Українсько-ісландські відносини — Вікіпедія

Українсько-ісландські відносини

Ісландія
Ісландія
Україна
Україна

Українсько-ісландські відносини — сукупність міжнародних двосторонніх відносин між Україною й Ісландією, а також співпраці обох країн у міжнародних організаціях та інших міжнародних інституціях.

Ісландія представлена в Україні консульством у Києві та посольством Ісландії у Варшаві[1]. Україна представлена в Ісландії через посольство в Гельсінки (Фінляндія)[2].

Ісландія визнала Україну, як суверенну державу 19 січня 1992 р. Встановлення дипломатичних відносин між двома країнами відбулось 30 березня 1992 р.[3]

Політичний діалог

[ред. | ред. код]

На відміну від інших скандинавських країн політичний діалог України з Ісландією характеризується нерегулярністю й слабкою інтенсивністю. Створюється враження, що ісландська сторона більшою мірою зацікавлена у підтримані двосторонніх взаємин, ніж українська[4]. Крайній візит високого рівня з України до Ісландії відбувся у травні 2002 р., коли країну відвідав міністр закордонних справ України А. Зленко. Після цього в Україні побували з офіційним візитом ісландський прем’єр-міністр Д. Оддссон (лютий 2004 р.)[5] та міністр закордонних справ і зовнішньої торгівлі Республіки Ісландія В. Сверрісдоттір (листопад 2006 р.)[6]. 2 грудня 2021 року міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба та міністр закордонних справ Ісландії Тордіс Кольбрун Рейкфйорд Ґілвадоттір на офіційній зустрічі у Стокгольмі підписали Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Ісландії про повітряне сполучення. Угода створює можливість регулярного прямого авіасполучення між Україною та Ісландією. Дмитро Кулеба також висловив вдячність Ісландії за послідовну підтримку України в протистоянні агресивним діям РФ, зокрема участь в інавгураційному саміті Кримської платформи, підтримку українських ініціатив у міжнародних організаціях. Глави дипломатичних відомств обговорили перспективи розвитку двосторонньої співпраці, зокрема, у сфері геотермальної енергетики[7]. 28 листопада 2022 року з офіційним візитом у Київ прибула міністр закордонних справ Ісландії Тордіс Кольбрун Рейкфйорд Ґілвадоттір[8].

23 березня 2023 року Ісландія визнала Голодомор геноцидом українського народу[9].

Російська збройна агресія 2022

[ред. | ред. код]

24 лютого 2022 року Уряд Ісландії засудив російську збройну агресію в Україні[10]. 5 травня 2022 року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль у ході робочого візиту до Варшави провів зустріч із прем’єр-міністром Ісландії Катрін Якобсдоттір. Сторони обговорили наслідки війни Росії проти України та необхідність продовження санкційного тиску проти країни-терориста[11].

Торгово-економічні відносини

[ред. | ред. код]

Торгово-економічні відносини з Ісландією з 2009 р. обмежені імпортом ісландської свіжої та мороженої риби до України. Обсяг цього імпорту й, відповідно, загальний обсяг двосторонньої торгівлі у 2009 р. досяг 38,75 млн. дол. США. У попередні роки Україна експортувала до Ісландії, правда, у незначних кількостях, промислову продукцію. У той же час маленька Ісландія займає далеко не останнє 40 місце серед 123 країн-інвесторів за обсягами прямих інвестицій в Україну. Прямі інвестиції з Ісландії – 25 млн. дол. США. станом на 2009 р. – одержали 11 підприємств України. Найбільшою з ісландських інвестицій в Україну стало придбання у 2006 р. ісландським Міжнародним приватним інвестиційним банком разом з іншими інвесторами контрольного пакету (92,5%) акцій українського Акціонерного комерційного банку «Львів» на суму 8 млн. дол. США[6].

Хоча внаслідок світової економічної кризи 2008 р. Ісландія перемістилася з 2-го на 17-те місце в світі за індексом розвитку людського потенціалу ООН, проте поступово вона відновлює позиції однієї з найзаможніших держав Західної Європи. Тому нашій державі слід приділяти більше уваги цій маленькій, але працьовитій країні. Потребує інтенсифікації політичний діалог, варто також задуматися над шляхами відновлення експорту промислової та сільськогосподарської продукції до цієї країни[4]

Відносини у сфері культури

[ред. | ред. код]

На ісландську мову перекладена книга "Тіні Забутих Предків" Михайла Коцюбинського[12].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Jurysdykcja Ambasady. www.government.is (амер.). Процитовано 18 лютого 2023.
  2. Ministry of Foreign Affairs of Ukraine - Посольство. mfa.gov.ua (англ.). Процитовано 18 лютого 2023.
  3. Посольство України в Фінляндській Республіці та Республіці Iсландія (за сумісництвом) - Політичні відносини між Україною та Ісландією. finland.mfa.gov.ua (ua) . Процитовано 19 лютого 2023.
  4. а б Кривонос Р.А. Особливості співробітництва України з країнами Північної Європи // Україна в Європі: контекст міжнародних відносин: колективна монографія / За ред. А.І. Кудряченка. – К.: Фенікс, 2011. – С. 462.
  5. Кравченко, Володимир (28 лютого.). Девід Одсон: «Якщо в Україні будуть демократичні процеси, то ми готові підтримати її». http://dt.ua (укр.) . Дзеркало тижня. 2004. №8. Процитовано 08.04.2017.[недоступне посилання з липня 2019]
  6. а б Українсько-ісландські двосторонні відносини (укр.) . Посольство України в Фінляндській Республіці. Архів оригіналу за 8 травня 2011.
  7. Міністерство закордонних справ України - Дмитро Кулеба підписав угоду про повітряне сполучення з Ісландією, яка відкриє нові можливості для подорожей українців. mfa.gov.ua (ua) . Процитовано 18 лютого 2023.
  8. Þórdís Kolbrún í Kænugarði. www.mbl.is (ісл.). Процитовано 18 лютого 2023.
  9. https://twitter.com/thordiskolbrun/status/1638873696361148416. X (formerly Twitter) (укр.). Процитовано 2 вересня 2023.
  10. Iceland strongly condemns Russia’s attacks on Ukraine. www.government.is (амер.). Процитовано 18 лютого 2023.
  11. Кабінет Міністрів України - Прем'єр-міністри України та Ісландії обговорили шляхи протидії продовольчій кризі, яку провокує росія. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 19 лютого 2023.
  12. Háskólabókasafn, Landsbókasafn Íslands-. Tímarit.is. timarit.is (ісл.). Процитовано 3 вересня 2023.

Література

[ред. | ред. код]
  • Кривонос Р.А. Особливості співробітництва України з країнами Північної Європи // Україна в Європі: контекст міжнародних відносин: колективна монографія / За ред. А.І. Кудряченка. – К.: Фенікс, 2011. – С. 441 – 463.