Онищенко Володимир Іванович — Вікіпедія

Не плутати з іншим футболістом київського «Динамо» — Володимиром Леонтійовичем Онищенком.

Володимир Іванович Онищенко
Особисті дані
Повне ім'я	Володимир Іванович Онищенко
Народження	28 жовтня 1949(1949-10-28) (74 роки)
	с. Стечанка, Чорнобильський район, Київська обл.
Зріст	172 см
Вага	72 кг
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	І (г)
1970-1971 1971-1973 1974-1978	«Динамо» (Київ) «Зоря» (Ворошиловград) «Динамо» (Київ)	10 (4) 50 (11) 94 (33)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1972, 1976 1972-1977	СРСР (олімп.) СРСР	8 (3) 36 (8)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1990-1991 1992-1994 1995 1995-1997 1997-1998 1999-2002 1999-2006	«Динамо» (Біла Церква) «Динамо-2» (Київ) «Динамо» (Київ) «Динамо-2» (Київ) «Металург» (Донецьк) Молодіжна збірна України «Динамо-2» (Київ)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Дані оновлено 2009.
Володимир Іванович Онищенко у Вікісховищі

Володи́мир Іва́нович Они́щенко (нар. 28 жовтня 1949, с. Стечанка, Чорнобильський район, Київська область) — український радянський футболіст та український футбольний тренер, заслужений майстер спорту. Відомий за виступами в складі клубів «Зоря» (Ворошиловград) і «Динамо» (Київ), зокрема відомий як автор дубля у переможному для «Динамо» фінальному матчі Кубка володарів кубків 1975 року. Після завершення виступів на футбольних полях — український футбольний тренер, відомий за роботою як з першою командою «Динамо», так і з другою командою «Динамо», а також із молодіжною збірною України.

Володимир Іванович Онищенко народився в селі Стечанка Чорнобильського району. Розпочав займатися футболом у 1960 році в київській футбольній школі «Більшовик», з 1962 року перейшов до футбольної школи київського «Динамо». З 1968 року молодий футболіст розпочав залучатися до дублюючого складу команди, а в 1970 році дебютував в основному складі «Динамо». Проте відразу Онищенко до основного складу не пробився, і протягом сезону 1971 року перейшов до складу іншої української команди вищої ліги СРСР «Зоря» (Ворошиловград), де швидко став гравцем основного складу. Несподівано для багатьох у 1971 році «Зоря» зайняла високе четверте місце в чемпіонаті, а в 1972 році стала чемпіоном СРСР, і Володимир Онищенко у складі ворошиловградської команди також став чемпіоном СРСР, причому в переможному чемпіонаті відзначився 10 забитими м'ячами. Щоправда, пізніше з внутрішньополітичних причин гра «Зорі» погіршилася. На початку 1974 року новий тренер «Динамо» Валерій Лобановський вирішив повернути Онищенка в «Динамо». У першому ж сезоні після повернення в «Динамо» Онищенко відзначився забитим м'ячем у фіналі кубка СРСР проти своєї колишньої команди, а також став одним із кращих бомбардирів команди (11 забитих м'ячів) у чемпіонаті СРСР, який київська команда виграла після кількарічної перерви. Наступного року в складі «Динамо» Онищенко й далі був одним із кращих бомбардирів, та знову став чемпіоном СРСР. Цього ж року київське «Динамо» вперше стало володарем Кубка кубків, причому Онищенко відзначився 2 забитими м'ями у фіналі Кубка проти угорської команди «Ференцварош». Цього ж року Онищенко у складі «Динамо» став також володарем Суперкубка УЄФА. Щоправда, наступний рік для футболіста і команди виявився не таким вдалим, оскільки схему розіграшу чемпіонату підлаштували під ігри збірної СРСР, внаслідок чого провідні футболісти країни не зуміли взяти участь у чемпіонаті в першій половині року, та й збірна не досягла цього року якихось помітних успіхів. Але вже в 19777 році київська команда повернула собі звання чемпіона СРСР, а в 1978 році в черговий раз здобула Кубок СРСР. Проте після завершення сезону 1978 року Володимир Онищенко завершив виступи на футбольних полях.

