Ургант Іван Андрійович — Вікіпедія
Ургант Іван Андрійович | |
---|---|
рос. Иван Андреевич Ургант | |
Народився | 16 квітня 1978 (46 років) Ленінград, РРФСР, СРСР |
Країна | Росія Ізраїль |
Місце проживання | Москва |
Діяльність | актор, телеведучий, ведучий, музикант, радіоведучий, шоумен, телепродюсер, кінопродюсер, режисер, сценарист, гуморист, співак, мультиінструменталіст, гітарист |
Галузь | телебачення |
Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв |
Знання мов | російська |
Заклад | Перший канал |
Роки активності | 1999 — тепер. час |
Батько | Андрій Львович Ургант |
Мати | Кисельова Валерія Іванівнаd |
У шлюбі з | Кікнадзе Наталія Автандилівнаd |
Нагороди | |
IMDb | ID 1679435 |
|
Іван Андрійович Ургант (нар. 16 квітня 1978, Ленінград, СРСР) — російський актор, шоумен, теле- і радіоведучий, співак, музикант, композитор, продюсер і сценарист, режисер. Ведучий програми «Вечірній Ургант» на російському Першому каналі. Був ведучим програми «Велика різниця по-українськи» на телеканалах ICTV (2009—2010), 1+1 (2011—2012), Інтер (2012—2013), Zoom (2015).
Виступає проти війни Росії з Україною[1][2][3].
Народився 16 квітня 1978 року в Ленінград в сім'ї акторів Андрія Львовича Урганта і Валерії Іванівни Кисельової (1951—2015).
Онук акторів Ніни Ургант (1929—2021) і Лева Міліндера. Молода сім'я проіснувала недовго, всього рік після народження Івана. З малих років мріяв стати актором. Після розлучення батьків жив із матір'ю й вітчимом, ленінградським актором Дмитром Ладигіним.[4].
Вчився в ленінградській ДМШ № 18, в Гімназії при ДРМ. Закінчив Санкт-петербурзьку академію театрального мистецтва. Під час навчання в академії Ургант разом з Алісою Фрейндліх в ДАВДТ ім. Товстоногова зіграв в спектаклі «Макбет», в якому він отримав роль стражника N12. Після здобуття акторської освіти Іван не став займатися театром як основною професією. В першу чергу молодій людині довелося заробляти гроші, тому спочатку він працював офіціантом, барменом, а потім і ведучим нічних шоу в клубах. У 1999 році Урганту вдалося отримати роботу на петербурзьких радіостанціях. Окрім цього він виступав і на телебаченні, вів програму «Петербурзький кур'єр» на П'ятому каналі. Надалі його чекав переїзд в Москву і продовження кар'єри на радіо — спочатку на «Русское радио», а потім на «Хіт FM». Через якийсь час Іван з'явився і на московському телебаченні, на каналі MTV. Він отримав запрошення на кастинг в той час, коли Ольга Шелест і Антон Комолов підшукували пару ведучих для спільної роботи на шоу «Бадьорий ранок».
Брав участь в телевізійній грі «Форт Байяр».
Телеведучий в програмі «Вечірній Ургант» на російському Першому каналі. Також часто веде церемонії вручення різних премій.
10 червня 2018 року отримав ізраїльське громадянство[5][6].
24 лютого 2022 року, після початку повномасштабного наступу Росії на Україну, Іван Ургант опублікував на своїй сторінці чорний квадарт із підписом: «Страх і біль. НІ ВІЙНІ».[1] Відтоді щоденна програма «Вечірній Ургант» не виходила в ефір протягом більше місяця.[3][7]
Іван — музикант-мультиінструменталіст: грає на гітарі, фортепіано, акордеоні, блок-флейті і ударних.
Співецький голос — баритон.
У кінці 1990-х років виступав під псевдонімом Внуук[8][9][10]. У 1999 році випустив альбом «Зірка», розроблений з Максимом Леонідовим. У 2011 році відновив співацьку кар'єру, виступає під псевдонімом «Grisha Urgant»[11].
Також Ургант написав слова пісні «Йди за зірками»[12], виконаною групою «Слот» спільно з Радисткою К@т (солістом альтернативної рок-групи RadioCat). Пізніше на пісню був знятий кліп.
- 1999 — «Зірка», разом з Максимом Леонідовим
- 2012 — «Estrada»
- Батько — Андрій Львович Ургант (нар. 1956).
- Мати — Валерія Іванівна Кисельова (1951—2015).
- Брат — Григорій Андрійович Ургант (нар. 1978).
- Дід — Лев Максович Міліндер (1930—2005).
- Бабуся — Ніна Миколаївна Ургант (1929—2021).
