Рукокрилі — Вікіпедія

Рукокрилі
Період існування: Ранній Еоцен – Сучасність
Corynorhinus townsendii
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Клада: Вищі звірі (Eutheria)
Інфраклас: Плацентарні (Placentalia)
Клада: Exafroplacentalia
Магноряд: Бореоевтерії (Boreoeutheria)
Надряд: Лавразіотерії (Laurasiatheria)
Клада: Scrotifera
Ряд: Рукокрилі (Chiroptera)
Blumenbach, 1779
Підряди й надродини

Крилановиді (Yinpterochiroptera)

Pteropodoidea (крилануваті)
Rhinolophoidea (підковикуваті)

Лиликовиді (Yangochiroptera)

Emballonuroidea (мішкокрилуваті)
Noctilionoidea (зайцегубуваті)
Vespertilionoidea (лиликуваті)
Поширення видів рукокрилих у світі
Вікісховище: Chiroptera

Рукокрилі (Chiroptera) — ряд ссавців з надряду лавразіотерій (Laurasiatheria). Ряд відомий також як Лиликоподібні (Vespertilioniformes)[1]. Об'єднує дві групи — кажанів і криланів. За числом сучасних видів (1447 сучасних видів у 235 родах у 21 родині[2]) серед ссавців поступається тільки ряду мишоподібних. Розміри цих тварин значно відрізняються, від Craseonycteris thonglongyai з довжиною голови й тулуба 3 см і вагою 2 грама до калонга (Pteropus vampyrus) з довжиною голови й тулуба 40 см, розмахом крил — 1,5 м і вагою 1,5 кілограма.

Назви

[ред. | ред. код]

Назва Vespertilioniformes пов'язана з назвою типового роду Vespertilio (Лилик) та назвою типової родини Vespertilionidae (Лиликові). Назва Chiroptera є описовою і пов'язана зі словами «рука» (chiero) та «крило» (ptera). Оскільки в Україні і загалом у Європі поширені переважно «малі рукокрилі» з родини Vespertilionidae, яких називають кажанами, то назви «рукокрилі» і «кажани» за своїм обсягом у мірилі фауни України виявляються однаковими і тому сприймаються як синоніми (у тому числі й в українській Вікіпедії). Назву «кажани» коректно застосовувати тільки для позначення «малих рукокрилих» (Microchiroptera).

Раніше для позначення рукокрилих в Україні та інших країнах використовували назви, що згодом стали власними назвами окремих родів: пергач, лилик, нічниця, нетопир та ін. У незоологічній літературі (переважно російськомовній і радянських часів) часто вживали асоціативну назву «летючі миші», проте лиликоподібні не мають жодного стосунку до ряду Мишеподібні (Muriformes) загалом або родини Мишевих (Muridae) зокрема.

Ключові ознаки

[ред. | ред. код]

Одна з найбільш спеціалізованих груп ссавців, більшість ознак якої пов'язана з пристосуваннями до активного польоту.

  • розвинена передня кінцівка з видовженими метакарпаліями і фалангами
  • крилова болона («перетинка»), яка включає
    • дактилопатагій (між пальцями),
    • плагіопатигій (між передньою і задньою кінцівкою),
    • уропатагій (охоплює хвіст, є не в усіх),
  • розвиток кіля тощо.

Систематика

[ред. | ред. код]

Взаємини з іншими рядами

[ред. | ред. код]

Близькими до лиликоподібних рядами ссавців є кагуанові, або шерстокрили (Cynocephalidae), та примати (Primates), з якими їх об'єднують у надряд архонт (Archonta).

Рукокрилих включали до надряду пеґасофери (Pegasoferae) разом з рядами конеподібні (Perissodactyla), хижі (Carnivora), ластоногі (Pinnipedia), панґоліни (Pholidota). Однак подальші дослідження показали, що пеґасофери не є природньою групою[3].

В останніх оглядах із систематики, ссавців рукокрилих відносять до клади Scrotifera.

