Вітантоніо Ліуцці — Вікіпедія
Вітантоніо Ліуцці | |
---|---|
Громадянство | Італія |
Народився | 6 серпня 1980 (44 роки) Локоротондо, Італія |
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1 | |
Дебют | Гран-прі Сан-Марино 2005 |
Остання гонка | Гран-прі Бразилії 2011 |
Сезони | 6 (2005–2007, 2009–2011) |
Команди | Ред Булл, Торо Россо, Форс Індія, Гіспанія |
Гран-прі (старти) | 81 (80) |
Найкраще місце | 15-е (2010) |
Перемоги | 0 |
Подіуми | 0 |
Поули | 0 |
Найшвидші кола | 0 |
Очки | 26 |
Вітанто́ніо "То́ні" Ліу́цці (італ. Vitantonio "Tonio" Liuzzi; нар. 6 серпня 1980, Локоротондо) — італійський професійний гонщик, який раніше виступав у Формулі-1 за команди Red Bull, Toro Rosso, Force India і HRT.
Ліуцці народився у Локоротондо, що в Італії. Як і більшість гонщиків, кар'єру пілота розпочав у картингу у віці 9 років. У 1993 році виграв Чемпіонат Італії з картингу, а в 1995 році зайняв друге місце за підсумками сезону Чемпіонату Світу з картингу. У тому ж році він зайняв 5-те місце на Європейському Чемпіонаті з картингу. У 2001 році виграв Чемпіонат Світу з картингу, перемігши самого Міхаеля Шумахера [1].
Після перемоги у Чемпіонаті Світу з картингу, Ліуцці перейшов до чемпіонату Єврокубок Формули-Рено 2.0, де посів друге місце за підсумками сезону 2001 року. Потім, виступаючи у Німецькій Євросерії Формули-3, зайняв тільки дев'яте місце за підсумками сезону.[2] На Гран-прі Сан-Марино, Міжнародної серії Формули-3 Ліуцці виграв. Після цього у 2003 році компанія Ред Булл підписала з ним контракт на виступ у Формулі-3000. За підсумками цього чемпіонату Вітантоніо зайняв восьме місце. У наступному році Ліуцці перейшов до команди Arden, де виграв сім з десяти гонок і достроково завоював чемпіонський титул за одну гонку до фінішу чемпіонату.[3]
Чемпіонство у Формулі-3000 привернуло увагу команд Формули-1. Багато чуток ширилось про можливий перехід Ліуцці до команди Ferrari. Перші тести він провів за кермом Sauber[4], хоча в результаті Тоні у січні 2005 підписав контракт з командою Red Bull.
На початку сезону ходили чутки, що напарником Девіда Култхарда стане саме Ліуцці. Проте, команда вирішила інакше і замість Вітантоніо місце другого пілота зайняв Крістіан Клін. Ліуцці став тест-пілотом. Незважаючи на гарні результати Кліна у трьох перших гонках сезону, команда у наступних чотирьох «бойовим» пілотом вибрала Ліуцці (як виявилось, ще до початку сезону між пілотами та командою була домовленість, що Крістіан та Вітантоніо будуть по черзі виступати у гонках). У своїй першій гонці Гран-прі Сан-Марино Ліуцці зайняв 8 місце і заробив перші залікові бали у Формулі-1 (це сталося після дискваліфікації пілотів команді БАР). На четвертому етапі Гран-прі Європи Ліуцці приїхав за крок до залікової – 9-тим. Решту сезону він провів як тест-пілот.
Після придбання компанією Ред Булл команди Мінарді у 2007 році Ліуцці був переведений у нову стайню, яка отримала ім'я Торо Россо[5]. На Гран-прі США Ліуцці, після довгої боротьби з Девідом Култхардом та Ніко Росбергом, приїхав восьмим, заробивши перші залікові бали для команди у сезоні. На жаль, це очко так і залишилось єдиним заліковим балом за підсумками сезону.
