French
DeutschДавидківці (Чортківський район) — Вікіпедія
| село Давидківці | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Колиндянська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1552 |
| Населення | 838 (на 1.01.2018)[1] |
| Територія | 4.053 км² |
| Густота населення | 266.96 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48553 |
| Катойконіми | давидківчани |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°56′10″ пн. ш. 25°59′32″ сх. д. / 48.93611° пн. ш. 25.99222° сх. д.Координати: 48°56′10″ пн. ш. 25°59′32″ сх. д. / 48.93611° пн. ш. 25.99222° сх. д. |
| Водойми | Нічлава |
| Відстань до обласного центру | 87 км |
| Відстань до районного центру | 18 км |
| Найближча залізнична станція | Озеряни |
| Відстань до залізничної станції | 9 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48552, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Колиндяни |
| Староста | Володимир Шиптицький[2] |
| Карта | |
  Давидківці | |
 Давидківці | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Дави́дківці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Колиндянська сільська громада. Адміністративний центр колишньої Давидківської сільської ради. До села приєднано хутіри Кадуб та Слобідка.
Від вересня 2015 року ввійшло у складі Колиндянської сільської громади.
За леґендою, у сиву давнину на місці теперішніх Давидківців була пустка. А між лісами біля села — Лиса гора, прихована від ворогів. І ось сюди добрався переселенець із-за Збруча, збудував хатинку й почав виробляти гончарні вироби. Ніхто не пам'ятає його прізвища звали всі його Давидом. Від цього імені й пішла назва села. Відомі й інші версії. Поруч із Лисою горою була Вовча гора — ліс, у якому багато хижих та диких звірів.
Розташоване на берегах р. Нічлавки, лівої притока Дністра, за 18 км від районного центру і 9 км від найближчої залізничної станції Озеряни. Через село проліг автошлях Т 2001 Чортків — Скала-Подільська.
Територія — 4,05 км². Дворів — 328.
- Кадуб — хутір приєднаний до с. Давидківці. У 1952 р. на хуторі — 3 двори, 15 жителів.
- Слобідка — хутір приєднаний до с. Давидківці. У 1952 р. на хуторі — 119 дворів, 351 житель.
Поселення виникло в VII—XII ст. і проіснувало приблизно до XIV—XVII ст. У сільській школі зберігаються: кам'яні сокири та молотки, наконечники з каменю та інше. Під час монголо-татарської навали, містечко було знищене, і його жителі поселилися вздовж р. Нічлави.
Перша письмова згадка — 1440 рік.[3]
Згадується 16 липня 1449 року в книгах галицького суду[4]. 1519 року польський шляхтич Миколай Іскшицький — ротмістр поточної оборони, майбутній кам'янецький підкоморій і староста, посів частину села та належних до неї поселень після отримання дозволу на її викуп від представників роду Свірчів.[5]
Станом на 1530 р. було містечком (Davidkovcze), що належало до Подільського воєводства[6]. Цей статус зберігало і в 1565 р.[6]
1785 — в селі проживала 621 особа. На честь скасування панщини 1848 році в Давидківцях встановлено пам'ятний хрест. Родючими землями в Давидківцях володів Вохович, який заснував фільварок. Після смерті Воховича маєтки передані його далеким родичам — Сімашку і Големському. В панів було до 500 га землі та стільки ж га лісу, у той час, коли всі селяни разом мали 400 га землі. На кожен двір припадало у середньому менше 1 га землі. Багатоземельними були родини Колісників, Гавришків, Соколовських, Големських. Деякі малоземельні селяни еміґрували до США й Канади.
За статистикою, у Давидківцях у 1900 р. — 1470 жителів, 1910 — 1554, 1921 — 1502, 1931 — 1693; 1921 — 294, 1931 — 330 дворів.
1925 — збудовано Народний дім, у селі було чотири корчми. Через переслідування з боку польського уряду змушені були залишити своє село Д. Матвіїв, М. Голомий, М. Клюкай та інші, які згодом стали громадянами більшовицької Росії.
1931 — відбувся страйк сільськогосподарських робітників.
1933 — організоване масове побиття тих, хто виступав проти влади, потерпіли М. Волосінка, В. Карук та багато інших.
Деякий період Давидківці були центром однойменної гміни. З 1 серпня 1934[7] до 1939 року село належало до гміни Колиндяни.
Від 7 липня 1941 до 24 березня 1944 роках Давидківці перебували під нацистською окупацією.
В УПА воювали Василь Бойчук, Олексій Волосінка, Володимир, Мирон, Онуфрій, Станіслава і Степан Наконечні, Адам, Іван та Степан Стебелецькі, Василь і Степан Хамчуки та інші, сім мешканців села — в дивізії «Галичина».
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 82 мешканці Давидківців:
- Володимир Бало (нар. 1922),
- Олексій Бойчук (нар. 1904),
- Михайло Будняк (нар. 1909),
- Володимир Ваврик (нар. 1909),
- Михайло Вербний (нар. 1917),
- Лев Вільховий (нар. 1900),
- Адам Віцінський (нар. 1906),
- Віцентій Вовк (нар. 1912),
- Йосип Вовк (нар. 1923),
- Ілля Волощук (нар. 1908),
- Михайло Волощук (нар. 1915),
- Олексій Волощук (нар. 1919),
- Семен Волощук (нар. 1910)
- Степан Волощук (нар. 1911).
1998 — головою сільської ради обрано В. Семчишина; головою правління селянської спілки — С. Данилишина.
2000 — на базі господарства «Дружба» створено ПАП «Нива» (директор Г. Товпига).
