Залужний Валерій Федорович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Залужний.
Валерій Федорович Залужний
Валерій Федорович Залужний
Валерій Федорович Залужний
Посол України у Великій Британії
Нині на посаді
На посаді з9 травня 2024
ПрезидентВолодимир Зеленський
ПопередникВадим Пристайко
Народився8 липня 1973(1973-07-08)[1] (51 рік)
Новоград-Волинський, Житомирська область, Українська РСР, СРСР[1]
Відомий якофіцер
КраїнаСРСР і Україна
Alma materНаціональний університет оборони України, Національний університет «Острозька академія» і Військова академія
Підпис
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Залужний Валерій Федорович
 Генерал
Загальна інформація
Псевдо«Волонтер»[2]
Військова служба
Роки служби1993—2024
ПриналежністьУкраїна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування Генеральний штаб
Війни / битви

Російсько-українська війна

Командування
27 липня 2021 — 8 лютого 2024
ПопередникРуслан Хомчак
НаступникОлександр Сирський
2019—2021 Оперативне командування «Північ» ОК «Північ», командувач
2018 Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ, нач. штабу
2017 Оперативне командування «Захід» ОК «Захід», нач. штабу
2009—2012
 51 ОМБр, командир
2007—2009
 24 ОМБр, нач. штабу
Нагороди та відзнаки
Герой України
Хрест бойових заслуг
Хрест бойових заслуг
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За доблесну військову службу Батьківщині»
Нагрудний знак «За доблесну військову службу Батьківщині»
Нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України»
Нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України»
Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» I ступеня
Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» I ступеня
Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеня
Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеня
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Офіцер ордена Хреста Витязя
Офіцер ордена Хреста Витязя
Іменна вогнепальна зброя
Іменна вогнепальна зброя
Орден святого великомученика Юрія Переможця
Орден святого великомученика Юрія Переможця
CMNS: Залужний Валерій Федорович у Вікісховищі

Вале́рій Фе́дорович Залу́жний (нар. 8 липня 1973(19730708), Новоград-Волинський) — український воєначальник, генерал у відставці. Герой України (2024). Надзвичайний і Повноважний Посол України у Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії (з травня 2024).

Колишній Головнокомандувач Збройних сил України (2021—2024), член Ради національної безпеки і оборони України (2021—2024), командувач військ Оперативного командування «Північ» (2019—2021), начальник Об'єднаного оперативного штабу ЗС України — перший заступник командувача Об'єднаних сил (2018), начальник штабу — перший заступник командувача військ Оперативного командування «Захід» (2017).

Увійшов до сотні найвпливовіших людей 2022 року за версією журналу Time[3][4], один із 25 найвпливовіших українських військових 2022 року від НВ[5].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 8 липня 1973 року в місті Новограді-Волинському (нині — м. Звягель) в сім'ї робітників, в якій мати працювала на залізничному вокзалі міста Новоград-Волинський, а батько — на заводі[6]. З дитинства мріяв стати військовим. У 1989 році закінчив міську школу № 9, вступив до Новоград-Волинського машинобудівного технікуму, який закінчив у 1993 році з відзнакою. Згодом вступив на загальновійськовий факультет Одеського інституту Сухопутних військ. У 1997 році з відзнакою закінчив навчання в інституті, після чого пройшов усі щаблі військової служби: командир взводу, командир навчального взводу, командир бойового взводу, командир навчальної роти, командир роти курсантів, командир батальйону.

2005 року вступив до Національної академії оборони України, у 2007 році закінчив навчання із золотою медаллю, призначений на посаду начальника штабу — першого заступника командира 24-ї окремої механізованої бригади в Яворові. На цій посаді успішно проходив службу впродовж двох із половиною років[7].

Рішенням начальника Генерального штабу Збройних Сил України, 13 жовтня 2009 року був призначений командиром 51-ї окремої механізованої бригади. Командував нею[8] до 2012 року[9].

У жовтні 2024 року стало відомо, що колишній головнокомандувач Збройних сил України, а нині посол у Великій Британії Валерій Залужний написав книгу «Моя війна», що стала першою в трилогії. У мемуарах йдеться про події в житті ексголовкома від дитинства до 24 лютого 2022 року. Декілька розділів все-таки присвячені повномасштабній війні Росії проти України. Книга стала першою в трилогії — дві наступні матимуть назви «Наша війна» та «Їхня війна»[10].

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

У 2014 році закінчив Національний університет оборони України, як найкращий випускник оперативно-стратегічного рівня підготовки нагороджений перехідним мечем королеви Великої Британії[11].

У липні 2014 року став заступником командира сектора «С», який формувався на Донеччині. Відтоді керував майже всіма угрупованнями, які там створювали[12].

На 2017 рік ― начальник штабу — перший заступник командувача військ Оперативного командування «Захід»[13].

23 серпня 2017 року отримав нове звання генерал-майора[14].

Станом на 2018 рік ― начальник Об'єднаного оперативного штабу ЗС України — перший заступник командувача Об'єднаних сил[15].

9 грудня 2019 року — призначений командувачем Оперативного командування «Північ»[16].

У грудні 2020 року — закінчив магістеріум Острозької академії за спеціальністю «Міжнародні відносини»[17].

Головнокомандувач ЗСУ

[ред. | ред. код]

27 липня 2021 року Президент України Володимир Зеленський призначив Валерія Залужного Головнокомандувачем Збройних Сил України[18][19][20]. Він змінив на цій посаді Руслана Хомчака[21][22]. Наступного дня був введений до складу Ради національної безпеки і оборони України[23].

Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну проявив ефективність в командуванні Збройними Силами України на фронті проти російських військових, що детально аналізують вітчизняні та закордонні експерти, зокрема, у журналі «Time»[24].

23 травня 2022 року увійшов до списку 100 найвпливовіших людей 2022 за версією журналу Time[25][26].

16 грудня 2023 року захистив дисертацію з права та здобув науковий ступінь доктора філософії[27]. Захист дисертації на спеціальну тему відбувся в Одеській юридичній академії[28].

8 лютого 2024 року звільнений з посади головнокомандувача ЗСУ[29][30]. Після цього відбулися масштабні кадрові зміни у керівництві ЗСУ[31].

Докладніше: Кадрові зміни в керівництві ЗСУ (лютий 2024)

Посол у Великій Британії

[ред. | ред. код]

7 березня 2024 року президент Зеленський погодив Залужного на посаду посла України в Великій Британії[32][30]. 19 квітня Залужний отримав погодження від Британії щодо призначення послом (агреман)[33].

9 березня 2024 року Дзеркало тижня повідомило, шо генерал Валерій Залужний після проходження ВЛК був визнаний непридатними для військової служби та знятий з військового обліку[34]. Цього ж дня видання Українська правда повідомило, що, крім Валерія Залужного, аналогічне рішення було прийнято щодо колишнього Начальника Генерального штабу ЗСУ генерал-лейтенанта Сергія Шаптали[35]. Валерій Залужний, який мав найвище військове звання в Україні, зможе отримувати оклад за нього в сумі 1 тисячу 762 гривні на місяць[34].

29 березня 2024 року видання ВВС звернуло увагу, що попри оголошення про намір, призначення Валерія Залужного послом у Велику Британію все ще не відбулось.[36]

24 квітня 2024 року Радіо Свобода, з посиланням на інтерв'ю радника Офісу президента Михайла Подоляка в етері телеканалу «Київ», повідомило, що офіційний Лондон погодив кандидатуру Валерія Залужного на посаду посла України в Великобританії і «це питання вже тижнів»[37][38].

8 травня звільнений з військової служби за станом здоров'я з правом носіння військової форми[39][40].

9 травня призначений послом України у Великій Британії[41][42]. 8 червня 2024 року міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в інтерв'ю агентству Укрінформ повідомив, шо підготовка Валерія Залужного до дипломатичної роботи послом у Великобританії перебуває на фінішній прямій.[43][44] Почав роботу послом 11 липня 2024 року[45].

Військові звання

[ред. | ред. код]

Оцінки й цитати

[ред. | ред. код]
На урочистій частині засідання ВРУ з нагоди Дня Української Державності. 28 липня 2022

Його називають одним з найбільш відкритих генералів, який розуміє проблеми солдатів і молодших офіцерів[48].

Валерій Залужний є представником українських вищих офіцерів, які ніколи не служили в радянській армії та не вчилися у її навчальних закладах[49][50], тому «совкова» військова модель для Залужного є зовсім чужою[51]. Він як учасник бойових дій на сході України, позитивно ставиться до оновлення особового складу молодими людьми та відходу від радянських практик[49]. Одним з його перших кроків на посаді був дозвіл військовим на фронті відкривати вогонь у відповідь по окупантах без узгодження з вищим керівництвом і позбавлення необхідності військовим заповнювати зайві документи[52].

Щодо своїх пріоритетів на посаді головнокомандувача Валерій Залужний сказав[53]:

Загальний курс на реформування Збройних Сил України відповідно до принципів і стандартів НАТО залишається незворотним. І ключове тут — принципи. Зміни мають відбутися перш за все у світогляді і ставленні до людей. Я б хотів, щоб ви повернулися обличчям до людей, до своїх підлеглих. Моє ставлення до людей не змінювалося протягом всієї моєї служби.
— Валерій Залужний після призначення на посаду Головнокомандувача. 31 липня 2021.

14 жовтня 2022 року Україна відзначила «День захисників і захисниць України», як повідомляє Укрінформ, головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний привітав захисників і захисниць зі святом і відзначив, що українці у лютому 2022 року витримали потужний ворожий удар і поховали міф про непереможність російської армії. Він сказав:

А тепер ми повертаємо своє. Ніхто і ніщо не зупинить нас. Ми обрали шлях воїнів і йдемо вперед. Весь світ захоплено і з надією дивиться на нас.
— Валерій Залужний[54]
Як би важко нам не було, але вже точно не буде соромно.
— Валерій Залужний[55]
Ми не маємо права перекласти цю війну на наших дітей.
— Валерій Залужний[56]
Битва за кожне місто і село нашої країни варта окремої книги. Кожен військовий і цивільний. Хто чинив спротив окупанту, хто підтримує визволителів, вартий окремої розповіді. Ми пам'ятаємо усіх — і полеглих, і живих.
— Валерій Залужний[57]

У квітні 2022 року видання Politico назвало Залужного «Залізним генералом», ця характеристика закріпилась за ним надалі. Видання також назвало його новим поколінням українських офіцерів, яке замінило радянську школу[58].

13 жовтня 2022 року журнал Time помістив портрет Валерія Залужного на обкладинці та відніс до 100 найвпливовіших людей планети[58].

9 листопада 2022 року в День української писемності та мови Валерій Залужний сказав:

Ціною життів кращих ми виборюємо право говорити рідною мовою, бути українцями, визначати своє майбутнє. Українська мова – це мова наших батьків і дітей. Мова нашої Перемоги
— Валерій Залужний[59]
У Бучі, 26 травня 2023

У жовтні 2022 року соціологічна група «Рейтинг», в межах проєкту «Народний ТОП», оприлюднила результати дослідження видатних українців усіх часів. Валерій Залужний посів десяте місце «Народного ТОПу», набравши 7,7 % голосів опитаних[60].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Українські

[ред. | ред. код]

Іноземні

[ред. | ред. код]
  • Офіцерський хрест Ордену Хреста Витязя (6 липня 2023, Литва) — за надзвичайну мужність, стійкість і вірність обов'язку у боротьбі з найбільшим агресором 21 століття, терористичною Росією[70][71].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Дружина Олена, родина має дві доньки. Старша — військовослужбовиця. Молодша планує стати лікарем[72].

Вшанування

[ред. | ред. код]
Докладніше: Вулиця Валерія Залужного
Залужний та Олександр Сирський під час битви за Київ. 16 березня 2022
столиця, рішенням Київради, висловила свою шану та повагу і нагородила званням «Почесний громадянин Києва» двох людей, які є справжніми моральними авторитетами для киян і всіх українців, — Ліну Костенко та Валерія Залужного.

Причиною відзначення Валерія Залужного стали «його особисті заслуги під час оборони столиці та в захисті державного суверенітету і свободи України.»[80][79]

В серпні 2024 року вийшла книга Людмили Долгоновської — «Залізний генерал. Уроки людяності» ISBN 978-966-982-956-6

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Згідно з інтерв'ю для The Washington Post, у 2019 році Залужного затримали в аеропорту Брюсселя, куди він прибув для участі в саміті НАТО. Приводом стало оголошення його в міжнародний розшук на запит Російської Федерації. Під час затримання представниками Інтерполу він встиг зателефонувати послу України в НАТО, який згодом владнав ситуацію[81][82].
  • 15 листопада 2022 року Залужний отримав $1 млн спадку від Григорія Степанця. 5 січня 2023 року він переказав всі отримані гроші на спецрахунок[83]. НБУ для збору потреб Збройних Сил України[84][85][86].

Пісні про Валерія Залужного

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Валерій Залужний в урочистій частині засідання Верховної Ради України з нагоди Дня Української Державності
    Валерій Залужний в урочистій частині засідання Верховної Ради України з нагоди Дня Української Державності
  • Валерій Залужний у заході з нагоди 90-х роковин Голодомору 1932-1933 років
    Валерій Залужний у заході з нагоди 90-х роковин Голодомору 1932-1933 років

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.mil.gov.ua/en/ministry-of-defence-leader/lieutenant-general-valerii-zaluzhnyi.html
  2. ↑ Який позивний має Залужний: офіцер ЗСУ розкрив секрет. ТСН. Архів оригіналу за 29 листопада 2023. Процитовано 8 жовтня 2023. Полковник ЗСУ Анатолій Штефан стверджує, що головнокомандувач ЗСУ Валерія Залужний має позивний "Волонтер".
  3. ↑ Time назвав сотню найвпливовіших людей 2022 року, серед них - Зеленський та Залужний. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 травня 2022. Процитовано 29 травня 2022.
  4. ↑ The 100 Most Influential People of 2022. Time (англ.). Архів оригіналу за 29 травня 2022. Процитовано 29 травня 2022.
  5. ↑ Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових [Архівовано 2022-12-30 у Wayback Machine.] // НВ. — 2022.
  6. ↑ Цікавими фактами з життя колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного поділився його брат Артур. // Автор: Андрій Кущенко. 22.08.2024
  7. ↑ Рина Лідницька (5 листопада 2010). Валерій Залужний: «Новоград-Волинський був колискою мрій і прагнень, Володимир-Волинський дав можливість втілити їх у життя…». zvyagel.com.ua. Звягель. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
  8. ↑ Вiктор ДУДАР, «Експрес», липень 2010. Як військовий прокурор Західного регіону розміновував «поля і об'єкти народного господарства» та став «учасником бойових дій». Архів оригіналу за 17 лютого 2023. Процитовано 17 лютого 2023.
  9. ↑ У найбільшої військової частини у Волинській області новий командир!. blogs.korrespondent.net (рос.). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 11 серпня 2021.
  10. ↑ Залужний написав книгу «Моя війна». Вона стала першою в трилогії
  11. ↑ генерал-майор ЗАЛУЖНИЙ Валерій Федорович. www.zsu.gov.ua. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  12. ↑ «Хочемо відійти від написання бойових наказів зразка 1943 року. Від цих безглуздих доповідей біля карт» — командувач військ ОК «Північ» генерал-майор Валерій Залужний. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
  13. ↑ а б Президент України підписав Указ «Про присвоєння військових звань». mil.gov.ua. 24 серпня 2017. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021.
  14. ↑ Генерал Валерій Залужний. Що відомо про нового головнокомандувача ЗСУ. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022.
  15. ↑ Брифінг начальника штабу — першого заступника Командувача об'єднаних сил генерал-майора Валерія Залужного. Офіційний вебсайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 2 травня 2018. Процитовано 1 травня 2018.
  16. ↑ В ОК «Північ» новий командувач — генерал-майор Валерій Залужний. website=armyinform.com.ua. АрміяInform. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.
  17. ↑ Випускник Острозької академії Валерій Залужний став Головнокомандувачем ЗСУ. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 18 березня 2022.
  18. ↑ Сфера оборони має функціонувати стабільно, скоординовано, з чіткою перспективою та без непорозумінь між керівниками – Глава держави. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  19. ↑ Президент призначив головнокомандувачем ЗСУ Валерія Залужного. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  20. ↑ Указ Президента України № 320/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
  21. ↑ Хомчак іде з посади. Призначено нового головнокомандувача – ОП. Українська правда. Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021.
  22. ↑ Названо наступника Хомчака на посаді головнокомандувача ЗСУ. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021.
  23. ↑ Указ Президента України № 325/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
  24. ↑ Simon Shuster and Vera Bergengruen.Inside the Ukrainian Counterstrike That Turned the Tide of the War [Архівовано 2022-10-18 у Wayback Machine.].Time.September 26, 2022.(англ.)
