Дубно — Вікіпедія

Дубно
Герб Дубна Прапор Дубна
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Рівненська область
Район	Дубенський район
Тер. громада	Дубенська міська громада
Засноване	—
Перша згадка	30 серпня 1100
Магдебурзьке право	1498
Населення	▼ 36 901 (01.01.2022)[1]
- повне	▼ 36 901 (01.01.2022)[1]
Агломерація	Рівненська агломерація
Площа	28 км²
Густота населення	1409 осіб/км²
Поштові індекси	35600—35604
Телефонний код	+380-3656
Координати	50°23′35″ пн. ш. 25°44′6″ сх. д. / 50.39306° пн. ш. 25.73500° сх. д. / 50.39306; 25.73500
Висота над рівнем моря	255[2] м
Водойма	Іква (притока Стиру)
Назва мешканців	дубенча́нин, дубенча́нка, дубенча́ни
День міста	2 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція	Дубно
До обл./респ. центру
- залізницею	55 км
- автошляхами	45 км
До Києва
- залізницею	414 км
- автошляхами	376 км
Міська влада
Адреса	35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Замкова, 4
Вебсторінка	Дубенська міська рада
Дубно у Вікісховищі Мапа Дубно Дубно

Ду́бно — місто в Україні, центр Дубенського району та Дубенської міської громади Рівненської області. Населення міста становить 40 112 осіб(2022)

Місто розташоване на річці Іква, на залізничній лінії Здолбунів — Красне, за 45 км від Рівного. Через місто проходять автошляхи європейського значення E40 і E85.

Місто Дубно згадується у романі видатного чеського письменника Ярослава Гашека "Пригоди бравого солдата Швейка".

Дубно розташоване у південно-західній частині Рівненської області на Волинсько-Подільській височині, на висоті 202 метрів над рівнем моря. Найнижча точка в Дубно знаходиться вздовж річки Іква і становить 193 метра. Найвища точка в Дубно знаходиться на околиці в північно-західній частині міста на Шибеній горі (неподалік траси Київ — Чоп), що становить 255 метрів.^[3]

Клімат помірно континентальний, з незначними коливаннями температури, помірно тепле літо та м'яка зима з частими відлигами. Напрямки вітру влітку та взимку різні. Влітку переважно вітри північно-західні, взимку західні й південно-західні. Середня температура повітря в січні: -4,0°С, у липні: +19,1°С, кількість сонячних днів у році — 70, кількість опадів 600—700 мм на рік, більше у літній період. Останні 10 років клімат став значно теплішим, літо гарячим, малодощовим. Через посуху глибина ґрунтових вод збільшилась. Теплий період збільшився, зима стала м'якшою та коротшою^[3].

Дубно відоме з 1100 року.

Перша згадка про нього зустрічається в Іпатіївському літописі: "…В літо 6608 (1100) брати уклали мир між собою, Святополк, Володимир, Давид, Олег в Уветичах, місяця серпня в 10-й день. І прийшов до них Давид Ігорович і сказав їм: «Нащо ви мене прикликали? От я. У кого на мене образа?» І відповів йому Володимир: «Ти сам прислав до нас: „Хочу, браття, прийти до вас і поскаржитись за свої образи“. Так от ти прийшов і сидиш із своїми братами на одному килимі — тож чому не скаржишся, до кого із нас твоя образа?». І не відповів Давид нічого. І стали всі браття на коней; і став Святополк зі свою дружиною, а Давид і Олег зі свою нарізно один від одного. А Давид Ігорович сидів осторонь, і не підпустили його до себе, але окремо радились про Давида. І, порадившись, послали до Давида мужів своїх: Святополк — Путяту, Володимир — Орогостя і Ратибора, Давид і Олег — Торчина. Послані ж прийшли до Давида і сказали йому: «От що говорять тобі браття: „Не хочемо тобі дати столу Володимирського, тому що ввігнав ніж у нас, чого не було ще в Руській землі. Але ми ж тебе хапати не будемо і якогось іншого зла не зробимо, але от що тобі даємо: іди і сідай у Божеському, в Острозі, а Дубен і Чорторийськ дає тобі Святополк…“»^[4]

Ще один раз Дубно згадується у літописі під 1149 році у зв'язку з перебуванням на Волині Юрія Долгорукого

Проте 1100-й рік не є датою заснування. Археологічними розкопками кінця XIX — дев'яностих років XX ст. доведена більш давня дата появи міста. У 1896 році під час копання ровів для фундаменту будинку в передмісті Сурмичі було виявлено поховання комарівської культури з двома посудинами, що були передані у музей Дідушицьких у Львові.

У 1943 році у східній частині міста на болоті у цьому передмісті місцевий археолог та музейний працівник М. І. Островський виявив поселення черняхівської культури. Такі ж поселення виявлені і на острові Підзамче на Ікві розвідкою М. О. Тиханової у 1956 році. На подвір'ї колишньої школи № 1 було знайдено сліди поселення культури Зимне-Злота, одна посудина знаходиться в музеї. На правому березі Ікви у передмісті Сурмичі у 1942 році було розрито ґрунтовий могильник. Знайдені прикраси зберігаються у Дубенському краєзнавчому музеї. Археологічні розвідки засвідчують, що на околицях міста відкрито два поселення доби ранньої та пізньої бронзи, ранньослов'янське поселення черняхівської культури та давньоруське городище^[5].

Під час князівських міжусобиць і боротьби за великокняжий престол місто переходило з рук в руки. І так продовжувалось аж до самого нашестя татар на Волинь. У 1240 році Дубно зруйнували монголо-татари. Після смерті Данила Галицького Луцьким уділом, до складу якого входило Дубно, володів Мстислав Данилович. У 1340 році Волинь, у тому числі й Дубно, ввійшла до складу Литви.

На основі жалуваної грамоти Ягайла від 4 листопада 1386 року Федір Острозький отримує місто Острог з округом Острозьким, до складу якого входило Дубно.

Князь Костянтин Іванович Острозький побачив перспективу Дубна як міста і в 1492 році звів кам'яний замок вище за рельєфом. Укріплене замком місто забезпечувало військовий захист краю, а власнику — доходи від торгівлі. Вибір місця для нового замку виявився вдалим, бо вже тоді він був неприступним.

3 червня 1498 року власник міста Костянтин Острозький отримує від Литовського князя Олександра грамоту про надання Дубну статусу міста, а у 1507 році король польський Сигізмунд І дарує Дубну магдебурзьке право. На основі якого: «Село Дубном зване зробити містом… …обсадити людьми і торги мати кожну п'ятницю, а ярмарок — кожного року на Спаса».^[6]. Середньовічне Дубно було одним з найбільших культурних центрів Волині. При тутешніх монастирях жили й працювали видатні вчені, літератори, церковні діячі — Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович, отець Віталій, Іов Залізо (згодом Іов Почаївський). Ігумен Хрестовоздвиженського монастиря о. Віталій тут 1604 року переклав з грецької книгу «Діоптра…», а Ієромонах Арсеній у 1539 — 1566 роках створив відоме Дубенське Четвероєвангеліє.

У 1569 р. внаслідок Люблінської унії Дубно входить до складу Речі Посполитої. Для економіки міста другої половини XVI — першої половини XVII ст. характерним є подальше піднесення ремесла і торгівлі.

1577 року Дубно двічі зазнало нападу татар. 4 березня 1577 року татарська орда переправилась через річку Ікву. На захист міста став син князя Януш. Він приготував місто до захисту, на річці прорубав ополонки. Татари виступили з боку чернецької греблі, дружина Януша не витримала натиску і відступила до замку. 5 березня 1577 року татари знову підступили до міста, але наразились на сильний опір. Татари почали штурм з боку Хрестовоздвиженського монастиря, але безуспішно. Відступаючи, татари знищили дві сотні сіл, князь зазнав великих збитків. Місто було майже повністю зруйноване, вистояв лише сильно укріплений замок.

На початку XVII ст. Дубно виконувало роль другої після Острога столиці Острозької ординації. В цей період продовжується зростання магнатського землеволодіння. Януш Острозький запроваджує статут про родинне успадкування (1609 р.) Свої маєтки він поділив на дві частини: майоратно-неподільну і спадкову. Відтак столицею майорату стає Дубно. До майорату входило 24 міста і 592 села. На території краю поширюється фільваркове господарювання. Селяни які працювали на поміщика виготовляли речі не тільки для внутрішнього використання, а й для продажу.

У 1666 році в Дубні нараховувалося чотири цехи: ткацький, ковальський, шевський, золотарський.

