Міста Луганської області — Вікіпедія
До складу Луганської області входять 37 міст. Найбільшим за населенням є Луганськ з населенням у 397 677 осіб за даними Державної служби статистики України від 1 січня 2022 року[1].
Отримати статус міста в України мають право населені пункти, які мають населення понад 10 000 осіб. Цей статус мають чимало міст, які не задовольняють цій вимозі, виходячи з їхнього історичного, економічного або географічного значення. До міської території часто входять прилеглі поселення, які становлять з ним єдину соціальну, економічну та історичну спільність[2].
У списку показані міста та містечка Луганської області, офіційні назви українською мовою, їхня площа, населення (за даними перепису 2001 року й інформації Державної служби статистики України від 1 січня 2022 року), географічні координати адміністративних центрів, мовний склад (зазначені мови, що становлять понад 1% від населення громади за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року), положення на карті області.
Міста України можуть мати обласне та районне значення[2].
До адміністративно-територіальної реформи 2020 року в області налічувалося 14 міст обласного значення: Алчевськ, Антрацит, Хрустальний, Сокологірськ, Брянка, Рубіжне, Сіверськодонецьк, Луганськ, Ровеньки, Сорокине, Кадіївка, Лисичанськ, Голубівка, Довжанськ. Районного значення 23 міст: Зимогір'я, Олександрівськ, Алмазна, Кипуче, Боково-Хрустальне, Золоте, Зоринськ, Ірміно, Кремінна, Лутугіно, Міусинськ, Отаманівка, Новодружеськ, Перевальськ, Петрово-Красносілля, Попасна, Привілля, Сватове, Старобільськ, Суходільськ, Вознесенівка, Щастя. Внаслідок адміністративно-територіальної реформи 2020 року усі міста в Україні (в тому числі і обласні центри, і міста обласного значення) включені до складу районів[3].
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року, 2022, с. 29.
- ↑ а б Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року № 1654-X, 1981.
- ↑ ЦВК України, 2020.
- ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою, 2001.
- ↑ Чисельність наявного населення та його розподіл за статтю, 2001.
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року, 2022, с. 28-31.
- Законодавство
- Верховна Рада Української РСР. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року № 1654-X. — 1981. Архівовано з джерела 28 жовтня 2020.
- Першоджерела
- Державна служба статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року. — Київ, 2022. — С. 28-31. Архівовано з джерела 11 серпня 2022
- До уваги представників політичних партій та їх місцевих організацій! // ЦВК України. — 2020. Архівовано з джерела 22 жовтня 2021.
- Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Луганська область // Державна служба статистики України. — 2001. Архівовано з джерела 12 червня 2021.
- Чисельність наявного населення та його розподіл за статтю за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Луганська область // Державна служба статистики України. — 2001. Архівовано з джерела 22 жовтня 2021.
Цей список належить до вибраних списків української Вікіпедії. |