Розлад дефіциту уваги та гіперактивності — Вікіпедія

Розлад дефіциту уваги та гіперактивності / РДУГ
Спеціальність	психіатрія і child and adolescent psychiatryd
Симптоми	виконавча дисфункціяd, імпульсивність, emotional dysregulationd, гіперфокус, rejection sensitive dysphoriad і distractibilityd
Препарати	модафініл[1], pemolined[1], desipramined[1], dextroamphetamined[1], венлафаксин[1], іміпрамін[1], бупропіон[1], клонідин[1], (±)-deprenyld[1], метамфетамін[1], амфетамін[1], атомоксетин[1], nortriptylined[1], dextroamphetamined[2], (R)-amphetamined[3], guanfacined[4], dexmethylphenidated[5], pemolined[6] і метилфенідат[7]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	6A05
МКХ-10	F90.0
OMIM	143465
DiseasesDB	6158
MedlinePlus	001551
eMedicine	med/3103 ped/177
MeSH	D001289
SNOMED CT	406506008 і 35253001
Attention deficit hyperactivity disorder у Вікісховищі

Ро́злад дефіци́ту ува́ги та гіперакти́вності (скорочено РДУГ; англ. attention deficit/hyperactivity disorder (ADHD) — розлад нейророзвитку, що характеризується виконавчою дисфункцією, яка викликає симптоми неуважності, гіперактивності, імпульсивності та емоційної дисрегуляції, які є надмірними та поширеними, погіршуються в різних контекстах^[8].

Нижче наведено список альтернативних скорочень і термінів, що зустрічаються в літературі:

• РДУГ — Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю^[9];
• СПАУ — Синдром порушення активності та уваги^[10];
• СДУГ — Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю^[11] або Синдром дефіциту уваги та гіперактивності^[12];
• ГРДУ — Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги^[13].

У Міжнародному класифікаторі хвороб 10-го перегляду РДУГ включено у V главу «Психічні та поведінкові розлади» (F00-F99), до підрозділу «Розлади поведінки та емоцій, які починаються здебільшого в дитячому та підлітковому віці» (F90-F98), безпосередньо до групи «Гіперкінетичні розлади» (F90) під кодом F90.0 (англ. Disturbance of activity and attention). Американська психіатрична асоціація у DSM-5 віднесла цей розлад до групи Нейророзвиткових розладів^[14].

РДУГ є одним з найпоширеніших нейророзвиткових розладів^[15], який має значний вплив на дітей, підлітків і дорослих у всьому світі. Визначений через такі симптоми, як неуважність, гіперактивність і імпульсивність, РДУГ викликає значні труднощі в соціальному, академічному та професійному функціонуванні^[16]. З урахуванням змінної поширеності РДУГ між країнами і в різний час, виникають дискусії щодо пере- та недодіагностики цього розладу^[17].

РДУГ не обмежується дитячим віком, а може зберігатися і в дорослому віці, впливаючи на людей протягом усього їхнього життя^[18]. Дослідження підкреслили зв'язок між РДУГ та супутніми психічними розладами, такими як антисоціальний розлад особистості, зловживання психоактивними речовинами, афективні розлади та низькі соціально-економічні перспективи^[19]. Крім того, РДУГ пов'язаний з порушенням соціального, академічного та професійного функціонування у дітей, підлітків та дорослих^[16].

РДУГ зберігається в дорослому віці приблизно в 30-50 % випадків^[20]. По мірі дорослішання у людей із РДУГ розвиваються механізми подолання, таким чином певною мірою компенсуючи свої попередні симптоми^[21].

За критеріями DSM-IV РДУГ діагностують у приблизно 5–7 % дітей^[22], в той час як за критеріями МКХ-10 — 1-2 %^[23]. Показники подібні між країнами, а відмінності в показниках здебільшого залежать від способу діагностики^[24].

РДУГ частіше діагностується у хлопчиків, ніж у дівчаток. Дослідження постійно показують, що у хлопчиків в чотири рази частіше діагностують РДУГ, ніж у дівчаток^[25]. Ця гендерна різниця в поширеності РДУГ пояснюється різними факторами, включаючи відмінності в проявах симптомів, схемах звернення до лікарів і суспільних очікуваннях^[26].

