Веніамін Костакі (рум. Mitropolitul Veniamin, рум. Costache, *20 листопада 1768, Рошіешть, Молдовське князівство — †18 січня 1846 монастир Слатіна, Молдовське князівство) — господар Молдовського князівства в 1807-1812 і в 1821, румунський єпископ Константинопольського Патріахату; митрополит Молдовський в 1803-1842 (з перервами).
Веніамін Костакі народився 20 листопада 1768 в селі Рошіешть Молдавського князівства. Його батьки належали до давньої і відомої в історії Молдови боярської сім'ї Болдур. Навчався в грецькій школі при монастирі Трьох Святителів в Яссах. У 1783 був пострижений єпископом Калузьким Іаковом Стоматі. У 1788 митрополит Молдовський Леон Теуке закликав його в митрополію в Ясси і зробив його великим екклесіархом кафедрального собору.
У березні 1789 був призначений ігуменом в монастир Святого Спиридона в Яссах. 26 червня 1792 був обраний єпископом Калузьким замість єпископа Іакова. 1 червня 1796 був обраний єпископом Романським. 18 березня 1803 обраний митрополитом Молдови і Сучави; керував митрополією 40 років — до 18 січня 1842 за винятком періодів 1808-1812 і 1821-1832. У 1807 і 1821 був намісником господаря. Був прихильником приєднання Молдови до Росії. У 1806 році, на початку російсько-турецької війни, сформулював національну мету молдаван: «Істинне щастя цих земель полягає в приєднанні їх до Росії».
У 1803 заснував в Яссах (монастир Сокола) семінарію, якій в 1840 було присвоєно його ім'я. У Нямецькому монастирі відкрив нову друкарню. Все своє життя провів у турботах про народну освіту, якій намагався надати національно-румунський напрямок. Був похований в монастирі Слатіна. 30 грудня 1886 його останки були перенесені в новий кафедральний собор в Яссах.
- Carte pastorală (contra luxului în îmbrăcăminte), 10 martie 1804;
- Tâlcuirea celor şapte taine, Iaşi, 1807;
- Chiriacodromion, Mănăstirea Neamţ, 1811;
- Îndeletnicire iubitoare de Dumnezeu, Iaşi, 1815;
- Istoria Vechiului şi a Noului Testament, Iaşi 1824;
- Funie sau frânghie întreită, Iaşi 1831;
- Iubitorul de înţelepciune, 1831;
- Dumnezeieştile liturghii, 1834;
- Dihanii sau cuvinte de învăţătură, 1837;
- Piatra scandelei, Iaşi 1844;
- Îndeletnicire despre buna murire, Iaşi 1845.
|
---|
| - Драгош I (1352—1353)
- Сас (1354—1358)
- Балк (1359)
- Богдан I (1363—1367)
- Петру (1367—1368)
- Лацько (1368—1373)
- Костя (1373—1374)
- Юрій Коріятович (1374)
- Петру I (1375—1391)
- Роман I (1391—1394)
- Стефан I (1394—1399)
- Юга Безногий (1399—1400)
- Александру І (1400—1432)
- Ілля I (1432—1433)
- Штефан II (1433—1435, 1443—1447)
- Петру II (1435—1436, 1447, 1448—1449)
- Роман II (1436—1443, 1447—1448)
- Чубер (1449)
- Александру II (1450, 1452—1454, 1455)
- Богдан II (1450—1451)
- Петру III (1451—1452, 1454—1457)
- Штефан III (1457—1504)
- Богдан III (1504—1517)
- Штефан IV (1517—1527)
- Петру IV (1527—1538, 1541—1546)