У 1972 році Володимир Онищенко дебютував у складі збірної СРСР. У цьому ж році він брав участь у фінальній частині чемпіонату Європи з футболу, на якому радянська збірна у фіналі з рахунком 0-3 програла збірній ФРН, та здобула срібні медалі. У цьому ж році Онищенко брав участь у фінальному турнірі літніх Олімпійських ігор 1972 року, на яких збірна СРСР у матчі за третє місце зіграла внічию в основний і додатковий час із збірною НДР, після чого обом командам було вручено бронзові нагороди. На наступних літніх Олімпійських іграх 1976 року Онищенко також у складі радянської команди здобув бронзові нагороди, які збірна СРСР отримала після перемоги в матчі зі збірною Бразилії. Щоправда, футболіст більше не зіграв у фінальній частині чемпіонату Європи, та так і не зіграв у фінальній частині чемпіонату світу. У складі збірної Володимир Онищенко грав до 1978 року, загалом зіграв у складі збірної 44 матчі, в яких відзначився 11 забитими м'ячами.

Відразу після завершення виступів на футбольних полях з 1979 року Володимир Онищенко став тренером футбольної школи «Динамо», де працював до кінця 1987 року. У 1990 році колишній футболіст очолив українську команду другої ліги «Динамо» з Білої Церкви, який фактично був фарм-клубом київського «Динамо». У 1992 році Онищенко очолив другу команду «Динамо», яка розпочала виступи в першій лізі України. У 1995 році на короткий час Володимир Онищенко очолив головну команду «Динамо», проте через 100 днів роботи сам подав у відставку після поразки в матчі Кубка України проти сімферопольської «Таврії», та повернувся до роботи з «Динамо-2». У 1997 році Онищенко очолив команду вищої української ліги «Металург» (Донецьк), з яким у перший рік виступів у найвищому дивізіоні посів високе шосте місце. Однак після погіршення фінансування клубу у 1998 році тренер залишив клуб, і повернувся до роботи з «Динамо-2», з якої тричі поспіль вигравав турнір першої ліги, оскільки команда як фарм-клуб не могла підвищитись у вищу лігу. Одночасно в 1999—2002 роках Володимир Онищенко очолював молодіжну збірну України. З 2006 до 2013 рік Онищенко працював на різних посадах у структурі київського «Динамо». З 2013 до 2018 рік Онищенко працював тренером національної збірної України.

• Чемпіон СРСР (5): 1971, 1972, 1974, 1975, 1977
• Володар Кубка СРСР (2): 1974, 1978
• Володар Кубка кубків: 1975
• Володар Суперкубка УЄФА: 1975
• Віце-чемпіон Європи: 1972
• Бронзовий олімпійський призер: 1972, 1976

• Чемпіон України серед команд Першої ліги: 1999, 2000, 2001.

Нагороджений орденом «За заслуги» І (2020)^[1], ІІ (2015)^[2] та ІІІ (2004)^[3] ступенів.

• Профіль (англійська) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 24 вересня 2020.
• Володимир Онищенко: «Наше покоління зробило все, що змогло, нехай прийдуть інші і зроблять більше»
• В. А. Старков. Онищенко Володимир Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Первопроходцы. Владимир Онищенко (рос.)

п о р Склад збірної СРСР на чемпіонаті Європи 1972 — Віце-чемпіони 1 Рудаков (в) • 2 Дзодзуашвілі • 3 Хурцилава • 4 Абрамов • 5 Матвієнко • 6 Колотов • 7 Трошкін • 8 Байдачний • 9 Банішевський • 10 Мунтян • 11 Козинкевич • 12 Капличний • 13 Істомін • 14 Коньков • 15 Долматов • 16 Нодія • 17 Єврюжихін • 18 Онищенко • 19 Пільгуй (в) • 20 Банніков (в) • 21 Фоменко • 22 Іштоян • Тренер: Олександр Пономарьов

п о р Склад збірної СРСР на Літніх Олімпійських іграх 1972 — 3-е місце 1 Рудаков (в) • 2 Істомін • 3 Хурцилава • 4 Ловчев • 5 Капличний • 6 Колотов • 7 Онищенко • 8 Семенов • 9 Якубик • 10 Куксов • 11 Єврюжихін • 12 Дзодзуашвілі • 13 Ольшанський • 14 Заназанян • 15 Андріасян • 16 Сабо • 17 Пільгуй (в) • 18 Єлісеєв • 19 Блохін • Тренер: Олександр Пономарьов

п о р Склад збірної СРСР на Літніх Олімпійських іграх 1976 — 3-е місце 1 Астаповський (в) • 2 Коньков • 3 Матвієнко • 4 Фоменко • 5 Решко • 6 Трошкін • 7 Кіпіані • 8 Онищенко • 9 Колотов • 10 Веремієв • 11 Блохін • 12 Буряк • 13 Федоров • 14 Мінаєв • 15 Звягінцев • 16 Назаренко • 17 Прохоров (в) • Тренер: Валерій Лобановський