Дослідження показують, що хлопчики з РДУГ, як правило, демонструють більш екстерналізовані симптоми, такі як гіперактивність та імпульсивність, які часто є більш помітними і призводять до більш ранньої ідентифікації та діагностики порівняно з переважно неуважними симптомами, які зазвичай спостерігаються у дівчаток з РДУГ^[27]. З іншого боку, дівчатка з РДУГ можуть мати більш інтерналізовані симптоми, такі як тривога та депресія, що може сприяти недостатній діагностиці або помилковому діагнозу^[28].

Хоча у хлопчиків частіше діагностують і лікують симптоми РДУГ, важливо враховувати потенційну недодіагностику РДУГ у дівчаток, особливо у тих, у яких переважають неуважні симптоми або труднощі з інтерналізацією. Розуміння цих гендерних відмінностей у поширеності та проявах симптомів РДУГ має вирішальне значення для забезпечення належної оцінки та стратегій втручання для осіб з РДУГ.

Дослідження також вивчали поширеність РДУГ у дорослому віці. Співвідношення шансів 1,6 для чоловіків і жінок для РДУГ у дорослих можна порівняти зі співвідношеннями, виявленими в дослідженнях дітей і підлітків, що свідчить про те, що персистенція РДУГ з дитинства до дорослого віку суттєво не відрізняється між хлопчиками і дівчатками^[29].

РДУГ характеризується постійним проявом неуважності та/або гіперактивності-імпульсивності, які заважають функціонуванню або розвитку. Особи з РДУГ відчувають постійний прояв наступних типів симптомів^[30]:

• Неуважність означає, що людина може мати труднощі зі зосередженням на завданні, підтриманням фокусу та організацією, і ці проблеми не пов'язані з опором або відсутністю розуміння.
• Гіперактивність означає, що людина може постійно рухатися, навіть у ситуаціях, коли це не є доречним, або надмірно сіпатися, постукувати або говорити. У дорослих гіперактивність може проявлятися як надмірний неспокій або надмірна балакучість.
• Імпульсивність означає, що людина може діяти, не думаючи, або мати труднощі з самоконтролем. Імпульсивність також може включати бажання негайної винагороди або нездатність відкласти задоволення. Імпульсивна людина може переривати інших або приймати важливі рішення, не розглядаючи довгострокових наслідків.

Неуважність, гіперактивність (або неспокій у дорослих), деструктивна поведінка та імпульсивність є поширеними ознаками РДУГ^[31]. Часто зустрічаються академічні труднощі, а також проблеми у стосунках. Визначення ознак та симптомів може бути складним завданням, оскільки важко провести межу між нормальними рівнями неуважності, гіперактивності та імпульсивності і значущими рівнями, які потребують втручання.

Згідно з п'ятим виданням "Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів" (DSM-5)^[32] та його текстовою редакцією (DSM-5-TR)^[33], симптоми повинні бути присутні протягом шести місяців або більше в ступені, значно більшому, ніж у інших людей того ж віку. Для діагностики у осіб молодше 17 років необхідно наявність щонайменше шести симптомів неуважності або гіперактивності/імпульсивності, тоді як для осіб 17 років і старше необхідно щонайменше п'ять симптомів. Симптоми повинні бути присутніми в щонайменше двох середовищах (наприклад, соціальне, школа, робота або дім) та безпосередньо впливати на якість функціонування або знижувати її. Крім того, кілька симптомів повинні бути присутні до досягнення віку 12 років^[34].

Симптоми РДУГ у дітей і підлітків чітко визначені, і зазвичай вони помітні у віці до 6 років. Вони виникають у кількох ситуаціях, наприклад удома чи в школі.

Основними ознаками неуважності є:

• коротка тривалість уваги та легке відволікання
• допущення необережних помилок - наприклад, у шкільних завданнях
• забудькуватість або втрата речей
• нездатність виконувати завдання, які є нудними або вимагають багато часу
• нездатність слухати або виконувати інструкції
• постійно змінює вид діяльності або завдання
• мають труднощі з організацією завдань

Основними ознаками гіперактивності та імпульсивності є:

• нездатність всидіти на місці, особливо в спокійній або тихій обстановці
• постійна метушливість
• нездатність зосередитися на завданнях
• надмірний фізичний рух
• надмірна балакучість
• нездатність дочекатися своєї черги
• діє, не подумавши
• переривання розмови
• слабке або відсутнє відчуття небезпеки

Ці симптоми можуть спричинити значні проблеми в житті дитини, такі як неуспішність у школі, погана соціальна взаємодія з іншими дітьми та дорослими, а також проблеми з дисципліною.