- Єдинокровна сестра Марія (нар. 1984)[13].
- Єдиноутробні сестри Валентина (нар. 1983) і Олександра (нар. 1988) Ладигіни.
- Перша дружина — Каріна Ургант (до шлюбу Авдєєва) (нар. 1974)[14][15].
- Незареєстрований шлюб з Тетяною Геворкян (нар. 1974), телеведучою «MTV Росія». Прожили разом майже 5 років.[15][16].
- Друга дружина — Наталія Автандилівна Кікнадзе (нар. 5 березня 1978), з якою Іван вчився в гімназії при Російському музеї в Санкт-Петербурзі[15].
- пасинок Ніко (син Наталії від першого шлюбу; нар. 19 лютого 1997 року).
- падчерка Еріка (дочка Наталії від першого шлюбу; нар. 18 серпня 2000 року).
- дочка Ніна (нар. 15 травня 2008 року). Назвали на честь бабусі Івана, акторки Ніни Ургант.
- дочка Валерія (нар. 21 вересня 2015 року). Назвали на згадку про матір Івана, акторки Валерії Кисельової.
- Прадід — Микола Андрійович Ургант, естонець, офіцер НКВС[17][18].
У квітні 2013 року під час телепрограми «Смак» Іван Ургант некоректно пожартував про український народ. Урганту підіграв його гість кінодраматург, художник, режисер і актор Олександр Адабаш'ян. Ведучий сказав:
Я порубав зелень, як червоний комісар мешканців українського села. |
Пізніше Ургант в іронічній формі попросив вибачення у своєму Twitter[19]. 17 квітня в ефірі телепередачі «Вечірній Ургант» Іван просив публічні вибачення у жителів України за свій невдалий жарт сказавши, зокрема, що Україну він дуже любить[20].
- 1999 — «Петербурзький кур'єр» на П'ятому каналі.
- 2001 — «Велике кіно» на MTV Росія.
- 2001-2002 — «Бадьорий ранок» на MTV Росія. Співведуча — Ольга Шелест.
- 2002 — «Тотальне шоу» на MTV Росія.
- 2002-2004 — «Экспрессо» на MTV Росія. Співведуча — Тетяна Геворкян.
- 2003-2004 — «Народний артист» на Телеканалі «Росія». Співведуча — Фекла Толстая.
- 2004 — «Піраміда» на Телеканалі «Росія».
- 2005 — «Велика прем'єра» на Першому каналі.
- 2006 — «Весна з Іваном Ургантом» на Першому каналі.
- 2006 — «Одноповерхова Америка» на Першому каналі. Співведучі — Володимир Познер і Брайан Канн.
- 2006 — 2018 — «Смак» на Першому каналі.
- 2007 — «Цирк із зірками» на Першому каналі. Співведуча — Олександра Волковська.
- 2007-2008 — «Стінка на стінку» на Першому каналі. Співведучий — Олександр Цекало.
- 2007-2011 — «Чарівний світ Disney» на Першому каналі.
- 2008 — «Цирк» на Першому каналі.
- 2008-2012 — «Велика різниця» на Першому каналі. Співведучий — Олександр Цекало.
- 2008-2012, 2017 — теперішній час — « Прожекторперісхілтон» на Першому каналі. Співведучі: Гарік Мартиросян, Сергій Свєтлаков і Олександр Цекало.
- 2010 — «Тур де Франс» на Першому каналі. Співведучий — Володимир Познер.
- 2012 — теперішній час — «Вечірній Ургант» на Першому каналі. Співведучі (в різний час): Микола Куликов, Олександр Гудков, Олександр Олейніков, Дмитро Хрустальов.
- 2012 — «Їхня Італія» на Першому каналі. Співведучий — Володимир Познер.
- 2013 — «Германська головоломка» на Першому каналі. Співведучий — Володимир Познер.
- 2014 — «Англія загалом і зокрема» на Першому каналі. Співведучий — Володимир Познер.
- 2016 — «Єврейське щастя» на Першому каналі. Співведучий — Володимир Познер.
- 2016 — «Підмосковні вечори» на Першому каналі. Є продюсером і учасником першого випуску.
- 2017 — «У пошуках Дон Кіхоту» на Першому каналі. Співведучий — Володимир Познер.
- 2005-2007, 2009-2017 — «Пурпурові вітрила» — щорічне свято випускників шкіл в Санкт-Петербурзі. Ефір на П'ятому каналі.
- 2005-2007, 2009-2015 — премія Glamour «Жінка року». У 2005-2007 і в 2009-2014 — на СТС, в 2015 — на каналі Домашній.
