Високий (Україна) — Вікіпедія

селище Високий
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Харківський район
Громада	Височанська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA63120030010022850
Облікова картка	Високий
Основні дані
Засновано	1904[1]
Статус	із 2024 року
Площа	9,179 км²
Населення	▼ 9 630 (01.01.2022)[2]
Густота	1104 осіб/км²;
Поштовий індекс	62459-62463
Телефонний код	+380 57
Географічні координати	49°53′18″ пн. ш. 36°06′50″ сх. д. / 49.88833° пн. ш. 36.11389° сх. д. / 49.88833; 36.11389Координати: 49°53′18″ пн. ш. 36°06′50″ сх. д. / 49.88833° пн. ш. 36.11389° сх. д. / 49.88833; 36.11389
Висота над рівнем моря	195 м
Відстань
Найближча залізнична станція:	Високий
До райцентру:
- залізницею:	15 км
- автошляхами:	17,9 км
До обл. центру:
- залізницею:	15 км
- автошляхами:	17,9 км
Селищна влада
Адреса	62459, Харківська обл., Харківський р-н, смт Високий, вул. Бульварна, 12, 746-33-21
Голова селищної ради	Мороз Олександр Васильович
Карта
Високий
Високий Високий
Високий у Вікісховищі

В індексі Географічного словника Королівства Польського та інших слов'янських країн є | розділ під назвою Wysoki

Висо́кий — селище Харківського району Харківської області, знаходиться за 15 км на південний захід від Харкова.Центр Височанської селищної громади.

Селище міського типу Високий знаходиться між містом Південне та смт Покотилівка. На відстані 3 км протікає річка Ржавчик та за 4 км — річка Мерефа.

До селища примикають селище Нова Березівка ​​та село Ржавець.

Через селище проходить частина харківської окружної дороги, автомобільна дорога М18 (E105), а також залізниця, що має на території селища три зупинні платформи Науковий, Високий, Зелений Гай. Селище оточують лісові масиви (дуб).

Засновано Високий в 1904 році^[1] як селище службовців Південної залізниці. Земельними ділянками в селищі володіли 350 чоловік. У 1920-ті роки населення Високого значно збільшилося за рахунок забудов в основному робітниками та службовцями м. Харкова. Поруч з'явилися нові селища: Зелений Гай (1907), Науковий (1935), Новий Високий (1957). У 1964 році вони разом з хутором Відпочинок ввійшли до складу Високого.

У 1941–1943 рр. Високий було зайняте німецькими військами. Остаточно червоні повернули контроль над селом у серпні 1943 року. В роки нацистсько-радянської війни 968 мешканців селища билися з загарбниками на фронтах, з них 124 загинули.

У Високому проживав та помер бандурист Олександр Досенко-Журба.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

У Високому знаходиться навчально-тренувальна база харківського футбольного клубу «Металіст 1925».

По вулиці Спортивна знаходиться селищний Стадіон для гри в футбол. Також неподалік знаходиться волейбольне поле та літній майданчик з тренажерами.

З 01 вересня з 1989 року працює Височанська дитяча школа мистецтв, яка навчає дітей шкільного віку мистецтву фортепіано, гітари, скрипки, сольного співу, баяну, акордеону, образотворчого мистецтва.

• На старому цвинтарі, де поховано в братській могилі бійців Радянської Армії, які визволяли селище в серпні 1943 року, встановлено пам'ятник «Батьківщина-мати».
• Меморіальний будинок-музей Гната Хоткевича було відкрито у  1995 р. який є філією Харківського літературного музею.^[4]. Хоткевич Гнат Мартинович - український музикант, письменник, історик, композитор, мистецтвознавець, етнограф, педагог, театральний і громадсько-політичний діяч, (1877—1938).

• 
  Школа №1. Поряд меморіал загиблим у другій світовій війні школярам та викладачам
• 
  Школа №1. Поряд меморіал загиблим у другій світовій війні школярам та викладачам
• 
  Місцева пошта поряд відділення Ощадбанку
• 
  Місцева церква, що добудовується, але служби вже проводяться
• 
  Перлина селища
• 
  Дом-музей Г.Хоткевича , що проживав у селищі Високий
• 
  Стара водяна вежа збудована , ще за довоєнних часів, нині не працює.
• 
  Пам'ятний знак воїнам, загиблим у 1941-1945
• 
  Унікальна заправна станція у вигляді літака.
• 
  Залізнична платформа Високий
• 
  Зеленогайська школа(№3)
• 
  Місцевий парк та стадіон.

• Сайт Високого [Архівовано 28 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.