Посилення національного та релігійного гноблення спричинило антиуніатське повстання 1633 року в місті Дубні. Повстання очолили козаки місцевого загону проти Касіяна Саковича, який із 1625 по 1639 рік очолював Дубенський Спаський монастир, автор відомих літературних творів, який силою змушував зрікатися від своєї віри і приймати католицизм. Князівські війська придушили цей виступ, а його керівників стратили на міському майдані.

Під час визвольної війни українського народу 1648—1657 рр. хвиля масових повстань докотилась до Дубна. Влітку 1648 року дубенчани радо вітали загони Максима Кривоноса, що на деякий час увійшли до міста. Під Дубном відбулися сутички полковника Криси із королівськими військами, але козаки в кількості 5000 чоловік розбили шляхетські війська. 5 червня 1651 року один із козацьких загонів раптовим ударом вибив польські війська з Дубна. Козаки взяли багатий трофей — дві тисячі коней і волів, яких шляхта мала гнати до свого табору біля Сокаля.

На боці армії Богдана Хмельницького були і селяни. Вони всіляко допомагали козакам. Так, коронний хорунжий Олександр Конєцпольський доповідав Миколі Потоцькому, що не зміг виконати бойового завдання, бо, коли наближалися до Дубна, селяни спалили фільварки, щоб повідомити українське військо про небезпеку. Конєцпольський мав кілька дрібних сутичок з козаками під Дубном, які, однак, ухилялись від боїв і відходили до табору Хмельницького. Для переслідування невловимого ворога Конєцпольський вислав ротмістрів Суходольського і Стжалковського з кількома хоругвами, які 19 червня в трьох милях від Дубна напали на невеликий козацький табір, у якому завзято боронилося 200 козаків. Вони вбили 70 козаків, 17 взяли в полон з кількома возами зерна та 200 биками повернулись у королівський табір.

В Дубно на єврейському кладовищі похований цадик Йосиф Яков (Йоска) Сабатка (Yosef Yaakov (Yoska) Sabatka) Rabbi Yosef, Rabbi of Dubno (1659—1702), автор «Єсод Йосеф» (The book Yesod Yosef, by Kabbalist Rabbi Yosef, Rabbi of Dubno. Zhitomir, 1867. Published by Rabbi Avraham Shalom Shadov.) — одного з популярних релігійних творів XVIII ст.. Місце могили відоме і пам'ятник відновлений. Саме кладовище потребує догляду, відсутня огорожа, є сміття, рідко викошується трава.^[7]

Під час Північної війни місто відвідав Петро І, який домовився з волинськими магнатами про охорону прав та інтересів. Княгиня Констанція Любомирська, яка в той час володіла Дубном постачала військам російського царя продукти і фураж.

У вересні 1705 року Іван Мазепа разом зі своїм писарем Пилипом Орликом перебував у Дубні.^[8]

У XVIII ст. місто набуло високого економічного й культурного піднесення завдяки знаменитим Дубенським контрактам, перенесеним сюди зі Львова 1774 року. Ці ярмарки починалися 7 січня і тривали цілий місяць. Для зручностей гостей і купців князь Михайло Любомирський побудував кілька двоповерхових будинків навколо Ринкової площі, звів ратушу і ще один палац у замку, блискуче декорований італійським зодчим Доменіко Мерліні. Дубно, населення якого тоді становило трохи більше 6 тисяч ос., щорічно (протягом двох десятиліть) приймало до 30 тисяч гостей. У замку влаштовувались пишні бенкети, лицарські турніри, феєрверки. Тут ставив свої п'єси знаменитий польський драматург Войцех Богуславський, виступала римська опера. Азартні ігри в замку часто поглинали весь обіг торгового дня. Під час контрактів Дубно тричі (у 1781 році) відвідав польський король Станіслав Август, де йому влаштували полювання на ведмедя.^[9]

За 3-м поділом Речі Посполитої (1795) Дубно відійшло до Російської імперії

Напередодні Першої світової війни в Дубно та околицях дислокувалися 41-й піхотний Селінговий полк. Управління та 1-й дивізіон 11 артилерійської бригади(три батареї), штаб 11-ї кавалерійської дивізії, 11 уланський Чугуївський полк, 11-й кінно-артилерійський дивізіон (дві батареї), управління повітового військового начальника. В передмісті Сурмичі харчовий склад. У форті в Тараканові знаходився Дубенський дисциплінарний батальйон.

В 1917 році Дубенщина входить до складу Української Народної Республіки, З 1918 по 1921 рік — на Волині, у тому числі на Дубенщині, кілька разів змінюється влада

18 березня 1921 року після підписання Ризького договору Дубно увійшло до складу Польської республіки. Влітку 1921 року в Дубно прибув 43-піхотний полк (без одного батальйону). Навесні 1922 року 2-й кінно-артилерійський дивізіон. Станом на 1930 рік в м. Дубно проживало 9146 мешканців. В Дубно знаходились міський магістрат, міський суд, повітове староство, повітова команда Польської державної поліції, фінансово-податкове управління, повітова земська управа, карно-слідча в'язниця, окружна шкільна інспекція.

В середині вересня 1939 року біля с. Плоска на польовому аеродромі базується 53 ескадрилья спостереження польських Військово-повітряних сил.

З вересня 1939 року Західна Україна тимчасово перебуває у складі СРСР. Після нападу гітлерівської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року і початку Другої світової війни польський уряд через два тижні утік за кордон, віддавши наказ польському війську не чинити спротив Червоній Армії. 18 вересня 1939 року в 8-00 36-та танкова бригада під командуванням М.Богомолова увійшла у Дубно, були роззброєні частини 18-ї і 26-ї польських піхотних дивізій, взяті в полон 6000 солдатів, 500 офіцерів, трофеями стали 12 гармат, 70 кулеметів, 3000 гвинтівок, 50 автомашин та 6 ешелонів з озброєнням^[10]. В Дубно було створено комуністичні партійні та радянські державні органи.

До 22 червня 1941 року в Дубно дислокувались 46 винищувальний авіаційний полк 14 авіаційної дивізії КОВО, 254 авіаційна база 14 авіаційної дивізії КОВО, 288 ОБС 27 СК, 66 авіаційний полк, 1013 головний авіаційний склад, 330 ГАП РГК 5-ї армії, 396 стрілецький полк по вул. 17 вересня, 58, (нині вул. Сурмичі, 58, де дислокується в/ч А1519), 21 Червонознаменний корпусний артилерійський полк.

Під час відступу з Дубна були розстріляні в'язні в місцевій в'язниці № 2. За повідомленням тогочасної піднімецької української преси, у Дубні було закатовано більшовиками 1500 осіб^[11]. 25 червня 1941 року Дубно зайняли частини німецької армії.

У червні 1941 року біля Дубна відбулась одна з найбільших танкових битв Великої Вітчизняної війни і взагалі у історії (Битва під Дубном). Маючи більш ніж трикратну перевагу в танках, живій силі і техніці на цьому напрямку, радянські війська отримали наказ контрнаступу на Люблін. Біля Дубна вели бої 8-й механізований корпус, 43 танкова дивізія, 68 танковий полк 34 танкової дивізії, 85 танковий полк, 215 моторизована стрілецька дивізія 22 механізованого корпусу 5-ї армії, 41 окремий винищувальний протитанковий дивізіон, військова частина 1746. 24 танковий полк 12 танкової дивізії 8-го механізованого корпусу^[12]

Наприкінці дня 24 червня на рівненському напрямку на стику 5-ї та 6-ї армій утворився 50-кілометровий розрив, у який ринулись з'єднання 1-ї німецької танкової групи генерала Е. Кляйста (799 танків). Утворилась загроза глибокого прориву гітлерівських військ і охоплення ними з півночі основних сил Південно-Західного фронту. Для ліквідації цієї загрози і розгрому ударного угруповання ворога у період 26-29 червня було завдано контрудару силами 8,9,15 та 19 мехкорпусів по флангах німецьких військ, що проривались. До 700 бойових машин атакували з півдня ті близько 300 — з півночі. Контрудар розпочався 26 червня і вилився у зустрічну танкову битву з частинами 1-ї танкової групи ворога.

26 червня у Дубно з боями увірвалась 34-та танкова дивізія полковника І. В. Васильєва з 8-го мехкорпусу, німці відступили з міста на схід. Але прорив ворога не вдалось ліквідувати.

