та заснування міста Берислав.^{[13][90][91][92]}

Велика кількість монет XIX — початку XX ст. свідчить про бурхливий економічний розвиток міста.^[13][90][91]

Поблизу Берислава розташовані важливі об'єкти української культурної спадщини — Кам'янська Січ та могила кошового отамана Костя Гордієнка, Григоріє-Бізюків монастир та залишки фортеці Тягинь. Збереглась братська могила героїв Кримської війни 1853—1856 р. з меморіальною каплицею.

У 1996 р. на місці Кизи-Кермена встановлено пам'ятний знак на честь здобуття фортеці козаками у 1695 р.

Також у Бериславі існує пам'ятник захисникам незалежності України, відкритий у 2016 році.^[93][94]

У кінці XIX ст. в Бериславі діяло чотири храми. Планувалося побудувати ще дві церкви. Місто мало активне духовне життя. Жителі дотримувалися всіх постів, часто сповідалися і приймали Св. Тайни.^{[13][92][95][96][97][98][99]}

Цінна історико-архітектурна пам'ятка у Бериславі — дерев'яна Свято-Введенська церква, заснована у першій половині XVIII ст.

У 1726 році за указом полковника Івана Ларионовича було розпочато будівництво церкви. Для роботи найняли п’ятьох теслів, яким полковник виплатив 30 рублів, забезпечив продовольством та іншими необхідними матеріалами. Також до будівництва залучали 15 гарнізонних робітників та 10 горілок.^[4][7]

В 1782 році, після кримської війни, церква була привезена по Дніпру з фортеці Переволочна, Полтавської губернії^{[13][100][101]}, і встановлена в Бериславі біля пристані без жодного цвяха 29 вересня 1784 р.^{[2][4][7][13][92][97][98][102][103][104]} Церква була перенесена в місто двічі, спочатку на центральну площу, а потім після побудови у центрі міста кам’яного Воскресенського собору її ще раз перенесли на нове місце: на пагорб, де вона стоїть і дотепер.^{[2][4][7][13][100][101][103]} У наш час це діючий храм УПЦ МП.^[103]

В церкві є чудотворна ікона, яка за легендою має завжди знаходитись тут, а того, хто винесе її за межі храму чекає прокляття для всього роду.^{[2][3][4][5][7][8][10][11][12][14][15][105][106][107]}

Іконостас церкви вирізьблений у старовинному стилі. Напрестольне Євангеліє, видане у 1697 році за благополуччя царя Петра I, подарував пан Никита Романов у 1700 році. Також є срібряний восьми конечний хрест із зображенням розп’яття та святителя Миколая без додаткових прикрас.^[2][4][7]

У 1894 році громадяни Берислава зібрали кошти на побудову нового іконостаса Воскресенської церкви. Бериславське Міське Товариство внесло 1000 руб., а купці та поміщики — від 510 до 606 рублів. Цікавим є повідомлення, опубліковане у 1894 році, про висловлення подяки Імператору за врятоване життя Наслідника Цесаревича під час його візиту до Японії. Бериславські міщани влаштували в дворі Введенської церкви ворота з аркою та калитками, а один з них пожертвував гробницю для плащаниці.^{[9][13][92][100][101][108][109][110][111][112][113][114][115]}

У першій третині XIX століття з 1811—1835 року в Бериславі збудовано Свято–Успенську церкву в стилі класицизму.^{[9][13][92][100][101][116][117][118][119][120]}

У 1855 році при церкві було створено тимчасовий напівшпиталь для допомоги учасникам оборони Севастополя. Пізніше в будівлі церкви розміщувалось педагогічне училище з актовим залом та бібліотекою. У 1970-х роках до будівлі додали котельню. На сьогодні церква частково відреставрована, а педучилище та котельня були ліквідовані.^{[3][117][121]}

«Народився в Москві 15/IX 1908 р. Отець працював на залізниці і помер від сипного тифу в 1919 р. Закінчив 9–річну школу в 1928 р. і вступив на I курс Природничо–історичний факультет I МГУ в 1930 р. Батьки були релігійними людьми, а вихователем був протоієрей І. Кедров. Після закінчення школи обіцяв йому присвятити життя служінню Церкві. В кінці 1933 р. був засуджений трійкою ОГПУ за ст. 58 параграф 10 і висланий на 3 роки в Сибір. Після повернення в 1936 р. з Сибіру поселився в Калузі. Працював на Лесозаводі, але здоров’я погіршилося і він змушений був покинути роботу. В 1939 р. лікарі порадили йому змінити клімат і він переїхав до родичів в Проскуров. Після початку війни і окупації України німцями був арештований поліцією. Втік і направився до Мелітополя, де був знову затриманий. Зимою 1942 р. вдалося втекти з табору. Після звільнення Дніпра переїхав у Велику Лепетиху, де служив до 10/VI.1945 р. З 14/VI служу в м. Бериславі в Успенській Церкві.»^[42][122]

