Требник — Вікіпедія

Тре́бник — церковна книга, яка містить тексти богослужіння і моління, що виконуються для окремих осіб чи груп (треби) і не пов'язані із святими місцями (церква, престол) та церковним календарем (свята, обходи). Требник використовується для обрядів хрещення, миропомазання, покаяння, шлюбу, висвячень і різних треб (похорон, освячення дому) та містить пасхалію й ін. Як конечна богослужбова книга, Требник був перекладений у IX ст. з грецької мови на церковнослов'янську.

1646 року в українській церкві був опублікований так званий Требник Петра Могили (що був опрацьований і виданий завдяки зусиллям митрополита Петра Могили). Цей требник мав чини, не відомі в інших церквах: на відкриття мощей, посвячення монастирів тощо.

У с. Колочава (Закарпаття) у 2010 р. відкрито пам'ятник місцевому рукописному требнику (пам'ятці сакральної творчості XVIII ст.) — «Перлу дорогоцінному», автором якої є Іван Лугош.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

• Требник // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1924-1925. — 1000 екз.
• Треба [Архівовано 27 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія

Це незавершена стаття про релігію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.