Структура Військово-морських сил Сполучених Штатів Америки — Вікіпедія

Структура Військово-морських сил США — організаційна структура з переліком органів військового управління, військових формувань, навчальних закладів, установ та організацій, що входять до складу Військово-морських сил США. Структура ВМС США складається з чотирьох основних складових: офісу міністра ВМС, офісу керівника військово-морських операцій, оперативних сил (описаних нижче) і берегових установ.

Схема організації міністерства військово-морських сил США
Схема організації офісу Міністра ВМС США
Схема організації офісу Керівника військово-морськими операціями
Схема організації берегових структур та установ ВМС США
Схема організації оперативних сил ВМС США

Основні компоненти ВМС США

[ред. | ред. код]

Офіс міністра ВМС США

[ред. | ред. код]
  • Міністр військово-морських сил США
    • Заступник міністра військово-морських сил США
      • Начальник інформації
      • Головний юрисконсульт
      • Генеральний аудитор ВМС
      • помічник з адміністрування
      • директор утилізації малого та неперспективного бізнесу
      • помічник міністра ВМС (з розробок, розвитку та постачань)
        • Офіс військово-морських досліджень
      • помічник міністра ВМС (з персоналу та резерву ВМС)
      • помічник міністра ВМС (з фінансового менеджменту та контролю)
      • помічник міністра ВМС (з інсталяцій та середовища)
      • Генеральний консул ВМС
      • Начальник відділу інформації
      • Генеральний прокурор ВМС
      • Генеральний інспектор ВМС
      • директор експертних програм та оцінок

Офіс Керівника військово-морськими операціями (OPNAV)

[ред. | ред. код]

Оперативні сили флоту

[ред. | ред. код]

Оперативні сили складаються з дев'яти компонентів:

Розподіл зон відповідальності флотів американських ВМС на 2009 рік

Номерні флоти ВМС США

[ред. | ред. код]

Сучасний флот США має у строю сім флотів, які мають власну нумерацію. В історії ВМС США існували й інші флоти, але наразі вони не чинні.

Номерні флоти ВМС США (2015)
Номерний флот Статус Вище командування Географічний регіон Прим.
1-й флот неактивний Тихоокеанський флот — 1-й флот був створений у 1947 році. Він був розформований, коли на початку 1973 року його обов'язки перебрав на себе 3-й флот.[1]
2-й флот активний західна частина Північної Атлантики 2-й флот був перейменований з 2-го оперативного флоту в 1950 році як частина тодішнього Атлантичного флоту США. Він був розформований у 2011 році, а потім відновлений 4 травня 2018 року.[2]
3-й флот активний Тихоокеанський флот Східний Тихий океан 3-й флот був активним у ході Другої світової війни і був розформований у 1945 році. Він був відновлений на початку 1973 року, коли на нього були покладені обов'язки, раніше покладені на 1-й флот.[1]
4-й флот активний Південне командування ВМС США Південний Атлантичний океан 4-й флот був активним під час Другої світової війни і був розформований у 1950 році, коли його обов'язки перейшли до 2-го флоту. Він був відновлений у 2008 році.
5-й флот активний Центральне командування ВМС США Перська затока, Червоне море та прилеглі частини Індійського океану 5-й флот був розформований у 1947 році після служби у Другій світовій війні. Він був відновлений у 1995 році і взяв на себе відповідальність у Перській затоці, яка раніше належала 7-му флоту.
6-й флот активний Військово-морські сили США в Європі та Африці Східна Північна Атлантика та Середземне море 6-й флот був перейменований з 6-го оперативного флоту в 1950 році і постійно діє в Середземному морі з 1950 року.
7-й флот активний Тихоокеанський флот Західний Тихий океан та Індійський океан 7-й флот був активований у 1943 році, перейменований на Військово-морські сили Західного Тихого океану в 1947 році, 7-й оперативний флот в 1949 році і отримав свою нинішню назву в 1950 році.
8-й флот неактивний Атлантичний флот немає 8-й флот був створений у 1943 році на базі Північно-Західних африканських сил. Він діяв у Середземному морі під час Другої світової війни, а його сили на короткий час були перепідпорядковані 12-му флоту. У 1946-47 роках служив важкою ударною силою Атлантичного флоту США, після чого був перейменований на 2-й оперативний флот, а згодом у 2-й флот.[3]
9-й флот неактивний Атлантичний та Тихоокеанський флоти немає До 15 березня 1943 року командувач Військово-морських сил США в Європі був командувачем 99-ї оперативно-тактичної групи 9-го флоту, яка перебувала під безпосереднім командуванням адмірала Кінга. 15 березня 1943 року 99-ту оперативно-тактичну групу було перейменовано на 92-гу оперативно-тактичну групу. 15 серпня 9-й флот був перейменований на 11-й флот, все ще під безпосереднім командуванням адмірала Кінга, а TF 92 була перейменована на TF 112. Оперативно-тактичні групи серії 90-х років використовувались з часів Другої світової війни. У 1945 році під командуванням адмірала Німіца, CINCPOA, командувача 9-го флоту, оперативно-тактичні групи 90-92 сформували Північно-Тихоокеанські сили, а більші номери використовувалися для Стратегічних ПС, ППО і місцевої оборони (Сили островів Маршалів-Гілбертса, Гавайський морський кордон тощо). Військово-морські сили Далекого Сходу використовували оперативно-тактичні групи 90-ї серії в Кореї.[4]
10-й флот активний Кібернетичне командування ВМС США Глобально 10-й флот був активний під час Другої світової війни і відновлений у 2010 році для передачі до складу Кібернетичного командування флоту.[5]
11-й флот неактивний Атлантичний та Тихоокеанський флоти немає 15 серпня 1943 року перейменований з 9-го флоту і згодом переведений до складу Атлантичного флоту
12-й флот неактивний Військово-морські сили США в Європі та Африці немає 12-й флот діяв у європейських водах під час Другої світової війни. У 1946 році він був перейменований на Середземноморський флот ВМС США, який пізніше став 6-м оперативним флотом.[6]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
Джерела
  1. ↑ а б United States Navy Third Fleet (Official Website). Архів оригіналу за 13 February 2013. Процитовано 11 October 2010.
  2. ↑ Reilly, Corinne, «Navy's Second Fleet Sails Off Into History Books», Norfolk Virginian-Pilot, 1 October 2011.
  3. ↑ Thomas A. Bryson, 'Tars, Turks, and Tankers: The Role of the United States Navy in the Middle East,' Scarecrow Press, Inc., Metuchen, NJ, and London, 1980.
  4. ↑ United States Pacific Fleet Organization, 1 May 1945. History.navy.mil. Процитовано 16 березня 2022.
  5. ↑ Navy Stands Up Fleet Cyber Command, Reestablishes U.S. 10th Fleet, NNS100129-24
  6. ↑ Peter M. Swartz, Captain, USN (Retired), Colloqium on Contemporary History, September 2003. Retrieved June 2008.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Структура_Військово-морських_сил_Сполучених_Штатів_Америки&oldid=41920942