Вітко Олександр Вікторович — Вікіпедія

Вітко Олександр Вікторович Витко Александр Викторович
Адмірал
Загальна інформація
Народження	13 вересня 1961(1961-09-13) (63 роки) Вітебськ, Білоруська РСР, СРСР
Alma Mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Військова служба
Приналежність	СРСР→ Росія
Вид ЗС	ВМФ Росії
Рід військ	Військово-морські сили
Війни / битви	Вторгнення Росії в Україну
Командування
2013–2018 Чорноморський флот Росії 15 квітня 2013 — 26 червня 2018 Попередник Федотенков Олександр Миколайович Наступник Моїсєєв Олександр Олексійович
Нагороди та відзнаки
Орден «За військові заслуги»
Вітко Олександр Вікторович у Вікісховищі

Олекса́ндр Ві́кторович Вітко́ (рос. Александр Викторович Витко, нар.13 вересня 1961, Вітебськ, Білоруська РСР, СРСР) — російський адмірал білоруського походження, колишній командувач Чорноморського флоту Росії (15 квітня 2013 — 14 травня 2018)^[1]. 13 травня 2023 року за скоєння низки злочинів на території АР Крим заочно засуджений до 15 років позбавлення волі^[2].

Народився 13 вересня 1961 року у Вітебську (нині — Республіка Білорусь).

У 1984 році закінчив Чорноморське вище військово-морське училище імені П. С. Нахімова і був призначеним для проходження служби на Тихоокеанський флот, де служив на різних командних посадах на надводних кораблях — від помічника командира ракетного катера до командувача військ і сил на Північному Сході РФ.

У 1984—1986 роках був помічником командира-командиром ракетно-артилерійської бойової частини ракетного катера.

З 1986 по 1988 рік проходив службу командиром ракетного катера.

У 1989 році закінчив Вищі спеціальні офіцерські класи ВМФ.

У 1989—1991 роках — знову командир ракетного катера.

З 1991 по 1992 рік обіймав посаду начальника штабу дивізіону ракетних катерів, а в 1992—1996 був командиром цього дивізіону.

У 1996—1998 роках обіймав посаду начальника штабу-заступника командира бригади кораблів охорони водного району.

У 1998—2000 роках був начальником штабу-заступником командира бригади надводних кораблів.

Закінчив у 2004 році Військову академію Генерального штабу Збройних сил РФ, у серпні 2004 року призначений заступником командувача Приморської флотилії різнорідних сил Тихоокеанського флоту.

З червня 2005 року став начальником штабу-першим заступником командувача військ і сил на Північному Сході, а з листопада 2006 року обійняв посаду командувача військ і сил на Північному Сході.

З жовтня 2009 року — заступник командувача Північного флоту.

Указом президента Російської Федерації від 15 квітня 2013 призначений командувачем Чорноморського флоту.

Указом президента Росії від 5 травня 2014 командувачу Чорноморського флоту віце-адміралу Олександрові Вітку присвоєно чергове військове звання «адмірал»^[3].

У червні 2018 року адмірала Олександра Вітка направлено на нове місце військової служби — в головне командування ВМФ РФ^[4]. За деякими повідомленнями, він обійматиме посаду заступника головнокомандувача Військово-морського флоту РФ.

Нагороджений орденом «За військові заслуги», має почесне звання «Заслужений військовий фахівець Російської Федерації».

26 квітня 2016 року у зв'язку з переховуванням Вітка від органів слідства постановою прокурора його оголошено в розшук.^[5]. Заочний суд над командувачем Чорноморського флоту РФ Олександром Вітком за звинуваченнями у командуванні збройними силами Російської Федерації, відправленими на окупацію Криму, а також військами Чорноморського флоту РФ під час його окупації розпочався 6 жовтня 2016 року в Дніпровському районному суді міста Києва^[6]

13 травня 2023 року, згідно з повідомленням Офісу Генерального прокурора, екскомандувачу Чорноморського флоту РФ, який керував військовими підрозділами під час вторгнення на територію АР Крим, адміралу Олександру Вітку ухвалено вирок за вчинення посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, підбурювання до державної зради, диверсію, участь у плануванні, підготовці, розв'язуванні та веденні агресивної війни проти України за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 110 ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 27 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 1, ч. 2 ст. 437 КК України). Йому призначено покарання — 15 років позбавлення волі, також судом задоволено цивільний позов прокурора та зобов'язано стягнути із засудженого на користь України понад трильйон гривень завданих збитків^[7][8].

Одружений, батько двох синів. Старший — офіцер ВМФ РФ.

За відомостями Мустафи Джемілєва, 27 лютого 2014 року віце-адмірал Вітко зібрав у Севастополі вищих офіцерів, перед якими, зокрема, сказав: «Ми починаємо війну з Україною». При цьому він наголосив, що зараз Україна Росії нічим протистояти не може і українці стоять на порозі дуже драматичних подій^[9].

2 березня 2014 відвідав Штаб Військово-морських сил України у Севастополі. Візит пов'язували з урегулюванням ситуації з проникненням в українські військові частини з метою їх роззброєння озброєних російських військовиків. Позитивний результат такої зустрічі українське військове джерело у Севастополі ставило під сумнів, оскільки російська сторона своїми спробами повального блокування військових частин у Криму створювала ескалацію напруженості, виступаючи з позиції сили, тоді як українські вояки намагалися не допустити провокацій, які б могли спричинити кровопролиття. Після візиту Вітка почалося пікетування штабу ВМС України приблизно 50-ма активістами орієнтованих на Росію громадських організацій Севастополя^[10].

4 березня 2014 у супроводі голови координаційного комітету з організації Севастопольського міського управління із забезпечення життєдіяльності міста Олексія Чалого наніс черговий візит до штабу українських ВМС, пробувши там лише кілька хвилин. Їхній приїзд і подальший від'їзд оваціями вітали проросійські активісти і члени загонів т. зв. кримської самооборони, які продовжували майже цілодобово блокувати штаб флоту, не дозволяючи військовослужбовцям і співробітникам приходити на службу. Найімовірніше, що метою відвідин було намагання вже вкотре запропонувати командуванню українських ВМС погодитися з пропозицією переходу особового складу флоту на службу у створені кримськими сепаратистами «Військово-морські сили Автономної Республіки Крим»^[11].

5 березня 2014 командувач ЧФ РФ Олександр Вітко особисто поставив ультиматум екіпажу корвета ВМС України «Тернопіль» з вимогою здатися російським військовикам. На це командир українського корвета капітан 3-го рангу Максим Ємельяненко йому відповів: «Русские не сдаются!» Наприкінці цього інциденту здивований російський адмірал зауважив своїм підлеглим супровідникам: «Вчіться, як потрібно служити за честь і совість!»^[12]. Того самого дня Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу проти Олександра Вітка, якому ставиться у провину підбурювання до державної зради та організація диверсій щодо військових України^[13] Тиждень потому Міністерство оборони Росії назвало провокацією спробу української влади завести кримінальну справу на командувача Чорноморського флоту Росії.^[14].

17 березня 2014 керівники МЗС країн Євросоюзу погодили список офіційних осіб Росії і України, проти яких запроваджено санкції ЄС. До цього списку потрапив і віце-адмірал Олександр Вітко^[15].

• Чорноморський флот: інформаційний ресурс [Архівовано 16 серпня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Биография Александра Витко [Архівовано 10 липня 2013 у WebCite] (рос.)