13 лютого 2007 року Вітантоніо був підтверджений як основний пілот Торо Россо на сезон 2007. Перша частина сезону пройшла для Ліуцці невдало: він часто припускався помилок. Пішли чутки про заміну Вітантоніо на Себастьяна Феттеля чи Себастьєна Бурде. Під кінець чемпіонату Ліуцці став покращувати свої результати. На Гран-прі Китаю він приїхав п'ятим, заробивши таким чином три залікові бали.
10 серпня 2007 року в Toro Rosso підтвердили, що Себастьєн Бурде приєднається до команди на сезон 2008 року, залишивши Ліуцці без місця.[6] Менеджер Ліуцці, колишній бос Lotus Пітер Коллінз, підтвердив, що Ліуцці бажає продовжити свою кар'єру у Формулі-1.[7] Його пов’язували з роллю тест-пілота команди Williams, але врешті-решт ця роль дісталась Ніко Гюлькенбергу.[8] Згодом 10 січня 2008 року він отримав роль тест-пілота в команді Force India.[9] Ліуцці заявив, що сподівається отримати місце бойового пілота у 2010 році, оскільки він має контракт до 2011 року, а контракти його товаришів по команді Адріана Сутіла та Джанкарло Фізікелли дійсні до кінця 2009 року.[10]
3 вересня 2009 року Force India відпустила Фізікеллу, щоб він міг замінити Луку Бадоера у Ferrari, який заміняв у двох гонках травмованого пілота скудерії Феліпе Массу. 7 вересня 2009 року Force India оголосила, що Ліуцці виступатиме за них у п'яти останніх гонках сезону Формули-1 2009 року. Він дебютував за Force India на Гран-прі Італії 2009 року та кваліфікувався сьомим, що було вражаючим результатом, враховуючи той факт, що він почав гонку з більшим завантаженням пального, ніж його молодший товариш по команді Сутіл. Він стабільно їхав в очках, але був змушений зійти з дистанції на 22 колі через несправність трансмісії.
27 листопада 2009 року Force India оголосила, що залишила Адріана Сутіла та Ліуцці пілотами на 2010 рік. Ліуцці вперше набрав очки після Гран-прі Китаю 2007 року на Гран-прі Бахрейну, що відкривав сезон 2010 року. Він фінішував дев'ятим у гонці, набравши два очки завдяки введенню нової системи очок у Формулі-1 у 2010 році. На наступному етапі в Австралії він фінішував сьомим за мінливих погодних умов, набравши ще шість очок. У Монако Ліуцці фінішував дев'ятим, набравши ще два очки для Force India. На Гран-прі Канади Ліуцці пройшов кваліфікацію з найкращим у кар’єрі шостим місцем, яке покращилося до п’ятого після зміни коробки передач на боліді Марка Веббера. У гонці Ліуцці фінішував дев’ятим після того, як зіткнувся з Феліпе Массою в першому повороті. Він набрав ще одне очко на Спа-Франкоршам після того, як Хайме Альгерсуарі був оштрафований після гонки за те, що він отримав перевагу, зрізавши шикану «Bus Stop» на останніх колах. Він повторив свій найкращий результат в перегонах Формули-1, фінішувавши шостим на Гран-прі Кореї. Ліуцці закінчив сезон 15-м у чемпіонаті з 21 очком, що стало його найкращим результатом у кар’єрі Формули-1.
Незважаючи на те, що у нього був чинний контракт з Force India на 2011 рік, Ліуцці був замінений Полом ді Рестою.[11]
Ліуцці розглядався як можлива заміна Роберта Кубіци в Lotus Renault GP на сезон 2011 року після того, як Кубіца отримав травмувався під час аварії на ралі в Італії 8 лютого.[12] Однак, незважаючи на чутки про те, що Кубіца хотів, щоб Ліуцці був його заміною,[13] команда вирішила найняти на цю роль Ніка Гайдфельда.
