Колиндяни — Вікіпедія

село Колиндяни
Герб Колиндян Прапор Колиндян
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський
Громада Колиндянська сільська громада
Облікова картка Колиндяни 
Основні дані
Засноване 1481
Населення 1652 (на 1.01.2018)[1]
Територія 0.333 км²
Густота населення 5282.28 осіб/км²
Поштовий індекс 48552
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 48°57′55″ пн. ш. 25°56′54″ сх. д.H G O
Водойми Нічлава
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Озеряни
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради 48552, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Колиндяни
Карта
Колиндяни. Карта розташування: Україна
Колиндяни
Колиндяни
Колиндяни. Карта розташування: Тернопільська область
Колиндяни
Колиндяни
Мапа
Мапа

CMNS: Колиндяни у Вікісховищі

христ
Хресна Дорога село Колиндяни
церква
Церква святого Миколая (Колиндяни)
христ
Пам'ятний Хрест Небесні Сотні, Колиндяни

Колиндя́ни — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Колиндянська сільська громада. Центр Колиндянської сільської ради та громади. До села приєднано хутори Дубина, За Рікою, Кругляки.

Географія

[ред. | ред. код]

Розташування

[ред. | ред. код]

Розташоване на берегах річки Нічлавки[2], басейн Дністра), за 18 км від районного центру і 3  км від найближчої залізничної станції Озеряни. Через село пролягли автошляхи Чортків–Борщів, Гусятин–Борщів.

Місцевості

[ред. | ред. код]
  • будинок
    Колиндянська сільська громада
    Дубина — хутір, приєднаний до с. Колиндяни. У 1952 р. на хуторі — 1 двір, 8 жителів.
  • За рікою — хутір, розташований за 0,7 км від села. У 1952 р. на хуторі — 4 двори, 16 жителів.
  • Кругляки — хутір, приєднаний до с. Колиндяни. У 1952 р. на хуторі — 1 двір, 6 жителів.[3]

Історія

[ред. | ред. код]

Відомий лінгвіст професор Костянтин Тищенко дійшов висновку, що подібні назви принесені місіонерами кельтської церкви, в пам'ять про святого Колумбана[4].

Поблизу збереглися 2 давньоруські городища — «Вали Великі» і «Вали Малі». Одне з них, за книгою «Земля Тернопільська», добре збереглося і може слугувати за приклад типового феодального замку на рівнинній місцевості.

Легенди, записані від старожилів, свідчать, що приблизно від XII століття через село пролягав «вольний шлях Київський» із Галича до Києва. У центрі було городище, оточене частоколом і земляним валом. Із тих далеких часів збереглась і назва вулиці — Завал.

Перша письмова згадка про Колиндяни датується 1481 роком[5].

У XV столітті шляхтичі Стаменські спорудили замок, який у 1840 році перебудували на пізньокласичний палац, що складався з трьох з'єднаних між собою частин: головного житлового корпусу та двох значно змодернізованих давніх веж у кутах.

1661 року село згадано у складі Подільського воєводства, згодом отримало статус містечка.

У 1786 році частина Колиндян зафіксована як містечко Райгород.

Наприкінці XVIII століття Райгород втратив міський статус.

Відомо, що 1902 році велика земельна власність належала Людвикові Городиському[джерело?].

У селі в 1900 році — 1716 жителів, 1910—1872, 1921—1681, 1931—1776 жителів; у 1921 році — 312, 1931—329 дворів. За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 2-класна утраквістична (двомовна).

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 64 мешканці села:

  • Степан Барилюк (нар. 1912),
  • Мар'ян Беренда (нар. 1909),
  • Танас Білінський (нар. 1917),
  • Амброзій Боднар (нар. 1906),
  • Михайло Боднар (нар. 1902),
  • Владислав Вишневський (нар. 1920),
  • Микола Волощук (нар. 1909),
  • Микола Гаврилюк (нар. 1925),
  • Петро Гира (нар. 1915),
  • Микола Гоцалюк (нар. 1911),
  • Іван Григорчук (нар. 1922),
  • Антон Гуменюк (нар. 1909),
  • Іван Гуменюк (нар. 1911),
  • Іван Дзингель (нар. 1926)
  • Михайло Дзингель (нар. 1909),
  • Михайло Забіяка (нар. 1903),
  • Зенон Івашківський (нар. 1925).