- Стефан V (1538—1540)
- Александру ІІІ (1540—1541)
- Ілля II (1546—1551)
- Штефан VI (1551—1552)
- Іоан І (1552)
- Александру IV (1552—1561, 1564—1568)
- Іоан ІІ (1561—1563)
- Штефан VII (1563—1564)
- Богдан IV (1568—1572)
- Іоан III (1572—1574)
- Петро VI (1574—1577, 1578—1579, 1582—1591)
- Іоан IV (1577)
- Іоан V (1579—1582)
- Арон Тиран (1591—1592, 1592—1595)
- Александру V (1592)
| - Петру VII (1592)
- Штефан VIII (1595)
- Єремія Могила (1595—1600, 1600—1606)
- Михайло (1600)
- Симеон Могила (1606—1607)
- Михайло Могила (1607)
- Костянтин Могила (1607—1611)
- Штефан IX (1611—1615, 1621—1623)
- Олександр Могила (1615—1616)
- Раду Міхня (1616—1619, 1623—1626)
- Гаспар Граціані (1619—1620)
- Александру VII (1620—1621, 1631—1633)
- Мирон Барновський-Могила (1626—1629, 1633)
- Александру VIII (1629—1630)
- Мойсей Могила (1630—1631, 1633—1634)
- Василь Лупул (1634—1653)
- Георгій Штефан (1653—1658)
- Ґеорґе Ґіка (1658—1659)
- Константин Щербан (1659, 1661)
- Стефаніца Лупу (1659—1661)
- Істрате Добіжа (1661—1665)
- Георге Дука (1665—1666, 1668—1672, 1678—1683)
- Александру IX (1666—1668)
- Штефан ІХ (1672—1674, 1683—1684)
- Думитрашку Кантакузіно (1673—1675, 1684—1685)
- Антон Росетті (1675—1678)
- Константин Кантемир (1685—1693)
- Димитрій Кантемір (1693, 1710—1711)
- Константин Дука (1693—1695, 1700—1703)
- Антіох Кантемир (1695—1700, 1705—1707)
- Йоан Бухуш (1703, 1709—1710)
- Міхай Раковіце (1703—1705, 1707—1709, 1715—1726)
- Ніколай Маврокордат (1709—1710, 1711—1715)
- Лупу Костакі (1711)
- Йоан Маврокордат (1711, 1743—1747)
- Григоре II Гіка (1726—1733, 1735—1739, 1739—1741, 1747—1748)
| - Константин Маврокордат (1733—1735, 1741—1743, 1748—1749, 1769)
- Йордаке Ставраки (1749)
- Костянтин Раковіце (1749—1753, 1756—1757)
- Матей Ґіка (1753—1756)
- Скарлат Ґіка (1757—1758)
- Іоан VII (1758—1761)
- Ґриґоре Каллімакі (1761—1764, 1767—1769)
- Ґриґоре Александре Ґіка (1764—1767, 1774—1777)
- Константин Морузі (1777—1782)
- Александру Маврокордат І (1782—1785)
- Александру Маврокордат ІІ (1785—1786)
- Александру X Іпсіланті (1786—1788)
- Емануїл Джані-Русет (1788—1789)
- Александру Морузі (1792, 1802—1806, 1806—1807)
- Міхай Суцу І (1792—1795)
- Александру Каллімакі (1795—1799)
- Костянтин Іпсіланті (1799—1801)
- Александру Суцу (1801—1802)
- Йордаке Конта (1802)
- Скарлат Каллімакі (1806, 1807—1810, 1812—1819)
- Александру Ханґерлі (1807)
- Йордаке Русет-Розновану (1806)
- Веніамін Костакі (1807—1812, 1821)
- Міхай Суцу ІІ (1819—1821)
- Олександр XI Іпсіланті (1821)
- Штефан Воґоріде (1821—1822)
- Іоніце Санду Стурдза (1822—1828)
- Михайло Стурдза (1834—1849)
- Ґріґоре Александру Ґіка (1849—1853, 1854—1856)
- Теодор Балш (1856—1857)
- Ніколае Воґоріде (1857—1858)
- Штефан Катарджиу (1858—1859)
- Іоан Кантакузіно, Василе Стурдза і Анастасіє Пану (1858—1859)
- Александру Йоан Куза (1859)
| |
|