Незважаючи на суттєву перевагу, радянським військам не вдалося успішно завершити операцію, у першу чергу через відсутність чітко налагодженого зв'язку як між мехкорпусами, так і між ними та штабами. Не було координації танків, піхоти та артилерії. Хоча німецькі дивізії зазнали дуже значних втрат, загалом битва обернулась колосальною катастрофою для радянських військ, втратою більшості з більш ніж 3000 танків та іншої техніки, більшості особового складу. До 1 липня 1941р. мехкорпуси Південно-Західного фронту були практично знищені. 22-й корпус зберіг близько 10% танків, 8-й та 15-й – до 15%, 9-й та 19-й – близько 30%. Лише 4-й мехкорпус А.А.Власова, зі 271 складу якого в операції брала участь тільки 8-а танкова дивізія, зумів відійти, зберігши близько 40 % танків.^[13]. Загалом вперті, але безладні атаки мехкорпусів РСЧА затримали німців на тиждень, змусили перекинути частину сил із напрямку головного удару і завдали німцям досить відчутних матеріальних втрат у танках (більше 50%)^[14].

17 березня 1944 — Дубно захоплено частинами Червоної армії. Під час боїв проти німецьких окупантів загинуло понад 1400 військових. Більшість з них поховано на військовому кладовищі в Дубно.

Влітку 1991 року було започатковано Всеукраїнський фестиваль рок-поп музики «Тарас Бульба». Фестиваль спрямований на розвиток і популяризацію вітчизняної  музики. На фестиваль приїздили учасники та гості з Австрії, Росії, Словачини, Німеччини, Бельгії, Канади, Польщі, Франції, Молдови, Білорусі. На фестивалі народжуються нові зірки поп та рок музики.

2000-ний рік для міста став ювілейним. Дубно відзначало 900 років. Було започатковано  найвищу нагороду в нашому місті « Кришталевий жолудь».

Рішенням Дубенської міської ради від 18 квітня  2003 року за № 351 було затверджено Статут територіальної громади міста Дубна. Цей статут відповідно до Конституції і законів України, закріплює систему місцевого самоврядування міста Дубна, функції і повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування міста Дубна, статус органів самоорганізації населення.

У 2004 році одержимі перемогою правди дубенчани підтримали помаранчеву революцію. На майдані Незалежності  відбувалися мітинги. Міська рада Дубна теж підтримала  народне волевиявлення. Численну делегацію від Дубна очолював  міський голова Віталій Никитюк. На захист Конституції стала також студентська молодь.

В місті проводяться пленери художників. Міжнародний фестиваль дитячого фольклору «Котилася торба», фотовиставки художників, нагороджених стрічкою досконалості Міжнародної асоціації фотомистецтва FIAP. Відомі художники нашого краю Анатолій Казмірук, Ю. Рябов, Є. Кудіна створили Дубенську Спілку художників, головою якої обрано відомого митця  викладача школи мистецтв Миколу Василенка. В міських клубних установах працює 15 клубних формувань, з них 4 носить звання «Зразковий», « Народний». Відомі в місті Народний хор ветеранів Великої Вітчизняної війни та Збройних сил України, народний аматорський хор, Зразковий дитячий танцювальний колектив "Пролісок" . Існує в місті муніципальний духовий оркестр  під керівництвом викладача відділу духових інструментів Дубенського училища культури П. Штихалюка. Концертно-розважальна програма народного аматорського колективу налічує майже 50 назв, з якими виступають щонеділі в міському   парку, під час загальноміських свят, в області, за кордоном. Дубно має сім танцювальних колективів: «Калинонька», «Надія», «Непосиди», «Україночка», «Надія», «Сюрприз», «Карамельки». У місті проводиться свято Матері, свято національних меншин, свято духовної музики, велике дитяче свято «У вирі танцю», у якому бере участь понад 500 учасників. Гордиться наше місто славними спортсменами — веслувальниками . Неодноразовий чемпіон України, призер Чемпіонату Європи серед молоді, призер Чемпіонату світу 2007 року в м. Дуйзбурзі Петро Крук став членом збірної команди України виступав за олімпійську збірну України в Китаї. О. Максимчук теж неодноразовий  чемпіон України, призер Чемпіонату серед молоді, член збірної команди України з веслування на байдарках і каное. Виховав спортсменів тренер — А. Максимчук.^[15]

• 1100 — перша літописна згадка про місто, яка стосується події, коли під Києвом відбувся з'їзд руських князів, на якому Давид Ігоревич отримав Дубен, Острог, Чорторийськ і Буськ.
• 1149 — Дубно згадується у зв'язку з перебуванням на Волині князя Юрія Долгорукого.
• 1240 — Дубно руйнують і спалюють монголо-татари, після чого воно перетворюється на невеличке поселення.
• 1386 — на основі грамоти Ягайла Дубно належить князю Ф. Острозькому, від цього часу містом володіють князі Острозькі.
• 1492 — зведені мури замку, будівництво якого пов'язане з іменами західноєвропейських архітекторів, зокрема, відомого зодчого Доменіка Мерліні.
• 1498 — місто отримує привілей на самоврядування за магдебурзьким правом, проведення щотижневих торгів та щорічних ярмарків.
• 1539–1566 — створене рукописне Четвероєвангеліє ієромонаха Арсенія; в Дубні засновано ткацький, шевський та ковальський цехи.
• 1625–1639 — Спаський монастир очолює Касіян Сакович, автор відомих літературних творів, прихильник унії.
• 1633 — у Дубні спалахує антиуніатське повстання.
• 1648 — повстанські загони Максима Кривоноса оволодівають Дубном
• кінець XVI—перша половина XVII століття — події цього періоду в Дубні і його околицях були відображені М. В. Гоголем у повісті «Тарас Бульба».
• 1706 — Дубно займають війська шведського короля Карла XII.
• 1707 — до міста прибуває Петро I; він був здивований міццю тутешніх фортифікацій.
• 1753 — князь Януш Сангушко дарує Дубно та містечко Птичу (та ще 70 сіл) князю Станіславу Любомирському з обов'язком тримати в Дубенському замку 270 піших людей для військових потреб та оборони фортеці.
• 1772 — після того, як важливий торговельний центр Львів відійшов від Польщі під владу Габсбургів, у Дубні почали проводити великий контрактовий ярмарок, який тривав протягом місяця.
• 1780 — у місті живе польський театральний діяч Войцех Богуславський, який здійснює тут постановку кількох п'єс.
• 1795 — указом Катерини II Дубно визначено повітовим містом Волинської губернії.
• 1797 — «Дубенські контракти» перенесені до Новограда-Волинського, а згодом до Києва, де вони поклали початок знаменитим «Контрактам» на Подолі.
• 1805 — півроку в місті прожив російський полководець Михайло Кутузов.
• 1809 — архітектор Іттар Генрік Гіацинт Сальватор переїжджає до Дубна.
• початок XIX століття — Діонісій Міклер, знаменитий ірландський садівник, закладає парк в дубенському урочищі Палестина.
• 1844 — згорає центр міста.
• 1855 — у місті діють два училища.
• 1867 — в околицях Дубна Микола Лисенко збирає матеріали для опери «Тарас Бульба»
• 1873 — відкрито залізничну колію Здолбунів—Радивилів.
• кінець XIX століття — остання власниця Дубенського замку княгиня Єлизавета Борятинська продає його державній скарбниці. Замок переходить до військового відомства.
• 1890 — Олександр III прибуває на відкриття Тараканівського форту.
• 1905 — відкрито приватне жіноче училище.
• 1909 — відкрито чоловічу гімназію.
• 1914 — в Дубні тимчасово дислокується батальйон російського 41-го Селенгінського піхотного полку; колишню бальну залу палацу князів Любомирских перетворюють на полкову церкву. Неподалік Дубна Ярослав Гашек переходить з австрійської армії на бік російських військ.
• травень 1916 — російські війська генерала І. І. Федотова ведуть важкі бої на річці Ікві з 1-м австро-угорським корпусом.
• 25 травня (7 червня) 1916 — російські війська форсують Ікву біля Дорогостая і Торговиці, проривають фронт 1-ї австро-угорської армії на Дубенському напрямку.
• 28 травня (10 червня) 1916 — війська Федотова беруть Дубно.
• 1917 — після революції у Російської імперії Дубенщина входить до складу Української Народної Республіки.
• 1918–1921 — на Волині, у тому числі на Дубенщині, кілька разів змінюється влада.
• 18 березня 1921 — після підписання Ризького договору Дубенщина входить до складу Польської держави.
• 1921 — поляки забороняють українську мову в державних установах і школах.
• 31 жовтня 1933 р. — розпорядженням міністра внутрішніх справ територія міста Дубно розширена шляхом вилучення з сільської ґміни Дубно Дубенського повіту і включенням до міста сіл Сурмичі, Забрам'я, Знесіння, Цегельня, Підбірці, частини села Вигнанка, заплави Страклівщина і урочища Пасіка від села Страклів, парку Палестина, Дубенського ставу і земель католицького монастиря Сестер Божого Провидіння^[16].
• 17 вересня 1939 — Волинь входить до складу СРСР.
• 18 вересня 1939 — в Дубно увійшли війська Червоної Армії.
• 23—27 червня 1941 — танкова битва під Дубном. Хоча німці мали до 800 танків, а радянські війська — 3356^[17], внаслідок відсутності зв'язку між частинами, неврахування моторесурсів машин, нескоординовані дії танків, піхоти і артилерії, радянські війська під Дубно зазнали нищівної поразки при більш ніж трикратній перевазі в техніці і живій силі. Член Військової ради Південно-Західного фронту комісар М. М. Вашугін після битви застрелився.
• 1941 — під час німецької окупації в Дубенському замку дислокуються угорські частини
• 1941–1944 — німецька окупація Дубна; Тисячі жителів дубенщини були вбиті, вивезені на примусові роботи до Третього Рейху, сотні будинків спалені. Дубенщина стає районом, де активно розгортається повстанський рух проти німецьких окупантів. Уже в січні 1943 року на Дубенщині активно діють українські повстанські загони Крука і Хріна. Вся територія району контролюється силами УПА.
• 1943 — відділ УПА командира Білого розбив міську в'язницю і визволив усіх в'язнів.
• 17 березня 1944 — Дубно звільнено частинами Радянської армії.
• 1944–1986 — в Дубенському замку розміщуються органи радянської влади, а пізніше військова частина.
• 1977 — Дубно отримало статус міста обласного підпорядкування.
• 1991 — вперше проведено музичний фестиваль «Тарас Бульба»
• 1993 — Постановою Кабінету Міністрів України створено Державний історико-культурний заповідник м. Дубно, який об'єднує кілька десятків пам'яток минувшини.
• 2000 — на загальнодержавному рівні відзначено 900-річчя Дубна.
• 26 березня 2022 року внаслідок ракетного обстрілу в ході Російського вторгнення в Україну було зруйновано нафтобазу. [1] [Архівовано 29 березня 2022 у Wayback Machine.]

