Ян Скарбек (архієпископ) — Вікіпедія

Ян Скарбек
Ян Скарбек
Народився	грудень 1661 або 1661
Помер	2 грудня 1733; Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Поховання	Латинський катедральний собор
Країна	Річ Посполита
Діяльність	католицький священник, католицький диякон, католицький єпископ
Посада	депутат[d], титулярний єпископ, католицький архієпископd і єпископ-помічник
Конфесія	католицька церква
Рід	Скарбки
Батько	Кшиштоф Скарбек
	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скарбек.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ян Скарбек.

Ян Скарбек гербу Абданк (1661, Соколів, Руське воєводство — 2 грудня 1733, Львів) — польський шляхтич, римо-католицький релігійний діяч, Львівський латинський архієпископ з 1713 р. Представник роду Скарбеків.

Біографія

Молодший син галицького каштеляна Кшиштофа Скарбека та його першої дружини Чолганської, брат галицького каштеляна Владислава. Правдоподібно, навчався у колегії єзуїтів Львова; тут 4 червня 1678 року прийняв 4 нижчі ступені свячення. Мав студії в Римі; 1 червня 1685 року в Григоріянському університеті став доктором філософії. Студіював право в Ла Сап'єнці, 18 липня 1685 отримав промоцію на доктора прав римського, канонічного.

Капланське свячення прийняв 1 листопада 1687 у Львові. Перед 1694 став кустошем Львівської катедральної капітули. 4 лютого 1695 року Константій Ліпський призначив його своїм офіціялом, генеральним вікарієм. 8 липня 1700 року брав участь в «інгресі» нового львівського архієпископа К. Ю. Зелінського, який призначив його своїми офіціялом, генеральним вікарієм. 23 березня 1703 року отрирмав препозитуру в Городку Ягайлонському.

В березні 1707 року вивезений на початку року московитами К. Ю. Зелінський листом з Києва доручив йому адміністрування Львівською архідієцезією, 3 травня капітула РКЦ вибрала його адміністратором «sede impedite». Після звістки про смерть 27 лютого 1709 в Москві К. Ю. Зелінського (визначив його виконавцем заповіту) капітула вибрала його 16 квітня вікарієм. В червні як комісар короля брав участь у виборах Яна Августиновича львівським вірменським архієпископом-коад'ютором. 16 січня 1710 року отримав у катедрі Львова вівтар, званий «Żurovinsciana», на підставі Папського рескрипту (4 липня 1710) став деканом катедральної капітули. Після смерті 7 листопада 1711 року єпископа-номінанта Миколая Поплавського за поданням короля Августа ІІ Папою Клеменсом ХІ 30 січня 1713 року був преконізований, 27 березня отримав паллій. Інгрес — 6 серпня 1713 року.

Відомий завдяки розбудові нових та реставрації старих костелів у Галичині. Сприяв:

передав для тимчасового греко-католикам старий костел Св. Хреста в Бучачі^[2]
фундація кляштору бернардинів у Гвіздці (дав згоду 1719, консекрував костел 1720), тринітаріїв у Львові
відновленню знищених у війну господарських маєтків АБ,
будівництву нових костелів в Кукільниках, Козлові (тут значно збільшив упосаження, заснував Вервечкове братство)
будівництву нової резиденції у Львові, розбудові та реставрації резиденцій Дунаєві, Оброшині (значно постраждав від шведів у 1704 році).

Згідно заповіту, серце його мало бути похованим в костелі Кукільників.^[3] Був похований 9 лютого 1734 року в Латинській катедрі Львова. В 1741 році Миколай Вижицький сприяв виготовленню, встановленню йому пам'ятної плити, яка була усунена під час реконструкції за архієпископа Вацлава Сераковського.

Примітки

↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
d:Track:Q30 d:Track:Q3892772
↑ Я. Стоцький. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996 рр.). — Львів: Місіонер, 1997. — 160 с., іл. — ISBN 966-7086-24-0 C. 46-47
↑ З історії Кукільницького костелу. Архів оригіналу за 17 жовтня 2011. Процитовано 10 грудня 2014.

Джерела

Bolesław Kumor. Skarbek Jan h. Abdank (1661—1733) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — t. XXXVIII/1, zeszyt 156. — S. 15-17. (пол.)
Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … [Архівовано 3 листопада 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — 820 s. — S. 109—110. (пол.)

