Бісус — Вікіпедія

Бі́сус (грец. βύσσος — «тонка пряжа») — пучок шовковистих ниток, продукт виділення бісусової залози біля основи ноги багатьох пластинозябрових молюсків.^[1] Така бісусна залоза^[2] є, наприклад, у мідії (Mytilus), дрейсени (Dreissena) тощо.

Виділяється у вигляді тягучих ниток, що швидко твердіють у воді. За допомогою бісуса молюски прикріплюються по підводних предметів, а личинки прісноводних видів (глохідії) — до тіла риб, на яких відбувається їхній розвиток.^[3]

Вісон — або «морський шовк» — тканина з давніх часів, виготовлена з виключно тонких волокон, як правило, з бісусів молюсків.

З довгих бісусних ниток середземноморських пінн(інші мови) (Pinna) виробляють тонку золотисту тканину — віссон, також званий «морським шовком». За свідченням Геродота, в Давньому Єгипті віссон використовували для обгортання мумій.

Це незавершена стаття з малакології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

• Бісус морської мідії