Згодом було оголошено, що Ліуцці проведе тести з командою Hispania Racing на трасі Каталунья, оскільки іспанська команда розглядало його на місце другого пілота поруч з Нараїном Картікеяном.[14] Ліуцці було затверджено на цю роль 9 березня 2011 року.[15] Він не пройшов кваліфікацію на Гран-прі Австралії та зійшов в Малайзії після того, як команда відкликала його з міркувань безпеки.[16] Він зміг вперше фінішувати з командою, здобувши два 22-х місця у Китаї та Туреччині, але зійшов в Іспанії через проблему з коробкою передач. Він посів 16-е місце в Монако та 13-е місце в Канаді, що стало найкращим результатом для Hispania Racing на той момент. Після 23-го місця у Валенсії та 18-го на Гран-прі Великої Британії він не зміг фінішувати в Німеччині через проблеми з електрикою. Ліуцці став останнім класифікованим пілотом в Угорщині (20-ий) і Бельгії (19-ий), перед тим як зійшов на першому колі в Італії після контакту з Хейккі Ковалайненом. В результаті контакту Ліуцці пролетів по траві прямо на Віталія Петрова та Ніко Росберга. Він став останнім класифікованим пілотом в Сінгапурі (20-ий), Японії (23-ій) і Кореї (21-ий).
На Гран-прі Індії його замінив Нараїн Картікеян, який повернувся до ролі основного пілота перед своїми домашніми вболівальниками в партнерстві з Данієлем Ріккардо. Ліуцці за кермо в Абу-Дабі, однак, знову став останнім класифікованим пілотом на двадцятому місці. У фінальній гонці в Бразилії він кваліфікувався 21-м, випередивши свого напарника по команді Ріккардо та обидві машини Virgin. Він йшов попереду Ріккардо в гонці, але був змушений зійти з дистанції на 61 колі через несправність генератора.
У січні 2012 року Ліуцці заявив, що, незважаючи на те, що у нього був контракт на продовження роботи з командою в 2012 році, його позиція в команді була невизначеною.[17] У лютому 2012 року було оголошено, що Нараїну Картікеяну було передано фінальне місце в перегонах; залишивши Ліуцці без місця за кермом.
Не отримавши місця у Формулі-1, Ліуцці шукав інші варіанти перегонів. Зрештою він приєднався до International Superstars Series у сезоні 2012 року, виступаючи за CAAL Racing на Mercedes C63 AMG. Він посів свій перший подіум в першій гонці під час першого раунду в Монці[18] та здобув свою першу перемогу в сезоні під час другої гонки цього раунду.[19] Він фінішував другимим в чемпіонаті 2012 року, та третім в чемпіонаті 2013 року.
У 2014 році Ліуцці переїхав до Японії і брав участь у змаганнях Super GT (клас GT500) і Super Formula. У своєму першому сезоні Super GT він виступав за команду Autobacs Racing Team Aguri (ARTA) разом з Косуке Мацуурою.
У 2015 році він приєднався до команди Формули E Trulli GP, яку заснував колишній пілот Формули-1 Ярно Труллі.[20] Ліуцці провів 5 гонок з командою та фінішував один раз в очках, здобувши 9-е місце на е-Прі Берліна. В наступному сезоні Формули Е 2015–16 боліди команди не змогли пройти контрольну перевірку на перших двох е-Прі і команда відмовилася від подальшої участі в чемпіонаті після е-Прі Путраджаї 2015 року.[21]
Сезон | Серія | Команда | Гонки | Перемоги | Поули | Н/к | Подіуми | Очки | Місце |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
2001 | Формула-Рено 2000 Німеччина | GM Motorsport | 8 | 1 | 1 | 3 | 4 | 139 | 2 |
Формула-Рено 2000 Єврокубок | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | НК | ||
2002 | Німецька Формула-3 | Opel Team BSR | 18 | 0 | 2 | 0 | 3 | 25 | 9 |
Французька Формула-3 | 2 | 0 | 0 | 0 | 0 | Н/Д | НК† | ||
Італійська Формула-3 | 1 | 1 | 1 | ? | 1 | 9 | 8 | ||
Формула-3 Мастерс | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | Н/Д | 8 | ||
