Пітер Брук — Вікіпедія

Пітер Брук
англ. Peter Brook
Ім'я при народженні	англ. Peter Stephen Paul Brook[1][2][3]
Народився	21 березня 1925(1925-03-21)[7][8][…] Чизік, Chiswick Urban Districtd, Мідлсекс, Англія, Велика Британія[5]
Помер	2 липня 2022(2022-07-02)[4][5][6] (97 років) XV округ Парижа, Париж, Франція[5]
Країна	Велика Британія[10]  Франція[11]
Діяльність	театральний режисер, кінорежисер, театрознавець, сценарист, письменник, автобіограф, синефіл, opera director, режисер, продюсер
Галузь	постановкаd[12], кінорежисураd[12] і експериментальний театр[12]
Alma mater	коледж Магдалени[d][13], Вестмінстерська школаd[13] і Школа Ґрешемаd (1941)[13][14]
Знання мов	англійська[15] і французька
Заклад	Théâtre des Bouffes du Nordd[16][17]
Членство	Берлінська академія мистецтв[18], Американська академія мистецтв і наук і Баварська академія витончених мистецтв
Роки активності	з 1949
Magnum opus	The Shifting Point: Forty Years of Theatrical Exploration, 1946-1987d
Брати, сестри	Alexis Brookd[19]
У шлюбі з	Наташа Перріd[20]
Діти (6[17])	Ірина Брукd[17] і Саймон Брукd[17]
Нагороди	Міжнародна премія Ібсена (2008) Praemium Imperiale (1997) Tony Award for Best Direction of a Playd (1966) Tony Award for Best Direction of a Playd (1971) премія Дена Девідаd (2005) Премія Кіото в галузі мистецтв і філософіїd (1991) World Award of Humanismd (2011) President's Medald (2011) prix Gilesd (2014) медаль міста Парижd Critics' Circle Award for Distinguished Service to the Artsd (2008) Europe Theatre Prized (1989) honorary doctor of the Sorbonne Nouvelle Universityd (2010)
IMDb	ID 0111656
Сайт	newspeterbrook.com
Медіафайли у Вікісховищі

Пітер Брук (повне ім'я — Пітер Стівен Пол Брук; 21 березня 1925, Лондон, Велика Британія — 2 липня 2022, Париж, Франція) — англійський режисер театру та кіно, який жив у Франції з початку 1970-х років. Лавреат нагород «Тоні» та «Еммі», премій Лоуренса Олів'є, Praemium Imperiale, Prix Italia та інших. Володар титулу «нашого найкращого театрального режисера».

Постановник першої англомовної постановки «Марат/Сад» на сцені Королівської шекспірівської компанії (1964), перенесеної на Бродвей у 1965 році, та нагородженої премією «Тоні» за найкращу п'єсу, а Пітера Брука визнано найкращим режисером.

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Пітер — друга дитина подружжя Саймона та Іди (Янсен) Брук, єврейських іммігрантів з Двінська (Латвія). Народився в районі Бедфорд-Парк у Чизіку (Лондон)^[21][22][23]. Родинний будинок знаходився на 27 Fairfax Road, в районі Тернем-Грін^[en]. Його старший брат Алексіс^[en] став психіатром і психотерапевтом^[24]. Двоюрідним братом був Валентин Плучек^[ru], радянський та російський режисер, головний режисер Московського театру сатири^[25][26]. Освіту Брук здобував у Вестмінстерській школі^[en], школі Грешема^[en] та коледжі Магдалини в Оксфорді^[en]. Був звільнений від військової служби під час Другої світової війни через дитячу хворобу^[27].

Англія

Свою першу виставу «Доктор Фауст» Марло Брук поставив у 1943 році на сцені лондонського театру «Торч». Далі, 1945 року, в театрі «Шантіклер» відновив п'єсу «Пекельна машина» Кокто. З 1945-го — режисер Бірмінгемського репертуарного театру, у 1947-у їде до Стратфорда-на-Ейвоні у якості асистента режисера вистав «Ромео і Джульєтти» та «Втрачена праця кохання» для Shakespeare Memorial Theatre. У період з 1947 по 1950 роки — директор постановок Королівського оперного театру в Лондоні. На цей час приходяться його власні постановки «Богеми» Пуччіні з використанням декорацій, датованих 1899 роком; та вельми суперечлива постановка «Саломеї» Ріхарда Штрауса (1948) з декораціями Сальвадора Далі у 1949 році. До цього додаються роботи на сцені та кіно у якості режисера та продюсера. Захоплення викликала його рання постановка «Темна сторона місяця» Говарда Річардсона в лондонському театрі «Амбасадорс» (1949). З 1962-го разом із Пітером Холом працює директором Королівської Шекспірівської компанії (RSC), спільно втілюють першу англомовну постановку «Марат/Сад» німецького драматурга Петера Вайса (1964), яку згодом було перенесено на Бродвей у 1965 році (вистава отримала премію «Тоні» в номінації найкраща п'єса, Брук став переможцем номінації найкращий режисер. Наступний спільний проєкт був у 1966 році — п'єсу протесту США проти війни у ​​В'єтнамі.

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

• Brook, Peter (1968). The Empty Space. Penguin (2008).
• Brook, Peter (1988). The Shifting Point. UK: Methuen Drama. ISBN 0-413-61280-5.
• Brook, Peter (1991). Le Diable c'est l'ennui.
• Brook, Peter (1993). There Are No Secrets. Methuen Drama.
• Brook, Peter (1995). The Open Door. ISBN 978-1-55936-102-6.
• Brook, Peter (1998). Threads of Time: Recollections. ISBN 978-1-887178-35-8.
• Brook, Peter (1999). Evoking Shakespeare. Nick Hern Books (2nd Ed 2002).
• Brook, Peter (23 квітня 2013). The Quality of Mercy: Reflections on Shakespeare. Nick Hern Books. ISBN 978-1-84842-261-2.
• Brook, Peter (14 вересня 2017). Tip of The Tongue: Reflections on Language and Meaning. Nick Hern Books. ISBN 978-1-84842-672-6.
• Brook, Peter (24 жовтня 2019). Playing by Ear: Reflections on Sound and Music. Nick Hern Books. ISBN 978-1-84842-831-7.

• 1966 — Премія «Тоні» за кращу режисуру (вистава «Марат/Сад»)^[28]
• 1971 — Премія «Тоні» за кращу режисуру (вистава «Сон літньої ночі»)
• 1973 — Freiherr von Stein Foundation Shakespeare Award
• 1975 — Grand Prix Dominique
• 1975 — Brigadier Prize (вистава «Тімон Афінський»)
• 1983 — Премія Лоуренса Олів'є
• 1984 — Премія «Еммі» (фільм «Трагедія Кармен»)
• 1984 — Prix Italia
• Премія «Європа — театру»^[en][29]
• 1990 — International Emmy Award (фільм «Махабхарата»)
• 1997 — Премія «Praemium Imperiale»
• 2005 — Премія Дена Девіда^[en]
• 2008, 31 серпня — Міжнародна премія Ібсена — Пітер Брук став першим лауреатом премії, яку отримав під час Ібсенівського фестивалю у Норвезькому національному театрі (м. Осло, Норвегія) — NOK 2.5 mill (approximately £200,000)^[30][31]
• 2008 — Critics' Circle Award for Distinguished Service to the Arts