Шолудивник королівський — Вікіпедія

Шолудивник королівський
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Губоцвіті (Lamiales)
Родина:	Вовчкові (Orobanchaceae)
Рід:	Шолудивник (Pedicularis)
Вид:	Шолудивник королівський (P. sceptrum-carolinum)
Біноміальна назва
	Pedicularis sceptrum-carolinum; L., 1753

Шолуди́вник королі́вський (Pedicularis sceptrum-carolinum)^[1] — багаторічна рослина родини вовчкових. Піздньогляціальний релікт, занесений до Червоної книги України у статусі «Вразливий». Маловідома декоративна культура.

Назва

Українська видова назва «королівський» походить від дещо зміненої латинської sceptrum-carolinum, яка, в свою чергу, перекладається як «Карлів скіпетр». Цю назву першовідкривач виду Карл Лінней дав йому на честь блискучої перемоги шведського короля Карла XII у битві під Нарвою.

Опис

Трав'яниста рослина 20-100 см заввишки, гемікриптофіт, напівпаразит. Кореневище коротке. Стебла у кількості 1-5 штук голі, гладкі, зелені або коричнево-червоні. Нижні стеблові й прикореневі листки поступово звужені в черешок, їхні пластинки 8-30 см завдовжки i 1,5-3 см завширшки, пірчастонадрізані на яйцеподібно- або довгасто-яйцеподібні тупі частки з великими округлими зубцями. Стеблові листки кільчасті або чергові, видовжені, тупі, при основі цілокраї, нечисленні. Листки так само, як і стебла, можуть бути забарвлені в темно-червоний колір.

Суцвіття — видовжена малоквіткова китиця завдовжки 7-20 см. Приквітки трохи довші за чашечку, яйцеподібні, дрібнозубчасті. Чашечка 12-14 мм завдовжки, дзвоникоподібна, з п'ятьма рівними зубцями, утричі коротшими від трубочки. Віночок 30-40 мм завдовжки, блідо-жовтий, з ліловою на кінці нижньою губою. Верхня губа пряма, без носика й зубчиків; нижня — також пряма, дорівнює верхній i притиснута до неї. Плід — куляста коробочка, 15 мм завдовжки, загострена, удвічі довша від чашечки.

Екологія та поширення

Рослина морозостійка, світло- та вологолюбна, недовговічна — тривалість життя однієї особини не перевищує 3-5 років. Зростає на низинних та перехідних болотах, вологих луках, у чагарникових заростях по краям боліт. Часто утворює угруповання з шейхцерією болотною та осокою чорною.^[2]

Квітне у червні-серпні, плодоносить у серпні-вересні.

Ареал виду охоплює холодні регіони Євразії: Центральну Європу (на південь до Альп), Скандинавію, Сибір, Далекий Схід. В Китаї, Монголії, на Японських островах шолудивник королівський трапляється лише у верхньому поясі гір, де прохолодніше. Через Україну проходить південна межа розповсюдження, тому цю рослину можна знайти переважно у Поліссі та північно-західній частині Поділля. В лісостеповій зоні вона трапляється зрідка та й те лише в правобережній її частині.

Значення і статус виду

Окрім української Червоної книги ця рослина занесена до Червоного списку Польщі,^[3] знаходиться під охороною в Німеччині та Словаччині. Популяції шолудивника королівського скорочуються у багатьох країнах Європи через осушення боліт і зміну середовища. Така тенденція спостерігається в Німеччині, Фінляндії, Австрії, причому в останній країні вид, ймовірно, цілком зник. В Чехії вид достеменно винищений. В Україні він охороняється в Поліському та Рівненському природних заповідниках (на теренах колишнього заказника «Сомине»).^[4] Популяції, описані в XIX–XX століттях в заповіднику «Розточчя» та Львівській області, втрачені. Водночас, на торфовищі Печенія, що біля Львова, знайдено осередок з кількох сотень особин.^[5]

Декоративні якості цього виду посередні, його вирощують переважно з демонстраційною метою в ботанічних садах.

Прикореневий листок
Стебловий листок
Суцвіття
Плід
Плід і насіння

Синоніми

Pedicularis fastulosa Turcz.
Pedicularis folioceterac Gilib.
Pedicularis macrostachya St.-Lag.
Pedicularis sceptrum-carolinum var. glabra Bunge
Pedicularis sceptrum-carolinum subsp. sceptrum-carolinum^[1]

Джерела

↑ ^а ^б The Plant List [Архівовано 6 лютого 2020 у Wayback Machine.].(англ.)
↑ Matuszkiewicz W. Przewodnik do oznaczania zbiorowisk roślinnych Polski. Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa 2001.(пол.)
↑ Red list of plants and fungi in Poland. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki, Władysław Wojewoda, Zbigniew Szeląg (red.). Kraków: Instytut Botaniki im. W. Szafera, Polska Akademia Nauk, 2006.(пол.)
↑ Раритетна компонента флори Рівненського природного заповідника / Т. Л. Андрієнко, О. І. Прядко, В. А. Онищенко // Укр. ботан. журн. — 2006. — 63, № 2. — С. 220–228.
↑ Фітосозологічна характеристика торфовища «Печенія» (Мале Полісся) / О. Кузярин, М. Жижин // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2008. — Т. XXIII: Екологічний збірник. Дослідження біотичного й ландшафтного розмаїття та його збереження. — С. 276–284.

Посилання

Шолудивник королівський [Архівовано 8 квітня 2015 у Wayback Machine.] у Червоній книзі України. — Переглянуто 4 квітня 2015.

[[http://www.theplantlist.org/tpl1.1/record/kew-2550317_The_Plant_List].{{ref-en}}-1] а ^б The Plant List [Архівовано 6 лютого 2020 у Wayback Machine.].(англ.)

[2] Matuszkiewicz W. Przewodnik do oznaczania zbiorowisk roślinnych Polski. Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa 2001.(пол.)

[3] Red list of plants and fungi in Poland. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki, Władysław Wojewoda, Zbigniew Szeląg (red.). Kraków: Instytut Botaniki im. W. Szafera, Polska Akademia Nauk, 2006.(пол.)

[4] Раритетна компонента флори Рівненського природного заповідника / Т. Л. Андрієнко, О. І. Прядко, В. А. Онищенко // Укр. ботан. журн. — 2006. — 63, № 2. — С. 220–228.

[5] Фітосозологічна характеристика торфовища «Печенія» (Мале Полісся) / О. Кузярин, М. Жижин // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2008. — Т. XXIII: Екологічний збірник. Дослідження біотичного й ландшафтного розмаїття та його збереження. — С. 276–284.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]