Гайдаєв Юрій Олександрович — Вікіпедія

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття потребує упорядкування для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (липень 2015) Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (липень 2015) Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (липень 2015)

Юрій Олександрович Гайдаєв
12-й Міністр охорони здоров'я України
23 березня 2007 — 18 грудня 2007
Президент	Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр	Віктор Янукович
Попередник	Юрій Поляченко
Наступник	Василь Князевич
Народився	14 серпня 1954(1954-08-14) (70 років) Донецьк
Відомий як	політик
Політична партія	КПУ
Нагороди

Народний депутат України
6-го скликання
Комуністична партія України	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012

Ю́рій Олекса́ндрович Гайда́єв (*14 серпня 1954, Донецьк) — лікар, науковець, державний діяч України лівого спрямування. Міністр охорони здоров'я України (23 березня — 18 грудня 2007). Заслужений лікар України (2002). Доктор медичних наук (2007).

Закінчив Запорізький медичний інститут (1978), факультет «Лікувальна справа»;

• 07.1978—11.1982 — лікар-інтерн, ургентний лікар-уролог урологічного відділення 5-ї міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя.
• 11.1982—11.1984 — клінічний ординатор Київського НДІ урології та нефрології.
• 11.1984—01.1992 — в.о. молодшого наукового працівника, молодший науковий працівник, старший науковий працівник відділення пластичної та відновної урології Київського НДІ урології та нефрології.
• 01.1992—09.1997 — завідувач урологічного відділення, заступник головного лікаря з медичної частини Київської обласної клінічної лікарні.
• 09.1997—01.1998 — старший науковий працівник відділення розробки, наукового супроводження, контролю виконання національних та регіональних програм реформування галузі Українського інституту громадського здоров'я.
• 01.1998—01.1999 — заступник головного лікаря з медичної частини Київського міського шпиталю для інвалідів Великої Вітчизняної війни.
• 01.1999—12.2000 — головний лікар Міської клінічної лікарні № 14.
• 12.2000—12.2005 — головний лікар Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.
• 12.2005—03.2007 — заступник Міністра, 23 березня — 18 грудня 2007 — Міністр охорони здоров'я України.
• Державний службовець 4-го рангу (02.2006).

• Кандидат медичних наук (1989).
• Доктор медичних наук (2007); докторська дисертація на тему: «Научное обоснование модели внедрения в Украине Государственных целевых программ улучшения здоровья народа» (Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика).

• Заслужений лікар України (2002).
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2003).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007—12.2012 від КПУ, № 5 в списку, Міністр охорони здоров'я України, безпартійний. Член фракції КПУ (з 11.2007). Член Комітету з питань охорони здоров'я (з 12.2007), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення державної політики охорони громадського здоров'я, розвитку фармації та здійснення фармацевтичної діяльності (з 01.2008).

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України, не має фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови^[1][2]. Закон було прийнято із порушеннями регламенту^[3][4].

Має 4-х дітей.

• Довідник "Хто є хто в Україні", видавництво "К.І.С"
• Верховна Рада України 6-го скликання