У дорослих симптоми РДУГ складніше визначити. Оскільки РДУГ є розладом розвитку, вважається, що він не може розвинутися у дорослих, якщо не з'явився в дитинстві. Але симптоми РДУГ у дітей та підлітків часто зберігаються і в дорослому віці.

Те, як неуважність, гіперактивність та імпульсивність впливають на дорослих, може сильно відрізнятися від того, як вони впливають на дітей.

Наприклад, гіперактивність має тенденцію до зниження у дорослих, в той час як неуважність, як правило, зберігається в міру того, як тиск дорослого життя зростає.

Деякі фахівці пропонують наступний список симптомів, пов'язаних з РДУГ у дорослих:

• недбалість і неуважність до деталей
• постійний початок нових завдань, не закінчивши старі
• погані організаторські здібності
• нездатність зосередитися або розставити пріоритети
• постійна втрата або неправильне розміщення речей
• забудькуватість
• неспокій і дратівливість
• труднощі зі зберіганням мовчання, а також говорити не по черзі
• нерозбірливість у відповідях і часте перебивання співрозмовників
• перепади настрою, дратівливість і запальність
• нездатність боротися зі стресом
• надзвичайна нетерплячість
• схильність до ризику в діяльності, часто з незначною увагою або взагалі без уваги до особистої безпеки чи безпеки інших - наприклад, небезпечне водіння автотранспорту

У таблиці наведено діагностичні критерії за двома основними класифікаційними системами. Симптоми, які можуть бути краще пояснені іншим психіатричним або медичним захворюванням, не вважаються симптомами РДУГ для цієї людини. У DSM-5 підтипи були відкинуті і перекласифіковані як прояви розладу, що змінюються з часом.

РДУГ зазвичай проявляється в ранньому або середньому дитинстві. У багатьох випадках симптоми гіперактивності переважають у дошкільному віці і з віком зменшуються, так що вони перестають бути помітними після підліткового віку, або натомість можуть проявлятися як відчуття фізичного неспокою. Проблеми з увагою можуть частіше спостерігатися в більш пізньому дитинстві, особливо в школі, а також у дорослих у професійному середовищі.

Прояви та ступінь вираженості РДУГ часто варіюються залежно від особливостей та вимог оточення. Симптоми та поведінку слід оцінювати в різних типах середовища в рамках клінічного обстеження.

Для встановлення діагнозу у дітей та підлітків, якщо це можливо, слід отримати звіти вчителів та батьків. У дорослих важливу додаткову інформацію може надати звіт близької людини, члена сім'ї або колеги по роботі.

Деякі люди з РДУГ можуть вперше звернутися за допомогою в дорослому віці. При постановці діагнозу «РДУГ з гіперактивністю у дорослих» важливою підтверджуючою ознакою є історія неуважності, гіперактивності або імпульсивності у віці до 12 років, яку найкраще встановити зі шкільних або місцевих записів, або від інформаторів, які знали людину в дитинстві. За відсутності такої підтверджуючої інформації діагноз РДУГ у старших підлітків і дорослих слід ставити з обережністю.

У певної частини осіб з РДУГ, особливо у дітей, може спостерігатися виключно неуважна поведінка. Гіперактивність відсутня, а прояви характеризуються мрійливістю, блуканням у думках та відсутністю фокусу. Таких дітей іноді називають такими, що демонструють обмежену неуважну картину симптомів або сповільнений когнітивний темп.

У підгрупи осіб з РДУГ комбінована форма прояву - сильна неуважність та гіперактивність-імпульсивність - постійно присутні в більшості ситуацій, з якими стикається людина, а також підтверджуються власними спостереженнями лікаря. Цей патерн часто називають гіперкінетичним розладом і вважають більш важкою формою розладу.

