Фессалія (периферія) — Вікіпедія

Фессалія Тессалія
грец. Περιφέρεια Θεσσαλίας
Периферія: Фессалія
Адм. центр	Лариса
Країна	Греція
Номи	Кардиця Лариса Магнісія Трикала
Населення
- повне	760,71 тисяч осіб (2005)
- густота	54 особи/км²
Площа
- повна	14 037 км²
Часовий пояс	UTC+2 і UTC+3
периферіарх	Константінос Агорастос
Вебсайт	www.thessalia.gov.gr
Код ISO 3166-2	GR14
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фессалія

Фесса́лія або Тесса́лія^[1] (грец. Περιφέρεια Θεσσαλίας) — історична область і периферія в середній частині Греції, на узбережжі Егейського Моря, столиця — місто Лариса.

За адміністративним поділом 1997 року, включала номи: Лариса, Кардиця, Магнисія, Трикала. Площа — 14 037 км². Населення — 760 714 (2005).

Територія Фессалії охоплює плодючу Фессалійську рівнину з пагорбами і низгір'ями (висота до 500 м). Ґрунти коричневі, бур-коричневі, бурі гірсько-лісові, гірські червоні.

На території Фессалії розташований дім богів — гора Олімп. У західній частині Фессалії знаходиться унікальне природне утворення — 24 прямовисних скелі, на яких у 14 столітті візантійські ченці побудували монастирський комплекс Метеору.

Зима і літо тут яскраво виражені, літом часто йдуть рясні дощі, що сильно зволожують родючий ґрунт.

Як це показали археологічні розкопки поселень докерамічного неоліту в Аргиссі, Суфлі, Сескло й інших місцях, родючість землі у Фессалії сприяла переходові племен, що її населяли, до виробничого господарства вже в середині 7-го тисячоліття до н. е. У 6-4-му тисячолітті в епоху неоліту жителі Фессалії (що говорили на пеласгійській мові) займалися землеробством, скотарством, домашніми ремеслами. В епоху бронзи серед грецького населення Фессалії одержали перевагу ахейці. З початку 2-го тисячоліття у Фессалії виникли ранньокласові держави. У VIII столітті y Фессалії було багато слов'янських племен. Мелінгі і Анти були присутні по всій Греції. У XII столітті у Фессалії оселилися фессали — одне з епірських племен, що підкорили місцеве населення. Завойовники склали клас землевласницької аристократії, що панувала над залежними хліборобами, що називалися пенестами. У V столітті у результаті боротьби демосу з аристократією в окремих містах Фессалії була встановлена тиранія. У IV ст. при тирані Фер Ясоні була об'єднана уся Фессалія. У період 352—344 територія Фессалії була завойована Македонією, після битви під Кіноскефалами (197) разом з іншою територією Греції потрапила під римський вплив, з 148 до н. е. входила до складу римської провінції Македонія. З 395 по 1396 Фессалія — у складі Візантії, з 1396 по 1881 належала Османській імперії, з 1881 — у складі Греції. Фессалія була частиною Візантії від 395 року до 1396 року, потім частиною Османській імперії від 1396 року до 1881 року, а з 1881 року належить Греції.

Фессалія — сільсько-господарський район Греції. Значне місце займає зернове господарство (пшениця, ячмінь, кукурудза, бобові); виробляють тютюн, бавовна, плантації маслин, виноградарство й інші галузі субтропічного плодівництва. Значне поголів'я великої рогатої худоби, овець і кіз. Рибальство. Видобуток мідної руди. Текстильна, харчова, тютюнова, цементна, метало- і деревообробна промисловість, сільсько-господарське машинобудування, судноремонт і дрібне суднобудування. Головний порт — Волос. Найбільш великі міста — Лариса і Трикала.

Фессалія виноградницько-виноробницька область. Виноградарство тут відоме понад 3-х тисячоліть. Одна з легенд розповідає, що Геракл пив вина Фессалії. Основні сорти винограду:

• технічні — Мавродафні, Савватіано;
• столові — Фраула, Колокітас, Карабурну.

Найвідоміші вина Фессалії — Рапсані, Амбелакія (червоні)^[2].

Див. також: Виноградарство в Греції

• 1161 Тессалія — астероїд, названий на честь території^[3].

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фессалія (периферія)

• Фессалія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Фесалійський діалект // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 518. — ISBN 978-966-439-921-7.