Поліпропілен — Вікіпедія
Поліпропілен | |
Коротка назва | PP і ПП |
---|---|
Першовідкривач або винахідник | J. Paul Hogand |
Полімер для | пропілен |
CXSMILES | [*]CC(C)[*] |Sg:n:1,2,3::ht| |
Густина | 0,925 ± 0,01 г/см³ |
Температура плавлення | 145 ± 20 °C |
Код переробки | 05 |
Поліпропілен у Вікісховищі |
Поліпропіле́н — синтетичний полімер, продукт полімеризації пропілену, [—СН2—СН(СН3)—]n. Безбарвна речовина; густина (при температурі 20 °С) 920—930 кг/м3, tпл 172 °С. Характеризується високою ударною міцністю, стійкістю до багаторазових згинань, зносостійкістю, низькою паро- й газопроникністю, високими діелектричними показниками. Поліпропілен не розчиняється в органічних розчинниках, стійкий до дії киплячої води і лугів; руйнується під дією азотної та сірчаної кислот, хромової суміші; відзначається низькою термо- і світлостійкістю.
Застосовують у виробництві поліпропіленового волокна, полімерних труб, плівок.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Це незавершена стаття про органічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |