Зелінський Гавриіл Вікторович — Вікіпедія

Гавриіл Вікторович Зелінський
Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження	17 вересня 1976(1976-09-17) Мала Білозерка
Смерть	29 серпня 2014(2014-08-29) (37 років) Червоносільське
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел
Нагороди та відзнаки

Гавриі́л Ві́кторович Зелі́нський (нар. 17 вересня 1976(19760917) — 29 серпня 2014) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Народився 1976 року в селі Мала Білозерка (Василівський район, Запорізька область). Закінчив Малобілозерську школу, де його батьки багато років працювали учителями, Новомосковський колегіум № 11. Під час навчання зустрів Наталію, з якою пізніше одружився і вона народила сина Марка. Останнім часом проживав у Новомосковську; створив власне аграрне підприємство.

Активний учасник Революції Гідності, допо­магав блокувати колону автобусів десантників, які їхали розганяти Майдан. У часі війни — доброволець, заступник командира роти по роботі з особовим складом 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади.

Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення «зеленим коридором» на перехресті доріг з села Побєда до Новокатеринівки поруч зі ставком. Загинув разом із значною частиною бійців 93-ї механізованої бригади, які станом на січень 2017-го не ідентифіковані. Перебував у БМП № 319, де були також Роман Баранов, Дмитро Денисов, Василь Логвиненко, Ігор Троценко.

Ексгумований пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 11 вересня 2014 року. Похований 3 квітня 2015-го в місті Новомосковськ.

Лишились батьки, дружина та син 2013 р.н.

• Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)^[1].
• В січні 2016-го у Малій Білозерці вулицю Кірова, на якій проживав Зелінський, перейменовано на його честь.
• В школі, котру він закінчив, та Новомосковському колегіумі, відкриті меморіальні дошки його честі.
• 2016 року на День Захисника Вітчизни в Малій Білозерці відкрито пам'ятний знак Гавриілу Зеленському.
• У Новомосковську вулицю Жовтнева (провулок Жовтневий) перейменовано на вулицю Гавриїла Зелінського (провулок Гавриїла Зелінського).
• Рішенням Новомосковської міської ради № 1302 від 24 липня 2020 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Новомосковська» (посмертно)^[2].
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 29 серпня^[3].
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 6, місце 33
• його іменем названо вулицю в Малій Білозерці^[4]

• Зелінський Гавриіл Вікторович [Архівовано 16 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
• http://akzent.zp.ua/v-zaporozhskoj-oblasti-uvekovechili-pamyat-geroya-ato-gavriila-zelinskogo-foto/ [У Запорізькій області увічнили пам'ять героя АТО Гавриіла Зелінського (рос.) Архівовано 28 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Запорізька бібліотека

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.