Зміни населення
Рік	Населення	Зміна
1893[18]	7704	—
1897[19][20]	14 257	+85.1%
1930[21]	9146	−35.8%
1959[22]	18 651	+103.9%
1970[23]	25 442	+36.4%
1979[24]	34 687	+36.3%
1989[25]	40 806	+17.6%
1991[26]	42 100	+3.2%
2001[27]	39 200	−6.9%
2011[28]	38 037	−3.0%

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[29]:

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	17 883	3605	3123	5396	4006	1693	60
Жінки	20 819	3341	3445	5886	4910	3053	184
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 60  85 + 184  117  80-84 316  300  75-79 737  586  70-74 949  690  65-69 1051  839  60-64 1117  688  55-59 907  1184  50-54 1390  1295  45-49 1496  1523  40-44 1778  1277  35-39 1426  1293  30-34 1325  1303  25-29 1357  1269  20-24 1342  1854  15-20 2103  1494  10-14 1353  1199  5-9 1108  912  0-4 880

Населення міста становить 38 037 мешканців (станом на 01.01.2011 р.)^[28]. Станом на 2017 рік щоденно народжується та помирає 1-2 людини. Щоденно штучно переривається 1-2 вагітності. Навесні та влітку щоденно одружуються 1-2 пари, 1 пара розлучається, взимку щоденно одружується 1 пара, 1 пара розлучається.

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[30]:

Національність	Відсоток
українці	95,15%
росіяни	3,59%
білоруси	0,33%
цигани	0,20%
поляки	0,18%
чехи	0,12%
вірмени	0,10%
інші/не вказали	0,33%

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[31][32]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	37217	96.15%
російська	1294	3.34%
циганська	61	0.16%
білоруська	44	0.11%
вірменська	23	0.06%
румунська	13	0.03%
польська	13	0.03%
угорська	12	0.03%
інші/не вказали	30	0.09%
Усього	38707	100%

Євреї в Дубні з'явилися на початку сімнадцятого століття. У 1650 році там було 47 євреїв і 141 християн що сплачували податки. За даними перепису 1897 року в місті проживало 5608 євреїв (з 13785 жителів). В місті був єврейський шпиталь, однак жодних єврейських навчальних закладів, за винятком кількох хедерів не було. Загалом економічне становище дубенських євреїв у 1920-30-х роках було непоганим, але з-поміж представників різних професій були як непомірно багаті, так і бідняки, і навіть злидарі, які становили більшість. Саме ця більшість на початку 1930-х років почала масово виїжджати до Палестини, а пізніше — до Ізраїлю. В Дубні існував комітет, який займався купівлею земель у Палестині. Цей комітет очолював Ліпін. На нових землях були потрібні люди з навичками робітничих і хліборобських професій, і охочі оволодівали ними на практиці тут, у Дубні, на «Палестині», на землях графині Шувалової, у механічних майстернях тощо Отримавши відповідну довідку, євреї лишали Дубно і їхали в невідомість, яка лякала труднощами, але давала право на життя. У 25 червня 1941 року Дубно зайняли частини німецької армії. На початку війни частина єврейського населення встигла евакуюватися на схід СРСР. Німці брали з євреїв великі побори грошима, виробами із золота та срібла. Восени-взимку 1941 року більш як тисячі євреїв було знищено. 27 травня 1942 року на околиці міста було знищено близько 3800 євреїв. 4 квітня 1942 року в Дубно було створено гетто в якому влітку 1942 року створена група опору, але до 24 жовтня 1942 року всі жителі гетто були знищені. Частина євреїв повернулося після визволення міста, які згодом майже всі емігрували в США, Ізраїль тощо. У 2000 році в Дубно проживало близько 20 сімей євреїв, існує юдейська релігійна громада, якою керує Пилип Лук'янович Кручок

У Дубно на єврейському кладовищі похований цадик Йосип Йоске, автор «Ієсод Іосеф» (The book Yesod Yosef, by Kabbalist Rabbi Yosef, Rabbi of Dubno. Zhitomir, 1867. Published by Rabbi Avraham Shalom Shadov.) — одного з популярних релігійних творів XVIII ст. Місце могили відоме і пам'ятник відновлений. Саме кладовище потребує догляду, відсутня огорожа, є сміття, рідко викошується трава.^[7]

Станом на 2017 рік щоденно обліковується 1-2 кримінальні правопорушення. Про таку ж кількість правопорушень в поліцію не повідомляється. Тяжких та особливо тяжких кримінальних проявів обліковується в поліції щотижнево — 3-4. Щотижнево поліцією виявляються 2 особи, які вчинили злочини.^[33]

Для міста показові такі кримінальні правопорушення, як крадіжки, нанесення тілесних ушкоджень, крадіжки працівників на виробництві, хабарництво в державних установах, освіті та медицині, незаконний обіг наркотиків, крадіжки велосипедів, інтернет шахрайство, ДТП, кермування автівками в нетверезому стані, корупція державних посадовців в земельних та майнових питаннях.

З року в рік іде спад виробництва, відрахування з місцевих підприємств в міський бюджет на соціальні виплати та програми зменшуються. Місто живе останні два десятки років за рахунок обласного і державного бюджетів, власні надходження становить 25-30 відсотків. Незважаючи на те, що місто потребує мільйонні інвестиції для розвитку економіки, побудови підприємств, значної території для цього в місті немає. Створення підприємств в межах міста погіршить екологічну ситуацію. Єдиний вихід — створення промислових зон в Дубенському районі, для цього необхідно провести зміну призначення земель, які майже всі в Дубенському районі — сільськогосподарського призначення. Базовими галузями є молочна (сиркомбінат в м. Дубно, та завод в с. Злинці), кондитерська («Аметист», цех Рівненського кондитерського підприємства) скляна («Склоресурс»), гумово-технічні вироби, та елеватор, ряд дрібних цехів. Вагомими є сподівання, що місцеві підприємці активніше самі почнуть інвестувати в економіку міста.