Симптоми РДУГ часто значно обмежують академічну успішність. Дорослі з РДУГ часто відчувають труднощі з утриманням на складній роботі і можуть бути непропорційно неповністю зайнятими або безробітними. РДУГ також може ускладнювати міжособистісні стосунки впродовж усього життя, зокрема з членами сім'ї, однолітками та романтичними партнерами. Люди з РДУГ часто мають більші труднощі з регулюванням своєї поведінки в контексті груп, ніж в ситуаціях один на один.

РДУГ часто супроводжується іншими розладами нейророзвитку, включаючи розлади розвитку мовлення та порушення мовлення, а також первинні тики, які класифікуються в розділі «Захворювання нервової системи», але перераховані в розділі «Розлади нейророзвитку». РДУГ пов'язаний з підвищеним ризиком розвитку обсесивно-компульсивного розладу та підвищеним рівнем захворюваності на епілепсію. Емоційна дисрегуляція, низька толерантність до фрустрації, ледь помітна незграбність та інші незначні («м'які») неврологічні відхилення в сенсорній і моторній діяльності за відсутності будь-якої ідентифікованої патології мозку також часто зустрічаються при розладі з дефіцитом уваги та гіперактивністю.

РДУГ пов'язаний з підвищеним ризиком виникнення проблем з фізичним здоров'ям, включаючи нещасні випадки.

Гострий початок гіперактивної поведінки у дитини чи підлітка шкільного віку повинен викликати підозру, що симптоми краще пояснити іншим психічним розладом або медичним станом. Наприклад, раптовий початок гіперактивності в підлітковому або дорослому віці може свідчити про виникнення первинного психотичного або біполярного розладу.

Хоча РДУГ, як правило, розвивається в сім'ях з високою спадковістю, домінуюча симптоматика РДУГ у конкретної людини часто змінюється з часом і не може бути передбачена на основі домінуючих симптомів у інших членів сім'ї.

Симптоми неуважності, гіперактивності та імпульсивності притаманні багатьом дітям, підліткам та дорослим, особливо в певні періоди розвитку (наприклад, у ранньому дитинстві). Діагноз «РДУГ» вимагає, щоб ці симптоми були стійкими в часі, поширеними в різних ситуаціях, суттєво не відповідали рівню розвитку та мали прямий негативний вплив на академічне, професійне або соціальне функціонування.

Майже половина дітей з діагнозом «РДУГ» продовжують проявляти симптоми в підлітковому віці. До факторів, що сприяють збереженню симптомів у підлітковому та дорослому віці, належать: супутні психічні, поведінкові розлади або розлади нейророзвитку, що виникли в дитинстві, нижчий рівень інтелектуального розвитку, гірша соціальна адаптація та проблеми з поведінкою.

Симптоми РДУГ, як правило, залишаються стабільними протягом усього підліткового віку, і приблизно третина людей, яким діагноз поставили в дитинстві, продовжують страждати від розладів у дорослому віці.

Хоча симптоми гіперактивності стають менш явними в підлітковому та дорослому віці, люди все ще можуть відчувати труднощі з неуважністю, імпульсивністю та непосидючістю.

Підлітки та дорослі можуть звертатися за клінічною допомогою лише після 12 років, коли симптоми стають більш обмежуючими через зростання соціальних, емоційних та академічних вимог або в контексті розвитку супутніх психічних, поведінкових або нейророзвиваючих розладів, що призводить до загострення симптомів РДУГ.

Симптоми РДУГ послідовно поділяються на два окремі виміри в різних культурах: неуважність та гіперактивність/імпульсивність. Однак культура може впливати на прийнятність симптомів, а також на те, як на них реагують ті, хто доглядає за дитиною.

Оцінка гіперактивності повинна враховувати культурні норми поведінки, що відповідають віку та статі дитини. Наприклад, у деяких країнах гіперактивна поведінка може розглядатися як ознака сили у хлопчика (наприклад, «кипляча кров»), тоді як у дівчинки вона сприймається дуже негативно.

Симптоми неуважності або гіперактивності/імпульсивності можуть виникати у відповідь на травматичні події та реакції горя в дитинстві, особливо у дуже вразливих і неблагополучних групах населення, в тому числі в постконфліктних районах. У таких ситуаціях лікарі повинні розглянути питання про доцільність постановки діагнозу «РДУГ».

РДУГ частіше зустрічається у чоловіків.