В УПА воювали Григорій Грабець, Григорій Низкогуз, Антін Різник, Володимир Слободян («Гайдамака»), Дмитро Ткачук, Ольга Явна та інші жителі села.

1960-ті—1999 — діяв мішаний народний хор «Нічлава».

З 29 липня 2015 року центр Колиндянської сільської громади.[6]

Символіка

[ред. | ред. код]

Затверджена 4 серпня 2017 р. рішенням № 355 шістнадцятої сесії сільської ради сьомого скликання[7].

Автор — Ольга Огоренко.

Основою герба є геральдичний щит французької форми закруглений нижньою частиною зеленого кольору — символу життя. Корона з зубцями з листя, староданій хрест посередині корони — символ християнської віри, золотий колір символізує такі чесноти: вірність, чистоту, справедливість та милосердя. Дубове листя символізує могутність та довговічність, червона калина — символ України. Колоски символізують багатство, а кількість відповідає числу населених пунктів у громаді. Фортечна вежа підкреслює приналежність громади до Тернопільської області, а також відображає місцеві історичні укріплення на шляху ворожих набігів (Колиндянський замок — палац), синя смужка символізує головну річку — Нічлаву.

Прапор

[ред. | ред. код]

Автор — Ольга Огоренко.

Прапор є прямокутним полотнищем в пропорції 90:60, що складається з двох горизонтальних смуг — синьої в рівному співвідношенні та всередині жовта смуга.

Синій колір — символізує щирість, вірність, відданість, честь, благородство, духовність, чисте небо та воду, бездоганність, молодість, і життєвий ріст та ще вказує на те, що громада розкинулась на берегах річки Нічлава.

Жовтий символізує знатність, могутність, багатство, а також християнські чесноти — віру, справедливість, милосердність та смиренність і те що землі нашої громади щедрі на врожаї. В центрі прапора розміщений герб громади.

Логотип

[ред. | ред. код]
Логотип Колиндян

Автор — Світлана Савків

Логотип громади вказує на назву нашої громади, та зображений ескіз Колиндянського замку-палацу.

Релігія

[ред. | ред. код]
Каплички
  • одна на місці будинку, де жив і працював Йосиф-Йосафат Білан.
  • дві на честь Незалежності України (1994 р., муровані).

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

У лісовому урочищі «Коло дуба» ростуть дуби Трентовського, один з них — черещатий «Межовий» (понад 360 років), діаметром 185 см, висотою 24 м.

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

Насипано символічну Могилу українським січовим стрільцям, яка знаходиться на території цвинтаря. Споруджено:

Пам'ятний знак (хрест) на честь скасування панщини

Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташований в центрі села.

Виготовлений із каменю (2007 р.).[9]

Населення

[ред. | ред. код]
Чисельність населення, чол.
1900 1910 1921 1931 2014 2018
2497 2700 2407 2427 1245 1652[1]

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

Наприкінці XIX–на початку XX ст. в селі були створені патріотичні організації і філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших. 1934 р. в Колиндянах відбувся страйк сільськогосподарських робітників.

До 2005 працював міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Зараз працює дитячий садочок «Дзвіночок» (завідувачка — О. А. Дуньчак), будинок культури, сільська бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, аптека, ветамбулаторія, ПАП «Нічлава», ТзОВ «Техпродпостач», яке володіє торговою маркою "Колиндянські продукти"[10], ПТ «Юліта» та 7 торговельних закладів.

У пдпорядкуванні громади перебуває Колиндянська сільська бібліотека. До 2016 року бібліотека була філіалом Чортківської районної централізованої бібліотечної системи Чортківської районної ради. При бібліотеці працюють клуби за інтересами: клуб творчої молоді «Перші проби пера», інтернет клуб «П@вутинка», гурток «Книжкова лікарня».

