Піогенна гранульома — Вікіпедія

Піогенна гранульома
Піогенна гранульома
Спеціальність	дерматологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	2F26
МКХ-10	L98.0
DiseasesDB	29385
MedlinePlus	001464
eMedicine	ped/1244
MeSH	D017789
SNOMED CT	200722003
	Pyogenic granuloma у Вікісховищі

Піоге́нна гранульо́ма (синоніми — ботріомікома, капілярна гемангіома лобулярного підтипу) — первинна патологія ротової порожнини, яка виявляється гіперплазією місцевої тканин, спричиненою тривалим подразненням, фізичною травмою чи гормональними чинниками^[1]. Вона часто втягує в процес шкіру обличчя і носову перегородку, іноді піогенна гранульома може виявлятися далеко поза межами ротової порожнин, наприклад — на стегні^[2].

Історія і термінологія

Піогенна гранульома була вперше описана в 1897 році двома французькими хірургами, Понсе (фр. Poncet) і Дор (фр. Dor), які назвали цю патологію otyomycosis hominis^[3]. Термін Піогенна гранульома, який застосовується для її визначення, є сутнісно хибним, позаяк ця патологія ані не є істинною гранульомою, ані не супроводжується утворенням гною ^[1]. Насправді ця гранульома є капілярною гемангіомою лобулярного підтипу, яка чомусь найчастіше схильна до розвитку кровотеч.

Клінічні особливості

Піогенна гранульома, як правило, має колір у діапазоні від червоного (рожевого) до фіолетового, гладку або дольчасту поверхню. У молодому віці вона має колір, ближчий до червоного, що пов'язане з наявністю великої кількості кровоносних судин. Зрілі ураження набувають рожевого кольору. Розмір піогенної гранульоми варіює від декількох міліметрів до кількох сантиметрів. Вона може бути болючою, особливо якщо розташовується в ділянках тіла, де постійно травмується. Піогенні гранульоми можуть рости швидко і часто безпричинно кровоточити.

Макроскопово піогенна гранульома не відрізняється від гранульом іншого генезу, розташованих в інших частинах тіла. Мікроскопово в ній виявляється багата на судини грануляційна тканина та ознаки запалення. При тривалому існування можна виявити фібринозне запалення і виразкування.

Епідеміологія

Піогенна гранульома найчастіше виявляється у дітей і молодих осіб, частіше у жінок, ніж у чоловіків. У вагітних жінок, найбільш ймовірно це ураження виникає в першому триместрі вагітності, частота його виникнення зростає до сьомого місяця вагітності. Іноді піогенна гранульома у вагітних може розташовуватися на передній частині носової перегородки і буди джерелом частих носових кровотеч.

Піогенна гранульома типово локалізується на яснах (75% випадків), частіше на верхній щелепі. Передні відділи уражаються частіше, ніж задні. Іншими ймовірними ділянками розташування гранульоми є губи, язик, зовнішня і внутрішня поверхня щік. Дуже рідко ця патологія може утворюватися на кон'юнктиві, рогівці або сполучній тканині ока.

До чинників, які провокують розвиток піогенної гранульоми, належать незадовільна гігієна порожнини рота і травми. В одному з досліджень була стверджена кореляція між піогенною гранульомою і мікробним чинником (Bartonella)^[4], яка, однак, була поставлена під сумнів іншими дослідниками^[5].

Лікування

Існує правило, не лікувати піогенні гранульоми у вагітних, позаяк вони можуть самостійно пройти після завершення вагітності. Єдиними показаннями до операції чи припікання є періодичні ротові чи носові кровотечі або естетична заклопотаність пацієнта. В більшості випадків піогенних гранульом достатніми лікувальними заходами є консервативна терапія та усунення ймовірних причин виникнення (напр. — уникнення травмування, усунення зубного каменю).