Буряк — Вікіпедія

Буряк
Буряк столовий (Beta vulgaris)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Щирицеві (Amaranthaceae)
Підродина:	Betoideae
Триба:	Beteae Moq.
Рід:	Буряк (Beta) L. [1]
Типовий вид
Beta vulgaris L.[1]
Види
Див. текст
Вікісховище: Beta

Буря́к (Beta) — рід одно-, дво- і багаторічних трав'янистих рослин родини амарантові (раніше рід належав до родини лободові). Зустрічається на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Найвідомішим представником є буряк звичайний (Beta vulgaris) із кількома сортами, зокрема буряк столовий, цукровий буряк, буряк кормовий, мангольд. У побуті всі вони мають загальну назву — буряк.

В Україні, Білорусі, на Кубані, Подонні та Стародубщині рослину називають буряк або бурак, у Польщі — пол. burak, у Росії — рос. свёкла (в Україні ж све́клою звали бадилля буряка)^[2][3]

${\displaystyle \ast P_{5}\;A_{5}\;G_{({\underline {2...3}})}}$^[4]

• Beta adanensis (Beta vulgaris ssp. adanensis)
• Beta altissima
• Beta atriplicifolia
• Beta bengalensis
• Beta bourgaei
• Beta brasiliensis
• Beta campanulata
• Beta chilensis
• Beta cicla (Beta vulgaris ssp. vulgaris convar. cicla)
• Beta corolliflora
• Beta intermedia
• Beta lomatogona
• Beta macrocarpa
• Beta macrorhiza
• Beta maritima (Beta vulgaris ssp. maritima)
• Beta nana
• Beta orientalis
• Beta palonga
• Beta patellaris
• Beta patula
• Beta perennis
• Beta procumbens
• Beta trigyna
• Beta trojana
• Beta vulgaris (Beta vulgaris ssp. vulgaris convar. vulgaris)
• Beta webbiana

Усі сучасні види буряка походять від дикого буряка, що росте на Далекому Сході та Індії, який використовували в їжу з давніх часів. Перші згадки про буряк походять із Середземномор'я і Вавилону, де рослину використовували як лікарську і овоч. Спочатку вживали в їжу тільки її листя, а корені використовували для лікування.

Спочатку коріння буряку мало білий колір. «Почервонів» він лише у Стародавній Греції. Відомо, що греки приносили його в жертву богові Аполлону. Перші коренеплідні форми (за Теофрастом) з'явилися і були добре відомі до IV століття до нашої ери. Стародавні римляни вживали буряк сирим, а також робили з нього салати, гарніри та супи — один з яких зараз (за аналогією з українською національною стравою) називають навіть «давньоримським борщем»^[5].

Як овочева і лікарська рослина буряк звичайний відомий за 1500—2000 років до н. е. в Асирії, Вавілоні, Ірані й Вірменії. В Київській Русі його почали вирощувати з X ст.^[6] Перші згадки про буряки на Русі з'являються у X—XI ст., поширеними вони стають у XIV, а в XVII вже відбувається поділ на кормові й харчові сорти^[7]. Буряк згадується в «Ізборнику Святослава» XI століття як «сеукла» або «сеϋклъ» (від грецького σεῦκλον)^[8][9].

Кормовий буряк виведено тільки в XVI столітті в Німеччині. Повна диференціація буряка на столові і кормові форми сталася в XVI—XVII століттях і вже в XVIII столітті цей овоч швидко поширився Європою. За хімічним складом він мало відрізняється від інших видів буряка, але його коренеплоди містять багато клітковини й волокон.

Цукровий буряк з'явився в результаті інтенсивної роботи селекціонерів від 1747 р., коли Андреас Маргграф з'ясував, що цукор, який до того отримували з цукрової тростини, міститься і в буряку^[10]. На той час учений зміг встановити, що вміст цукру в кормовому буряку становив 1,3 %, тоді як у коренеплодах наявних нині сортів, виведених селекціонерами, він перевищує 20 %. Франц Карл Ахард, який був учнем Маргграфа, уперше зумів оцінити та практично використовувати його відкриття, присвятив своє життя пошукові можливостей отримання бурякового цукру й у 1801 р. обладнав у Нижній Сілезії фабрику, де цукор виробляли з буряка. Відтоді цукровий буряк поширився і нині є другим джерелом цукру після цукрової тростини.

З кінця XIX і в XX столітті всі види буряка поширилися на всі континенти, крім Антарктиди.

З деяких видів буряка вариться українська національна страва — борщ.

• Квас буряковий для борщу

Листя і коренеплід практично всіх видів так чи інакше використовуються в їжу для людей і корм для тварин, а також як сировина для промисловості. За даними Лондонської школи медицини, цей коренеплід багатий на калій, антиоксиданти і фолієву кислоту, добре знижує кров'яний тиск^[11].

• Карпенко П. В. Свекловодство. Изд-е 3-е, перер., М.: Колос, 1964. (рос.)

• Ботанічна характеристика буряка [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.]

• Мангольд

Це незавершена стаття про технічні культури рослин. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.