  25. ↑ Time назвав сотню найвпливовіших людей 2022 року, серед них - Зеленський та Залужний. web.archive.org. 29 травня 2022. Архів оригіналу за 29 травня 2022. Процитовано 6 вересня 2022.
  26. ↑ TIME100: The Most Influential People of 2022 | TIME. web.archive.org. 29 травня 2022. Архів оригіналу за 29 травня 2022. Процитовано 6 вересня 2022.
  27. ↑ Відомості про захист // Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти : офіційний сайт.
  28. ↑ Залужний захистив докторську дисертацію з права на засекречену тему. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 4 березня 2024. Процитовано 9 березня 2024.
  29. ↑ Указ Президента України від 8 лютого 2024 року № 59/2024 «Про звільнення В.Залужного з посади Головнокомандувача Збройних Сил України»
  30. ↑ а б Залужний став послом у Британії. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 18 липня 2024. Процитовано 18 липня 2024.
  31. ↑ Призначені та звільнені керівники ЗСУ станом на 11 лютого. censor.net. Процитовано 9 березня 2024.
  32. ↑ Коментар пресслужби МЗС щодо погодження Президентом України кандидатури Посла України в Сполученому Королівстві. МЗС України. Архів оригіналу за 9 березня 2024. Процитовано 9 березня 2024.
  33. ↑ Залужний отримав погодження від Британії щодо призначення на посаду посла. Архів оригіналу за 21 квітня 2024. Процитовано 21 квітня 2024.
  34. ↑ а б ЗАЛУЖНИЙ ПЕРЕД ПРИЗНАЧЕННЯМ ПОСЛОМ У БРИТАНІЇ ПРОЙШОВ ВЛК, ДЕ БУВ ВИЗНАНИЙ НЕПРИДАТНИМ, Дзеркало тижня, 09 березня 2024 року.
  35. ↑ Разом із Залужним із військової служби звільнили Шапталу — джерела, Українська правда, ВАЛЕНТИНА РОМАНЕНКО, РОМАН КРАВЕЦЬ, 9 БЕРЕЗНЯ 2024 РОКУ.
  36. ↑ Данілов — в Молдову, заступники голови ОП — на вихід. Що значать перестановки в команді Зеленського, ВВС, 29 березня 2024 року.
  37. ↑ Залужний почне офіційну діяльність на посту посла у Великій Британії протягом найближчих тижнів, — Подоляк, Цензор.нет, 24 квітня 2024 року.
  38. ↑ Залужний «найближчими тижнями» приступить до роботи послом у Британії — Подоляк, сайт Радіо Свобода, 24 квітня 2024 року.
  39. ↑ Указ Президента України від 8 травня 2024 року № 309/2024 "Про звільнення В.Залужного з військової служби". Архів оригіналу за 8 червня 2024. Процитовано 9 травня 2024.
  40. ↑ Залужного звільнили з військової служби, Зеленський підписав указ. 09.05.2024, 13:40. Архів оригіналу за 9 травня 2024. Процитовано 9 травня 2024.
  41. ↑ Указ Президента України від 9 травня 2024 року № 316/2024 "Про призначення В.Залужного Надзвичайним і Повноважним Послом України у Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії". Архів оригіналу за 9 травня 2024. Процитовано 9 травня 2024.
  42. ↑ Зеленський призначив Залужного послом України у Великій Британії, — указ, сайт Цензор.нет, 09.05.2024 року.
  43. ↑ Підготовка Залужного до роботи послом у Британії вже на фінішній прямій, — Кулеба сайт Цензор.нет, 8 червня 2024 року.
  44. ↑ Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ. Після Саміту миру Росії буде значно важче просувати свої міжнародні ініціативи, Укрінформ, 8 червня 2024 року.
  45. ↑ Залужний розпочав роботу на посаді посла України в Британії. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 липня 2024.
  46. ↑ Указ Президента України № 424/2021 «Про присвоєння військового звання». Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 26 серпня 2021.
  47. ↑ Указ Президента України про присвоєння військового звання (Українська) . Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.
  48. ↑ Хто такий новий головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Радіо Свобода (ua) . Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021.
  49. ↑ а б Генерал Валерій Залужний. Що відомо про нового головнокомандувача ЗСУ. Новини - BBC News Україна (ua) . Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 27 липня 2021.
  50. ↑ Генерал Валерій Залужний: Я б проїхався по Красній площі на танку під українським прапором. Еспресо language=uk. 17 серпня 2022. Архів оригіналу за 20 вересня 2022. Процитовано 17 вересня 2022.