Рік	Всього, у гривнях	В доларах	В тому числі власні надходження, у гривнях	В доларах
2019	361 420 536[34]	14 008 548[35]
2018	394 598 885[34]	14 092 817[35]	116 676 000[34]	4 167 000[35]
2017	375 529 000[36]	13 908 481[35]	118 352 000[36]	4 383 407[35]
2016	284 744 000[37]	11 389 760[35]	88 374 000[37]	3 534 960[35]
2015	201 197 000[37]	8 047 880[35]	55 649 000[37]	2 225 960[35]
2014	151 597 403[38]	11 661 338[35]	49 500 000	3 807 692[35]
2013	133 886 084[39]	16 327 571[35]	44 500 000	5 426 829[35]

Рік	Всього, у гривнях	В доларах	ПДФО, у гривнях	Плата за землю, у гривнях	Єдиний податок СПД, у гривнях	Акциз, у гривнях
2016	88 374 000[37]	3 534 960[35]	44 862 000[37]	13 217 000[40]	11 872 000[37]	8 340 000[37]
2015	55 649 000[37]	2 225 960[35]	27 600 000	5 800 000	7 809 000[37]	5 500 000[37]

Всього	88 374 000[37]
З них:
ПДФО	44 862 000[37]
Плата за землю	13 217 000[40]
Єдиний податок СПД	11 872 000[37]
Акциз	8 340 000[37]
Власних надходжень бюджетних установ, послуг тощо	4 415 700[40]
Плата, за надання адміністративних послуг	2 066 500[40]
Орендна плата	983 000[40]
Продаж землі	702 400[40]
Державне мито	585 000[40]
Податок на майно	486 200[40]
Надходження коштів пойової участі у розвитку інфраструктури	289 200[40]
Надходження від детінізації трудових відносин	158 600[40]
Надходження від ліквідації заборгованості зі сплати податків	171 100[40]
Надходження від інших заходів	92 300[40]
Транспортний податок	93 700[40]
Продаж комунальної власності	72 500[40]
Кошти за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу	68 000[40]
Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва	31 100[40]
Податок, на прибуток комунальних підприємств	35 000[40]
Адміністративні штрафи	7 400[40]

Станом на 1 січня 2019 року в Дубно проживало 37600 осіб. Кількість працездатного населення — 21 600 осіб. В 2014 році в місті офіційно працювало 6 672 осіб, платників податку на доходи фізичних осіб в бюджет міста Дубно. 15728 осіб з осіб працездатного віку знаходяться на обліку в центрі зайнятості (776 осіб), отримують соціальні допомоги по догляду за дітьми, працюють без працевлаштування, працюють за кордоном України чи емігрували^[2] Не проводиться моніторинг наявності кількості трудових ресурсів, їхнього віку та кваліфікації.

Місто не виробляє електроенергії. В місті знаходиться лише постачальна організація електрики Дубенський РЕМ ПАТ «Рівнеобленерго». Недостатньо розвинена мережа підстанцій для підключення нових потужних підприємств. Не зважаючи на заміну електроопор та кабелів, якість напруги в мережі, через застаріле обладнання і періодичні перепади в містян та в установах виходить з ладу електроприлади.

Відстань від Дубно до Рівненської АЕС — 110 км. До Хмельницької АЕС — 70 км.

В місті знаходиться газопостачальна організація Дубенське управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Рівнегаз».

Для обігріву будинків та установ в місті працюють котельні комунального підприємства «Дубнокомуненергія». Котельні працюють на газі, відходах деревообробки, торфі. Великі втрати через зношеність мереж. Місто переходить на індивідуальне опалення.

Планується встановити вздовж об'їздної дороги вітрогенератори.

• ТзОВ "Ливарно-механічний завод «Ісполін» — виробництво чавунного лиття за кресленнями замовника. Виготовлення камінів, чавунних люків, водозливних решіток, пічне литво, ковери газові, обладнання для каналізації тощо. Адреса: м. Дубно, вул. Грушевського, 134. Кількість працівників: понад 50^[2][41]
• В місті є декілька цехів приватних підприємців, які займаються виготовленням кованих виробів.
• ТзОВ "Заготівельне виробничо-збутове підприємство «Дубнотех» надає послуги з установлення та монтажу машин і устаткування промислового призначення.^[42]

ПАТ «Дубенський завод ГТВ» — виробництво гумових та гумовотехнічніх виробів. м. Дубно, вул. Млинівська, 59, 0(3656)32798^[2]

ПрАТ «Дубнобудматеріали» — просочування деревини, залізобетонні вироби. м. Дубно, вул. Залізнична, 4, 0(3656)46200^[2]

• ТОВ «Гюалос» — оптова торгівля листовим склом, міжнародні вантажні перевезення, вантажний автосервіс, м. Дубно, вул. Семидубська, 103а
• ТзОВ «Склоресурс» — сучасне виробництво по обробці скла. м. Дубно, вул. Семидубська, 105, (044)36 00 335^[2]

• ТзОВ «Веснянка-Д» — виробництво з трикотажних тканин. м. Дубно, вул. Грушевського, 110а, 0(3656)44492,
• ДП «Орнамент» — виробництво трикотажних виробів. м. Дубно, вул. Замкова, 51,0(3656)43557,

• ТзОВ «ДБК БУД» — виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини.

• ТОВ «Гера» — пошиття та продаж спортивного одягу. Адреса:35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Данила Галицького, 53
• В місті пошиттям і ремонтом одягу займаються дрібні приватні майстерні.

• ПАТ «Дубномолоко» — виробництво молочної продукції, сирів. м. Дубно, вул. Грушевського, 117а, 0(3656)30002^[2]
• ТзОВ "Компанія «Зевс ЛТД» — виробництво м'ясних напівфабрикатів, м'ясних субпродуктів, ковбас і копченостей. м. Дубно, вул. К.Савури, 6, 0(3656)34112^[2]
• ПП «Дубенський консервний завод» — виробництво консервів). м. Дубно, вул. Мирогощанська, 64, 0(3656)45899, 45999^[2]
• ПП «Аметист плюс» — виробництво кондитерських виробів, цукерок. Експортує продукцію в країни Європейського Союзу. м. Дубно, вул. Семидубська, 85, 0(3656)45748^[2]
• ТзОВ "ДН «Класик» — виробництво кондитерських виробів, цукерок. Експортує продукцію в країни Європейського Союзу. м. Дубно, вул. Семидубська, 89, 091-3273808^[2]
• ТОВ «Магур» (Дубенський завод продтоварів) — виробництво кондитерських виробів. м. Дубно, вул. Шашкевича, 7

• ПАТ «Західний торгово-промисловий дім» (цукровий завод) — зберігання зерна. Має у власності зерносховище ємністю 50 тис. т, вузли перевантаження на залізничний та автомобільний транспорт. Адреса: м. Дубно, пров. Проїзний, 1^[43]
• Філія ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Дубенський комбінат хлібопродуктів» — зберігання зерна. Адреса: м. Дубно вул. Залізнична, 50^[43]
• ТзОВ "СП «Нива»

На території колишньої Меблевої фабрики (м. Дубно, вул. Морозенка 31) працює цех по виготовленню меблів.

КП «Дубенська друкарня» — друк газет, буклетів, бланків. м. Дубно, вул. Лисенка, 21

Послуги в галузі будівництва надають організації: ТзОВ «Будівельник», КП «Будінвестсервіс», СПМК-7, ТзОВ «Валма», ТзОВ «ВІД», КП «Дубнорембуд», ТзОВ «Сантехсервіс», ПП «Феміда», МПП «Теренок». Виробництвом будівельних матеріалів займаються: ВАТ «Дубнобудматеріали», МПП «Теренок», МПП «Терен», КП «Дубнорембуд», КП «Будінвестсервіс»

Станом на 1 січня 2016 року будівельну діяльність в місті здійснює ТзОВ «Злангогруп». Побудований 9-ти поверховий будинок по вулиці Грушевського 54а. Будується 9-ти поверховий будинок по вулиці Шептицького. Відсутнє державне капітальне будівництво.

На території міста функціонує 3 ринки^[42]

В місті розвинута гуртова і роздрібна торгівля. Промислова та продуктова торгівля. В промисловій торгівлі популярні продаж будівельних матеріалів, цементу, металопластикових дверей та вікон, автозапчастин, палива, медикаментів.

Мережа підприємств торгівлі та ресторанного господарства складається з продовольчих, непродовольчих магазинів, з одночасною реалізацією продовольчих та непродовольчих товарів, об'єкти ресторанного господарств, кафе, кафетерії, бари, ресторани, їдальні.

Станом на 25 квітня 2024 року в місті працюють філії таких банків^[44]:

• Ідея Банк
• Ощадбанк
• ПриватБанк
• Укргазбанк
• УкрСиббанк
• Обмінні пункти
• Кредитні спілки

Економіку гальмують непередбачувана грошова політика Уряду, НБУ та великі відсоткові ставки кредитів у гривні.