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q8513"_data-entity-id="Q3892772">[[:Catholic-Hierarchy.org|Catholic-Hierarchy.org]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Сполучені_Штати_Америки|USA]]:_1990.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q30]][[d:Track:Q3892772]]</div>-1] Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
d:Track:Q30 d:Track:Q3892772

[2] Я. Стоцький. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996 рр.). — Львів: Місіонер, 1997. — 160 с., іл. — ISBN 966-7086-24-0 C. 46-47

[3] З історії Кукільницького костелу. Архів оригіналу за 17 жовтня 2011. Процитовано 10 грудня 2014.

[1]

[2]

[3]

Генеалогія та некрополістика	Sejm-Wielki.pl
Нормативний контроль	GKG: /g/122qmk5t · MAK: 9810583113305606 · NUKAT: n2010049176 · VIAF: 311295481

п о р Львівські римо-католицькі єпископи
Архієпископи	Томаш зі Львова (1358–?) • Кристин (1365—1371) • Конрад (XIV ст.) • Георг (1390–?) • Герман Виткінд (1401–?) • Ян Жешовський (1414—1436) • Ян Одровонж (1437—1450) • Григорій Сяноцький (1451—1477) • Ян Длугош (1480) • Ян Стшелецький (1481—1493) • Анджей Боришевський (1493—1503) • Бернард Вільчек (1505—1540) • Пйотр Стажеховський (1540—1554) • Фелікс Ліґенза (1555—1560) • Павел Тарло (1561—1565) • Станіслав Сломовський (1565—1575) • Ян Сененський (1576—1582) • Ян Димітр Соліковський (1583—1603) • Ян Замойський (1604—1614) • Ян Порохницький (1614—1633) • Станіслав Гроховський (1633—1645) • Миколай Кросновський (1645—1653) • Ян Тарновський (1654—1669) • Альберт Корицінський (1670—1677) • Константій Ліпський (1681—1698) • Константій Зелінський (1700—1709) • Миколай Поплавський (1710—1711) • Ян Скарбек (1713—1733) • Миколай Вижицький (1737—1757) • Миколай Дембовський (1757) • Владислав Лубенський (1758—1759) • Вацлав Сераковський (1760—1780) • Фердинанд Кіцький (1780—1797) • Каєтан Кіцький (1797—1812) • Анджей Анквич (1815—1833) • Франц Лушін (1834—1835) • Франтішек Піштек (1835—1846) • Вацлав Вацлавічек (1847—1848) • Лукаш Баранецький (1849—1858) • Францішек Вежхлейський (1860—1884) • Северин Моравський (1885—1900) • Юзеф Більчевський (1900—1923) • Болеслав Твардовський (1923—1944) • Евгеніуш Базяк (1944—1962) • Ян Новіцький (1968—1973 апост. адм.) • Мар'ян Рехович (1973—1983 апост. адм.) • Мар'ян Яворський (1984—1991 апост. адм.) • Мар'ян Яворський (1991—2008) • Мечислав Мокшицький (від 2008)
Єпископи-коад'ютори	Анджей Боришевський (1488—1493) • Фердинанд Кіцький (1778—1780) • Евгеніуш Базяк (1944) • Мечислав Мокшицький (2007—2008)
Єпископи-помічники	Томаш Піравський (1617—1625) • Лукаш Калинський (1626—1633) • Захарія Новошицький (1634—1640) • Анджей Сжеджинський (1641—1656) • Стефан Харбіцький (1657—1662) • Єжи Ґєджинський (1663—1690) • Ян Скарбек (1696—1713) • Стефан Рупневський (1713—1716) • Ян Фелікс Шанявський (1717—1725) • Єронім Єловіцький (1725—1732) • Самуель Ґловінський (1733—1776) • Криспін Цєшковський (1772—1792) • Фердинанд Кіцький (1777—1778) • Каєтан Кіцький (1783—1797) • Северин Моравський (1881—1885) • Ян Пузина (1886—1895) • Йозеф Вебер (1895—1906) • Владислав Бандурський (1906—1918) • Болеслав Твардовський (1918—1923) • Францішек Лісовський (1928—1933) • Евгеніуш Базяк (1933—1944) • Маркіян Трофим'як (1991—1998) • Рафал Керницький (1991—1995) • Станіслав Падевський (1998—2002) • Мар'ян Бучек (2002—2007) • Леон Малий (від 2002) • Едвард Кава (від 2017)