Очамчире — Вікіпедія

місто/містечко^d

Очамчіре Очамчыра, ოჩამჩირე
Основні дані
43° пн. ш. 41° сх. д.H G O WD:42°42'30"N, 41°27'58"E
Країна	Грузія
Мхаре	Абхазька АР
Муніципалітет	Очамчирський район WD:Очамчирський район
Адміністративний центр	Очамчирський район і Очамчирський муніципалітет
Перша згадка	6 століття до н. е.
Висота над р.м.	5 м
Населення	5 480 (2011) [1] WD:5280 осіб (21 лютого 2011)[2][3]
Часовий пояс	UTC+3
Міста-побратими	Кострома, Бендери
Телефонний код	+995-445[4] і 25
Автомоб. ном.	ABH
Поштовий індекс	7100[5] (Пошта Грузії)
Місцева влада
Ідентифікатори і посилання
GeoNames	612652
OpenStreetMap	r2646014  ·R
Відстань
До центру краю
До Тбілісі
Карта
Очамчіре Очамчіре (Грузія)
Очамчире у Вікісховищі

Очамчира, або Очамчире (абх. Очамчыра, груз. ოჩამჩირე) — місто в Грузії на березі Чорного моря, засноване в V ст. до н. е. греками-колоністами. Перебуває під контролем самопроголошеної Республіки Абхазія.

Місто розташоване на висоті 5 м над рівнем моря, відстань до Сухумі — 50 кілометрів, до Тбілісі — 351 км. Клімат — середземноморський. Середня температура — 15,6 °C, температура січня — 4,5 °C, липня — 23 °C. Середня кількість опадів — 1300 мм.

• Бендери (Молдова);
• Кострома (Росія);
• Видне (Росія).

За даними перепису 1979 року чисельність населення становила 18 700 осіб, за переписом 1989 року - 20 379 осіб, з яких грузини склали 58,2%, абхази - 18,2%. , росіяни - 14,7%, вірмени - 3,3%, але після війни в Абхазії чисельність населення міста значно скоротилася. За останніми даними населення міста склало 4702 особи в 2003 і 5280 осіб в 2011 (в основному абхази (72,7%), а також грузини (10,4%), російські (10,0%) і вірмени (3,1%)).

На початку IX століття Егрісі-Лазіка спільно з Абазгією, що посилилася, утворила Абхазьке царство. Згідно з грузинськими літописами, цар Леон II розділив своє царство на вісім князівств: власне Абхазію, Цхумі, Бедію, Гурію, Рачу і Лечхумі, Сванетію, Аргветі та Кутаїсі. Очамчира перебувала у межах Бедійського ериставства (Мегрелія).

На середину X ст. Абхазьке царство досягає найбільшого розширення своїх кордонів: воно охоплює всю Західну і значну частину Східної Грузії, а на півночі тягнеться вздовж чорноморського узбережжя аж до району сучасної Анапи. У Нижній Картлі воно дійшло до міста Самшвілде, а також підкорило південну частину Тао-Кларджеті, з 1008 абхазьке царство трансформується в Єдине Грузинське царство.

Аж до початку 18 століття Очамчира була територією Мегрельського князівства Дадіанів, але після смерті Левана II Дадіані (1657) Мегрельське князівство швидко слабшає. Наприкінці 17 століття в князівстві сталася смута, яка призвела до втрати багатьма дворянами та князями своїх родових сіл, а для володарів Дадіані подібна ситуація обернулася вигнанням. Владу узурпував царедворець дворянин Кація Чіковані. Дворянство не прийняло його влади і розпочалося протистояння, яке закінчилося твердженням у князівському володінні сина Кація Георгія IV Ліпартіані, який прийме прізвище володарів Дадіані

В Очамчирі можна побачити руїни римської лазні, середньовічні оборонні мури та інші будівлі. У навколишніх селах Агубедіа, Моква та Ілор збереглися пам'ятники архітектури X-XVII століть: Моквський собор Успіння Пресвятої Богородиці, збудований у третій чверті X століття абхазьким царем Леоном III; Бедійський собор, зведений наприкінці X століття на честь Влахернської Богоматері; Білокам'яний Ілорський храм, що діє донині, є головним паломницьким центром для жителів Західної Грузії та Абхазії. Наприкінці XVIII століття тут було споруджено літню резиденцію володарів князів Чачба. Також у місті розташовувалися резиденції дворян Маан та Козмаа.

За роки радянської влади було збудовано: олійноекстракційний, консервний заводи, дві чайні фабрики, тютюново-ферментаційне підприємство, промисловий комбінат, птахофабрика, залізнична станція.

В ході російсько-грузинської війни місто сильно постраждало.^{[джерело?]}

У ході чорноморської кампанії під час російського вторгнення в Україну з 2022 року сили оборони України завдавали значних втрат російському флоту за допомогою морських безпілотників і ракетних ударів. Це призвело до того, що Севастопольська морська база перестала бути безпечним місцем для російських кораблів, а перебазування до Новоросійська несло загрозу роботі нафтових терміналів. Тому з жовтня 2023 року було розпочато процес розширення військово-морської бази поблизу Очамчира.^[6]

Убірія Вахтангі Шалвович (22.08.1950 — 22.03.2021) - український спортсмен, бізнесмен, політичний та державний діяч мегрельського походження.

Це незавершена стаття з географії Грузії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.