У жінок частіше спостерігаються симптоми неуважності, тоді як у чоловіків частіше проявляються симптоми гіперактивності та імпульсивності, особливо в молодшому віці.

Межа з розладами інтелектуального розвитку: Співіснування РДУГ та розладів інтелектуального розвитку є поширеним, і обидва діагнози можуть бути встановлені, якщо це обґрунтовано. Однак симптоми неуважності та гіперактивності (наприклад, неспокій) є поширеними серед дітей без РДУГ, які навчаються в академічних умовах, що не відповідають їхнім інтелектуальним здібностям. Діагноз РДУГ у осіб з розладами інтелектуального розвитку вимагає, щоб симптоми РДУГ були непропорційні рівню інтелектуального функціонування особи.

Межа з розладом аутистичного спектра: Специфічні аномалії уваги (наприклад, надмірне зосередження або легка відволікання), імпульсивність та фізична гіперактивність часто спостерігаються у осіб з розладом аутистичного спектра і іноді можуть домінувати в клінічній картині. На відміну від осіб з розладом аутистичного спектра, ті, хто має РДУГ, не демонструють стійких дефіцитів у ініціюванні та підтриманні соціальної комунікації та взаємних соціальних взаємодій або стійких обмежених, повторюваних і негнучких моделей поведінки, інтересів або діяльності, які є визначальними ознаками розладу аутистичного спектра. Однак співіснування цих розладів є поширеним.

Межа з розладом розвитку навчання: Особи з розладом розвитку навчання без РДУГ можуть демонструвати симптоми неуважності та гіперактивності, коли їх просять зосередитися на конкретних академічних завданнях, що відповідають їхнім труднощам (тобто читання, математика або письмо). Якщо труднощі з підтримкою уваги на академічних завданнях або відповідне регулювання рівня активності виникають лише у відповідь на ці завдання і є докази обмежень у засвоєнні академічних навичок у конкретній відповідній галузі, слід встановити діагноз розладу розвитку навчання, а не РДУГ.

Межа з розладом координації рухів розвитку: Співіснування РДУГ та розладу координації рухів розвитку є поширеним, і обидва діагнози можуть бути встановлені, якщо це обґрунтовано. Однак очевидна незграбність у деяких осіб з РДУГ (наприклад, натикання на перешкоди, перевертання предметів), яка зумовлена відволіканням і імпульсивністю, не повинна діагностуватися як розлад координації рухів розвитку.

Межа з розладами настрою та тривожними або страхо-спорідненими розладами: РДУГ може співіснувати з розладами настрою та тривожними або страхо-спорідненими розладами, але неуважність, гіперактивність та імпульсивність також можуть бути ознаками цих розладів у осіб без РДУГ. Наприклад, такі симптоми, як неспокій, ходіння туди-сюди та порушення концентрації, можуть бути ознаками депресивного епізоду і не повинні вважатися частиною діагнозу РДУГ, якщо вони не були присутні з дитинства і не зберігаються після закінчення депресивного епізоду. Неуважність, імпульсивність та гіперактивність є типовими ознаками маніакальних та гіпоманіакальних епізодів. У той же час лабільність настрою та дратівливість можуть бути асоційованими ознаками РДУГ. Пізній підлітковий або дорослий початок, епізодичність та інтенсивність підвищення настрою, характерні для біполярних розладів, є ознаками, які допомагають відрізнити їх від РДУГ. Метушливість, неспокій та напруженість у контексті тривожних або страхо-споріднених розладів можуть нагадувати гіперактивність. Крім того, тривожні нав’язливості або реакції на тривожні стимули у осіб з тривожними або страхо-спорідненими розладами можуть бути пов’язані з труднощами концентрації. Для кваліфікації діагнозу РДУГ за наявності розладу настрою або тривожного або страхо-спорідненого розладу, неуважність та/або гіперактивність не повинні бути виключно пов’язані з епізодами настрою, бути виключно обумовлені тривожними нав’язливостями або виникати спеціально у відповідь на тривожні ситуації.

Межа з розладом вибухового характеру: РДУГ та розлад вибухового характеру обидва характеризуються імпульсивною поведінкою. Однак розлад вибухового характеру характеризується саме періодичними важкими імпульсивними спалахами або агресією, а не загальною постійною імпульсивною поведінкою, що може спостерігатися при РДУГ.

