Забайкальський військовий округ — Вікіпедія

Забайкальський військовий округ
Забайкальський військовий округ на мапі Радянського Союзу
На службі	1921–1922, 1935–1941, 1947–1998
Країна	СРСР,  Росія
Вид	Червона армія, Радянська армія
Тип	сухопутні війська
Чисельність	військовий округ
Гарнізон/Штаб	Хабаровськ, Іркутськ
Річниці	17 травня 1935
Війни/битви	Бої на Халхин-Голі Радянсько-японська війна
Почесні найменування	(1974)
Командування
Визначні командувачі	генерал-лейтенант Конєв І. С. генерал-полковник Д. Д. Лелюшенко генерал-полковник Я. Г. Крейзер

Забайка́льський військо́вий о́круг (ЗабВО, в/ч 23284) — оперативно-стратегічна одиниця військово-адміністративного поділу, один з військових округів Збройних сил Радянського Союзу та Збройних сил Росії, що існував у період у 1921–1922, 1935–1941, 1947–1998 на території Східного Сибіру.

Забайкальський військовий округ був утворений 3 листопада 1921 року на базі існуючих з серпня 1921 Східно-Забайкальського окружного управління та 1-ї Забайкальської армії. Розформований 2 травня 1922 року. Війська округу, основу яких становила 1-ша Забайкальська армія, брали активну участь у розгромі банд барона Унгерна, генерала Каппеля і білогвардійських загонів, що діяли у Забайкаллі і Монголії. З 12 червня 1924 війська і воєнні установи, розташовані у Забайкаллі, були включені до складу Сибірського військового округу.

У 1929 під час конфлікту на Китайсько-Східної залізниці (КВЖД) ряд з'єднань і частин колишнього ЗабВО у складі Особливої Далекосхідної армії, створеній відповідно до постанови Реввоєнради СРСР від 6 серпня 1929, брав участь у розгромі китайсько-маньчжурських мілітаристів.

Знов утворений 17 травня 1935 року на базі Забайкальської групи Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії (ОДКВА), включав територію Східно-Сибірського краю і Якутської АРСР. До складу округу з ОКДВА були виділені 11-й механізований корпус, 5-й важкий авіаційний корпус, три стрілецькі та дві кавалерійські дивізії, Забайкальський УР. Управління округу знаходилося у м. Чита.

Улітку 1939 війська округу разом із частинами монгольської Народно-революційної армії брали участь у бойових діях проти японських загарбників у р-ні р. Халхин-Гол. У цих боях воїни-забайкальці проявили мужність і відвагу, показали відмінну бойову виучку, уміння застосовувати різноманітну військову техніку у важких умовах пустельної місцевості.

За відмінність у боях 6 з'єднань і частин були нагороджені орденом Леніна, а 19 — орденом Червоного Прапора. Понад 17 тис. воїнів нагороджені орденами й медалями, а 70 присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Льотчики Я. В. Смушкевич, Г. П. Кравченко й С. І. Грицевець першими в СРСР сталі двічі Героями Сов. Союзу. Крім того, 326 радянських воїнів були визнані гідними урядів, нагород Монгольської Народної Республіки.

У липні 1940 у складі ЗабВО були сформовані 10-та і 17-та, а у липні 1941 — 36-та армії.

15 вересня 1941 року на базі ЗабВО був створений Забайкальський фронт.

Знов округ був утворений 25 травня 1947 року при розділенні Забайкальсько-Амурського військового округу. Включив території Читинської області, Бурят-Монгольської АРСР і частини Хабаровського краю (без Камчатки і Сахаліну).

До 1953 року знаходився у підпорядкуванні Головного командування військ Далекого Сходу. У 1953 після скасування Східно-Сибірського військового округу в ЗабВО включені Іркутська область і Якутська АРСР. З того часу територія ЗабВО залишалася незмінною.

У підпорядкуванні округа знаходилося угрупування радянських військ в Монголії.

У 1979—1992 округ знаходився під стратегічним керівництвом Головного командування військ Далекого Сходу.

1 грудня 1998 року Забайкальський військовий округ був об'єднаний з Сибірським військовим округом. Бурятія, Читинська і Іркутська області увійшли до складу Сибірського військового округу (який став правонаступником ЗабВО), а Якутія — до складу Далекосхідного округів. У зв'язку з об'єднанням в 1998 році Сибірського і Забайкальського військових округів правонаступником історії ЗабВО, що бере свій початок з 1935 року, згідно з рішенням Міністерства оборони РФ став новий (об'єднаний) Сибірський військовий округ, а історичної спадщини колишнього СибВО, офіційною датою утворення якого є 6 серпня 1865 року, — 41-ша загальновійськова армія, управління якої було сформоване на базі колишнього СибВО. Штаб нового СибВО, як і колишнього ЗабВО, знаходиться у Читі.

• Командувачі:
  • Сєришев Степан Михайлович (1921);
  • Лапін Альберт Янович (1921—1922);
  • комкор Грязнов Іван Кенсоринович (1935—1937);
  • командарм 2 рангу Великанов Михайло Дмитрович (1937);
  • комкор Єфремов Михайло Григорович (1937—1938);
  • комкор Яковлєв Всеволод Федорович (1938);
  • комкор, з червня 1940 генерал-лейтенант Ремізов Федір Микитович (1938—1940);
  • генерал-лейтенант Конєв Іван Степанович (1940—1941);
  • генерал-лейтенант Курочкін Павло Олексійович (1941);
  • генерал-полковник Коротеєв Костянтин Аполлонович (23.05.1947-12.1949)
  • генерал-полковник Гусєв Дмитро Миколайович (12.1949-02.1952)
  • генерал-полковник Троценко Юхим Григорович (12.1952-12.1956)
  • генерал-полковник Лелюшенко Дмитро Данилович (12.1956-08.1958)
  • генерал-полковник Крейзер Яків Григорович (08.1958-05.1960)
  • генерал-полковник Алексеєв Дмитро Федорович (06.1960-08.1966)
  • генерал армії Білик Петро Олексійович (08.1966-12.1978)
  • генерал армії Салманов Григорій Іванович (12.1978-1984)
  • генерал армії Постников Станіслав Іванович (1984—1987)
  • генерал-полковник Бетехтін Анатолій Володимирович (1987—1988)
  • генерал-полковник Семенов Володимир Магомедович (1988-09.1991)
  • генерал-лейтенант Третяков Валерій Степанович (1991—1996)
  • генерал-полковник Кормільцев Микола Вікторович (1996—1998).

• Забайкальский военный округ. Краткий воен.-ист. очерк. Иркутск, 1972.

• Ордена Ленина Забайкальский военный округ
• Забайкальский военный округ [Архівовано 28 листопада 2006 у Wayback Machine.]
• Забайкальский военный округ

• Радянсько-японські прикордонні конфлікти
• Японсько-радянський пакт про нейтралітет
• Капітуляція Японії
• Японія у Другій світовій війні
• Бої на Халхин-Голі