Кубок Європейської Формули-3 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | Н/Д | НК | ||
Гран-прі Макао | Team Kolles Racing | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | Н/Д | НК | |
2003 | Міжнародна Формула-3000 | Red Bull Junior Team F3000 | 10 | 0 | 1 | 0 | 2 | 39 | 4 |
World Series by Nissan | RC Motorsport | 2 | 0 | 0 | 0 | 0 | 2 | 25 | |
2004 | Міжнародна Формула-3000 | Arden International | 10 | 7 | 9 | 3 | 9 | 86 | 1 |
2005 | Формула-1 | Red Bull Racing | 4 | 0 | 0 | 0 | 0 | 1 | 24 |
2006 | Формула-1 | Scuderia Toro Rosso | 18 | 0 | 0 | 0 | 0 | 1 | 19 |
2007 | Формула-1 | Scuderia Toro Rosso | 17 | 0 | 0 | 0 | 0 | 3 | 18 |
2008–09 | Speedcar Series | UP Team | 9 | 3 | 1 | 4 | 5 | 45 | 3 |
A1 Grand Prix | A1 Team Italy | 4 | 0 | 1 | 0 | 0 | 7 | 16 | |
2009 | Формула-1 | Force India F1 Team | 5 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 22 |
2010 | Формула-1 | Force India F1 Team | 19 | 0 | 0 | 0 | 0 | 21 | 15 |
2011 | Формула-1 | Hispania Racing F1 Team | 18 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 23 |
International V8 Supercars Championship | Tony D'Alberto Racing | 2 | 0 | 0 | 0 | 0 | 48 | 78 | |
2012 | International Superstars Series | CAAL Racing | 16 | 2 | 1 | 0 | 9 | 181 | 2 |
Campionato Italiano Superstars | 10 | 1 | 0 | 0 | 3 | 92 | 3 | ||
FIA World Endurance Championship | Lotus | 4 | 0 | 0 | 0 | 0 | 3 | 59 | |
International V8 Supercars Championship | Tony D'Alberto Racing | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | НК† | |
2013 | International Superstars Series | Mercedes-AMG Romeo Ferraris | 16 | 3 | 2 | 3 | 7 | 189 | 3 |
Campionato Italiano Superstars | 10 | 2 | 1 | 2 | 6 | 158 | 2 | ||
FIA World Endurance Championship - LMP2 | Lotus | 6 | 0 | 0 | 0 | 0 | 8 | 25 | |
2014 | Super GT | Autobacs Racing Team Aguri | 8 | 0 | 0 | 0 | 0 | 14 | 16 |
Super Formula | HP Real Racing | 9 | 0 | 0 | 0 | 0 | 1.5 | 16 | |
2014–15 | Формула E | Trulli GP | 5 | 0 | 0 | 0 | 0 | 2 | 23 |
2015 | GT Asia Series | FFF Racing Team by ACM | 8 | 1 | 0 | 0 | 1 | 38 | 24 |
FIA World Endurance Championship | Team ByKolles | 2 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | НК | |
Stock Car Brasil | Schin Racing Team | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | НК† | |
2015–16 | Формула E | Trulli GP | 2 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | НК |
2016–17 | Asian Le Mans Series - GT | FFF Racing by ACM | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 6 | 17 |
2017 | International GT Open - Pro-Am | FFF Racing Team by ACM | 14 | 0 | 0 | 0 | 3 | 35 | 10 |
International GT Open | 14 | 0 | 0 | 0 | 0 | 6 | 33 |
† Ліуцці брав участь в змаганні за запрошенням, тому йому не нараховувалися очки чемпіонату.
Приклад | Опис |
---|---|
1 | Переможець |
2 | Друге місце |
3 | Третє місце |
5 | Фінішував у очковій зоні |
12 | Фінішував поза очковою зоною |
НКЛ | Фінішував, але не класифікований |
Схід | Не фінішував і не класифікований |
НКВ | Не кваліфікований |
НПКВ | Не передкваліфікований |
ДСК | Дискваліфікований |
ТТР | Брав участь тільки в тренуваннях |
тест | Тестер по п'ятницях (з 2003 року) |
НС | Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці |
Т | Травмований чи хворий |
Викл | Виключений із протоколу |
Від | Відмова від участі |
НТР | Не брав участі в тренуваннях |
НПР | Не прибув на Гран-прі |
С | Гонка скасована |
Не брав участі | |
Жирний шрифт | Поул-позиція |
Курсив | Швидке коло |
† Не фінішував на гран-прі, але був класифікований, оскільки подолав понад 90% дистанції.
