Марценюк Юрій Григорович — Вікіпедія

Марценюк Юрій Григорович
 Солдат
Загальна інформація
Народження12 лютого 1960(1960-02-12)
Донецьк
Смерть6 грудня 2014(2014-12-06) (54 роки)
Дебальцеве
Псевдо«Дєд»
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Ю́рій Григо́рович Марценю́к (нар. 12 лютого 1960(19600212) — пом. 6 грудня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

З дитинства проживав у місті Тетіїв — після смерті батька родина переїхала з Донеччини. Мама Марія Михайлівна сама виховувала трьох дітей. Закінчив 8 класів, пішов працювати до відгодівельного радгоспу «Тетіївський». Пройшов строкову службу в танкових військах, по демобілізації працював на Київському залізобетонному заводі, цегельному заводі «Керамік», сторожем Дзвеняцької сільської школи. Від 1999 року працював у приватному сільськогосподарському підприємстві «Слобода».

10 серпня добровольцем пішов на фронт, навідник-оператор, боєць 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь».

Загинув зранку 6 грудня 2014-го під Дебальцевим від поранення в голову під час артобстрілу опорного пункту. Ракета влучила у вагончик — там грілися захисники.

10 грудня 2014-го похований на кладовищі мікрорайону «Слобода» Тетієва, в Тетіївському районі оголошено 3-денну жалобу.

Лишились мама, дружина.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 1 березня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 грудня[2][3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України від 22 вересня року № 76/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2021.
  3.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 6 грудня на YouTube

Посилання

[ред. | ред. код]