З 29 липня 2015 року Давидківці належать до Колиндянської сільської громади.[8]
- церква святого апостола і євангеліста Івана Богослова (ПЦУ[9], 1905; кам'яна).
У селі є фігура Матері Божої (1999) та дві каплички.
- Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Колиндянська грабина.
- Давидківський ботанічний заказник — добре збережений водноболотний масив із типовою для Західного лісостепу рослинність
У селі є цілюще джерело, над яким понад двох століть тому, з'явився образ Матері Божої після того почало бити джерело.[10]
- пам'ятний знак воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975).
- встановлено
- пам'ятний знак воякам УПА.
| Чисельність населення, чол. | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1910 | 1921 | 1931 | 2014 | 2018 | ||||||||||||||
| 1470 | 1554 | 1502 | 1693 | 854 | 838[1] | ||||||||||||||
Родина Сімашків володіли в селі ґуральнею, корчмою, млином.
Діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших, кооператива.
1939 — в селі встановлено радянську владу, створено сільську раду в складі: М. Матвіїв — голова, Г. Сенюк — секретар, Л. Скриник, О. Гаврилюк, І. Войтишин.
1941 — примусово організовано колгосп, який відновив свою діяльність 1947 року.
1920—1940 — діяв клуб. Село радіофікували.
1960-х — збудовано дитячий садок. Упродовж 1960—1980 років у Давидківцях споруджено адмінбудинок, медпункт, відділення зв'язку, побут- комбінат, стадіон;
Нині працюють школа, клуб, бібліотека, дитячий садок «Барвінок», ФАП, відділення зв'язку, фермерське господарство «Галичина», ПАП «Деметра», ТзОВ «Агротехінвест», МВП «Поділля», СВК «Давидковецький», МП «Ельф», «ТзОВ ВІП-Т», обслуговуючий кооператив "Садівницьке товариство «Білі лелеки», кілька торгових закладів.
У 1953—1955 роках засновано сільську бібліотеку. В той час бібліотека знаходилася в приміщені сільського клубу.
У 1979 році бібліотеку було перенесено в приміщення правління колгоспу.
У 2003 році бібліотеку перенесено в будинок Давидківської сільської ради.
До 2016 року бібліотека була філіалом Чортківської районної централізованої бібліотечної системи Чортківської районної ради[11].
Від 2016 року перебуває у підпорядкуванні Колиндянської сільської громади.
Керівництво:
- Герчак Ольга Степанівна (1970—1972),
- Джаман Стефанія Йосипівна (1972—1975),
- Вороняк-Сорока Галина Йосипівна (1975—1979),
- Слободян Роза Іванівна (1979—2001),
- Стефанюк Оксана Ігорівна (2001—2014),
- Воробець Надія Володимирівна (від 2014)[12].
- Володимир Волощук (нар. 1938) — вчений-геофізик, метеоролог, доктор фізико-математичних наук, професор;
- Омелян Колодрубський (1894—1937) — правник, громадський діяч;
- Онуфрій Наконечний (псевдо «Ростислав»; 1915—1945) — вояк УПА;
- Катерина Новосад (до шлюбу Шевчук, 1897—1971) — літераторка (Канада);
- Богдан Скриник (нар. 1946) — педагог, заслужений працівник освіти України;
- Сергій Янкевич (нар. 1978) — науковець, член НСЖУ
- Бойчук Леон Максимович (1924—2016) — ветеран ІІ Світової війни, кавалер ордена Вітчизняної війни І ступеня!
- Журба Світлана Степанівна (нар. 1969) — кандидатка філологічних наук, доцентка.
- Сорока Галина Йосипівна (нар. 1958) — Заслужений працівник культури України.
- Гургач Андрій Володимирович (нар.2003) - кандидат тихнічних наук, Військовий.
- ↑ а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019.
- ↑ Блаженко, А. Ще один староста на Чортківщині / Анна Блаженко // Голос народу — 2017. — № 18 (5 трав.). — С. 3. — (Чортківщина в соцмережах).
- ↑ Михайловський, Віталій (2003). Населенні пункти західного Поділля та Подільського воєводства (1402-1444рр.) у світлі королівських, великокнязівських та старостинських документів // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. – Ч.6 / НАН України. Ін-т історії України; Відп. ред. М. Ф. Дмитрієнко. - с.233 (PDF).
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie… — T. XII. — S. 218. — № 2528. (лат.)
- ↑ Spieralski Z. Iskrzycki Mikołaj h. Rogala (ok.1480–1540) // Polski Słownik Biograficzny. — T. X. — S. 171—172. (пол.)
- ↑ а б Jabłonowski, Aleksander (1 січня 1902). Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. Warszawa. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 19 березня 2016.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu czortkowskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie [Архівовано 3 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Dziennik Ustaw. — 1934. — № 68, poz. 632. — S. 1268. (пол.)
- ↑ ВВРУ, 2019, № 1, стор. 36
- ↑ Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
- ↑ Давидківське цілюще джерело. Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 13 жовтня 2016.
- ↑ Рішення Чортківської районної ради від 1 квітня 2016 року № 124 «Про передачу об'єктів із спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Чортківського району у комунальну власність Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.]»
- ↑ Історична довідка бібліотека с. Давидківці (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 11 березня 2021.
- Рихлівська Г., Уніят В. Давидківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 458. — ISBN 966-528-197-6.
- Скриник О., Уніят В.., Федечко М. Давидківці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 463–464. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Кричковська О. Святі обереги мого села / О. Кричковська. — Т.: [б. в.], 2008. — 51 с.
- Dawidkowce ze Słobódką, wś. pow. czortkowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 914. (пол.).— S. 914—915. (пол.)
| |||||
| |||||||||||