- 2006, 2009 — «Міс Росія». У 2006 — на Першому каналі, в 2009 — на СТС.
- 2007 — премія «Кінонагороди MTV Росія-2007». Співведуча — Памела Андерсон.
- 2007 — премія «Гумор року» на Першому каналі. Співведучий — Олександр Цекало.
- 2007 — премія «Срібна калоша». Співведучий — Олександр Цекало.
- 2008 — Церемонія відкриття «Року сім'ї» на Першому каналі. Співведуча — Марія Шукшина.
- 2008, 2010 — «Премія МУЗ-ТБ». Співведуча — Ксенія Собчак.
- 2008-2016 — премія «Золотий грамофон» на Першому каналі.
- 2009-2016 — премія «GQ Людина року» на СТС.
- 31 грудня 2008 — «Олів'є-шоу. Проводи старого року» на Першому каналі. Співведучі: Гарік Мартиросян, Сергій Свєтлаков і Олександр Цекало.
- 1 січня 2009 — «Новорічна ніч на Першому каналі». Співведучі: Гарік Мартиросян, Сергій Свєтлаков і Олександр Цекало.
- 16 травня 2009 — «Євробачення» в Москві. Ефір на Першому каналі. Співведуча — Алсу.
- 2010, 2012 — «Міс Україна» на каналі Інтер.
- 2010 — Концерт «20 кращих пісень 2010 року» на Першому каналі. Співведучі: Олександр Цекало і Гарік Мартиросян.
- 2010-2012 — «Фестиваль пародій „Велика різниця“» на Першому каналі. Співведучий — Олександр Цекало.
- 2010-2012 — «Олів'є-шоу» на Першому каналі.
- 2011-2013 — «Viva! Найкрасивіші». 2011, 2013 — на каналі Інтер, 2012 — 1+1.
- 2011 — «Талісманія. Сочі-2014» на Першому каналі.
- 2011 — «Юрію Нікуліну — 90! Ювілейний вечір» на Першому каналі. Співведучий — Олександр Цекало.
- 2016 — Ювілейний вечір Олега Табакова на Першому каналі. Співведучий — Ігор Золотовицький.
Знімався в рекламі Actimel, МТС та Мегафон. Судив ігри Вищої ліги КВН.
- 1998 — Жорсткий час — друг юної акторки
- 1999 — Вулиці розбитих ліхтарів (Серія «Пастка для мамонта») — Коля Колесніков на прізвисько «Мамонт»
- 2002 — Гроші — Іван
- 2004 — 33 квадратні метри — орнітолог
- 2005 — Від 180 і вище — Антон
- 2006 — 1-й швидкий — Ілля
- 2006 — Жесть — Ілля
- 2006 — Неваляшка — коментатор
- 2007 — Перший удома — камео
- 2007 — Він, вона і я — Денис Ганін
- 2007 — Троє і сніжинка — Гарік
- 2008 — Чарівник — капітан Захаров
- 2008 — Парадокс — друг Вадика
- 2008 — Європа-Азія — Елвіс
- 2010 — Ялинки — Борис
- 2010 — Викрутаси — Даня
- 2011 — Висоцький. Дякуємо, що живий — Сєва Кулагін
- 2011 — Ялинки 2 — Борис
- 2013 — Ялинки 3 — Борис
- 2014 — Швидкий "Москва-Росія" — камео
- 2014 — Ялинки 1914 — Борис
- 2016 — Ялинки 5 — Борис
- 2017 — Ялинки нові — Борис
- 2017 — Міфи — Іван Ургант
- 2006 — Змивайся! — Родді Джеймс (Г'ю Джекмен)
- 2008 — Особливо небезпечний — Беррі (Кріс Пратт)
- Познер В., Кан Б., Ургант І. Одноповерхова Америка. — М.: Зебра-Е, 2008. — 480 с. — ISBN 978-5-94663-604-9.;
- Савва Васильков в спектаклі московського Театру імені Пушкіна «Шалені гроші»[21].
- Майстер-клас в МДУ, Вища Школа Телебачення.
- 2007 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійного мистецтва ТЕФІ.
- 2009 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійних мистецтв ТЕФІ у складі Прожекторперісхілтон.
- 2010 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійного мистецтва ТЕФІ у складі Прожекторперісхілтон.
- 2014 — Лауреат премії «ТОП 50. Найзнаменитіші люди Петербургу» в номінації «ГЕГи року» за образ Гриші Урганта[22].
- 2014 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійних мистецтв ТЕФІ в номінації «Кращий ведучий розважальної програми» як той, хто веде телепередачу «Вечірній Ургант»[23].