«29/VII отримано вказівку від Бериславської міськради про необхідність відступити приміщення церковного дому, де знаходилася церковна сторожка, дирекції педагогічної школи. Це приміщення було відремонтовано церквою в 1944–45 рр. Постанова місцевої влади про вилучення його у церкви, на наш погляд, є незаконною і просимо Вашого клопотання перед Уповноваженим по справах церкви про його скасування.

Настоятель Церкви священник Трифон Немчинов /підпис/

Церковний староста М. Федотченко /підпис/

29 липня 1946 р.»^[42][122]

«Настоятель Успенської Церкви, м. Берислав

[ред. | ред. код]

10 листопада 1946 р., № 17

На Ваш запит № 176 від 1/ХІ 46 повідомляємо, що церковна сторожка Успенської церкви знаходиться в своєму природному приміщенні в огорожі церкви. Ми вважаємо, що рішення Райвиконкому про передачу всіх природних шкільних приміщень школам в даному випадку непридатне, оскільки церковна сторожка займає не природне шкільне приміщення, а своє власне. Після фронту будівля церковно–приходської школи була повністю зруйнована, але за допомогою церковної громади підвал був відновлений і відремонтований.

Настоятель Церкви священник Трифон Немчинов.»^[42][122]

«Успенська церква, Берислав, 20 квітня 1961 р.

До: Голови Ради Міністрів СРСР Хрущов М.С.

Від спільноти віруючих Успенської церкви ми звертаємося з проханням залишити Успенську церкву за нашою общиною. Церква була відремонтована нами в 1945 році, на що було витрачено близько 300 тисяч. Зареєстровано 3000 віруючих.»^[42][123]

«Президії Верховної Ради Української РСР

Скарга

Ми, члени Спільноти віруючих Успенської церкви, просимо скасувати рішення районного виконавчого комітету про закриття храму і залишити його в нашому користуванні.»^[42][123]

«Приймальня виконавчого комітету Херсонської обласної ради депутатів трудящих

Раніше: САДОВНИК Антоніна Семенівна,

Ваша скарга була розглянута. Ваше прохання не може бути задоволена, оскільки вона суперечить рішенню виконавчого комітету Херсонської обласної ради.»^[42][123]

У 2005 році територію та будівлю Свято-Успенського храму передано у власність Українській Православній Церкві.

Зусиллями правлячого ієрея, прихожан та благочинників Храм Святого Успіння Пресвятої Богородиці почав підійматися з десятилітніх руїн.

28 серпня 2010 року Владика Іоасаф, єпископ Новокаховський і Генічеський, відправив Божественну літургію в Свято-Успенському храмі міста Берислав. Богослужіння почалось з освячення відновленої частини (приділу) храму на честь преп. Серафима Саровського. Після богослужіння він привітав прихожан та гостей храму з празником Успіння Божої Матері. Владика відзначив, що на землі засвітилася ще одна лампада, яка приведе багатьох до спасіння. Настоятелю храму священику Василію Шпитальному була вручена архієрейську грамоту за його працю та внесок у відродження святилища.^[124]

3 вересня 2022 року її було пошкоджено при російському вторгненні в Україну.^[125][126]

1 серпня 2023 року Успенська церква міста Берислав була внесена до списку ЮНЕСКО об'єктів культурної спадщини пошкоджених у причорноморських областях.^[127]

Таблиця Школи Бериславських парафій^{[13][92][97][98][102]}

Таблиця Священнослужителі Берислава станом на 1899 р.^{[13][92][97][98][102]}

Список документальних фільмів про Берислав:

1. „Берислав — допомагаємо звільненій Херсонщині!“;^[128]
2. „Берислав — місто-привид на Херсонщині: без світла, води, покинуті коти та собаки. Як виживають люди“;^[129]
3. „Врятувати людей від голоду в окупації, благодійна кухня Берислав, Херсонщина УГКЦ | Репортаж“;^[130]
4. „Найстаріше місто Херсонської області. Хто заснував Берислав?“;^[131]
5. „Свято-Успенська Церква у м. Берислав“;^[132]
6. „Скидають вибухівку ПРЯМО НА ЛЮДЕЙ“. Як живе Бериславський район? | Новини Приазов'я»;^[133]
7. «Херсонщина на вулкані» — документальний фільм Суспільне Культура.^[134]