У місті діють страхова група «ТАС», національна акціонерна страхова компанія «Оранта», «Українська пожежно-страхова компанія», «Провідна».

Місто відвідують щорічно 150 000 туристів. Переважна кількість відвідує Дубенський історико-культурний заповідник, костел, Свято-Миколаївську церкву. Дубенський історико-культурний заповідник є власністю обласної ради. Доходи від відвідування Дубенського історико-культурний заповідника ідуть в обласну раду. Термін перебування в місті обмежується одним днем через недостатню кількість готелів, розважальних та відпочинкових закладів. В Дубенському історико-культурний заповіднику велика кількість історико-культурних експонатів, документів.

Перспективним є медичний туризм, зокрема стоматологічні кабінети міста постійно відвідують гості з Європи та США.

• Готельно-ресторанний комплекс «Едем», вул. Стара, 2
• Готельно-ресторанний комплекс «Антік хаус», вул. Замкова, 17
• Кафе «Іква», вул. Д.Галицького, 6
• Кафе «Гранд», вул. Д.Нечая, 1
• Кафе «Перлина», вул. Забрама, 25а

• Ресторан "NYSP",вул. Данила Галицького, 18
• Кафе "Ліра",вул.Млинівська ,1

Місто має хороше географічне розташування, через нього проходять автошляхи європейського значення (E40 і E85) та залізниця (ділянка Львів-Здолбунів-Рівне (двоколійна), що відноситься до Львівської залізниці). Зі 150 км доріг, які в межах міста, лише 50 — з асфальтовим покриттям, решта — з бруківкою або ґрунтові. Щорічно здійснюється ямковий ремонт асфальтних доріг. Стан тротуарів поганий. Міст в центрі міста аварійний. Назви зупинок в місті не відповідають сучасній дійсності.

Пасажирські перевезення щоденно здійснюються 31 маршрутним таксі на 31 маршруті:

• 1/1 — Цукровий завод — Райлікарня
• 1/2 — Цукровий завод — Райлікарня ч/з суш.завод
• 1/3 — Цукровий завод — Райлікарня
• 1/4 — Цукровий завод — Райлікарня
• 1/5 — Цукровий завод — Райлікарня ч/з Нафтобазу
• 1/6 — Цукровий завод — Райлікарня ч/з АТП 15606
• 1/7 — Цукровий завод — Райлікарня
• 1/8 — Цукровий завод — Райлікарня
• 3/1 — Райлікарня — сушильний завод ч/з АТП-15606
• 3/2 — Райлікарня — сушильний завод ч/з АТП-15606
• 5 — М'ясокомбінат — Онкодиспансер — Берестецька — з-д ГТВ, сушильний завод
• 6/1 — Вул. Миру — Автовокзал-з-д ГТВ
• 6/2 — Вул. Миру — Автовокзал-з-д ГТВ
• 7 — Онкодиспансер — Цукровий з-д
• 9/1 — М'ясокомбінат  — вул. Берестецька
• 9/2 — М'ясокомбінат — вул. Берестецька
• 9а — М'ясокомбінат — Автовокзал ч/з вул. Берестецьку, з-д ГТВ
• 10/7 — Залізничний вокзал — Автовокзал ч/з Онкодиспансер, з-д ГТВ
• 11 — Цукровий завод — Автовокзал
• 12 — Автовокзал — Залізничний вокзал ч/з вул. Семидубську
• 13 — Райлікарня — М'ясокомбінат ч/з газове господарство
• 14 — Автовокзал — Залізничний вокзал — Звірогосподарство
• 14а — Автовокзал — Залізничний вокзал — Звірогосподарство — з-д ГТВ
• 15 — Райлікарня — вул. Волицька
• 16 — Автовокзал — Нафтобаза
• 17 — М'ясокомбінат — вул. Вигнанка
• 17а — М'ясокомбінат — Онкодиспансер, ч/з Вигнанку
• 18 — Вул. Пушкіна — Райлікарня ч/з Залізничний вокзал, вул. Морозенка
• 19 — Райлікарня — Залізничний вокзал ч/з вул. Садову
• 20 — Райлікарня — вул. Крип'якевича
• 21 — Райлікарня — вул. Підборецька.^[45]

Також в місті є дві фірми (1551-таксі", «219-таксі»), та фізичні особи-підприємці, що здійснюють пасажирські перевезення на таксі (близько 150 машин).

Дуб графині Шувалової, Дуб Діонісія Міклера, Дуб пана Василя.

• Комунальний заклад «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради
• Комунальний заклад «Пологовий будинок» Дубенської міської ради
• Комунальний заклад «Дубенська центральна районна лікарня»
• Комунальний заклад «Дубнівський районний центр первинної медичної допомоги» Дубенської районної ради
• Дубенська міська стоматологічна поліклініка
• Вищий комунальний навчальний заклад «Дубенський медичний коледж» Рівненської обласної ради
• Відділ охорони здоров'я Дубенської районної державної адміністрації
• Відділ охорони здоров'я Дубенської міської ради^[46]
• Приватна стоматологічна клініка;
• 11 стоматологічних кабінетів;
• 24 аптечних заклади (в тому числі 3 — комунальні);
• Діагностично-лікувальний центр «Інтамед»;
• Діагностичний центр «Піраміда»;
• Дубенський диспансер психосоціальної реабілітації (обласне підпорядкування);
• Дубенська станція екстреної швидкої медичної допомоги (обласне підпорядкування).^[47]

• Дошкільна та загальна середня освіта. В Дубно є шість дошкільних навчальних закладів, та дев'ять ліцеїв. Також, у місті є спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (для дітей з затримкою розумового розвитку).
• Позашкільна освіта. Мережу закладів позашкільної освіти становлять: дитячо-юнацька спортивна школа, школа мистецтв, будинок дітей та молоді, станція юних техніків, міжшкільний навчально-виробничий комбінат.
• Професійно-технічна освіта. До закладів професійно-технічної освіти в місті належить Дубенський професійний ліцей^[48].
• Вища освіта. В місті є три вищих навчальних заклади І-ІІ рівня акредитації (Дубенський коледж Рівненського державного гуманітарного університету^[49], Дубенський коледж культури та мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, Дубенський медичний коледж^[50]), та один I-IV рівня акредитації (Дубенська філія Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»^[51]).

З вересня 2017 року працює «Центр дозвілля молоді», на базі якого діє спортивна школа. В місті є басейн.

В місті є два будинки культури, районний (на 700 місць) та міський, три бібліотеки (Дубенська міська бібліотека, Дубенська центральна районна бібліотека^[52] та Дубенська міська дитяча бібліотека^[53]), школа мистецтв. За радянських часів функціонувало кілька кінотеатрів, один з них (кінотеатр «Мир») працював до початку 1990-х рр., потім його приміщення було продане і зараз воно перебуває в аварійному стані.

Щороку в місті проходить низка фестивалів, зокрема:

• фестиваль «Різдвяні піснеспіви» (січень);
• фестиваль «У родинному колі» (травень), на якому можна познайомитись із національними культурами різних народів ;
• фестиваль-конкурс дитячого фольклору «Котилася торба» (травень), огляд фольклорних національних традицій, які демонструють творчі колективи із різних куточків України та зарубіжних країн;
• свято хореографічного мистецтва «У вирі танцю» (червень) приурочене до Дня захисту дітей;
• Всеукраїнський рок-фестиваль «Тарас Бульба» (липень), що об'єднує усі напрямки та стилі рок-музики, існуючі в Україні;
• свято з нагоди Дня міста та церемонія нагородження номінантів громадського рейтингу «Кришталевий жолудь» (25 серпня).^[54]

Вже традиційним стало проведення міського чемпіонату КВК серед школярів, фестивалю студентської творчості «Студентська перлина» (листопад) присвяченого Дню студента. Понад 10 років, щороку в місті видається альманах «Зорі народжуються на землі» в якому публікуються творчі доробки школярів та студентів.