Межа з розладом опозиційно-викликаючої поведінки: Особи з РДУГ часто мають труднощі з дотриманням інструкцій, виконанням правил та налагодженням відносин з іншими, але ці труднощі в основному зумовлені симптомами неуважності та/або гіперактивності-імпульсивності (наприклад, нездатністю виконувати довгі та складні інструкції, труднощами залишатися на місці або зосереджуватися на завданні). На противагу цьому, непокора у осіб з розладом опозиційно-викликаючої поведінки характеризується навмисною непокорою або непослухом, а не проблемами з неуважністю або з контролюванням імпульсів або придушенням невідповідної поведінки. Однак співіснування цих розладів є поширеним.

Межа з дисоціальним розладом поведінки: У підлітків і дорослих з РДУГ деякі поведінкові прояви імпульсивності, такі як хапання предметів, небезпечне водіння або імпульсивне прийняття рішень, наприклад, раптове звільнення з роботи або розрив стосунків, можуть призводити до конфліктів з іншими людьми та законом. На відміну від цього, особи з дисоціальним розладом поведінки зазвичай не мають симптомів неуважності та гіперактивності та демонструють повторюваний та стійкий паттерн поведінки, при якому порушуються основні права інших людей або важливі вікові суспільні норми, правила або закони. Однак співіснування цих розладів є поширеним.

Межа з розладом особистості: Особи з РДУГ часто відчувають проблеми з психосоціальним функціонуванням та міжособистісними стосунками, включаючи регулювання емоцій та негативну емоційність. Якщо РДУГ зберігається в підлітковому віці та дорослому віці, його може бути важко відрізнити від розладу особистості з виразними рисами особистості, такими як дезінгібування, що включає безвідповідальність, імпульсивність, відволікання та нерозсудливість, і негативну емоційність, яка означає постійну тенденцію проявляти широкий спектр болісних емоцій, включаючи тривогу, злість, самоосуд, дратівливість та підвищену чутливість до негативних стимулів. Доцільність встановлення додаткового діагнозу розладу особистості у випадках, коли вже встановлений діагноз РДУГ, залежить від конкретної клінічної ситуації.

Межа з розладами, спричиненими вживанням речовин та впливом деяких призначених ліків: Зловживання алкоголем, нікотином, канабісом та стимуляторами є поширеним серед осіб з РДУГ, особливо підлітків і дорослих. Однак вплив цих речовин також може імітувати симптоми РДУГ у осіб без діагнозу. Симптоми неуважності, гіперактивності або імпульсивності також асоціюються з впливом деяких призначених ліків (наприклад, антиконвульсантів, таких як карбамазепін і вальпроат, антипсихотиків, таких як рисперидон, та соматичних лікувань, таких як бронходилататори та препарати для замісної терапії щитовидної залози). Важливими для розрізнення між РДУГ та розладами, спричиненими вживанням речовин або впливом призначених ліків, є тимчасовий порядок появи та стійкість симптомів неуважності, гіперактивності та імпульсивності за відсутності інтоксикації або подальшого вживання ліків. Рецензія на поточні ліки та інформатори, які знали особу до того, як вона почала вживати речовини або ліки, є критично важливими для цього розрізнення.

Межа з симптомами уваги, спричиненими іншими медичними станами: Різноманітні інші медичні стани можуть впливати на процеси уваги (наприклад, гіпоглікемія, гіпертиреоз або гіпотиреоз, вплив токсинів, розлади сну та неспання), що призводить до тимчасових або стійких симптомів, які нагадують або взаємодіють з симптомами РДУГ. Для відповідного управління важливо оцінити в таких випадках, чи є симптоми вторинними до медичного стану або більше вказують на супутній РДУГ.

При підозрі на СПАУ необхідно перевірити хворого на наявність неврозів та депресії, які спричинюють подібні прояви. Такі ж самі симптоми як і при СПАУ проявляються і при інших розладах здоров'я, зокрема аутизмі, розладах слуху та відчуття, гіпотиреоїдизмі, дефіциті заліза (анемії), отруєнні свинцем, розумовій відсталісті, розладах сну, алергії, конвульсіях тощо^[36].

З неврологічної точки зору СПАУ розглядають як стійкий і хронічний синдром, для якого не знайдено способу ефективного лікування, який би гарантував остаточне одужання.

