Гула (гора) — Вікіпедія

Гора Гула
Трьохвимірна візуалізація гори Гула створена з використанням даних радару космічного апарату Магеллан.[1]
Типгора
Діаметр276 км (усереднений)

Гула (лат. Gula Mons, 22° пн. ш. 359° сх. д. / 22° пн. ш. 359° сх. д. / 22; 359) — це щитовий вулкан в північно-західній частині області Ейстли на Венері.[2] Гора розміщена на північному кінці лінії Гуор (лат. Guor Linea). Гора піднімається на 3.2 км, і має еліптичну основу з розмірами 310 на 150 км.[3][4]

Гора отримала назву по імені[en] шумерської богині зцілення[en].[5][6]. Поруч із богинею зцілення зображався її сакральний пес, чи навіть богиня приймала образ собаки.

Гула і Сіф є подібними вулканами, незважаючи на те що розташовані за 700 км один від одного. Гула сформувалася на перетині двох основних рифтових зон, Сіф, як вважається, розміщений на подібному рифті. Ймовірно, обидва вулкани сформувалися як гарячі точки за рахунок підняття мантійних плюмів.[7]

Трьохвимірна візуалізація виду на область Ейстли створена з використанням даних радару космічного апарату Магеллан. Гора Сіф видна зліва, гора Гула — справа.[8]

Гора Гула має складну історію, про що свідчить складний рельєф вершини гори. Вершина гори має кілька кальдер, сліди обвалів, а також розлом, що проходить через дві кальдери і розташований під кутом до лінії Гуора.[3][9][4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Catalog Page for PIA00234. photojournal.jpl.nasa.gov. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 3 жовтня 2020.
  2. WTP: Venus: Gula Mons. pds.jpl.nasa.gov. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 3 жовтня 2020.
  3. а б Stofan, Ellen R.; Guest, John E.; Copp, Duncan L. (1 липня 2001). Development of Large Volcanoes on Venus: Constraints from Sif, Gula, and Kunapipi Montes. Icarus (англ.). Т. 152, № 1. с. 75—95. doi:10.1006/icar.2001.6633. ISSN 0019-1035. Процитовано 3 жовтня 2020.
  4. а б Senske, D. A.; Campbell, D. B.; Stofan, E. R.; Fisher, P. C.; Head, J. W.; Stacy, N.; Aubele, J. C.; Hine, A. A.; Harmon, J. K. (1 листопада 1991). Geology and tectonics of Beta Regio, Guinevere Planitia, Sedna Planitia, and Western Eistla Regio, Venus: Results from Arecibo image data. Earth, Moon, and Planets (англ.). Т. 55, № 2. с. 163—214. doi:10.1007/BF00058901. ISSN 1573-0794. Процитовано 3 жовтня 2020.
  5. Gula Mons. We Name The Stars (англ.). Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 3 жовтня 2020.
  6. La dea sumera Bau, nota anche come Gula e Nintinugga presso i Babilonesi [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // by informazione-consapevole / Luglio 23, 2015
  7. Large Shield Volcanoes. volcano.oregonstate.edu. Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 3 жовтня 2020.
  8. Catalog Page for PIA00200. photojournal.jpl.nasa.gov. Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 3 жовтня 2020.
  9. Frankel, Charles (1996). Volcanoes of the Solar System (англ.). Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-47770-3. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020.