Обмачів — Вікіпедія

село Обмачів
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Ніжинський район
Громада Батуринська міська громада
Код КАТОТТГ UA74040010150046723
Облікова картка Картка ВР 
Основні дані
Засноване 1636
Населення 1021
Площа 2,2 км²
Густота населення 464,09 осіб/км²
Поштовий індекс 16510
Телефонний код +380 4635
Географічні дані
Географічні координати 51°22′33″ пн. ш. 32°49′00″ сх. д. / 51.37583° пн. ш. 32.81667° сх. д. / 51.37583; 32.81667Координати: 51°22′33″ пн. ш. 32°49′00″ сх. д. / 51.37583° пн. ш. 32.81667° сх. д. / 51.37583; 32.81667
Середня висота
над рівнем моря
121 м
Водойми р. Сейм
Місцева влада
Адреса ради 16512, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, м. Батурин, вул. В. Ющенка, 30
Карта
Обмачів. Карта розташування: Україна
Обмачів
Обмачів
Обмачів. Карта розташування: Чернігівська область
Обмачів
Обмачів
Мапа
Мапа

О́бмачів — село в Україні, у Батуринській територіальній громаді Ніжинського району Чернігівської області. До 2020 центр Обмачівської сільської ради. Населення — 1021 особа (2013 рік)[1].

Географія

[ред. | ред. код]

Село Обмачів розташоване на березі Сейму за 5 км на північ від центру громади — міста Батурин. Село розташоване в зоні помірного помірно-континентального клімату. Середня висота населеного пункту над рівнем моря — 121 м. Національний склад — українці, конфесійний склад — формально християни.

Біля села знаходиться гідрологічний заказник місцевого значення Обмачівське.

Назва

[ред. | ред. код]

Походження назви села пов'язують з назвою річки Обмачівка, яка була притокою Сейму.

Історія

[ред. | ред. код]

Давні часи

[ред. | ред. код]

У цій місцевості знайдено городище ранньої залізної доби, виявлене в урочищі «Селище» у п'яти кілометрах від Обмачева. Тут знайдені знайдені матеріали бронзової доби (II тисячоліття до нашої ери), Волинцівської археологічної культури (VII-IX століття) і культури X-XIII століття.

ХVІІ—ХVІІІ століття

[ред. | ред. код]

Село засноване 1636 на території Новгород-Сіверського повіту Чернігівського воєводства[2] Речі Посполитої. За версією православних монахів,[3] село затверджено за Крупицьким монастирем грамотою коронного канцлера Речі Посполитої Єжи Оссолінського. Проте сучасні вчені вважають цей документ фальсифікатом, посилаючись на правовласницькі та податкові документи О. Пісочинського, який ще 1638 року сплатив за село Обмачів подимний податок у королівську скарбницю.

В 1658 р. гетьман Іван Виговський підтвердив своїм універсалом право власності монастиря на цей населений пункт. У 1659 р. це ж зробив гетьман Юрій Хмельницький, а після нього — усі гетьмани «до Самойловича включно».

У 16491782 роках село входило до складу Батуринської сотні Ніжинського полку і стало займанщиною Батуринського Миколо-Крупицького монастиря, що згодом підтвердили універсалами гетьмани.

У 1654 р. в с. Обмачеві вже була дерев'яна церква Різдва Богородиці і мешкало 86 дворів козаків і 94 двори "міщан".

За матеріалами Слідства про маєтності Ніжинського полку (1729-1730), гетьман Дем'ян Ігнатович передав село Обмачів на той час генеральному судді Івану Самойловичу. Той влаштував собі там хутір (Обмачівський доворець), який згодом, ставши гетьманом, перетворив на центр свого приміського володіння. Частину посполитихсела Обмачів Самойлович пожалував Крупицькому чоловічому монастирю.[4]

У Обмачеві мав володіння батуринський сотник Дмитро Нестеренко. Через близькість до гетьманської резиденції козаки Обмачева належали до окремих соціальних груп служивого козацтва — "палубників" (відповідали за функціонування гетьманського обозу) та "вовкогонів" (професійні мисливці).