Тренерські позиції Володимира Онищенка п о р ФК «Динамо» (Київ) – Тренери Товаровський (1936–1937) · Фомін (1938) · Печений (1939–1940) · Бутусов (1941) · Махиня (1944–1945) · Корчебоков (1945–1946) · Ідзковський (1946) · Апухтін (1946) · Щегоцький (1947) · Бутусов (1947) · Сушков (1948) · Окунь (1949) · Фокін (1950) · Ошенков (1951–1956) · Шиловський (1957–1958) · Ошенков (1959) · Соловйов (1959–1962) · Терентьєв (1963) · Зубрицький (1963) · Маслов (1964–1970) · Терентьєв (1970) · Севідов (1971–1973) · Лобановський (1973–1982) · Морозов (1983) · Лобановський (1984–1990) · Пузач (1990–1992) · Сабо (1992) · Фоменко (1993) · Сабо (1994) · Павлов (1994) · Сабо (1994) · Онищенко (1995) · Павлов (1995) · Сабо (1995–1996) · Лобановський (1997–2002) · Михайличенко (2002–2004) · Сабо (2004–2005) · Буряк (2005) · Дем'яненко (2005–2007) · Сабо (в. о.) (2007) · Лужний (в. о.) (2007) · Сьомін (2008–2009) · Газзаєв (2009–2010) · Лужний (в. о.) (2010) · Сьомін (2010–2012) · Блохін (2012–2014) · Ребров (2014–2017) · Хацкевич (2017–2019) · Михайличенко (2019–2020) · Луческу (2020–2023) · Шовковський (2023–) п о р ФК «Динамо-2» (Київ) – Тренери Макаров (1965) · Команда виконувала функції дублюючого складу (1966–1992) · Онищенко (1992–1994) · Крощенко (1995) · Онищенко (1995–1997) · Зуєв (1997–1999) · Онищенко (2000–2001) · Онищенко & Зуєв (2001–2002) · Онищенко (2002–2006) · Литовченко (2006–2010) · Гусін (2010–2013) · Хацкевич (2013–2014) · Євтушенко (2014–2016) п о р ФК «Металург» (Донецьк) – Тренери Онищенко (1997–1998) · Яворський (1999) · Соколовський (1999) · Альтман (1999–2002) · Севідов (2003) · Фреш (2003) · Каанен (2004) · Муслин (2004–2005) · Шевченко (2005) · Севідов (2005–2006) · Матвіїв (2006) · Алонсо (2006) · Адріансе (2006–2007) · Дарден (2007) · Ященко (2007–2008) · Костов (2008–2010) · Пятенко (в.о) (2010–2011) · Гордєєв (2011) · Пятенко (2011–2012) · Максимов (2012–2013) · Пятенко (в.о) (2013) · Ташуєв (2013–2014) · Пятенко (2014–2015) п о р «Рось» – Тренери Каневський (1983–1986) · Молотай (1987) · Самохін (1988) · Пилипенко (1989) · Онищенко (1990) · Гончаренко (1991–1992) · Дубино (1993) · Дугін (1993–1995) · Литвин (1996) · Краснощоков (1996) · Дугін (1997) · Шаменков (1997) · Золотницький (1998) · Власенко (1998–1999) · Лазоренко (2000–2002) · Хімич (2002) · Голоколосов (2002–2003) · Лазоренко (2003) · Хімич (2003–2005) · Мандрієвський (2004–2006) · Хімич (2006–2010) · Фещенко (2010–2011) · п о р Тренери молодіжної збірної України з футболу Мунтян (1992−1994) · Колотов (1995) · Іщенко (1996−1997) · Колотов (1998−1999) · Онищенко (1999−2001) · Крощенко (2002) · Яковенко (2002−2004) · Михайличенко (2004−2007) · Мунтян (в.о., 2008) · Яковенко (2008−2012) · Ковалець (2013−2015) · Головко (2015−2018) · Ротань (2019−2023) · Мельгоса (2023 − т.ч.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Спорт eu-football.info · Footballdatabase.eu · FootballFacts.ru · Kooora · National-Football-Teams.com · Olympedia · Sports Reference, LLC · Transfermarkt.de · Transfermarkt.de · ФІФА Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Prabook Нормативний контроль Freebase: /m/03yb2xf · J9U: 987012502673805171 · VIAF: 196923804 · WorldCat: lccn-n2011079448