- 2015 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійних мистецтв ТЕФІ в номінації «Кращий ведучий розважальної програми» як той, хто веде телепередачу «Вечірній Ургант»[24].
- 2016 — премія Kids Choice Awards («Кращий російський телеведучий»).
- 2016 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійних мистецтв ТЕФІ в номінації «Кращий ведучий розважальної програми» як той, хто веде телепередачу «Вечірній Ургант».
- 2016 — Лауреат в номінації «Народний герой» премії журналу ОК![25].
- ↑ а б Світлана Мусійко. «Страх і біль»: Іван Ургант закликав уряд зупинити війну [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Clutch, 24.02.2022.
- ↑ Христина Ковальчук. «Люди не повинні гинути…»: Меладзе, Галкін, Ротару і Орбакайте закликали зупинити війну з Україною [Архівовано 19 березня 2022 у Wayback Machine.] // Стена, 24.02.2022.
- ↑ а б Анастасія Рогожінська. Івана Урганта прибрали з росТБ після підтримки України? Ксенія Собчак відкрила всі карти — Новини світового шоу-бізнесу [Архівовано 21 березня 2022 у Wayback Machine.] // Сьогодні, 28.02.2022.
- ↑ Вітчим Івана Урганта Дмитро Ладигін: Наша сім'я жила бідно, поки Ваня не став зіркою. Архів оригіналу за 16 червня 2017. Процитовано 29 червня 2017.
- ↑ Иван Ургант стал гражданином Израиля, оформив документы в Бен-Гурионе. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 11 червня 2018.
- ↑ Вслед за Романом — Иван: известный российский шоумен стал гражданином Израиля. Архів оригіналу за 29 листопада 2019. Процитовано 11 червня 2018.
- ↑ Отец Ивана Урганта объяснил, почему не выходит шоу «Вечерний Ургант» [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.] // Вокруг ТВ, 27.03.2022. (рос.)
- ↑ Внуук. noto.ru. 6 лютого 2008. Архів оригіналу за 7 жовтня 2011. Процитовано 18 квітня 2013.
- ↑ Максим Леонідов продюсує високоякісну попсу (1998). tutti.e-burg.ru; archive.org. Архів оригіналу за 28 травня 2003. Процитовано 18 квітня 2013.
- ↑ Проект ВНУУК. неофіційний сайт групи "Секрет" (thesecret.narod.ru). Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
- ↑ Гриша Ургант. Офіційний сайт. grishaurgant.ru. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
- ↑ Ургантдеграунд від групи « Слот». Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 29 червня 2017.
- ↑ Коробки С. (1 грудня 2010). Батько Івана Урганта : Народимо синові сестричку. blik.ua; archive.org. Архів оригіналу за 4 грудня 2010. Процитовано 18 квітня 2013.
- ↑ Ємельянова О. (6 квітня 2011). Амурні таємниці сім'ї Ургантів. "Експрес газета" (eg.ru). Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
- ↑ а б в Мурашкіна Л. (11 червня 2009). Тайна дружина Івана Урганта. kp.ru. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
- ↑ Біографії зірок на Cosmo.ru: Таня Геворкян. Архів оригіналу за 3 липня 2012. Процитовано 29 червня 2017.
- ↑ Ніна Ургант, Три кішки і двоє чоловіків, 2009 - Документальне кіно - Перший канал. 1tv.ru. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
- ↑ Ігор BIN. Ургант Ніна Миколаївна. rusactors.ru. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
- ↑ Іван Ургант вибачився за «порубаних мешканців українського села» з іронією [Архівовано 8 липня 2013 у Wayback Machine.] 24 (телеканал), 15.04.2013
- ↑ Корченкова Н. (18 квітня 2013). Иван Ургант извинился. kommersant.ru. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
- ↑ Спектакль "Шалені гроші" на сайті Театру імені Пушкіна. teatrpushkin.ru. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
- ↑ «Єдина зброя, якою я користуюся, — це цибуля [Архівовано 17 серпня 2017 у Wayback Machine.]» — Іван Ургант в інтерв'ю журналу «Собака.ru», травень, 2014 рік
- ↑ Ургант визнаний кращим ведучим розважальних передач (рос.). argumenti.ru. 28 червня 2014. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 31 липня 2014.
- ↑ Іван Ургант став володарем премії ТЕФІ [Архівовано 3 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Московський Комсомолець, 25 червня 2015
- ↑ Вера Брежнєва Філіп Кіркоров . Гарячі новини: Оголошені переможці премії журналу ОК!. www.loveradio.ru. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 18 листопада 2016.
- Офіційний сайт
- Ургант Іван Андрійович на сайті IMDb (англ.)