Ріпсіме Сімонян — Вікіпедія

Ріпсіме Сімонян
Ріпсіме Сімонян
Հռիփսիմե Սիմոնյան
Народження	1916; Карс, Російська імперія
Смерть	1998
	Вірменія
Поховання	Вірменія
Країна	СРСР; Вірменія
Жанр	Скульптор
Навчання	Тбіліська академія мистецтв (1945)
Діяльність	скульпторка
Працівник	Єреванський художньо-театральний інститут
Член	Спілка художників Вірменіїd
Твори	"Motherhood" sculptured, "Girl from Van" sculptured, Sculpture 'Friends'd і Armenouhid
Діти	Artsvin Grigoryand
Звання
	Народний художник Вірменської РСР
Нагороди	;
	Ріпсіме Сімонян у Вікісховищі

Ріпсіме Левонівна Сімонян (вірм. Հռիփսիմե Սիմոնյան; 1916—1998) — вірменська скульпторка, професорка.

Життєпис

Народилася Ріпсіме Сімонян в 1916 році в місті Карс (Російська імперія, нині — Туреччина). У 1918 році разом з родиною переїхала до Тбілісі, де закінчила середню школу і будівельний технікум^[1]. У 1938 році вступила до Тбіліської академії мистецтв на керамічне відділення скульптурного факультету. Її вчителями були скульптори-керамісти Я. Ніхоладзе та Б. Шебуєв.

В 1943 році родина Сімонян оселилася в Єревані, де Ріпсіме практично відразу влаштувала персональну виставку керамічних робіт, після якої її прийняли у члени Спілки художників. У 1945 році, захистивши диплом, отримала звання художника–кераміста і створила в Спілці художників секцію прикладного мистецтва.

В 1946—1947 роках Ріпсіме Сімонян організувала першу поїздку по районах Вірменії, щоб ближче познайомитися з творчістю народних майстрів. Незабаром після цієї поїздки вона почала виступати на з'їздах художників, конференціях та у пресі з доповідями про вірменське декоративне мистецтво та народну творчість.

У 1947 році в Єревані почав працювати порцеляновий завод, першим художником якого стає Р. Сімонян. В 1948—1949 роках вона займала посаду головного художника і скульптора заводу.

У 1956 році організувала при скульптурному факультеті Єреванського театрального інституту керамічне відділення. У 1965 році стала доцентом скульптурного факультету цього інституту.

Родина

Чоловік — Рубен Паронян, хірург.
Син — заслужений архітектор Вірменії Арцвін Григорян.^[2]

Творчість

1950–ті роки пройшли у Ріпсіме Сімонян під знаком захоплення фаянсом і порцеляною. Нею створено цілий ряд камерних портретних скульптур (1948—1956): композитора Арама Хачатуряна, професора Костянтина Сараджева, поетів Аветіка Ісаакяна і Ованеса Туманяна, письменників С. Зоряна та Хачатура Абовяна, румунської оперної співачки Зінаїди Пали в ролях Кармен і Амнеріс, професорів Р. Л. Пароняна, С. М. Смиренського, а також статуетки за фольклорними мотивами: «Цовіран», «Назелі», серія «Народні танці Вірменії».

Найбільш відомі твори Сімонян, виконані в фарфорі й фаянсі: блюдо «Вірменська мініатюра» (1945); «Портрет батька» (фаянс, 1947); «Зангезурка» («Танцююча дівчина в зеленій сукні»); серія скульптур «Жінка працює» (1949—1956); портрет В. І. Леніна (фаянс, 1950); «Біля прядки» (1952); настінне блюдо «Вірменський орнамент» (1953); декоративна посудина «Птах — Фенікс» (1954); серія на тему вірменських народних танців — «Узундара», «Кіль-Келі», «Назелі»; «Пече лаваш» (1956), декоративна ваза «Седа біля рояля» (1956); «Дівчина з глечиком» (1958), настільна скульптура «Біля арфи» (1960).

Роботи Ріпсіме Сімонян зберігаються в Державній картинній галереї Вірменії (Єреван), Літературному музеї Вірменії (Єреван), будинку–музеї А. Ісаакяна (Єреван), будинку–музеї С. Зоряна (Кіровакан), меморіальному музеї К. С. Сараджева (Єреван), Вірменському драматичному театрі у Тбілісі, Державному музеї кераміки і «Садибі Кусково XVIII століття» (Москва), Театрі Радянської Армії (Москва)^[3] та інших місцях.