Відомо, що ім'я «Берислав» в різний історичний період носили такі судна:^{[4][9][13][135][136]}

1. Фрегат «Берислав» (1783–1790 рр.) У 1783 р. на Гнилопільській корабельні було закладено 4 фрегати для Чорноморського флоту. У 1786 р. вони були спущені на воду та отримали назви: «Кінбурн», «Берислав», «Фанагорія», «Таганрог». «Берислав» відзначився у битві біля Фідонісі (Зміїний) у 1788 р. Після бою корабель був відправлений на ремонт до Севастополя. У 1790 р. фрегат було списано;
2. Буксирний пароплав «Берислав» (1912–1926 рр.) У 1912 р. на заводі «Наваль» у Миколаєві було побудовано буксирний пароплав «Берислав». Він мав довжину 35,5 м, ширину 8,34 м, 2 котли, потужність машин 267 к.с. Пароплав пережив події 1917–21 рр. і у 1926 р. був перейменований у «Рудзутак»;
3. Суховантажний теплохід «Берислав» (1966–1989 рр.) У 1966 р. на Херсонському суднобудівному заводі було збудовано суховантажний теплохід «Берислав». Він мав довжину 155,7 м, ширину 20,6 м, висоту 9 м, водотоннажність —12 858 т., потужність дизельного двигуна — 8700 к.с. З 1966 по 1989 роки він здійснював перевезення вантажів. У 1989 р. теплохід був списаний.

У 1890 році місто відвідав відомий американський мандрівник Томас Стівенс, про що написав у книзі «Через Росію на мустанзі» (англ. Through Russia on a Mustang).^[137]

• 
  Меморіальний знак козакам

• Кучер Володимир Петрович — директор комунального закладу «Бериславський медичний коледж», заслужений працівник освіти України.^[138]

1. Інна Володимирівна Осипенко–Радомська — українська веслувальниця на байдарках, чемпіонка Олімпійських ігор в Пекіні, срібна медалістка на Олімпійських іграх у Лондоні. Бронзова медалістка Олімпійських ігор в Афінах у складі жіночої четвірки, чемпіонка світу в Познані (Польща) К1 500 метрів. Заслужений майстер спорту;
2. Кардава Север'ян Север'янович — директор КНП «Бериславська ЦРЛ»;
3. Карленко Юрій Павлович — генерал–майор запасу;
4. Колихаєв Ігор Вікторович — колишній депутат Верховної Ради України IX скликання, мер Херсона;
5. Кравченко Микола Олексійович — ветеран органів внутрішніх справ, підполковник;
6. Лляна Мотрона Сидорівна — заслужений вчитель України;
7. Метляєв Василь Кирилович — державний діяч, вчений, ветеран Німецько-радянської війни;
8. Шагун Павло Григорович — ветеран праці Бериславського машинобудівного заводу.^[139]

• Бабич Ісай Якович (1902—1948) — радянський працівник НКВС та МДБ.
• Горіккер Михайло Львович (1895—1955) — генерал-майор, винахідник інженерних протитанкових загороджень «їжак».
• Дмитрук Микола Ілліч (*1961) — Народний депутат України 7-го скликання.
• Забєлін Кирило Валерійович (1992—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Литвинов Олімпій Олімпійович (1905—1990) — український радянський вчений у галузі будівельного виробництва, професор.
• Южда Григорій Григорович (*1956) — український журналіст.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Херсонська область)
• Борислав

• Паталах О. Відлуння Великого Степу. Історія Північного Причорномор'я в особах. — Херсон: Наддніпряночка, 2009. — 200 с.
• УРЕ

• Погода в місті Берислав
• Нариси з історії Бериславщини
• Берислав // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гончара [Архівовано 7 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Cities & towns of Ukraine [Архівовано 21 березня 2022 у Wayback Machine.]