  51. ↑ Ніколи не думав, що стану генералом — яким був шлях Залужного до головнокомандувача ЗСУ та чому він увійде в історію. Вікна-новини (укр.). 27 липня 2022. Архів оригіналу за 20 вересня 2022. Процитовано 17 вересня 2022.
  52. ↑ Військовим в зоні ООС дозволили відповідати окупантам без узгодження з вищим керівництвом, — головнокомандувач ЗСУ Залужний. Еспресо — український погляд на світ! (ua) . Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 29 вересня 2021.
  53. ↑ Новий головнокомандувач ЗСУ Залужний назвав свої пріоритети на цій посаді. Еспресо — український погляд на світ! (ua) . Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 31 липня 2021.
  54. ↑ Залужний: Ми поховали міф про непереможність російської армії, а тепер повертаємо своє. [Архівовано 2024-08-14 у Wayback Machine.] Укрінформ. 15 жовтня 2022.
  55. ↑ Залужний звернувся до командирів: Людське життя — найвищий пріоритет [Архівовано 2024-08-14 у Wayback Machine.] // Укрінформ. — 2022. — 7 березня.
  56. ↑ https://twitter.com/CinC_AFU/status/1578083916296192000 [Архівовано 2023-10-27 у Wayback Machine.]] //
  57. ↑ Немає живого місця: показали, який вигляд має село Мощун після «русского мира» // Gazeta.ua. — 2022. — 24 квітня.
  58. ↑ а б Залізний генерал: ким став для України та світу Валерій Залужний. espreso.tv (укр.). Архів оригіналу за 10 лютого 2024. Процитовано 1 березня 2024.
  59. ↑ Ми кров’ю пишемо слова рідною мовою — Валерій Залужний [Архівовано 2022-12-24 у Wayback Machine.] // «АрміяInform»
  60. ↑ Народний ТОП: найвидатніші українці усіх часів. [Архівовано 2022-12-24 у Wayback Machine.] Соціологічна група «Рейтинг»
  61. ↑ Указ Президента України від 8 лютого 2024 року № 61/2024 «Про присвоєння В.Залужному звання Герой України»
  62. ↑ Указ Президента України від 6 травня 2022 року № 316/2022 «Про нагородження відзнакою Президента України "Хрест бойових заслуг"»
  63. ↑ Указ Президента України від 12 грудня 2016 року № 551/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Сухопутних військ України»
  64. ↑ Указ Президента України від 26 липня 2023 року № 453/2023 «Про нагородження В.Залужного відзнакою «Іменна вогнепальна зброя»»
  65. ↑ Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний — лауреат Всеукраїнської премії ім. Братів Лепких [Архівовано 2022-11-09 у Wayback Machine.] // Свобода. — 2022. — 8 листопада.
  66. ↑ У Тернополі визначили лауреатів Всеукраїнської премії Братів Лепких за 2022 рік [Архівовано 2022-12-28 у Wayback Machine.] // Наш день. — 2022. — 27 грудня.
  67. ↑ О. Кравченко. Епіфаній вручив Залужному орден святого Юрія Переможця[недоступне посилання] // Lb.ua. — 2022. — 21 грудня
  68. ↑ Наказ № 1 нагородної комісії по «Ордену Звитяги» від 01.08.2022, ГС «Асоціація сприяння територіальній обороні України»
  69. ↑ Катерина Садловська (9 липня 2023). Валерій Залужний — почесний громадянин Яворова. Архів оригіналу за 9 липня 2023.
  70. ↑ LIETUVOS RESPUBLIKOS PREZIDENTAS DEKRETAS DĖL APDOVANOJIMO LIETUVOS VALSTYBĖS ORDINAIS IR MEDALIAIS. Архів оригіналу за 7 липня 2023. Процитовано 6 липня 2023.
  71. ↑ З нагоди Дня державності Литви – нагородження високопосадовців України. LRT (литовською) . 6 липня 2023. Архів оригіналу за 14 серпня 2024. Процитовано 6 липня 2023.
  72. ↑ Оксана Гейдор (1 листопада 2022). Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний показав свою дочку. Главком. Архів оригіналу за 6 серпня 2023.
  73. ↑ Вулиці Бориса Джонсона та Бориса Мозолевського: у Покрові затвердили нові назви вулиць та провулків (ОНОВЛЕНО) - "Нове місто + ТВ". Нове місто + ТВ (рос.). 28 травня 2022. Архів оригіналу за 14 серпня 2024. Процитовано 31 травня 2022.
  74. ↑ У селищі на Хмельниччині назвали вулицю на честь Валерія Залужного. Укрінформ (укр.). Архів оригіналу за 14 серпня 2024. Процитовано 25 січня 2023.
