Щапов Ярослав Миколайович — Вікіпедія

Щапов Ярослав Миколайович
Народився6 травня 1928(1928-05-06)[1]
Москва, СРСР
Помер31 серпня 2011(2011-08-31)[1] (83 роки)
Москва, Росія
ПохованняВведенське кладовище
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьісторик
Alma materІсторичний факультет МДУ
Галузьісторія
ЗакладІнститут російської історії РАНd
Науковий ступіньдоктор історичних наук
ВчителіГреков Борис Дмитрович
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Нагороди
Орден Пошани (Російська Федерація) орден Дружби народів
орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня

Яросла́в Микола́йович Ща́пов (6 травня 1928, Москва — 31 серпня 2011, там само) — російський історик. Доктор історичних наук. Професор. Член-кореспондент АН СРСР (1987).

Біографія

[ред. | ред. код]

Син доктора технічних наук Миколи Михайловича Щапова.

1952 року закінчив Московський університет.

Лауреат Макаріївської премії.

Автор праць з історії Давньої Русі 9—14 століть.

Дослідник історії Церкви і церковного права Київської Русі, автор каталогів кириличних рукописів, у тому числі українських. Доктор історичних наук (1975), професор (1992). Член-кореспондент АН СРСР (1987; із 1991 — РАН). Народився в м. Москва. 1990—2000 — керівник Центру історії релігії Інституту російської історії РАН. 1990—96 — голова Російського товариства істориків і архівістів. Із 1992 — професор історичного факультету Московського університету. 1998—2001 — голова наукової ради «Роль релігій в історії» РАН. Член Національного комітету російських істориків, Російсько-польської комісії істориків і Комісії порівняльної історії Церкви при Національному комітеті російських істориків.

Автор понад 350 наукових праць, які присвячувалися дослідженню Київської Русі, соціальних відносин, релігії, культури, візантійсько-руських відносин та ін.

Помер у м. Москва

Праці

[ред. | ред. код]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. а б Library of Congress AuthoritiesLibrary of Congress.