п о р Населені пункти Бериславського району Міста Берислав Селища Архангельське · Біла Криниця · Велика Олександрівка · Високопілля · Заможне · Калинівське · Кар'єрне · Ленінське · Матросівка · Монастирське · Нововоронцовка · Новорайськ · Червоний Маяк · Шляхове Села Андріївка · Безводне · Білогірка · Білоусове (кол. Білокриницька селищна рада) · Білоусове (кол. Білоусівська сільська рада) · Біляївка · Благодатівка · Благодатне · Блакитне · Бобровий Кут · Борозенське · Брускинське · Бургунка · Буцівське · Вереміївка · Веселе · Високе · Вишневе · Вірівка · Гаврилівка · Давидів Брід · Дмитренка · Добрянка · Довгове · Дудчани · Заградівка · Заповіт · Запоріжжя · Зарічне · Зелений Гай · Зміївка · Золота Балка · Іванівка · Іщенка · Кам'яне · Кам'янка · Качкарівка · Князівка · Костирка (Високопільська селищна громада) · Костирка (Новорайська селищна громада) · Костомарове · Костромка · Кошара · Крупиця · Кочубеївка · Краснівка · Краснолюбецьк · Красносільське · Криничанка · Кучерське · Лозове · Любимівка · Львівські Отруби · Львове · Майське · Максима Горького · Мала Олександрівка · Мала Сейдеминуха · Мала Шестірня · Мар'їне · Микільське · Миколаївка (Високопільська селищна громада) · Миколаївка (Тягинська сільська громада) · Милове · Михайлівка · Миролюбівка · Наталине · Новокаїри · Нова Калуга · Нова Калуга Друга · Нова Кам'янка · Нова Кубань · Нова Шестірня · Новоберислав · Новобратське · Нововасилівка · Нововознесенське · Нововоскресенське · Новогригорівка · Новогригорівське · Новогреднєве · Новодмитрівка · Новомиколаївка · Новоолександрівка · Новопавлівка · Новопетрівка · Новополтавка · Новосілка · Одрадокам'янка · Ольгівка · Ольгине · Орлове · Осокорівка · Первомайське · Першотравневе · Петрівка · Петропавлівка · Потьомкине · Пригір'я · П'ятихатки · Раківка · Республіканець · Рівнопілля · Розівка · Саблуківка · Садок · Світлівка · Свободне · Стариця · Старосілля · Степне · Степове · Суханове · Сухий Ставок · Таврійське · Тараса Шевченка · Твердомедове · Токареве · Томарине · Тополине · Трифонівка · Трудолюбівка · Тягинка · Українка · Урожайне · Федорівка · Хрещенівка · Червоне · Червоний Яр · Черешневе · Чарівне · Червона Людмилівка · Чкалове · Шевченківка · Шостакове · Щасливе

п о р Населені пункти ліквідованого Бериславського району (1923—2020) Міста Берислав Смт Козацьке Селища Веселе · Заможне · Матросівка · Монастирське · Новорайськ · Червоний Маяк · Шляхове Села Бургунка · Високе · Вірівка · Вітрове · Зміївка · Інгулівка · Качкарівка · Костирка · Кошара · Крупиця · Лиманець · Львівські Отруби · Львове · Максима Горького · Миколаївка · Милове · Новоберислав · Новокаїри · Новосілка · Одрадокам'янка · Ольгівка · Першотравневе · Раківка · Республіканець · Саблуківка · Степне · Суханове · Таврійське · Тараса Шевченка · Томарине · Тягинка · Урожайне · Чайкине · Червоний Яр

п о р Міста Херсонської області Берислав · Генічеськ · Гола Пристань · Каховка · Нова Каховка · Олешки · Скадовськ · Таврійськ · Херсон

п о р Міста і селища над Дніпром (від джерела до гирла)  Росія Бочарово¹ • Верхньодніпровський • Дорогобуж • Смоленськ  Білорусь Дубровно • Орша • Копись • Шклов • Могильов • Бихів • Рогачов • Жлобин • Стрешин • Речиця • Лоєв • Комарин²  Україна Радуль • Любеч • Вишгород • Київ • Козин • Українка • Ржищів • Канів • Черкаси • Градизьк • Світловодськ • Кременчук • Горішні Плавні • Верхньодніпровськ • Кам'янське • Дніпро • Запоріжжя • Василівка • Дніпрорудне • Марганець • Енергодар • Нікополь • Кам'янка-Дніпровська • Нововоронцовка • Велика Лепетиха • Горностаївка • Берислав • Каховка • Таврійськ • Нова Каховка • Козацьке • Дніпряни • Олешки • Антонівка • Херсон • Гола Пристань • Очаків³ 1. Бочарово — село біля витоку ріки. 2. Комарин розташований нижче Любеча: від Лоєва до гирла р.Прип'ять Дніпро тече по кордону. 3. Очаків — порт на Дніпровському лимані.

Географія та географічні карти GeoNames · Who's on First Словники та енциклопедії Енциклопедія сучасної України Довідкові видання symogih.org · Global Anabaptist Mennonite Encyclopedia Online Нормативний контроль Freebase: /m/0gtqwn