1. Тренінги / навчальні програми для батьків є втручаннями першого вибору у лікуванні.
2. Медикаментозне лікування не рекомендоване для дітей дошкільного віку з ГРДУ^[37].

1. Групові тренінги / навчальні програми для батьків є втручаннями першого вибору.
2. Для дітей молодшого шкільного віку можна включити групову психологічну допомогу (когнітивноповедінкову терапію (КПТ) або тренінг соціальних навичок). Для дітей старшого шкільного віку індивідуальне психологічне лікування може бути більш прийнятним, якщо групові поведінкові чи психологічні підходи не були ефективні або були відкинуті. Використовуючи групову терапію (КПТ або тренінг соціальних навичок) для дитини чи молодої особи в поєднанні з батьківською навчальною програмою, слід звернути особливу увагу на соціальні навички у стосунках з однолітками, вирішення проблем, самоконтроль, навички слухання та вміння висловлювати почуття. Потрібно використовувати стратегії активного навчання і давати винагороди за досягнення ключових моментів у навчанні^[37].
3. Надалі можна пробувати медикаментозне лікування дітей і молоді з ГРДУ з помірним ступенем важкості^[37].

1. Медикаментозне лікування є лікуванням першого вибору для школярів з важкою формою ГРДУ (гіперкінетична форма). Батькам необхідно запропонувати групові тренінги / навчання.
2. Якщо дитина чи молода людина і / або батьки / опікуни відмовляються від ліків, можна пробувати психологічне втручання, але слід пам'ятати, що медикаментозне лікування переважає інші методи лікування для цієї групи пацієнтів.
3. Вчителі, які пройшли тренінг з ГРДУ, повинні забезпечити поведінкові втручання в класі, щоб допомогти дітям з ГРДУ^[37].

Групові тренінги / навчальні програми для батьків є втручаннями першого вибору^[37]. Медикаментозне лікування є лікуванням першого вибору для школярів з важкою формою ГРДУ (гіперкінетична форма)^[37].

Використання атомоксетину та метилфенідату протягом 6 тижнів призводить до зменшення близько 40 % симптомів РДУГ^[38].

Для полегшення симптомів СПАУ найчастіше використовують психостимулятори центральної нервової системи, які містять метилфенідат (риталін, консерта, метадейт, метилін). Згідно цих рекомендацій застосування інших амфетамінів і декстроамфетамінів скоріше призводить до можливості зловживання ними, більшої кількості небажаних наслідків, хоча частину з них застосовують у медичній системі США^[39].

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну є ефективні в терапії СПАУ, який відносять до спектру розладів, близьких до обсесивно-компульсивного розладу^[40].

Діти із РДУГ є однією з найбільш розповсюджених категорій дітей з особливими освітніми потребами. Для організації навчального процесу та планування навчальної-виховної діяльності розроблені методичні матеріали, що враховують особливості розвитку і навчання дітей з РДУГ разом з іншими і полегшують роботу вчителя^[41][42]. Матеріали розроблені для використання у межах навчального закладу, так і в роботі з батьками дітей із гіперактивним розладом із дефіцитом уваги^[43][44].

Саме наявність СПАУ і його лікування викликають багато суперечок та дискусій ще з 1970-х років^{[45][46][47][48]}. В існуванні СПАУ сумніваються низка лікарів, вчителів, політиків, батьків і засобів масової інформації. Одні вважають, що СПАУ не існує взагалі, інші вірять, що є генетичні та фізіологічні причини цього стану.

• Спінер — антистресова іграшка.

• Шкала Вендер Юта для самооцінки СДУГ у дорослих — Онлайн опитувальник
• Шкала діагностики СДУГ (РДУГ) у дорослих — Онлайн опитувальник
• Світлана Сененко «Шкільна хвороба» — синдром дефіциту уваги та гіперактивності [Архівовано 2 липня 2015 у Wayback Machine.]
• Синдром дефіциту уваги і гіперактивності(рос.)
• ADD & ADHD Health Center ADD & ADHD Health Center [Архівовано 26 червня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
• Centre of ADHD Awareness, Canada [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
• Розлад дефіциту уваги та гіперактивності: що потрібно знати батькам і вчителям [Архівовано 31 січня 2021 у Wayback Machine.]