Облаштування дороги

[ред. | ред. код]

У 2020 р. по центральних вулицях с. Колиндяни - через Церковну і Підлісну, встановили асфальт. Дорога веде до храму, кладовища і дитячого садка "Дзвіночок". Востаннє ремонтні роботи проводили 100 років тому. 1 листопада 2020 р. асфальтні роботи повністю завершили. [11]

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]
  • Дмитро Білинський (1874—1941) — народний майстер художньої різьби по дереву.
  • Йосиф Білан — священик УГКЦ, василіянин, багаторічний в'язень комуністичних таборів.
  • Дмитро Білинський Джім Горман (справж. — С. Козак; ?—?) — спортсмен (силач).
  • Володимир Ковальчук — громадський діяч, меценат у Франції.
  • Тарас Коземчук (нар. 1924) — громадсько- культурний діяч, кооператор.
  • Андрій Романович (нар. 1972) — спортсмен (волейбол), тренер.
  • Володимир Семчишин (нар. 1949) — дириґент.
  • Надія Семчишин (нар. 1950) — музикант, педагог.
  • Борис Цепін (нар. 1956) — майстер спорту СРСР з важкої атлетики.
  • Шемлей Йосип — український мовознавець.
  • Марія Шемлей (нар. 1934) — робітниця, громадська діячка.
  • Сильвестр Вінницький (або Винницький[12]) — український громадський діяч, керівник Бучацького повітового комітету УНДО, голова Бучацького «Повітового союзу кооператив» (ПСК)[13], голова Бучацьких повітових філій товариств «Сокіл», «Луг»[14], директор Бучацької філії Українського банку (Українбанку)[15], скарбник Бучацької повітової філії товариства «Просвіта»[16]; репресований (на спецпоселенні в Комі АССР перебував до 1961 р.[13]).
  • Казімеж Красіцький — польський дипломат.
  • Володимир Патола — поет, журналіст.
  • Віра Зелінська (1952—2012) — бандуристка, заслужена артистка України.
  • Марія Машталяр — заслужений вчитель України.
  • Тетяна Жовковська — директор коледжу Тернопільського національного економічного університету, кандидат економічних наук, доцент кафедри фундаментальних дисциплін.
  • Лідія Семчишин — кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри фундаментальних дисциплін Чортківського інституту підприємництва і бізнесу Тернопільського національного економічного університету.
  • Володимир Заліщук (нар. 1965) — український підприємець, громадський діяч, меценат, депутат.
  • Світлана Олександрівна Дячок (нар.1982) — учитеть-методист української мови та літератури, зарубіжної літератури, трудового навчання. Нагороджена Почесною грамотою Верховної Ради України.

Дідичі

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019.
  2. http://ukrssr.com.ua/ternop/chortkivskiy/kolindyani-chortkivskiy-rayon-ternopilska-oblast/ Історія міст і сіл Української РСР
  3. В. Уніят, М. Федечко. Колиндяни // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 479. — ISBN 978-966-457-246-7.
  4. Тищенко, Костянтин (2008). Етномовна історія прадавньої України. Київ: Аквілон-Плюс. с. 294. ISBN 978-966-2172-02-7.
  5. Михайловський В. Історія, мова, географія: топоніми середньовічного Поділля. — К.: Темпора, 2021. — С. 236. : іл. — ISBN 978-617-569-469-5.
  6. ВВРУ, 2019, № 1, стор. 36
  7. Рішення Колиндянської сільської ради від 4 серпня 2017 року № 355 «Про затвердження офіційної символіки територіальної об’єднаної громади Колиндянської сільської ради [Архівовано 9 січня 2021 у Wayback Machine.]»
  8. Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
  9. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
  10. Блаженко А. Смакота по-колиндянськи все ж з нами / А. Блажеко // Голос народу. — 2016. — № 50 (9 груд.) [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.] — С. 6. — (Новинар).
  11. Перший асфальт за 100 років. У селі на Тернопільщині вклали дорогу. ternopil-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 16 листопада 2020.
  12. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 920.
  13. а б Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Збруч, 2008. — Кн. 1. — С. 584. — ISBN 978-966-528-297-6.
  14. Данилів Т. Організація молоді в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 282.
  15. Данилів Т. Організація молоді в Бучаччині… // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 284.
  16. Колцьо В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 264.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
 Робоча поїздка у Чортківський район на YouTube // Прес-служба ТОДА. — 2016. — 11 липня.