Павлівка (Волноваський район) — Вікіпедія

село Павлівка
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Волноваський район
Тер. громада Вугледарська міська громада
Код КАТОТТГ UA14040050090051025 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Павлівка 
Основні дані
Населення 2505
Поштовий індекс 85672
Телефонний код +380 6278
Географічні дані
Географічні координати 47°45′16″ пн. ш. 37°13′5″ сх. д. / 47.75444° пн. ш. 37.21806° сх. д. / 47.75444; 37.21806
Середня висота
над рівнем моря
157 м
Водойми р. Кашлагач
Відстань до
обласного центру
62,3 км
Відстань до
районного центру
30,9 км
Найближча залізнична станція Велико-Анадоль
Відстань до
залізничної станції
22,8 км
Місцева влада
Адреса ради 85672, с. Павлівка, вул. Шевченка, 68
Сільський голова Сосюра Олена Вікторівна
Карта
Павлівка. Карта розташування: Україна
Павлівка
Павлівка
Павлівка. Карта розташування: Донецька область
Павлівка
Павлівка
Мапа
Мапа

CMNS: Павлівка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Павлі́вка — село Вугледарської міської громади у Волноваському районі Донецької області, Україна. У селі мешкає 2505 осіб.

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Відстань до райцентру становить близько 30 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Землі села межують із територією с. Микільське та Єгорівка та м. Вугледар Вугледарської міської громади Донецької області.

Історія

[ред. | ред. код]

Село створене у 30-40-х роках ХІХ ст. переселенцями-козаками та селянами з Полтавської, Харківської та Чернігівської губерній. Павлівка — одне з 40 казенних поселень які були засновані державними селянами, українськими козаками, міщанами й військовими поселенцями з Чернігівської, Харківської й Полтавської губерній та західними однодворцями (у переважній більшості з Київської губернії) у першій половині 40-х років ХІХ ст. на сході Олександрівського повіту Катеринославської губернії (на сьогодні це частина території сучасної Донецької області)[1]

За даними на 1859 рік у казенному селі Олександрівського повіту Катеринославської губернії мешкало 1257 осіб (860 чоловічої статі та 797 — жіночої), налічувалось 226 дворових господарств, існували православний молитовний будинок, станова квартира, училище, відбувалось 3 ярмарки на рік й базари[2].

1865 року коштом селян у Павлівці побудована кам'яна церква названа іменами Петра і Павла — Петропавлівська церква.

Станом на 1886 рік у колишньому державному селі, центрі Павлівської волості Маріупольського повіту Катеринославської губернії, мешкало 2060 осіб, налічувалось 359 дворових господарств, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, школа, 2 лавки, 2 рейнських погреба, відбувалось 3 ярмарки на рік й щоденні базари[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3137 осіб (1609 чоловічої статі та 1528 — жіночої), з яких 2877 — православної віри[4].

У 1908 році в селі мешкало 2196 осіб (1096 чоловічої статі та 1100 — жіночої), налічувалось 552 дворових господарства[5].

До 1917 р. Павлівка була другим після Маріуполя адміністративним та торговельно-промисловим центром Маріупольського повіту. В селі працював паровий млин, цегельний завод, декілька підприємств по обробці шкіри, лікарня, 3 школи.

1917 року в селищі мешкало 4751 особа.

В роки Другої світової війни 31 травня 1943 року неподалік від Павлівки була висаджена група радянських партизанів у тил нацистів і була виявлена фашистами. Проти неї була вислана група перехоплення. Всі члени партизанської групи були вбиті в бою з фашистами.[6]

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Бої за Павлівку

23 червня 2022 року село звільнено від російської окупації[7].

Населення

[ред. | ред. код]
Сільський стадіон

За даними перепису 2001 року населення села становило 2505 осіб, із них 85,51 % зазначили рідною мову українську, 13,97 % — російську, 0,32 % — білоруську, 0,16 % — молдовську та 0,04 % — румунську мову[8].

Відомі уродженці

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Гайдук С. Заселення земель Північного Приазов'я у 40-х роках ХІХ ст./ Донецький вісник наукового товариства ім. Шевченка — т.50 — Харків-Запоріжжя, 2022.
  2. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 666) (рос. дореф.)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 30 (рос. дореф.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-62. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Маріупольскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911, (код 8-1)
  6. Донецкая область в годы Великой отечественной войны. — Д.: Донбас. — 1982. — С. 281. (рос.)
  7. На Донеччині після чотирьох місяців окупації евакуювали жителів Павлівки. Укрінформ. 30 червня 2022. 
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 22 березня 2022.