Фенноскандія — Вікіпедія

Фенноскандія
63°00′00″ пн. ш. 17°00′00″ сх. д. / 63.0000° пн. ш. 17.0000° сх. д. / 63.0000; 17.0000
МісцезнаходженняЄвропейський Союз Північна Європа
Довколишні водиПівнічний Льодовитий океан, Атлантичний океан
Найвища точка2,469 м, Ґальгепіґґен
КраїнаНорвегія Норвегія
Швеція Швеція
Фінляндія Фінляндія
Росія Росія
Мапа
CMNS: Фенноскандія у Вікісховищі

Фенноска́ндія (фін., швед. і норв. Fennoskandia), або Феноска́ндийський півострів — півострів в Північній Європі, що включає Скандинавський і Кольський півострови, материкову частину Фінляндії та Карелію.[1] Адміністративно приблизно охоплює материкову частину Фінляндії, Норвегії та Швеції[2], а також Мурманську область, більшу частину Республіки Карелія та частини північної Ленінградської області Російської Федерації. Загальна площа становить близько 1,88 млн. км² (включаючи площу моря; площа суші — понад 1,5 млн км²). Виділена фінським геологом Вільгельмом Рамзаєм в 1898 році у складі Норвегії, Швеції, Фінляндії і західних частин колишніх Олонецької та Архангельської губерній Російської імперії. Найменована по назві тубільців терену — скандинавів та фінно-угрів[3]. Культурно є територією культурних контактів між норвежцями, шведами, саамами, фінами та росіянами.

Відокремлена від інших фізико-географічних країн Європи Білим, Баренцовим, Норвезьким, Північним та Балтійським морями. На території Росії має сухопутну межу з Російською рівниною.

До російської Фенноскандії відносять території Карелії і Мурманської області, лівобережжі річок Онега і Кена в Архангельській області, північна частина Андомської височини, правобережжі річок Свір і Нева у Ленінградській області, а також прилеглі до цих територій моря. Загальна площа російської Фенноскандії становить близько 400 тис. км², населення — близько 4,5 млн осіб, включаючи правобережну частину Санкт-Петербурга.

Практично всю територію Фенноскандії складають докембрійські кристалічні утворення Балтійського щита, а решту — палеозойського походження Східно-Європейської платформи. У рельєфі переважають середньовисотні нагір'я (заввишки до 2469 м — гора Гальхепігген) і плоскогір'я, на північному сході — гірський масив Хібіни висотою до 1200 м. У районах, прилеглих до Балтійського моря — великі рівнини з найбільшими озерами Європи: Ладозьким, Онезьким, Венерн тощо. Заледеніння визначило широке розповсюдження льодовикових форм рельєфу — моренних пасом, шхерних та фіордових типів берегів.

Клімат на більшій частині Фенноскандії помірний з прохолодним літом і значною кількістю опадів, що перевищує випаровуваність, що визначає велику кількість озер, боліт і багатоводних річок. Основна частина покрита тайговими сосновими і ялиновими лісами.

На території Фенноскандії розташовані великі родовища залізних руд — Костомукшське, Кіруна та Кіркенес, мідно-нікелевих руд — Печенганікель, апатитів, хромітів та інших корисних копалин.

Північну частину Фенноскандії в літературі іноді називають Північним Калоттом; різні автори по-різному визначають територію цього регіону; зазвичай до Північного Калотту відносять ту частину Фенноскандії, яка розташована на північ від Північного полярного кола.

Геологічно ця територія є особливою, оскільки її фундаментом є архейський граніт і гнейс з дуже невеликою кількістю вапняку, на відміну від прилеглих територій у Європі.

Подібний термін Фенно-Скандинавія іноді використовується для Фенноскандії. Обидва терміни іноді використовуються в мовах для позначення культурного чи політичного угруповання Фінляндії зі Швецією, Норвегією та Данією (остання країна тісно пов’язана культурно та політично, але не є частиною Фенноскандського півострова), яка зараховується до Нордичних країн.[4][5]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Cummings, ред. (2014). The Oxford Handbook of the Archaeology and Anthropology of Hunter-Gatherers. Oxford; New York: Oxford University Press. с. 838.
  2. ↑ Status of moose populations and challenges to moose management in Fennoscandia. Alces. 2003. Архів оригіналу за 6 March 2007.
  3. ↑ Карелия: энциклопедия: в 3 т. / гл. ред. А. Ф. Титов. Т. 3: Р — Я. — Петрозаводск: «ПетроПресс», 2011. — 384 с.: ил., карт. ISBN 978-5-8430-0127-8 (т. 3) — стр. 204
  4. ↑ Bulletin – Canadian Library Association, volume 20, Canadian Library Association, 1963, с. 179
  5. ↑ {{cite encyclopedia}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фенноскандія&oldid=43708720