Boreoeutheria

Euarchontoglires (примати, тупаї, гризуни)

Laurasiatheria

Eulipotyphla (їжаки, мідиці, кроти, щілинозуби)

Scrotifera

Chiroptera (рукокрилі)

Ferungulata
Ferae

Pholidota (панголіни)

Carnivora (коти, гієни, пси, ведмеді, тюлені)  

Ungulata

Perissodactyla (коні, тапіри, носороги)

Artiodactyla (верблюди, жуйні, кити)

Класифікації ряду

[ред. | ред. код]

Лиликоподібних (рукокрилих) звичайно поділяють на два підряди:

За іншими класифікаціями, ствердженими на основі молекулярних порівнянь, ці два підряди дещо перегруповані і наводяться під назвами «інь-рукокрилі» і «янь-рукокрилі» (назви запропоновані 1984 р. у праці Карла Купмена і нещодавно підтримані в низці «молекулярних» класифікацій, напр.[4]):

  • Yangochiroptera (~ Microchiroptera, без трьох вказаних нижче родин)
  • Yingochiroptera (~ Macrochiroptera + три названі нижче родини)

Ця зміна класифікації викликана більшою родинністю Rhinopomatidae, Rhinolophidae та Megadermatidae з криланами, ніж з кажанами; родини Emballonuridae і Nycteridae, навпаки, перенесені з Macrochiroptera у Yangochiroptera. Відомі також інші, «об'єднавчі» види класифікацій, зокрема й представлена нижче.

Пізніше для Yangochiroptera була запропонована уніфікована назва Vespertilioniformes (Hutcheon, Kirsch, 2006), але щоби обійти її преокупацію (Vespertilioniformes Zagorodnjuk, 1998[5]), запропонували вважати її описаною одночасно з назвою родини як «Vespertilioniformes Gray, 1821». Тоді ж для Yangochiroptera була запропонована уніфікована і типіфікована назва Pteropodiformes.

Загалом, відомо близько 1000 видів лиликоподібних, абсолютна більшість яких належить до підряду лиликовидих.

Ряд у фауні України

[ред. | ред. код]

В обсязі фауни України класифікація рукокрилих виглядає так[6]:

Найвідомішими представниками ряду в складі фауни України є пергачі та нетопири, які часто оселяються в будівлях людей[7] і можуть залітати до кімнат через відкриті вікна, особливо під час полювання за комахами.

Таксономія

[ред. | ред. код]

Ряд Chiroptera Blumenbach, 1779 Вимерлі групи:

Дослідження та охорона

[ред. | ред. код]

В Європі координацією досліджень і стеженням за популяціями рукокрилих займається EUROBATs. В Україні дослідження кажанів ведуть зоологи з Українського теріологічного товариства НАН України, актив яких об'єднаний в Український центр охорони кажанів.

Під егідою Боннської конвенції існує Угода про збереження кажанів в Європі — міжнародний договір щодо координації охорони кажанів.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Загороднюк І. Наукові назви рядів ссавців: від описових до уніфікованих // Вісник Львівського університету. Серія Біологічна. — 2008. — Вип. 48. — С. 33–43.
  2. ASM's Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Процитовано 01.11.2021.
  3. Tsagkogeorga, G.; Parker, J.; Stupka, E.; Cotton, J. A.; Rossiter, S. J. Phylogenomic analyses elucidate the evolutionary relationships of bats // Current Biology. — 2013. — Вип. 23. — № 22. — С. 2262–2267. — DOI:10.1016/j.cub.2013.09.014. (англ.)
  4. Hutcheon J. M., Kirsch J. A. W. A moveable face: deconstructing the Microchiroptera and a new classification of extant bats // Acta Chiropterologica. 2006. Vol. 8. N 1. P. 1–10.
  5. Загороднюк І. Вищі таксони ссавців у сучасній фауні України: склад, номенклатура та видове багатство // Доповіді НАН України. — 1998. — № 4. — С. 180—186.
  6. Загороднюк, І.; Харчук, С. Список ссавців України 2020: доповнення та уточнення // Theriologia Ukrainica. — 2020. — Вип. 20. — С. 10–28. — DOI:10.15407/TU2004.
  7. 700 кажанів виявив мешканець Дніпра у своїй квартирі - dnepr.name (укр.). 7 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.

Література

[ред. | ред. код]