В місті виходить п'ять щотижневих газет — «Дзеркало плюс» (ПП Горук І. Є., вул. Свободи, 8), «Скриня» (ФОП Ніколайчук В. О.)^[55](обласні тижневики), «Наше дзеркало» (ПП Дехтярчук О.) та «Замок»^[56](Засновник — Дубенська міська рада), «Вісті Дубенщини» (КП "Редакція газети «Вісті Дубенщини» Дубенської районної ради Рівненської області, с. Семидуби, вул. Центральна, 1). Є одна телерадіокомпанія — телерадіокомпанія «Дубно»^[57] (ТОВ «Монстера-інвест», вул. Пекарська, 30), яка охоплює Дубенський, Радивилівський, Млинівський, Демидівський райони та частину Рівненського, Здолбунівського, Кременецького районів. Діє інтернет-телебачення «NDTV Дубно» (ПП Дехтярчук О.), а також функціонують «Незалежне інтернет-видання», «Інтерактивна карта міста Дубно», «Інформаційний портал м. Дубно: 03656.com.ua» та інші.

До кінця 2000-х функціонувала радіотрансляційна мережа, яка на даний момент^[коли?] частково демонтована.

В місті багато кафе та ресторанів:

• Кафе «Іква», вул. Д.Галицького,
• Кафе «Гранд», вул. Д.Нечая,
• Ресторан «Вікторія», вул. М.Грушевського,
• Кафе «Перлина», вул. Забрама, 25а.
• Фітнес центр «VICTORY GYM»
• Фітнес центр «FISIOFIT»

Місто має багато історичних і культурних пам'яток. Переважно туристи і гості міста відвідують Дубенський історико-культурний заповідник, на території якого знаходяться замки князів Острозьких та Любомирських, виставкові зали тощо. Відвідують костел, православні церкви

У місті є всі основні течії вірян, що зареєстровані в Україні. Зокрема, громади ПЦУ, Украінська Православна Церква УПЦ УГКЦ, РКЦ, декілька протестантських церков, 1 культ. Протестанти представлені 5-ма громадами Євангельських християн-баптистів, 1 громада християн віри євангельської (п'ятидесятників), 2 громади харизматів, 1 громада адвентистів. Релігійна організація Свідків Єгови. Загалом у місті налічується 19 культових споруд, які належать різним релігійним течіям. Також у місті є два монастирі ПЦУ: Свято-Варваринський жіночий монастир та Свято-Миколаївський чоловічий монастир.

Назва	Рік спорудження	Розташування	Фото
ПЦУ
Свято-Іллінський собор	1908	вул. Д. Галицького, 13
Спасо-Преображенська церква	1643	вул. І. Франка, 21б
Свято-Миколаївський чоловічий монастир	1629	вул. Д. Галицького, 28
Свято-Покровський собор	1995	вул. Волицька
Собор Різдва Пресвятої Богородиці[58]	1665	вул. Полуботка, 17
Свято-Вознесенська церква	1850	вул. Підборці, 92
Свято-Варваринський жіночий монастир	XVII ст.	вул. Шевченка,51

Назва	Рік спорудження	Розташування	Фото
Українська православна церква. УПЦ.
Свято-Георгіївський храм	1700	вул. Садова, 10
Церква Архангела Гавриїла	XIX ст.	вул. Грушевського
Церква Святого Іллі	1996	вул. Стара
Свято-Вознесенський храм	2010	вул. Миру 6
Храм Різдва Пресвятої Богородиці	90-ті рр. XX ст.	вул. Кременецька, 25

Назва	Рік спорудження	Розташування	Фото
Українська греко-католицька церква
Церква Вознесіння Господнього[59]	2010	вул. Пушкіна, 1а
Римо-Католицька Церква в Україні
Костел Святого Яна Непомуки[60]	1830	вул. К. Острозького, 18

Назва	Рік спорудження	Розташування	Фото
Євангельські християни-баптисти
Молитовний будинок Євангельських-християн (баптистів)[61]	1995	вул. Грушевського,
Дубенська Біблійна церква[61]	2017	вул. Сурмичі,
Молитовний будинок «Віфанія»[62]	1995	вул. Венецька,
Незалежна церква євангельських християн баптистів «Відродження» міста Дубно	2011	вул. Конторська, 15
Молитовний будинок «Нове життя»	1995	вул. Городня
Молитовний будинок ради церков	1995	вул. Словацького,
П'ятидесятники
Молитовний будинок християн віри євангельської(п'ятидесятників)	1995	провул. Страклівський
Харизмати
Молитовний будинок християн повного євангелія (харизматів)	1995	вул. Зерова
Адвентисти
Молитовний будинок християн сьомого дня (адвентистів)[63]	1995	вул. Щоголіва
Міжконфесійна церква
Молитовний будинок	2015	вул. Мирогощанська

Назва	Рік спорудження	Розташування	Фото
Свідки Єгови
Зал Царства організації «Свідків Єгови»[64]	2007	вул. Гірницька,

Назва	Рік спорудження	Адреса	Фото
Синагога	1784	вул. Стара
Свято-Миколаївський чоловічий монастир	1784	вул. Стара

Назва	Рік спорудження	Рік руйнування	Фото
Хрестовоздвиженський монастир	I пол. XV ст.	1944

• Дубенський замок (XV—XVIII ст.)
• Палац Острозьких (XVI—XVIII ст.)
• Палац Любомирських (XVIII ст.)
• Луцька брама (XVII ст.)
• Синагога (XVIII ст.)
• Костел бернардинів (XVII ст.)
• Спасо-Преображенська церква (XVII ст.)
• Собор Різдва Пресвятої Богородиці (XVII ст.)
• Свято-Георгіївський храм (початок XVIII ст.)
• Монастир кармеліток (XVII ст.)
• Костел Святого Яна Непомуки (XIX ст.)
• Будинок контрактів (XIX ст.)
• Хмелефабрика (XIX ст.)
• Свято-Вознесенська церква (середина XIX ст.)
• Тараканівський форт (кінець XIX ст.)
• Іллінська церква (початок XX ст.)
• Будинок Домбровського (XIX—XX ст.)
• Будівлі торгово-житлові (XIX ст.)
• Будинок Ельберта (XIX ст.)
• Комплекс будівель економії Шувалової (XIX—XX ст.)

Дубенський замок (палац князів Острозьких, палац князів Любомирських, надбрамний корпус), Луцька брама, синагога, Спасо-Преображенська церква, Свято-Юріївська (Георгіївська) церква, монастир кармеліток, костел бернардинів і його келії, костел Яна Непомуки, Свято-Іллінський собор, світські будівлі XVIII—XIX ст. у центральній частині міста входять до складу Державного історико-культурного заповіднику міста Дубна^[65] створеного постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.1993 р. № 444 .

В місті встановлено низку пам'ятників і пам'ятних знаків — Т. Г. Шевченку, Степану Бандері, воїнам-афганцям тощо. Більшість існуючих на сьогодні пам'ятників було встановлено в радянський період історії міста, значна частина з них присвячена Великій Вітчизняній війні.

На будинках міста встановлено кілька анотаційних і меморіальних дощок.

До повномаштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.

• Швець Сергій Олександрович
• Саюк Микола Олександрович (1987—2016) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Романович Олег Федорович, 1982 р.н.

Після 24 лютого 2022 року.

• В'ячеслав Курочкін, 1972 р.н.
• Андрій Хижняк.
• Віталій Прокопчук.
• Олег Савіцький.
• Олександр Школярчук, 1987 р.н.
• Олександр Соколов.
• Владислав Штефусь.
• Володимир Іванцов, 1986 р.н.
• Олександр Галяс, 07.04.1991р.н.
• Савчук Ярослав.
• Володимир Томко, 2002 р.н.
• Володимира Омелянчук, 1976 р.н.
• Андрій Вознюк, 1978 р.н.
• Євгеній Теслюк, 1989 р.н.
• Роман Лесний, 1979 р.н.
• Юрій Гусак, 1993 р.н.
• Максим Кірчик, 1991 р.н.
• Ігор Міщук, 1981 р.н.
• Володимир Праведний, 1985 р.н.

Жулинський Микола Григорович — академік, директор Інституту літератури Національної Академії Наук України, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка, член спілки письменників України. Народився та навчався в м. Дубно, випускник Дубенського педагогічного училища.

Возницький Борис Григорович — мистецтвознавець, заслужений діяч польської культури, директор Львівської галереї мистецтв, заслужений діяч мистецтв України, експерт ЮНЕСКО, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Почесний громадянин міста Дубно, нагороджений «Кришталевим жолудем». Народився на Дубенщині. У 2005 році отримав звання Героя України.

Козявкін Володимир Ілліч — директор міжнародної клініки відновного лікування у м. Трускавець, доктор медичних наук, професор Львівського медичного університету, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки України, герой України.