Саме до Обмачева фатального 2 листопада (за ст. ст.) 1708 р. прибився, вирвавшись із палаючого Батурина, Дмитро Чечель, сердюцький полковник та наказний гетьман, що керував обороною гетьманської резиденції. З фортеці він, певно, вийшов потайною вилазкою і змушений був, криючись, перебиратися через Сейм чи перебувати у воді рову. Знесилений, він ледь дістався до оселі свого родича. «Однак кум его, — повідомляє Лизогубівський літопис, — в селе Обмочевке, когда он утекал и забегал верхом обогретись, понеже ввесь обмок, да заснул на печи, то кум пошел, ознаймил войту и прочим и так взяли его и поймали и отдали великороссиянам». За кілька днів по тому Дмитра Чечеля було доправлено до Глухова і там колесовано.

У 1726 р. в Обмачеві показані 37 дворів козаків служивих, 11 дворів — «тяглових пахатных мужиков», 6 дворів — «непахатных», 16 дворів — «непахатных люзней» (ремісників), 12 неплатних господарств (не платили податків), 48 дворів «палубщиков» (обслуга гетьманського обозу), 21 двір «вовкогонів» (професійних мисливців), 43 дворів підданих Крупицького монастиря, 21 двір колишніх підданих Мазепи, пізніше відданих гетьманом І. Скоропадським тому ж монастирю.

За даними Генерального опису у кінці 1760-х років у селі Обмачів була дерев'яна церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці; 71 козацьких дворів. Дрібними власниками були місцевий священник Іван Фіалковський та значковий товариш Іван Зражевський.[5]

ХІХ століття

[ред. | ред. код]

На 1866 рік в Обмачеві було 388 дворів та 2267 осіб жителів.

У 1897 році в селі налічувалося 431 двір з населенням 3289 осіб.

ХХ століття

[ред. | ред. код]

На початку XX століття в селі були винокурний завод, земська школа та бібліотека. Тоді ж перебудовано дерев'яну церкву Різдва Богородиці, вона стала мурованою.

З 1917 — у складі УНР. Під час другої українсько-російської війни 1918—1921 окуповано більшовицькими військами.

Село особливо постраждало внаслідок геноциду українського народу 1932-33 роки, проведеного урядом СРСР. Жертвами Голодомору в селі стали 152 особи.

З вересня 1941 по вересень 1943 року у селі німецька військова адміністрація. Під час боїв за Обмачів у вересні 1943 року сталінські війська завербували неповнолітню дитину для шпіонажу у тилу німецької армії. У результаті Миколу Гераська підстрелили німецькі патрулі під час переправи частин радянської армії через Сейм. На честь солдат-визволителів 1957 році споруджено надгробок на братській могилі.

05 лютого 1965 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Обмачівську раду Борзнянського району до складу Бахмацького району Чернігівської області[6].

ХХІ століття

[ред. | ред. код]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Батуринської міської громади[7].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бахмацького району, село увійшло до складу Ніжинського району Чернігівської області[8].

Нині в селі функціонують сільськогосподарське товариство «Зірка», відділення зв'язку, загальноосвітня школа І-II ступенів, Фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, бібліотека.

Частково відновлено Свято-Успенський храм, понівечений під час першої комуністичної окупації 1921—1941 років.

Уродженці Обмачева

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Станом на 2013 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради [Архівовано 04.10.2013, у Wayback Machine.]
  2. Петро Кулаковський. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої 1618—1648. Київ, Темпора, 2006. С.243
  3. Петро Кулаковський. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. 1618—1648. Київ, Темпора, 2006. С.194
  4. Василенко Н. Генеральное следствие о маетностях Нежинского полка 1729 – 1730 гг. – Чернигов, 1901. С.45.
  5. Лазаревский А. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. Вип. 2: Полки Киевский і Нежинский. Чернигов : Губ. тип., 1867. С. 321.
  6. Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР». Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 7 листопада 2016.
  7. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
  8. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]