  75. ↑ У Конотопі з’явилась вулиця Валерія Залужного. Свої назви змінили ще ряд вулиць + Список. Голос Конотопа. Архів оригіналу за 17 лютого 2023. Процитовано 17 лютого 2023.
  76. ↑ У Малині на Житомирщині перейменували вулицю на честь Валерія Залужного. Архів оригіналу за 29 листопада 2023. Процитовано 14 липня 2023.
  77. ↑ У Києві створили найбільший в Україні мурал Валерія Залужного. 02.05.2024, 21:00. Архів оригіналу за 2 травня 2024. Процитовано 2 травня 2024.
  78. ↑ а б Київрада визнала Залужного почесним громадянином: «Слуги народу» відмовились голосувати та вийшли із зали, сайт Цензор.нет, 08.05.2024 року
  79. ↑ а б Віталій Кличко, 8 травня 2024 року. Архів оригіналу за 9 травня 2024. Процитовано 9 травня 2024.
  80. ↑ Залужному та Костенко присвоїли звання почесних громадян Києва, — Кличко, сайт Цензор.нет, 08.05.2024 року.
  81. ↑ To defeat Russia, Ukraine’s top commander pushes to fight on his terms. The Washington Post (англ.). 14 липня 2023. Архів оригіналу за 14 липня 2023. Процитовано 14 липня 2023.
  82. ↑ Головнокомандувач ЗСУ розповів, як у 2019 році у Брюсселі його затримав Інтерпол. // Автор: Андрій Стець, 14.07.2023, 23:12. Архів оригіналу за 14 липня 2023. Процитовано 14 липня 2023.
  83. ↑ Національний банк відкрив спецрахунок для збору коштів на потреби армії (оновлено). Офіційне Інтернет-представництво Національного банку України (укр.). 1 березня 2022. Архів оригіналу за 25 січня 2023. Процитовано 25 січня 2023.
  84. ↑ Cooper, Helene; Schmitt, Eric (24 січня 2023). Russia-Ukraine War: The U.S. Plans to Send M1 Abrams Tanks to Ukraine, Officials Say. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 24 січня 2023. Процитовано 25 січня 2023.
  85. ↑ Залужний отримав у спадок $1 млн та пожертвував його ЗСУ. Ліга.Новини (укр.). 24 січня 2023. Архів оригіналу за 24 січня 2023. Процитовано 25 січня 2023.
  86. ↑ Залужний отримав у спадок мільйон доларів і пожертвував їх на армію. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 25 січня 2023. Процитовано 25 січня 2023.
  87. ↑ «Залужний мутить двіж». Архів оригіналу за 24 червня 2022. Процитовано 24 червня 2022.
  88. ↑ Замок, Високий (3 травня 2022). «Залужний мутить двіж» — Високий Замок. wz.lviv.ua (укр.). Процитовано 24 червня 2022.
  89. ↑ Франківський музикант Oisho BTZ висміяв недолугих окупантів у новій пісні "Друга армія у світі" | Західний Полюс (укр.). 16 березня 2022. Процитовано 24 червня 2022.
  90. ↑ Енджі Крейда — Залужний (новорічна) на YouTube // Енджі Крейда / Angy Kreyda. — 2022. — 30 грудня.
  91. ↑ Марко Муляр & Тато - Нас веде Залужний в бій (укр.), архів оригіналу за 5 червня 2023, процитовано 5 червня 2023
  92. ↑ "Батько наш Залужний, ЗСУ – сім'я": українські воїни зворушливо привітали "залізного генерала" з днем народження. Відео. Архів оригіналу за 22 лютого 2024. Процитовано 22 лютого 2024.
  93. ↑ Послухайте, як круто звучить: «Дасть наказ Залужний – будемо в москві!» (Відео). Архів оригіналу за 22 лютого 2024. Процитовано 22 лютого 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Залужний Валерій Федорович
Зовнішні відеофайли
Головнокомандувач ЗСУ Залужний: Хотів би проїхатися на танку по Арбату. Рандеву з Яніною Соколовою на YouTube // 5 канал. — 2021. — 4 вересня.
Валерій Залужний на Всеукраїнському форумі «Україна 30. Захисники» на YouTube // Конгрес місцевих та регіональних влад. — 2021. — 3 листопада.
«Війна змінила мою долю»: історія головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Таємниці війни на YouTube // 5 канал. — 2021. — 2 грудня.
Рік. За кадром. Генерал. Спецпроєкт Дмитра Комарова. Частина третя [Eng + Ru subtitles] на YouTube // Світ навиворіт. — 2023. — 12 травня.

Довідки

[ред. | ред. код]

Інтерв'ю

[ред. | ред. код]
Військові посади
Попередник:
Руслан Хомчак 		Головнокомандувач Збройних сил України
27 липня 2021 - 8 лютого 2024 		Наступник:
Олександр Сирський
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Залужний_Валерій_Федорович&oldid=43798510