Іванов Віктор Михайлович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванов.
Віктор Михайлович Іванов
Народився31 січня (13 лютого) 1909
Козятин, Козятинська волость, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер18 червня 1981(1981-06-18)[1] (72 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністькінорежисер, сценарист
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
ЧленствоНаціональна спілка письменників України і НСКУ
ПартіяКПРС
Учасникнімецько-радянська війна
НагородиОрден Червоної Зірки
Премії
Державна премія України імені Олександра Довженка
Державна премія України імені Олександра Довженка
 Заслужений діяч мистецтв УРСР — 1974
CMNS: Іванов Віктор Михайлович у Вікісховищі

Ві́ктор Миха́йлович Івано́в (31 січня [13 лютого] 1909(19090213), Козятин, Київська губернія, Російська імперія — 18 червня 1981, Київ, УРСР, СРСР) — радянський український кінорежисер, сценарист, письменник. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1974).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у м. Козятин Київської губернії. У 1936 р. закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (майстерня Сергія Ейзенштейна).

Батько, Михайло Спиридонович, був військовим фельдшером, мама, Тетяна Андріївна — домогосподаркою. Під час епідемії холери у 1919 р. батько, рятуючи хворих, сам заразився і помер, лишивши дружину з трьома дітьми. Щоб прогодуватися, Віктор у 13 років влаштувався працювати розсильним у відділі народної освіти.[2]

Закінчив Бердичівське ремісниче училище та Жмеринську профшколу. Пізніше у В'язьмі отримав спеціальність помічника машиніста поїзда. У 1932 р. молодого перспективного працівника направили до Московського інституту залізничного транспорту. Але він несподівано здав документи до Московського державного інституту кінематографії, вступивши на режисерське відділення, на курс кінорежисера Сергія Ейзенштейна.[2]

Працював асистентом режисера на Київській кіностудії імені Довженка. Після початку німецько-радянської війни просився на фронт, але йому відмовляли. У 1942 р. працівників кіностудії евакуювали до Ашгабата.[2]

Добився відправки на фронт. Війну пройшов командиром взводу вогнеметників. Воював під Сталінградом, форсував Дніпро, Букринський плацдарм, брав участь у звільненні Києва. Був двічі поранений, важко контужений, комісований за станом здоров'я.[2]

У роботі на Київській кіностудії йому було відмовлено як інваліду, тому після закінчення війни працював на кіностудіях Свердловська, Вільнюса, Каунаса.[2]

З 1950 р. — режисер-постановник Київської кіностудії імені Довженка, пропрацював там до самої смерті.[2]

Могила Віктора Іванова, Байкове кладовище

Створив понад 10 кінофільмів, зокрема комедію «За двома зайцями» (1961). Автор збірок для дітей «Наша Наташа» (1954), «Доріжка» (1958), збірки віршів «Доделки-переделки», «Попади», «Сатирический патруль» (1960).

Був членом Спілки письменників України (з 1956 р.) та Спілки кінематографістів України.

Невістка — мистецтвознавиця Ольга Жбанкова (1943—2021)[3].

Переживши два інфаркти,[2] помер на 73-му році життя 18 червня 1981 р. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 33, 50°25′03″ пн. ш. 30°30′04″ сх. д. / 50.4175222° пн. ш. 30.5013833° сх. д. / 50.4175222; 30.5013833).

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Режисер-постановник:

Сценарист:

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Вшанування пам'яті Віктора Іванова
Меморіальна дошка в Києві, встановлена на адміністративному корпусі кіностудії імені Олександра Довженка
Меморіальна дошка в Києві, встановлена на адміністративному корпусі кіностудії імені Олександра Довженка 
Меморіальна дошка в Козятині
Меморіальна дошка в Козятині 
Експозиція, присвячена кінорежисеру, в історичному музеї Козятина
Експозиція, присвячена кінорежисеру, в історичному музеї Козятина 
  • 23 серпня 1999 року в Києві встановлено паркову скульптуру героям фільму «За двома зайцями» Проні Прокопівні (Маргарита Криницина) та Голохвостому (Олег Борисов).
  • У рідному місті Віктора Іванова — Козятині — на будинку, у якому народився режисер, встановлено меморіальну дошку, а в міському історичному музеї створено окрему меморіальну експозицію, присвячену кіномитцю.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г д е ж УІНП. 1909, народився сценарист і кінорежисер Віктор Іванов. УІНП (укр.). Процитовано 26 квітня 2024.
  3. ↑ История одной открытки

Джерела

[ред. | ред. код]
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іванов_Віктор_Михайлович&oldid=42917336