- ↑ Schumi returns to kart roots. BBC News, 28 October 2001
- ↑ Italians get Williams chance [Архівовано 3 червня 2006 у Wayback Machine.]". BBC News, 6 November 2002
- ↑ Liuzzi claims F3000 title [Архівовано 3 червня 2006 у Wayback Machine.]". BBC News, 28 August 2004
- ↑ Liuzzi given Sauber chance [Архівовано 3 червня 2006 у Wayback Machine.]. BBC News, 2 September 2004
- ↑ Toro Rosso confirm Liuzzi and Speed [Архівовано 13 жовтня 2008 у Wayback Machine.]". NewsOnF1, December 6, 2005
- ↑ Bourdais to join Toro Rosso in F1 (брит.). 10 серпня 2007. Процитовано 5 травня 2023.
- ↑ Liuzzi aims to return to racing soon. www.autosport.com (англ.). Процитовано 5 травня 2023.
- ↑ So what happens to Tonio Liuzzi?. www.grandprix.com. Процитовано 5 травня 2023.
- ↑ Grandprix.com. Liuzzi to join Force India?. www.grandprix.com (брит.). Процитовано 5 травня 2023.
- ↑ Liuzzi eyes race return in 2010. web.archive.org. 17 червня 2021. Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 5 травня 2023.
- ↑ Di Resta confirmed to Force India race seat | Motors TV. web.archive.org. 30 січня 2011. Архів оригіналу за 30 січня 2011. Процитовано 5 травня 2023.
- ↑ Heidfeld, Liuzzi also in Renault frame. www.autosport.com (англ.). Процитовано 5 травня 2023.
- ↑ 'Kubica prefers Liuzzi as his replacement' | Planet F1 | Formula One | News, Standings, Results, Features, Video. web.archive.org. 15 липня 2011. Архів оригіналу за 15 липня 2011. Процитовано 5 травня 2023.
- ↑ Liuzzi to test with Hispania F1 team. Reuters (англ.). 18 лютого 2011. Процитовано 5 травня 2023.
- ↑ Liuzzi handed drive with Hispania Racing. edition.cnn.com (англ.). Процитовано 5 травня 2023.
- ↑ HRT stopped cars for safety reasons. www.autosport.com (англ.). Процитовано 5 травня 2023.
- ↑ Liuzzi 'still an HRT driver', but a realistic one | Page 1 | F1 News | Jan 2012 | Crash.Net. web.archive.org. 19 січня 2012. Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 5 травня 2023.
- ↑ Max Pigoli fends off Andrea Larini to win Superstars race one at Monza. www.autosport.com (англ.). Процитовано 5 травня 2023.
- ↑ Liuzzi wins first Superstars race – Pigoli heads championship – TouringCarTimes. www.touringcartimes.com. Процитовано 5 травня 2023.
- ↑ Formula E: Liuzzi takes Michela Cerruti’s seat at Trulli GP. RaceDepartment (амер.). Процитовано 5 травня 2023.
- ↑ Trulli Formula E Team announce withdrawal from championship. The Official Home of Formula E (фр.). Процитовано 5 травня 2023.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
- Офіційний сайт Вітантоніо Ліуцці [Архівовано 25 червня 2007 у Wayback Machine.]
- Фото Вітантоніо Ліуцці на www.fotolog.com
- Неофіційний сайт Вітантоніо Ліуцці
- Фан-сайт Вітантоніо Ліуцці
- Профіль і статистика виступів Вітантоніо Ліуцці на www.f1db.com
- http://wildsoft.ru/ [Архівовано 21 липня 2009 у Wayback Machine.]
- http://www.formula1.com/ [Архівовано 20 березня 2008 у Wayback Machine.]
- https://web.archive.org/web/20080907111411/http://www.f1db.com/