Сивіцький Микола Костьович — талановитий публіцист, видатний вчений, лауреат премії ім. Братів Лепких, Співорганізатор Українського соціально-культурного товариства в Польщі та відомого першого українськомовного часопису-тижневика «Наше слово» у Варшаві. Є автором численних наукових статей, газетних публікацій. Його перу належать книжки «Богдан Лепкий. Життя і творчість», «Записки сірого волиняка» тощо. Народився на Дубенщині.

• Бабак Валерій Павлович — директор Дубенського коледжу Рівненського державного гуманітарного університету, заслужений працівник освіти України^[66].
• Йосип Яків Йоска Сабатка — рабин синагоги в Дубні, учитель, мораліст та кабаліст.
• Коломиєць Авенір Каленикович — український театральний режисер, журналіст, поет і прозаїк
• Романович Олег Федорович (1982—2015) — сержант Збройних сил України, учасник АТО.
• Сацюк Олекса — український письменник, прозаїк, драматург, перекладач
• Пшеничний Микола Іванович — письменник, краєзнавець.
• Пшенична Любов Антонівна — поет, педагог.
• Рачинець Сергій Порфирович — поет.
• Романюк Анатолій Іванович — театральний актор, народний артист України.
• Тимчак Микола Михайлович — письменник, художник.
• Чацький Тадеуш — польський просвітитель, громадський діяч, помер в Дубно
• Радиловський Юрій — художник другої половини 18 століття.
• Богуславський Войцех  — «батько польського театру» (друга половина 18 століття).
• Тарас Більчук — художник.
• Василенко Микола Бенедович — художник.
• В'юн Галина Іванівна (1912—1972) — українська письменниця, громадсько-культурна діячка
• Ельберт Борис Якович (1890—1963) — радянський мікробіолог.
• Забродський Павло Францевич (нар. 1951 р.) — російський токсиколог українського походження, заслужений діяч науки Російської Федерації.
• Загальська Леокадія Михайлівна (* 1944) — українська майстриня художньої вишивки
• Свєшніков Ігор Кирилович — видатний історик, археолог.
• Чужда Петро Антонович — заслужений тренер СРСР.
• Чужда Олег Петрович — спортсмен, дворазовий чемпіон світу з велоспорту.
• Швець Сергій Олександрович (1975—2015) — солдат Збройних сил України, учасник АТО.
• Галяс Олександр Євгенович (1991—2022) — солдат Збройних сил України, загинув в бою. Нагороджений посмертно — За мужність 3-го ступеня.
• Савчук Борис Петрович (* 1962) — педагог, доктор історичних наук, професор.

ПІБ	Основні відомості	Дата обрання	Дата звільнення
Голова управи, Річ Посполита	Голова управи		1795
Голова управи, Російська імперія	Голова управи	1795	1917
Голова управи, Українська народна республіка	Голова управи	1917	1921
Ковальський Сігізмунд	Голова окружної управи в Дубні, Польська республіка	18 березня 1921	18 вересня 1939
Кученко Харитон Сидорович	Голова тимчасового органу управління в м. Дубно, СРСР	18 вересня 1939	грудень 1939
Голова виконкому міської ради	Голова виконкому міської ради Дубна, СРСР	грудень 1939	20 лютого 1940
Козійчук Сидір Онуфрійович	Голова виконкому міської ради Дубна, СРСР	20 лютого 1940	25 червня 1941
Сацюк Олекса	Голова окружної управи під час німецької окупації	червень 1941	вересень 1942
Голова окружної управи	Голова окружної управи під час німецької окупації	вересень 1942	березень 1944
Зіньков Аполон Савович	Голова виконкому міської ради Дубна	травень 1944	серпень 1944
Снасть Авсей Шмульович	Голова виконкому міської ради Дубна	квітень 1945	лютий 1947
Ковальський Олександр Йосипович	Голова виконкому міської ради Дубна	лютий 1948	жовтень 1949
Кислюк Володимир Омельянович	Голова виконкому міської ради Дубна, 1905 р.н., с. Семидуби	жовтень 1949	вересень 1950
Чумицький Феодосій Миколайович	Голова виконкому міської ради Дубна	грудень 1951	квітень 1952
Безкопильний Володимир Лукач	Голова виконкому міської ради Дубна	квітень 1952	березень 1953 року
Чумицький Феодосій Миколайович	Голова виконкому міської ради Дубна	березень 1953	жовтень 1954 року
Калмаков Іван Маркович	Голова виконкому міської ради Дубна	листопад 1955	березень 1963
Тур Григорій Федорович	Голова виконкому міської ради Дубна	березень 1963	січень 1968
Маркопольський Володимир Іванович	Голова виконкому міської ради Дубна	січень 1968	червень 1973
Діанов Віктор Миколайович	Голова виконкому міської ради Дубна	червень 1973	червень 1975
Демчинський Борис Гнатович	Голова виконкому міської ради Дубна	січень 1978	листопад 1980
Шубін Едуард Миколайович	Голова виконкому міської ради Дубна	1980	1988
Мамчур Василь Романович	Голова виконкому міської ради Дубна, СРСР	листопад 1988	лютий 1990
Білий Василь Павлович	Голова виконкому міської ради Дубна, СРСР	лютий 1990	квітень 1992
Васильченко Василь Миколайович	Міський голова	квітень 1992	липень 1994
Шубін Едуард Миколайович	Міський голова	1994	1996
Антонюк Василь Михайлович	Міський голова	жовтень 1996	березень 1998
Гаврилюк Дмитро Васильович	Міський голова	березень 1998	вересень 1999
Никитюк Віталій Степанович	Міський голова	вересень 1999	жовтень 2005
Дудко Леонід Іванович	Міський голова, 1958 року народження	26.03.2006	31.10.2010
Антонюк Василь Михайлович	Міський голова, 1955 року народження, освіта вища, безпартійний	31.10.2010	2015
Антонюк Василь Михайлович	Міський голова, 1955 року народження, освіта вища, безпартійний	2015

Примітка: таблиця складена за даними джерела ^{[67] [68]}

Офіційно затвердженими символами Дубна є герб, прапор та гімн міста.

4 жовтня 1995 року рішенням  Дубенської міської ради було затверджено Герб міста. У синьому полі шести променева зірка, під нею півмісяць ріжками вгору, над ними — півкільце із загостреним виступом (так звана «острога»), всі фігури золоті. Щит обрамований декоративним картушем та увінчаний срібною міською короною. Автором Герба є А. Гречило. Художники Ю. Рябов, В. Кондратюк виконали Герб на фасаді міської ради, який освячено 24 серпня 1996року. 19  червня 1998 року було затверджено Прапор міста. Це квадратне полотнище, на синьому тлі вертикально розташовані  жовті фігури, шести променева зірка, під нею півмісяць, над ними острога, від древка та з вільного краю Прапор має жовті лиштви. За пропозицією тодішнього міського голови Дмитра Гаврилюка було запропоновано виготовити прапор майстриням із Ситного Ганні та Леокардії Бабич. 24 серпня 1998 року Леокардія  передала свій витвір громаді міста. Мають дубенчани і свій Гімн. Гімн Дубна затверджений Статутом територіальної громади міста. Це музичний твір, автором якого є Олександр Матвійчук, на слова Миколи Тимчака.^[15]

• Соколув-Підляський, Польща
• Гіжицько, Польща
• Унічов, Чехія
• Белоградчик, Болгарія
• Оксфорд (Огайо), США^[69]

• Дубенська міська рада
• Державний історико-культурний заповідник міста Дубно
• Вулиці Дубна
• Авіабаза Дубно
• Дубно (станція)

• Гупало В. Дубно [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 487. — ISBN 966-00-0405-2.
• Шевчук А. Дубно [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — С. 475—476. — ISBN 978-966-02-4458-0.
• Dubno // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 194. (пол.) — S. 194—197. (пол.)
• Пшеничний Ю. Історична топографія Дубна і його округи в X—XVIII ст. [Архівовано 19 квітня 2017 у Wayback Machine.] (2016)

• Міська рада Дубна [Архівовано 24 березня 2005 у Wayback Machine.]
• ВРУ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• АМУ
• Вулиці та Будинки на карті Дубно
• Карта м. Дубно
• Державний історико-культурний заповідник міста Дубна [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.]
• Дубно історичне
• Археологія Дубенщини [Архівовано 1 березня 2009 у Wayback Machine.]
• ДУБНО міський портал [Архівовано 26 липня 2008 у Wayback Machine.]
• Канал на YouTube телерадіокомпанії «Дубно»
• Дубно // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
• "Нам не жити": розстріли українських в’язнів у Дубні [Архівовано 24 вересня 2021 у Wayback Machine.]