Волино-Подільська плита — Вікіпедія

Воли́но-Поді́льська плита́ — геологічна структура на заході України.

Фундамент її складається з магматичних і метаморфічних гірських порід архейського й ранньопротерозойського віку, розчленованих на окремі блоки. У структурному відношенні плита поділяється на моноклінальний схил Українського щита і палеозойський прогин — Галицько-Волинську синеклізу, в межах якої фундамент залягає на глибині 7000 м. У геоморфологічному відношенні в межах Волино-Подільської плити виділяються Волинська і Подільська височини, Поліська низовина й пасмо горбистих піднять — Розточчя. Потужність чохла Волино-Подільської плити коливається від 2000 до 2500 метрів.

Серед корисних копалин є буре вугілля, базальти, родовища сірки з великими запасами тощо. У товщах неогенових гіпсів сформувалися численні й дуже протяжні печери, які є геологічними пам'ятками природи.

• Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.